Рішення № 22453249, 16.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-66/1754-201216.03.12 Суддя господарського суду міста Києва ГончаровС.А. при секретарі судового засідання Климович М.І. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства “ПРОСТО-страхування”

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта”

про стягнення затрат по виплаті страхового відшкодування в розмірі 41986,28 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 1.01.12

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватное акціонерне товариство “ПРОСТО-страхування”, звернувся до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” про стягнення затрат по виплаті страхового відшкодування в розмірі 41986,28 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ним, у відповідності до договору добровільного страхування наземного транспорту від 19.12.2008 року, внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування в розмірі 41986,28 грн., а тому до позивача відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 1191 Цивільного кодексу України перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність щодо транспортного засобу, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП була застрахована відповідачем, позивач просить стягнути з відповідача сплачену суму страхового відшкодування в порядку регресу.

Відповідач, згідно з відзивом на позовну заяву, проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що, по-перше, при зверненні позивача до відповідача про стягнення суми боргу, позивачем не було додано певного переліку документів, зокрема, Сертифіката оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2, який здійснював автотоварознавче дослідження з оцінки вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля; по-друге, згідно поліса ВВ/8633289, відповідно до якого застрахована цивільно-правова відповідальністю винної у ДТП особи, ліміт відповідальності за шкоду складає 35000,00 грн., а не 50000 тис, як вказано у наданій позивачем роздруківці централізованої бази МТСБУ.

За таких обставин, відповідач стверджує, що сума страхового відшкодування в порядку регресу у даному випадку повинна становити 35000,00 грн., а не 41986,28 грн., як стверджує позивач.

До судового засіданні, що відбулось 16.03.2012 року, відповідач не зявився, надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у звязку зі знаходженням представника відповідача в іншому судовому засіданні.

Наведене клопотання відповідача не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем є юридична особа, та, у будь-якому випадку неможливість прибуття представника у судове засідання не позбавляє таку юридичну особу направити до суду будь-якого іншого представника.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач в судове засідання не зявився, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається по суті відповідно до норм ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

За договором добровільного страхування транспортних засобів № 181228, укладеного 19.12.2008 року між Приватним акціонерним товариством “ПРОСТО-страхування” (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник), було застраховано транспортний засіб автомобіль «Ford Fiesta», державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Строк дії наведеного договору встановлено з 21.12.2008 року до 20.12.2009 року.

Згідно із ст.16 Закону України “Про страхування” договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

З матеріалів справи вбачається, що 28.04.2009 року в м. Києві по вул. Дніпровський узвіз, сталась дорожньо-транспортна пригода, в якій мало місце зіткнення автомобіля «Ford Fiesta», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, автомобіля «Лексус, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, автомобіля «Opel», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5, та автомобіля «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_6.

Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_6 Правил дорожнього руху України, що підтверджується Постановою Печерського районного суду міста Києва від 02.07.2009 року № 3-3006/09, якою ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до Звіту № 6421/5694 товарознавчого дослідження транспортного засобу, складеного 29.05.2009 року субєктом оціночної діяльності субєктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2, було досліджено питання про визначення матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «Ford Fiesta», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Внаслідок проведеного дослідження експертом було встановлено, що вартість відновлювального ремонту складає 42469,38 грн.,; вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «Ford Fiesta», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 39652,35 грн.

При цьому, вартість матеріального збитку в сумі 39652,35 грн. визначена як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових ДТЗ.

Як вбачається з доданих до матеріалів справи документів, ФОП ОСОБА_2 здійснює оціночну діяльність на підставі сертифіката оціночної діяльності № 6235/07, виданого Фондом державного майна України 08.11.2007 року, згідно якого дозволена практична оціночна діяльність у напрямку «оцінка обєктів у матеріальній формі», та встановлено спеціалізацію «оцінка дорожніх транспортних засобів».

Враховуючи викладене, з урахуванням статей 32, 34, 43 ГПК України, суд приймає до уваги вказаний вище звіт як доказ заподіяння відповідного матеріального збитку власнику автомобіля «Ford Fiesta», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до рахунку-фактури № ФЗС0001657 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Ford Fiesta», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, склала 41986,28 грн.

06.07.2009 троку позивачем було складено розрахунок страхового відшкодування № 5694, згідно якого позивачем визначено суму страхового відшкодування, що належить до виплати страхувальнику, в розмірі 41986,28 грн.

