Постанова № 22454247, 04.04.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2012 року Справа № 18/3203/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя О.А. Істоміна, суддя Л.М. Бабакова, суддя А.М. Білецька,

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача не зявився

відповідача ОСОБА_1 дов. № 185 від 22.03.2011р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №636П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 11.01.12 р. у справі № 18/3203/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баранівський молокозавод", м. Баранівка, Житомирська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогіря молокопродукт", м. Гадяч, Полтавська обл.

про стягнення 31624,17 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з відповідача 30746,00 грн. боргу за поставлене молоко, 142,12 грн. річних та 736,05 грн. пені, всього - 31624,17 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.01.2012 р. (суддя Тимошенко К.В.) в позові відмовлено.

Позивач, ТОВ "Баранівський молокозавод", з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 11.01.2012р., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції помилково не прийнятий договір реструктуризації заборгованості від 30.06.2011р., який підтверджує суму заборгованості в сумі 30746 грн., та в якому був визначений графік погашення цієї заборгованості.

Апелянт в судове засідання не зявився, 23.03.2012р. від нього надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача. Також, позивач зазначив, що ним надано суду достатньо доказів в обґрунтування позовних вимог, а в апеляційній скарзі досить аргументовано доведена незаконність оскаржуваного рішення.

Відповідач, ТОВ "Білогіря молокопродукт", у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства. Також, відповідач просить розгляд справи проводити без участі його представника.

Відповідач зазначив, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, якими визначаються обовязкові реквізити спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини. На думку відповідача, при винесенні рішення суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що позивач не довів наявність перед ним заборгованості у ТОВ "Білогіря молокопродукт".

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.02.2011р. між сторонами був укладений договір на закупівлю молока № 244/11-БМ.

Згідно з п. 1.1. вищевказаного договору, продавець - товариство з обмеженою відповідальністю "Баранівський молокозавод" зобов'язався систематично відвантажувати і передавати у власність покупцю - товариству з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" певний товар певної кількості та якості, а покупець зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату товару у відповідності до умов даного договору. Під товаром за цим договором розуміється натуральне коров'яче незбиране молоко.

Відповідно до пунктів 5.3, 5.4 додаткової угоди до договору на закупівлю молока, розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку покупця на рахунок продавця, що вказані в даному договорі, розрахунки між сторонами за цим договором проводяться у гривнях, покупець здійснює оплату за товар у безготівковій формі на розрахунковий рахунок продавця на протязі 5-ти банківських днів з моменту поставки товару.

У відповідності до п. 2.2. договору на закупівлю молока, поставка партії товару оформляється спеціалізованою товарною накладною за формою 1-ТН (МС).

Виходячи з наведеного доказом поставки товару відповідачу є спеціалізовані товарні накладні на кожну партію товару.

В матеріалах справи є спеціалізовані товарні накладні (арк. справи 90-101), які оформлені саме по формі № 1 ТН (МС), як і було передбачено договором на закупівлю молока, що є належним доказом поставки позивачем товару відповідачу на суму 448504 грн. Також, доказом отримання відповідачем товару є довіреності № 189 від 01.02.2011р., № 305 від 16.03.2011р. та № 429 від 01.04.2011р., які містяться в матеріалах справи (арк. справи 87-89).

Проте, відповідач оплатив отриманий товар лише на суму 417758 грн., тому, заборгованість ТОВ "Білогір'я молокопродукт" перед ТОВ „Баранівський молокозавод'' склала в розмірі 30746,00 грн.

В матеріалах справи міститься лист № 843 від 15.11.2011р., згідно якого ТОВ "Білогір'я молокопродукт" пропонувало ТОВ „Баранівський молокозавод'' здійснити взаємозалік зустрічних вимог та зменшити суму шкоди на суму заборгованості перед позивачем, що свідчить про фактичне визнання відповідачем перед позивачем існуючої заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.06.2011 року сторонами був укладений договір про реструктуризацію заборгованості.

