Ухвала суду № 22447166, 28.10.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смішлива Т.В.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2011 року справа №2а-6035/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Міронової Г.М.

суддів Блохіна А. А. , Юрко І.В.

за участю секретаря судового засідання Крючкової К.М., за участю представника відповідача Старицької Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі міста Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року у справі № 2а-6035/11/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтобудсервіс" до Державної податкової інспекції в Артемівському районі міста Луганська про визнання висновку позапланової невиїзної перевірки протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач 12.07.2011 року звернувся до суду з позовом до податкового органу, у якому просив визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Артемівському районі міста Луганська щодо висновку в акті від 16.06.2011 року за № 280/23-00/30516658 про заниження податку на додану вартість на суму 47992,00 грн., скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000472300 від 04.07.2011.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року позовні вимоги задоволені частково.

Скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська № 0000472300 від 04.07.2011 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Шахтобудсервіс" грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 47992,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 11998,00 грн.

В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вважає постанову суду першої інстанції прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п.7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 159 КАС України. Апелянт вказує, що в ході проведення перевірки позивача, останнім як до так і після проведення перевірки, не надані наступні документи: акти приймання передачі обладнання, інвентарні картки обліку основних фондів, товарно транспортні накладні, відповідна технічна документація, тому податковим органом зроблено висновок, що здійснення операцій по придбанню товарів не підтверджено. Вказує, що стосовно контрагентів підприємства, з яким було укладено договір позивачем, порушено кримінальну справу № 330302-11 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України. Вважає, що у позивача не було підстав для формування податкового кредиту, а докази, наведені в матеріалах перевірки, є достатніми для підтвердження порушень, вказаних в акті перевірки та дії перевіряючого відповідають вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача у судове засідання не зявився, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представника відповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 9.01.2011 року позивачем надіслано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року, у якій задекларовано податкові зобовязання на суму 68275,00 грн. та податковий кредит у розмірі 64860,00 грн. (а.с. 40-42).

16.06.2011 року ДПІ в Артемівському районі міста Луганська проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань правильності визначення повноти наразування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Альянсмашагротранс» за період з 01.12. по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 16.06.2011 № 280/23-00/30516658. (а.с. 22-32)

У вищевказаному акті перевірки зроблено висновок про те, що ТОВ «Шахтобудсервіс» незаконно включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму коштів по операціям із придбання товарів у ПП «Альянсмашагротранс», що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість за перевіряє- мий період на суму 47992,00 грн., у звязку з тим, що ТОВ «Шахтобудсервіс» не надано доказів використання обладнання, отриманого від ПП «Альянсмашагротранс» у господарській діяльності та документи, що підтверджують отримання данного обладнання.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ в Артемівському районі міста Луганська винесено податкове повідомлення-рішення № 0000472300 від 04.07.2011 року, яким ТОВ «Шахтобудсервіс» визначено податкове зобовязання з ПДВ у сумі 47992,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 11998,00 грн. (а.с. 38)

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2010 між ПП «Альянсмашагротранс» та ТОВ «Шахтобудсервіс»укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є обладнання на загальну суму 287952,00 грн., відповідно до накладної (а.с. 20).

На підтвердження виконання зазначеного договору надано видаткову накладну № ат-31211 від 03.12.2010 року та податкову накладну від 03.12.2010 року, з яких вбачається, що ТОВ «Шахтобудсервіс» отримало від ПП «Альянсмашагротранс» двухголовочний п/автоматичний станок для зварювання ПВХ профілю, п/автоматичний станок для фрезеровки водовідливних полів, п/автомат для різки штапиків, лінію для виробництва склопакетів з пресом загальною вартістю 239960,00 грн., ПДВ 47992,00 грн. (а.с. 18-19)

Суду надані видаткові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які відповідають Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів, укладених позивачем з контрагентами. Також укладені правочини не визнавались недійсними у судовому порядку.

Колегія суддів звертає увагу, що можлива відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності у контрагентів позивача - не може бути підставою для висновку про нікчемність укладених із ними договорів на підставі ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України. Зазначені норми законодавства не пов'язують нікчемність правочину із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не довів обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та контрагентами.

Натомість, позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких судом зроблено висновок про зв'язок витрат по придбанню робіт та послуг за вказаними договорами із його господарською діяльністю та фактичне використання отриманих робіт та послуг у його власній господарській діяльності.

Стосовно правомірності формування позивачем податкового кредиту податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Як визначено п.п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вищевказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З урахуванням наведених правових норм та наданих до матеріалів письмових документів, колегія суддів дійшла до висновку про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість» є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи, у зв'язку з чим є необґрунтованим у даному випадку донарахування податковим органом позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Колегія суддів не приймає посилання відповідача на те, що ПП «Альянсмашагротранс» формувало податковий кредит за рахунок ПП «Стилет-Юг» та ПП «Агропрайд», у відношенні яких 15.03.2011 року СВ ПМ ДПА у Херсонській області порушено кримінальну справу № 330302-11 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Порушення норм Закону України „Про податок на додану вартість” контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі міста Луганська у справі № 2а-6035/11/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року у справі № 2а-6035/11/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтобудсервіс" до Державної податкової інспекції в Артемівському районі міста Луганська про визнання висновку позапланової невиїзної перевірки протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення з податку на додану вартість - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено 02 листопада 2011 року.

Головуючий суддя Міронова Г.М.

Судді Блохін А.А.

Юрко І.В.