Постанова № 22452961, 04.04.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2012 р. Справа № 5024/1726/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоУліцького А.М.,

суддів:Мачульського Г.М.,

Рогач Л.І.

розглянувши касаційну скаргуАнтонівської селищної ради

на постановувід 10.01.12 Одеського апеляційного господарського суду

у справі№5024/1726/2011

господарського судуХерсонської області

за позовомХерсонської міської ради

до1. Антонівської селищної ради

2. Приватної виробничої фірми "Ремтранс"

провизнання частково недійсним рішення та визнання недійсним договору

за участю представників сторін

від позивача:у засідання не прибули

від відповідачів:у засідання не прибули ВСТАНОВИВ:

Херсонська міська рада звернулась до господарського суду Херсонської області з позовом про визнання незаконним та скасування пп. 2.1 п. 2 рішення Антонівської селищної ради від 26.04.02 №15 "Про вилучення та надання земельних ділянок в смт. Антонівка для здійснення підприємницької та іншої діяльності", а також визнання недійсним укладеного між Антонівською селищною радою та Приватною виробничою фірмою "Ремтранс" договору №30 від 08.08.02 оренди земельної ділянки площею 0,1 га під розміщення столярного цеху по вул. 20 Східна, 30.

Позов мотивовано тим, що спірна земельна ділянка знаходиться в адміністративних межах м. Херсона, а тому розпорядження Антонівської селищної ради цією ділянкою є неправомірним та порушує права позивача.

Антонівська селищна рада проти позову заперечила, посилаючись на правомірність розпорядження нею спірною земельною ділянкою, яка обліковується в складі земель селища Антонівка, а також непідвідомчість даного спору господарським судам.

Рішенням від 18.10.11 господарський суд Херсонської області (суддя Клепай З.В.) припинив провадження в справі в частині вимог про визнання частково недійсним рішення ради з підстав їх непідвідомчості господарським судам, а в частині вимог про визнання недійсним договору відмовив, оскільки позивач не довів свого права на розпорядження спірною земельною ділянкою.

Постановою від 10.01.12 Одеський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Таран С.В. головуючого, Бойко Л.І., Величко Т.А.) рішення суду першої інстанції скасував, а позов задовольнив, визнавши доведеним право позивача на розпорядження спірною земельною ділянкою.

Ухвалою від 21.03.12 Вищий господарський суд України прийняв до провадження касаційну скаргу Антонівської селищної ради, в якій заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована посиланням на безпідставність висновку суду апеляційної інстанції про наявність межі між м. Херсон та смт. Антонівка за відсутністю її посвідчення відповідними державними актами на землю, а також надання касатором усіх належних доказів, що спірна земельна ділянка обліковується в складі державного земельного кадастру за смт. Антонівка, а не м. Херсон.

Також касатор зазначає про порушення судом апеляційної інстанції положень ч. 4 ст. 35 ГПК України щодо постанови Суворовського районного суду м. Херсона від 01.02.11 у справі №2а-390/11 та зауважує про незалучення до участі в справі Приватного підприємця ОСОБА_1

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, пп. 2.1 п. 2 рішення Антонівської селищної ради від 26.04.02 №15 "Про вилучення та надання земельних ділянок в смт. Антонівка для здійснення підприємницької та іншої діяльності" вирішено надати Приватній виробничій фірмі "Ремтранс" земельну ділянку площею 0,1 га в оренду строком на 10 років у смт. Антонівка, вул. 20 Східна, 30 під розміщення столярного цеху.

На підставі вказаного рішення 02.08.02 між відповідачами укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Антонівська селищна рада передала Приватній виробничій фірмі "Ремтранс" в оренду земельну ділянку в м. Херсоні, смт. Антонівка, вул. 20 Східна, 30. Вказаний договір посвідчений нотаріально та зареєстрований у Херсонському міському управлінні земельних ресурсів 08.02.02 за №30.

