Ухвала суду № 22461687, 29.11.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Крилова М.М.

Суддя-доповідач - Попов В.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2011 року справа №2а/0570/15929/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Попова В.В.

суддів Лях О.П. , Горбенко К.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року у справі № 2а/0570/15929/2011 за позовом Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут земельних відносин" , ОСОБА_2 , третя особа Управління Державної реєстрації Донецької міської ради про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року у справі № 2а/0570/15929/2011 в задоволені позову Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут земельних відносин», ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Управління державної реєстрації Донецької міської ради про зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено повністю.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права і просить постанову суду скасувати та постановити нове законне та обґрунтоване рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут земельних відносин» 27.09.2005 року зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради як юридична особа, про що здійснений запис № 12661020000011787, на податковому обліку перебуває у державній податковій інспекції у Ворошиловському районі, внесене до ЄДРПОУ за № 33792887, керівником визначена ОСОБА_2.

Разом з тим, з письмових пояснень, що надані ОСОБА_2 вбачається, що вона грошових вкладів у статутний фонд підприємства не вносила, відкривати рахунки в банківських установах та інших доручень пов'язаних з діяльністю підприємства нікому не доручала, відношення до фінансово-господарської діяльності не має, де знаходиться підприємство, печатка та оригінали статутних документів не знає.

На думку позивача наведене свідчить про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут земельних відносин» було зареєстровано з порушенням встановленого законом порядку та є підставою вважати, що реєстраційні документи не відповідають вимогам законодавства з моменту реєстрації підприємства.

Суд не погоджується з такими висновками позивача з огляду на наступне.

Частина 2 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (надалі - Закон України № 755) визначає, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом. Положення саме цієї норми закону позивач визначив підставою для припинення юридичної особи відповідача 1.

Суд зазначає, що для застосування наведених положень необхідною умовою є встановлення порушення, які не можна усунути, допущені при створенні юридичної особи. Наявність (відсутність) зазначених обставин суд повинен встановити за допомогою належних доказів. При цьому суд повинен оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як доказ порушення при створенні юридичної особи ТОВ «Інститут земельних відносин» позивач визначає лише письмові пояснення ОСОБА_2, що надані у липні 2011 року, однак, суд зазначає, що такі пояснення не є безумовним доказом порушень при створенні юридичної особи, оскільки створення відбулось у 2005 році.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України № 755 державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

З частини 1 статті 17 Закону України № 755 вбачається, що відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до частини 3 статті 8 Закону України № 755 установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи.

Як зазначає представник третьої особи, 27.0-9.2005 року уповноваженою особою ТОВ «Інститут земельних відносин» до Управління державної реєстрації Донецької міської ради були надані документи, передбачені ст.24 Закону України № 755, а державний реєстратор, перевіривши надані документи, не виявив порушень та здійснив державну реєстрацію.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що в даному випадку відсутні норми діючого законодавства, які б свідчила, що державні реєстратори повинні були відмовити у проведенні державної реєстрації юридичної особи. Кожен суб'єкт владних повноважень повинен діяти суворо дотримуючись норм діючого законодавства в межах своїх повноважень та у спосіб, встановлений законом. Закон України № 755 не передбачає такого повноваження державного реєстратора як перевірка дійсного волевиявлення засновників здійснювати діяльність від імені підприємства, так само Закон не передбачає права чи обов'язку державного реєстратора при встановленні податковим органом факту реєстрації підприємства з порушенням встановленого законом порядку, визнавати недійсними попередні реєстраційні дії та виключати з ЄДРПОУ юридичну особу.

Відповідно до положень ст.ст. 56, 57 Господарського Кодексу України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.

Так, матеріали справи містять Статут ТОВ «Інститут земельних відносин», що затверджений загальними зборами учасників товариства 26.09.2005 року, який підписаний учасниками, зокрема, ОСОБА_2 Підписи учасників засвідчені приватним нотаріусом ОСОБА_3, що свідчить про те, що бажання ОСОБА_2 стати учасником товариства виражається не безпосередньо, а через дії, які дають змогу з безперечністю встановити їх спрямованість. Такими діями на момент реєстрації підприємства було затвердження Статуту.

Також, позивач як підставу звернення до суду з заявленими вимогами визначив положення п. 20.1.12 ст. 20 Податкового кодексу України, яке встановлює право податкового органу у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Суд зазначає, що позивачем заявлені вимоги щодо визнання недійсними реєстраційних документів (запису про проведення державної реєстрації), а не установчих (засновницьких) документів підприємства, що передбачено п. 20.1.12 ст. 20 Податкового кодексу України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що позовні вимоги Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судове рішення першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом першої інстанції перевірено доводи сторін, дано їм правильну оцінку, постанова суду є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого у справі судового рішення відсутні.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року у справі № 2а/0570/15929/2011 за позовом Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут земельних відносин" , ОСОБА_2 , третя особа Управління Державної реєстрації Донецької міської ради про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів : В.В. Попов О.П.Лях

К.П. Горбенко