Постанова № 22457659, 16.11.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2011 року справа №2а/0570/14249/2011

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яковенка М.М.

суддів Гайдара А.В. , Ханової Р.Ф.

при секретарі судового засідання Марциновському А.К.

за участю представників

від позивачаДоценко О.О.

від відповідачане зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року по адміністративній справі № 2а-14249/11/0570 за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Мостобуд-7» до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька про зобов'язання визнати у якості податкової звітності та прийняти податкову декларацію АТЗТ «Мостобуд-7» з податку на додану вартість за травень 2011 року; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.07.2011р. №0001631500, -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду позовні вимоги Акціонерного товариства закритого типу «Мостобуд-7» (Позивач) задоволені у повному обсязі.

Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Петровському районі м. Донецька (відповідача, ДПІ) визнати у якості податкової звітності та прийняти податкову декларацію Акціонерного товариства закритого типу «Мостобуд-7» з податку на додану вартість за травень 2011 року.

Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька від 29 липня 2011 року №0001631500. Вирішене питання про судові витрати (а.с.37, 38-40).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи (а.с.42-43).

В обґрунтування зазначено, що подана позивачем податкова звітність податкова декларація з ПДВ, не визнана як податкова звітність, в звязку з тим, що до зазначеної декларації , з урахуванням приписів п.п.46.1 ст.46 та п.п.201.15 ст.201 ПК України не доданий реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, який є додатком до декларації та є її невідємною частиною. Просили постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача повністю заперечувала проти доводів апеляційної скарги, постанову суду першої інстанції вважає законною та обґрунтованою та просила залишити її без змін.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що дає суду право розглянути справу у його відсутність, проти чого не заперечував представник позивача.

Перегляд постанови суду першої інстанції, з урахуванням приписів ст..195 КАС України, здійснювався в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, які приймали участь у судовому розгляді справи, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що Позивач - АТЗТ «Мостобуд-7» зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код 03449858, про що зазначено у виписці серія ААБ №861508 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12.08.2011р.

10 червня 2011 року АТЗТ «Мостобуд-7» надіслало на адресу відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2011 року, додаток 5 до вказаної декларації, а також реєстр виданих та отриманих податкових накладних на паперових носіях, про що вбачається з опису вкладення до цінного листа №1213753. Вказана обставина відповідачем не спростовується.

Позивачем отримано лист відповідача №10516/10/28-013 від 17.06.2011р., із якого вбачається, що вказане поштове відправлення отримане відповідачем 15.06.2011року.

У вказаному листі позивача повідомлено, що зазначена податкова звітність заповнена всупереч ст.ст. 46, 48, 49, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України. Зазначено, що до звітності за травень 2011р. не надані копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за вказаний період в електронному вигляді. У зв'язку із зазначеним податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2011 року не визнана як податкова звітність та вважається неприйнятою.

Позивачу запропоновано надати у встановлені терміни нову податку звітність.

Колегія суддів звертає увагу, що зазначене рішення податкового органу з приводу неприйняття податкової звітності з визначених підстав її неприйняття, до винесення податкового повідомлення рішення, позивачем не оскаржувалось.

29.06.2011р. відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку своєчасності подання податкової звітності, за наслідками якої складений відповідний акт перевірки від 29.06.2011р. №510/15/03449858.

Згідно вказаного акту, перевіркою встановлено не подання податкової звітності податку на прибуток за 1 квартал 2011 року та з податку на додану вартість за травень 2011 року (з урахуванням наявної в акті описки), а також несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2010 р., грудень 2010 р.

На підставі акту перевірки від 29.06.2011р. №510/15/03449858, відповідачем прийнято податкове-повідомлення рішення від 29.07.2011р. №0001631500, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за штрафними санкціями у розмірі 1 020,00 грн.

В межах даної справи спірним питанням є, правомірність податкового органу щодо неприйняття поданої податкової звітності за травень 2011 року, в звязку з ненаданням до податкової декларації з ПДВ реєстру виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, та застосування до платника податків-позивача штрафних (фінансових) санкцій).

Визначення податкової декларації (розрахунок) податкової звітності, складання, основні вимоги до її складання, подання до органів державної податкової служби, в тому числі з урахуванням особливостей такої податкової звітності з податку на додану вартість регулюються положеннями статей 46-49, 201, 203 Податкового кодексу України (надалі ПК України).

Стосовно застосування штрафної (фінансової) санкції за неподання або не своєчасне подання податкової звітності регулюється положеннями статті 120 ПК України, а в межах спірних правовідносин, слід розглядати з урахуванням приписів п.7 Підрозділу 10 Інші перехідні положення ПК України.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи, правомірно визначено, що оскаржуване податкове повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню, але ж стосовно питання правомірності неприйняття податкової звітності, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку та прийняв рішення з порушенням норм матеріального права.

У відповідності до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, (розрахунок) - це документ що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

В межах даної справи, як зазначалось вище, спірним є, саме неприйняття поданої податкової звітності з ПДВ за травень 2011 року, в звязку з ненаданням до податкової декларації з ПДВ реєстру виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, тобто в даному випадку має місце, особливості подання певного виду податкової звітності з ПДВ з визначеними додатками до неї, які є невідємними частинами такої звітності, без подання яких, податковому органу надається право вважати її неподаною.

Як вбачається з матеріалів справи, при подачі податкової звітності з ПДВ за травень 2011 року, позивачем подана податкова декларація з ПДВ, розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5), копія реєстру отриманих та виданих податкових накладних на паперовому носію.

Зауважень щодо заповнення обовязкових реквізитів у податного органу до поданої податкової звітності не було.