Звертаючись з позовом у даній справі про визнання недійсними пп. 2.1 п. 2 названого рішення Антонівської селищної ради та укладеного між відповідачами договору оренди, Херсонська міська рада доводить, що відповідна земельна ділянка знаходиться в адміністративних межах м. Херсона, а відтак Антонівська селищна рада порушила її виключне право на розпорядження цією ділянкою.

Приписи ст. 13 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до ст.ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших обєктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

В силу п. 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст.ст. 173, 176 ЗК України межа району, села, селища, міста, району у місті це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів. Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викуп) відповідно до цього Кодексу. Межі адміністративно-територіальних утворень посвідчуються державним актом України. Органи, які приймають рішення про встановлення та зміну меж адміністративно-територіальних утворень, визначені у ст. 174 ЗК України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним оспорюваного договору, суд першої інстанції зазначив, що позивач не довів свого права на розпорядження спірними землями. Але як вбачається з мотивувальної частини судового рішення, суд першої інстанції по суті не дослідив обставини розташування спірної земельної ділянки в межах відповідного населеного пункту. А зазначивши про те, що смт. Антонівка на даний час є частиною м. Херсона, не з'ясував особу, що відповідно до вищевказаних положень земельного законодавства має право розпоряджатися спірною ділянкою від імені Українського народу.

Натомість, суд першої інстанції послався на непідвідомчість господарському суду спору щодо розмежування повноважень селищної та міської ради по розпорядженню землями та припинив провадження в справі в частині вимог про визнання недійсним спірного пункту рішення.

Суд апеляційної інстанції з таким висновком не погодився, оскільки з огляду на положення ст.ст. 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 Господарського кодексу України, ст.ст. 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України органи виконавчої влади органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, зважаючи на те, що предметом спору є захист прав позивача щодо розпорядження земельною ділянкою комунальної власності від імені відповідної територіальної громади, які він вважає порушеними внаслідок прийняття та виконання Антонівською селищною радою рішення щодо розпорядження цією ділянкою. Дійсно, при вирішенні такого спору суттєвим є з'ясування особи, яка наділена повноваженнями на розпорядження спірною земельною ділянкою. Проте власне розмежування певних повноважень Херсонської міської ради та Антонівської селищної ради предметом даного спору не визначено.

По суті даного спору суд апеляційної інстанції встановив, що інвентаризація земель міста Херсона була проведена у 1961 році і виданий акт на землекористування 5430 га. Відповідно до генерального плану розвитку міста, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР №231 від 30.05.84 включенню в міську смугу підлягали забудовані землі 1052,9 га, 242,1 га, 31,7 га за рахунок території села Приміське та селищ Садове і Урожайне; земельних ділянок радгоспів "Овочевий", "Янтарний", "Херсонський", які прилягають до вказаних населених пунктів.

Указом Президії Верховної Ради УРСР від 04.09.84 №7541-Х "Про зміну меж міста Херсона" до меж міста включено 1052,9 га земель, раніше відведених під житлове і промилове будівництво, село Приміське, селище Урожайне Зеленівської селищної ради Дніпровського та селище Садове Комишанської селищної ради Комсомольського районів міста Херсона разом із прилеглими землями загальною площею 242,1 га, які генеральним планом розвитку міста передбачені під житлове і промислове будівництво.

До прийняття вказаного указу Херсонською філією інституту землеустрою "Укрземпроект" на замовлення Херсонського міськкомунгоспу за договором від 07.12.83 №258 та додаткової угоди до нього від 06.03.84 №7 розроблений проект встановлення межі м. Херсона із землекористування спецрадгоспу "Херсонський", радгоспу-заводу "Янтарний", радгоспу "Овочевий", Херсонського міськвиконкому Херсонської області. Зазначений проект встановлення межі м. Херсона був розглянутий та погоджений Херсонським міськвиконкомом народних депутатів 13.06.84.

Відповідно до розпорядження Ради Міністрів УРСР №234-р від 07.07.89 та додатку до нього №40 Херсонському міськвиконкому в постійне користування надано 143,1 га земель радгоспу-заводу "Янтарний", м. Херсон, під індивідуальне житлове будівництво.

