Постанова № 22452960, 04.04.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"04" квітня 2012 р. Справа № 5008/1357/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоУліцького А.М.,

суддів:Мачульського Г.М.,

Рогач Л.І.

розглянувши касаційну скаргуЗаступника прокурора Закарпатської області

на постановувід 30.01.12 Львівського апеляційного господарського суду

у справі№5008/1357/2011

господарського судуЗакарпатської області

за позовомпрокурора Міжгірського району в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Закарпатській області

доСоймівської сільської ради

третя особаУкраїнсько-німецьке Товариство з обмеженою відповідальністю "Сойми-ЛТД"

провизнання незаконними та скасування рішень, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою

за участю представників сторін

від позивача:у засідання не прибули

від відповідача:Галай В.М., голова

від третьої особи:у засідання не прибули

від ГПУ:Громадський С.О., посв. ВСТАНОВИВ:

Прокурор Міжгірського району звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Закарпатській області до Соймівської сільської ради про визнання незаконними та скасування рішення Соймівської сільської ради від 27.07.99, рішення від 13.12.99, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,24 га для розміщення цеху по розливу мінеральної води серії І-ЗК №001663 від 03.02.2000, виданого ТОВ "Сойми-ЛТД".

Позов мотивовано посиланням на обставини вилучення рішенням Соймівської сільської ради від 27.07.99 земельної ділянки площею 1,24 га у Дочірнього підприємства "Верховина" до земель запасу Соймівської сільської ради, про що свідчать записи змін в землекористуванні.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на пропуск строків позовної давності та відсутність правових підстав для застосування спеціальних норм земельного законодавства у зв'язку з тим, що вилучена земельна ділянка не мала визначеного цільового призначення, як оздоровча чи рекреаційна до моменту її наступної передачі.

Рішенням від 05.12.11 господарського суду Закарпатської області (суддя Йосипчук О.С.), яке залишено без змін постановою від 30.01.12 Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі Мирутенко О.Л. –головуючого, Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М.), у задоволенні позовних вимог відмовлено з підстав їх недоведеності.

Ухвалою від 20.03.12 Вищий господарський суд України прийняв до провадження касаційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області, в якій заявлено вимоги про скасування вказаних судових рішень та задоволення позовних вимог новим рішенням.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема ст.ст. 19, 31, 32, 33, 73 Земельного кодексу УРСР в редакції від 1990 року, ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, ст. 121 Конституції України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, рішенням виконкому Міжгірської районної ради №379 від 04.11.60 земельна ділянка із земель колгоспу ім. Жданова, с. Репіне, площею 15 га (6,4 га –присадибні землі, 6,6 га –кам'янисті місця, річка та шляхи) та земельна ділянка площею 11,9 га із земель Міжгірського лісокомбінату (10,1 га –лісу, 1,8 га –вирубки) були виділені під будівництво жилих та господарських будівель пансіонату "Сойми".

Рішенням виконавчого комітету Закарпатської обласної ради №109 від 23.03.69 було затверджено рішення Міжгірського райвиконкнму №5 від 09.01.69 про надання пансіонату "Сойми" земельної ділянки площею 88,5 га, в тому числі із земель колгоспу ім. Жданова (4,5 га), держземфонду (16 га), Міжгірського лісгоспу 18 га без виключення із земель держлісфонду.

Згідно з Державним актом на право постійного користування серії І-ЗК №001951 від 17.07.95 у постійному користуванні санаторію "Верховина" знаходиться 14,61 га землі, виділеної для організації санаторного лікування відповідно до рішень виконкому Закарпатської обласної ради №109 від 23.03.59 та №352 від 20.06.61.

Прокурор звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про визнання незаконними та скасування рішень Соймівської сільської ради від 27.07.99 і від 13.12.99, а також Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,24 га для розміщення цеху по розливу мінеральної води серії І-ЗК №001663 від 03.02.2000, виданого ТОВ "Сойми-ЛТД". Позов мотивовано тим, що із земель санаторію "Верховина" оспорюваним рішенням ради від 27.07.99 вилучено ділянку площею 1,24 га до земель запасу Соймівської сільської ради.

Однак рішення виконкому Закарпатської обласної ради №109 від 23.03.59 позивачем не подано, до того ж рішення виконкому Закарпатської обласної ради №352 від 20.06.61 стосується виділення земельної ділянки пансіонату "Сойми", а не санаторію "Верховина", як стверджує прокурор Міжгірського району. Суди дослідили доводи прокурора про те, що спірна земельна ділянка відноситься до санаторію "Верховина" та має оздоровче, рекреаційне призначення, з огляду на що будь-які операції з нею підпорядковані не загальному, а спеціальному режиму врегулювання, встановленому ст.ст. 32, 33 Земельного кодексу УРСР (в редакції 1990 року).