У відповідності до п.п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Із наведеного вбачається, що платник податків має обов'язок подавати реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць).

Висновки суду першої інстанції, що п.п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України або інші положення Податкового кодексу України не зобов'язують платника податків подавати реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді разом із податковою декларацією з податку на додану вартість, а також те, що такий реєстр в електронному вигляді є податковою звітністю, є помилковими.

Колегія суддів звертає увагу, на пункти 3, 9 -І Загального положення, Наказу Державної податкової адміністрації, від 25.01.2011, № 41 "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", зареєстрованого в Мінюсті Україні 16.02.2011 року №197/18935 (надалі Порядок №41) якими визначено, що подання копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді передбачено пунктом 201.15 статті 201 розділу V Кодексу. Пунктом 9 Порядку №41 передбачено, що до податкової звітності з ПДВ належить копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді. Додатки до декларації визначено пунктами 14-17 -ІІІ «Порядок оформлення та подання податкової звітності» Порядку №41.

Колегія суддів зазначає, що податкова декларація з ПДВ, яка подається до податкового органу разом з додатками до неї та реєстром податкових накладних в електронному вигляді, складає сутність такої податкової звітності з такого податку, є необхідною умовою для його адміністрування.

Тобто, реєстр податкових накладних в електронному вигляді є обовязковою та складовою частиною податкової декларації з ПДВ, та є податковою звітністю з податку на додану вартість, не подання, якої обумовлює її неприйняття. Таким чином, податковий орган відмовляючи у прийнятті податкової звітності, діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачено законодавством.

Стосовно визначення та застосування до відповідача штрафної (фінансової) санкції колегія суддів погоджується с висновком суду першої інстанції про протиправність та необхідність скасування податкового повідомлення рішення, яким позивачу визначена сума штрафної санкції у розмірі 1020 грн.

Однак вважає, за необхідне зазначити наступне.

Приймаючи рішення про скасування спірного податкового повідомлення рішення, суд першої інстанції виходив із відсутності допущеного правопорушення з боку позивача при подачі податкової звітності, що обумовлює в свою чергу неправомірність прийнятого рішення.

Колегія суддів, звертає увагу, що крім того, що відповідачем, застосована штрафна санкції, без врахуванням положень п.7 підрозділу 10. Інші перехідні положення розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, яким передбачено застосування штрафної санкції у розмірі не більше 1 гривні за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року, що мало місце в даному періоді, але ж податковим органом не доведено перед судом правомірності застосування ч.2 п.120.1 статті 120 ПК України.

В межах спірних правовідносин, податкове - повідомлення рішення, є відповідним рішенням субєкта владних повноважень, яке прийняте податковим органом в межах повноважень при здійсненні владних управлінських функцій. При прийняті такого рішення податковий орган повинен керуватися нормами закону, що діє у цьому часі.

Податкове повідомлення рішення, як відповідне рішення субєкта владних повноважень повинне відповідати вимогам законодавства, на підставі якого воно прийняте, тобто спірне рішення повинне відповідати принципу правової визначеності.

В даному випадку, податковий орган встановлюючи факт допущенного правопорушення позивачем, вказує, як у висновках акту перевірки, так і в самому спірному податковому повідомленні-рішенні, порушення п. 49.18 ст.49 ПК України. При чому податковий орган керується п.п.54.3.1 п.54.3 ст.54 та ч.2 п.120.1 ст.120 ПК України.

Згідно пп. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України встановлено, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Тобто, обовязковою умовою для застосування санкції положень частини 2 цієї статті, є крім вчинення дій визначених диспозицією частини першою п.120.1 ст.120 ПК України, є притягнення позивача до відповідальності протягом року обовязково із застосуванням штрафу.

Як вбачається з акту перевірки від 29.06.2011 року, що стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та застосування штрафної санкції за частиною 2 п.120.1 ст.120 ПК України, позивачем не подано декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року, а також несвоєчасне подання декларації д ПДВ за листопад, грудень 2010 року.

Але ж, податковим органом не доведено перед судом, що за вказані періоди не подання або несвоєчасного подання податкової звітності, до позивача були застосовані штрафні санкції за такі порушення, тобто відсутня обовязкова умова, яка є складовою частиною притягнення до відповідальності за частиною 2 цієї статті, як застосування штрафу.

Колегія суддів зазначає, що при доведеності факту правопорушення з боку позивача, та недоведеність визначення норми закону, яка передбачає таку відповідальність за таке порушення податкового законодавства, та застосування санкцій вказують на протиправність прийнятого рішення.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення рішення, яким визначено правопорушення та застосована штрафна санкція, в цієї частині підлягає скасуванню.

Колегія суддів зазначає, що субєкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на норми права, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, що в свою чергу обумовлює його скасування, з прийняттям нової постанови про часткове задоволення вимог позивача, безпосередньо в частині визнання податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька від 29 липня 2011 року №0001631500 протиправним та скасування його, а у задоволенні іншої частини позовних вимог необхідно відмовити.

Керуючись статтями 2, 11, 94, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року по адміністративній справі № 2а-14249/11/0570 задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року по адміністративній справі № 2а-14249/11/0570 скасувати.

Прийняту нову постанову.

Адміністративний позов Акціонерного товариства закритого типу «Мостобуд-7» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька від 29 липня 2011 року №0001631500.

У задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства закритого типу «Мостобуд-7» 1 гривну 70 копійок судового збору.

Вступна та резолютивна частина постанови ухвалені у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 16 листопада 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 21 листопада 2011 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Р.Ф.Ханова

А.В. Гайдар