Рішенням Херсонської обласної ради народних депутатів від 10.03.94 №311 "Про затвердження технічної документації по встановленню адміністративних меж Антонівської селищної ради народних депутатів, а також населених пунктів на території цієї Ради" затверджено розроблену технічну документацію по встановленню адміністративних меж Антонівської селищної ради народних депутатів, а також меж населених пунктів на її території, якою передбачено: загальна територія цієї ради 4573,6 га, в тому числі смт. Антонівка 1547,4 га та селище Молодіжне 37,3 га. Однак рішенням Херсонської обласної ради народних депутатів №493 від 14.01.02 вказане рішення обласної ради від 10.03.94 №311 визнано таким, що втратило чинність.

Дослідивши надані сторонами докази, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 04.09.84 №7541-Х тощо наявні у справі картографічні матеріали свідчать про те, що земельна ділянка знаходиться саме на території м. Херсона, що також підтверджується листами управління Держкомзему у місті Херсоні Херсонської області №06/863 від 20.11.09, №01-778 від 19.04.11.

Касатор заперечує проти такого висновку суду апеляційної інстанції та зазначає про надання ним усіх належних доказів, що спірна земельна ділянка обліковується в складі державного земельного кадастру за смт. Антонівка, а не м. Херсон.

Проте такі доводи по суті зводяться до переоцінки судом касаційної інстанції наданих сторонами доказів та встановлення інших обставин, ніж встановлені судом апеляційної інстанції, що не входить до визначених ст. 1117 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Дійсно, під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій ні позивач, ні Антонівська селищна рада не доводили наявність у кожного з них державного акту, що посвідчує межі відповідних адміністративно-територіальних утворень, включаючи спірну земельну ділянку. Проте спір стосовно встановлення меж адміністративно-територіальних утворень з дотриманням вимог глави 29 ЗК України не є предметом вирішення в даній справі.

Зважаючи ж на встановлені в даній справі обставини, зокрема наявність нормативно-правових актів Ради Міністрів УРСР та Президії Верховної Ради УРСР щодо затвердження меж м. Херсона та включення до його меж відповідних земель, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для захисту прав позивача в даному спорі, оскільки під час розгляду справи Антонівська селищна рада не доводила обставини щодо розташування спірної земельної ділянки поза межами земель, які вказаними нормативно-правовими актами включено до меж м. Херсон.

А посилання касатора на рішенням Херсонської обласної ради народних депутатів від 10.03.94 №311 є безпідставним з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо втрати ним чинності відповідно до рішення цієї ж ради №493 від 14.01.02, скасування якого чи визнання недійсним під час розгляду даної справи не доведено.

Також не підлягають врахуванню доводи касатора щодо порушення судом апеляційної інстанції вимог ч. 4 ст. 35 ГПК України щодо постанови Суворовського районного суду м Херсона від 01.02.11 у справі №2а-390/11, оскільки ним не доводились обставини щодо встановлення цим рішенням з цивільної справи певних фактів саме стосовно розташування спірної земельної ділянки по вул. 20 Східна, 30.

Що стосується посилання касатора на постанову Дніпровського районного суду м. Херсона від 05.01.12 у адміністративній справі №2-а-9075/11, яким вирішено публічно-правовий спір між Херсонською міською радою та Антонівською селищною радою щодо розмежування їх повноважень, судова колегія не може прийняти їх до уваги з огляду на відсутність доведення обставин набрання цим рішенням законної сили на момент прийняття судових рішень у даній справі.

Доводи касатора щодо незалучення до участі в справі Приватного підприємця ОСОБА_1, що був попереднім користувачем спірної земельної ділянки, також не підлягають врахуванню, оскільки позивачем у даній справі заявлено вимоги про визнання недійсним лише пп. 2.1 п. 2 спірного рішення Антонівської селищної ради, який власне не передбачає виникнення, припинення чи зміну певних прав ПП ОСОБА_1

Зважаючи на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.01.12 у справі №5024/1726/2011 господарського суду Херсонської області залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

ГоловуючийА.Уліцький

СуддіГ.Мачульський

Л.Рогач