З огляду на таке попередні судові інстанції дійшли висновку, що на момент прийняття рішення Соймівської сільської ради 8-ї сесії 3-го скликання від 27.07.99 "Про вилучення частини земельної ділянки площею 1,5 га від ДП "Санаторій Верховина" до земель запасу Соймівської сільської ради" та рішення Соймівської сільської ради 10-ї сесії 3-го скликання від 13.12.99 "Про надання частини вилученої земельної ділянки площею 1,24 га у постійне користування Українсько-німецькому ТОВ "Сойми-ЛТД" діяли положення Земельного кодексу УРСР в редакції 1990 року, а документи, що підтверджують факт віднесення землі до певної категорії (у тому числі і до категорії оздоровчого, рекреаційного призначення) із Державного кадастру природних і лікувальних ресурсів, відомості Державного земельного кадастру та відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування відсутні.

Одночасно суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що вилучення земельної ділянки з наступною передачею для потреб ТОВ "Сойми ЛТД" відбулося за згодою Санаторію "Верховина" (лист №66 від 15.01.99) та за погодженням із Міжгірським районним відділом земельних ресурсів Закарпатського обласного Управління земельних ресурсів (лист №295 від 09.12.99). При цьому згідно з листом Міжгірського районного відділу земельних ресурсів Закарпатського обласного Управління земельних ресурсів №295 від 09.12.99 спірна територія є землями запасу Соймівської сільської ради без обмежень чи сервітутів (ст. 14 Закону України "Про державний земельний кадастр").

Відповідно до листа відділу земельних ресурсів Міжгірського району Закарпатської обласного Управління земельних ресурсів №128 від 16.06.99 спірна земельна ділянка є землею несільськогосподарського призначення та вилучена за згодою адміністрації санаторію "Верховина".

Згідно з довідкою відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області (який є правонаступником Міжгірського районного відділу земельних ресурсів) №01-12/2380 від 27.10.11 земельні ділянки, передані у користування ТОВ "Сойми-ЛТД", знаходяться на території Соймівської сільської ради за межами с. Сойми.

Зважаючи на встановлені обставини та керуючись ст.ст. 4, 27, 31, 81 Земельного кодексу УРСР, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про курорти", попередні судові інстанції відмовили в задоволенні позову.

Відтак земельна ділянка підлягала вилученню в санаторію "Верховина" за рішенням Соймівської сільської ради 8-ї сесії 3-го скликання від 27.07.99 "Про вилучення частини земельної ділянки площею 1,5 га від ДП "Санаторій Верховина" до земель запасу Соймівської сільської ради" з дотриманням вимог ст. 31 Земельного кодексу УРСР, якою передбачений порядок та органи, уповноважені здійснити вилучення. В якості підстав прийняття названого рішення ради визначено згоду адміністрації санаторію "Верховина" про вилучення земельної ділянки під будівництво заводу по розливу мінеральної води.

Суди встановили, що спірна земельна ділянка розташована за межами с. Сойми, а згідно зі ст. 31 Земельного кодексу УРСР вилучення земель на території області за межами населених пунктів провадиться за рішенням обласної Ради народних депутатів у разі їх надання, зокрема, для будівництва промислових підприємств, інших несільськогосподарських потреб, а також в усіх інших випадках, крім передбачених частинами другою і четвертою цієї статті та статтями 32 і 33 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальна громада –жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Здійснюючи розгляд справи, суди не встановили межі земель територіальної громади с. Сойми та її представницького органу –Соймівської сільської ради як суб'єкта прав власності на землю.

Обставини відповідності законодавству вилучення частини земельної ділянки площею 1,5 га у ДП "Санаторій Верховина" за згодою головного лікаря цього санаторія та знаходження цієї земельної ділянки за межами санаторію, який є лікувально-оздоровчим закладом, або ж розташування цеху по розливу мінеральної води на земельній ділянці на території санаторію чи на його колишній земельній ділянці відповідно до рішення ради від 13.12.99, а також обставини джерел забезпечення цеху мінеральною водою в порядку, визначеному законодавством, попередніми судовими інстанціями не встановлені.

Колегія суддів вважає, що обставини встановлення меж землі територіальної громади с. Сойми та її представницького органу –Соймівської сільської ради як суб'єкта прав власності на землю, повноважень головного лікаря санаторія "Верховина" на відмову від користування земельною ділянкою є суттєвими для встановлення законності прийняття рішення Соймівської сільської ради 8-ї сесії 3-го скликання від 27.07.99 "Про вилучення частини земельної ділянки площею 1,5 га від ДП "Санаторій Верховина" до земель запасу Соймівської сільської ради", але ці обставини попередніми судовими інстанціями не досліджені.

Пунктом 3 ст. 1119 ГПК України встановлено право касаційної інстанції скасовувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки попередні судові інстанції неповно з'ясували обставини справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору, колегія суддів дійшла висновку, що вони не дотримались вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів, наданих сторонами у справі, а право оцінки доказів належить до повноважень суду першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин справи щодо законності прийняття оспорюваних прокурором рішень ради.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.12 та рішення господарського суду Закарпатської області від 05.12.11 у справі №5008/1357/2011 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий                                                                                А.Уліцький

Судді                                                                                          Г.Мачульський

                                                                                 Л.Рогач