Відповідно до п. 1.1. договору про реструктуризацію заборгованості ТОВ „Баранівський молокозавод'' надало відповідачу розстрочку у погашенні заборгованості зі сплати боргу за договором купівлі-продажу молока № 244/11-БМ від 15.02.2011р. в сумі 30746,00 грн. на термін до 30.08.2011р. за погодженим графіком: до 15 липня 2011 року 10000 грн.; до 30 липня 2011 року 10000 грн.; до 30 серпня 2011 року 10746 грн.

Тобто, сторони уклали договір реструктуризації заборгованості, яким визнали, що борг відповідача перед позивачем за договором на закупівлю молока № 244/11-БМ від 15.02.2011р. становить 30746 грн. Цим же правочином сторони передбачили строки погашення існуючої заборгованості та правові наслідки невиконання умов даного правочину.

У відповідності до ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини. Сторони є вільними в укладенні договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 604 ЦК України, зобовязання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобовязання новим зобовязанням між тими ж сторонами (навація).

Судова колегія вважає за необхідним зазначити, що договір про реструктуризацію боргу відповідає вимогам закону та не визнаний судом недійсним, тому, суд першої інстанції неправомірно не прийняв його до уваги та зробив необґрунтований висновок, що цей договір не відповідає вимогам ч. 2 ст. 604 ЦК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи, що відповідач при укладенні договору про реструктуризацію заборгованості визнав її в сумі 30746 грн., та те, що відповідач у встановлені договором про реструктуризацію заборгованості строки борг не сплатив, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за поставлений товар в сумі 30746,00 грн., яка підлягає стягненню.

Оскільки відповідач не надав суду доказів оплати заборгованості в сумі 30746,00 грн., а позивач у відповідності до ст. 33 ГПК України надав суду всі документи в підтвердження своїх вимог, суд першої інстанції неправомірно відмовив позивачу в позові.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 736,05 грн. пені та 142,12 грн. 3% річних, судова колегія вважає, що ці вимоги також підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пунктом 3.1 договору про реструктуризацію заборгованості передбачено, що у разі несвоєчасного внесення плати за договором боржнику нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми, що підлягає до оплати за кожен день прострочки.

Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, згідно якого пеня за період з 15.07.2011 року по 30.09.2011 року склала 736,05 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного, нарахування відповідачу 3% річних в сумі 142,12 грн. не суперечить вимогам чинного законодавства, відповідає наданому позивачем розрахунку, тому, ця сума також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3000 грн. витрат по наданню правової допомоги.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно зі статтею 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та те, що позивач до матеріалів справи надав докази надання йому правової допомоги, а саме, договір про надання правової допомоги від 08.09.2011р., довіреність та посвідчення на адвоката Макаренко І.Я., а також, платіжне доручення № 1595 від 23.11.2011р. на суму 3000 грн., згідно якого позивач оплатив Макаренку І.Я. правову допомогу на підставі договору б/н від 08.09.2011р., тому вказана сума в розмірі 3000 грн. за послуги адвоката підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження в матеріалах справи, а тому, рішення господарського суду Полтавської області від 11.01.2012р. по справі № 18/3203/11 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 11.01.2012р. у справі № 18/3203/11 скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогіря молокопродукт" (37300, Полтавська обл., м. Гадяч, вул. 50 років Жовтня, 27/58, код ЄДРПОУ 33707592, р/р 26000300179376 в ПАТ «Банк Форум»м. Київ, МФО 322948, ІПН 3370759222023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баранівський молокозавод" (12700, Житомирська обл., Баранівський район, м. Баранівка, вул. Леваневського, 57, код ЄДРПОУ 31318317, р/р 26004055925628 в РУ ПАТ КБ «Приватбанк»м. Житомир, МФО 311744, ІПН 313183106020) 30746,00 грн. заборгованості, 736,05 пені, 142,12 3% річних, 3000,00 грн. за послуги адвоката, 316,25 грн. державного мита за розгляд в суді першої інстанції, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 804,75 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.А. Істоміна

суддя Л.М. Бабакова

суддя А.М. Білецька

Повний текст постанови підписаний 04.04.2012р.