Суму страхового відшкодування в розмірі 41986,28 грн. визначено позивачем і в страховому акті, складеному 06.07.2009 року.

Наведена сума страхового відшкодування в розмірі 41986,28 грн. була перерахована позивачем платіжним дорученням від 07.08.2009 року № 13340.

Статтею 27 Закону України “Про страхування” та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З матеріалів справи вбачається, що у судовому порядку було встановлено вину водія, який керував автомобілем «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_4, на момент ДТП, внаслідок якого було пошкоджено транспортний засіб, застрахований позивачем за договором добровільного страхування наземного транспорту.

Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди внаслідок експлуатації автомобіля «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_4, на момент ДТП була застрахована у Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс ВВ/8633289), строк дії якого встановлено з 12.08.2008 року по 11.08.2009 року включно.

Згідно зі ст. 6 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

За таких обставин, приймаючи до уваги приписи вказаних вище норм закону, враховуючи, що позивачем здійснено виплату страхового відшкодування згідно з договором страхування наземних транспортних засобів, суд робить висновок про те, що до позивача перейшло право зворотної вимоги на суму шкоди, яка оцінена у встановленому законом порядку, в межах фактичних затрат, до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

При цьому, враховуючи те, що цивільна відповідальність внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_4 застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність такої особи, у даному випадку, до відповідача у даній справі.

Позивачем було направлено на адресу відповідача регресну вимогу від 10.10.2011 року № 04-5738 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 41986,28 грн. Проте, відповідачем суму страхового відшкодування в порядку регресу сплачено не було.

У звязку з викладеним позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача в порядку регресу суми страхового відшкодування в розмірі 41986,28 грн.

Суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Заявлена до стягнення з відповідача сума в розмірі 41986,28 грн. є сумою страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП.

Згідно із ст.7 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим, зокрема, у разі визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Як зазначалось, відповідно до Звіту № 6421/5694 товарознавчого дослідження транспортного засобу, складеного 29.05.2009 року субєктом оціночної діяльності субєктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2, було досліджено питання про визначення матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «Ford Fiesta», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Внаслідок проведеного дослідження експертом було встановлено, що вартість відновлювального ремонту складає 42469,38 грн.,; вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «Ford Fiesta», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 39652,35 грн.

Відповідно до ст. 29 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Проте, всупереч вимогам ст. 29 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, позивачем, у зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу заявлено до вішкодування витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу без урахування коефіцієнту фізичного зносу запчастин.

Полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/8633289 було встановлено нульову франшизу та ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну, у сумі 35000,00 грн.

Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно п. 9.1. ст. 9 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.

Пунктом 22.1 ст. 22 цього ж Закону визначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

З огляду на викладене, суд робить висновок про те, що право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю, розрахованих, зокрема, у відповідності до ст. 29 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, в межах фактичних витрат страховика, та в межах суми франшизи та лімітів відповідальності, встановлених умовами договору страхування, укладеного страховиком винної особи.

Тобто, розмір збитку, який підлягає відшкодуванню в порядку регресу, повинен обмежуватись фактичними витратами страхової компанії, якою застраховано пошкоджений транспортний засіб, та відповідними сумами франшизи та лімітів відповідальності страховика винної особи, а не визначатись виключно сумою виплаченого страхового відшкодування.

Зважаючи на викладене, з урахуванням положень Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та встановленого полісом № ВВ/8633289 ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 35000,00 грн., суд робить висновок про те, що стягненню з відповідача на користь позивача в порядку регресу підлягає страхове відшкодування в сумі 35000,00 грн., яка є сумою ліміту відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації застрахованого ним транспортного засобу.

З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 35000,00 грн.

Позовні вимоги в іншій частині щодо стягнення з відповідача суми, яка є різницею між виплаченою сумою страхового відшкодування та сумою ліміту відповідальності відповідача в розмірі 35000,00 грн., є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства, у звязку з чим задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 22, 27 Закону України “Про страхування”, ст.ст. 6, 12, 9, 22, 29, 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, ст.7 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, ст. ст. 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1192 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 2, 22, 32, 33, 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “ПРОСТО-страхування” до Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” про стягнення затрат по виплаті страхового відшкодування в розмірі 41986,28 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства “ПРОСТО-страхування” (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, ЄДРПОУ 24745673) затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 35000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1341,69 грн.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Суддя С.А. Гончаров

В судовому засіданні 16.03.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення складено в повному обсязі

та підписане 21.03.2012р.