Постанова № 22446362, 26.10.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ариничева С.А

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2011 року справа №2а-3337/11/0514

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Міронової Г.М.

суддів Блохіна А. А. , Юрко І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради Донецької області на постанову Єнакіївського міського суду Донецької області від 16 травня 2011 року у справі № 2а-3337/11/0514 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради Донецької області про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач 25.03.2011 року звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради Донецької області визнання протиправними дій відповідача по відмові в перерахунку сум допомоги на оздоровлення та зобовязання відповідача виплатити йому недоплачену суму на оздоровлення за 2004-2010 роки.

Постановою Єнакіївського міського суду Донецької області від 16 травня 2011 року позовні вимоги задоволено.

Поновлено позивачу строк звернення до суду з зазначеним позовом. Визнані протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради Донецької області щодо виплати ОСОБА_2 недоплаченої суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2004, 2005, 2006, 2007, 2008, 2009, 2010 роки.

Зобовязано Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради Донецької області здійснити виплату ОСОБА_2 недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2004, 2005, 2006, 2007, 2008, 2009, 2010 роки у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат встановлених на час виплати за рахунок коштів Державного Бюджету України з реєстраційного рахунку 35213043001479 в ГУ ДКУ у Донецькій області МФО 834016, код 25953965.

Не погодившись з таким судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що відповідно до ст.. 62 Закону № 796-ХІІ, розяснення порядку застосування цього закону проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обовязковим для виконання.

Апелянт вказує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», допомога на оздоровлення інвалідам 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачена у розмірі 90 грн.

За нормами частини другої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з винесенням нового рішення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради Донецької області, має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії та є інвалідом 3-ї групи по захворюванню, що пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС.

18.03.2011 року позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради Донецької області з заявою про виплату йому одноразової компенсації на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, на що листом від 22.03.2011 року йому було відмовлено.

Як вбачається з довідки УПСЗН, допомогу позивачу на оздоровлення було нараховано відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562, а саме за 2004 рік у розмірі 21,50 грн., яка сплачена 12.08.2004 року, за 2005 по 2008 роки у сумі 90,00 грн. за кожен рік яка теж була сплачена, а за 2009 та 2010 роки зазначена допомога була нарахована у розмірі по 90,00 грн. за кожен рік, але виплачена не була

Колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 р. № 796-ХП, передбачена щорічна допомога на оздоровлення, для першої категорії та інваліда 3 групи, у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат на момент виплати.

Відповідно до підпункту 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладено в наступній редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сімям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких повязана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи» установлено конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення в твердій грошовій сумі і, зокрема для інвалідів 3 групи, починаючи з 2005 р., в розмірі 90 грн.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, зазначені вище зміни, внесені Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до Закону 796-XII визнані не конституційними.

Згідно із ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають силу з дня ухвалення Конституційним судом рішення про їх неконституційність. Частиною 3 цієї статті передбачено, що матеріальна або моральна шкода, спричинена фізичним або юридичним особам актами або діями, визнаними неконституційними, відшкодовується в установленому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо неможливості застосування до спірних правовідносин постанови № 562, як такої, що не відповідає Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, тому до спірних правовідносин має застосовуватися саме зазначений Закон, який є актом вищої юридичної сили ніж зазначена постанова Кабінету Міністрів України.

Колегія суддів не погоджується з задоволенням позову за 2004-2008 роки з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач про порушення свого права, якщо він вважав його порушеним, повинен був дізнатися при виплаті йому коштів на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Звернення ОСОБА_2 до відповідача із заявою про виплату йому одноразової компенсації на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за минулі роки не є передбаченою законом можливістю досудового порядку вирішення спору в розумінні частини четвертої статті 99 КАС України.

Таким чином, позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду з цим позовом.

Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановлюється ухвала.

Позивачем в адміністративному позові не порушувалось питання про поновлення йому строку звернення до суду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилкового зробив висновок щодо обґрунтованості та задоволення позовних вимог позивача за 2004 - 2008 роки та поновлення позивачу строку звернення до суду за зазначені роки.

За тих підстави, що за 2009 та 2010 роки ОСОБА_2 не отримував допомогу на оздоровлення, колегія суддів вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в цій частині з огляду на наступне.

Стаття 55 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» передбачає, що з 1 січня 2009 р. розмір мінімальної заробітної плати становить 605 грн., а з 1 квітня 2009 р. 625 грн., з 1 липня 2009 р. 630 грн., з 1 жовтня 2009 р. 650 грн., з 1 листопада 2009 р. 744 грн. на місяць.

Стаття 71 цього ж Закону надає право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Постановою КМУ від 14.91.2009 р. № 32 «Про порядок використання у 2009 році коштів державного бюджету, передбачених за деякими програмами» /з наступними змінами/ встановлено, що кошти державного бюджету, передбачені за деякими програмами, використовуються у 2009 році відповідно до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається, з урахуванням положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік». В зазначеному Переліку відсутні постанови КМУ, які обмежують соціальні виплати, повязані з розміром мінімальної заробітної плати.

Стаття 70 Закону України "Про державний бюджет на 2010 рік" передбачає, що Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. При цьому Кабінет Міністрів не скористався наданим правом і не прийняв Постанов, які стосувалися визначення розміру соціальних виплат, пов'язаних з мінімальною заробітною платою.

Відповідно до ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі на 2010 рік встановлено: з 1 січня - 869 гривень, з 1 квітня - 884 гривні, з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні.

Стаття 71 Закону № 796, яка має назву "Особливості внесення змін до цього Закону" визначає, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Виходячи з системного аналізу наведених положень нормативно-правових актів, що регламентують спірні правовідносини, апеляційна інстанція дійшла до висновку, що на теперішній час при вирішенні спорів вказаної категорії, слід застосовувати розміри заробітних плат, як були встановлені Законами України про Державний бюджет на відповідний рік, оскільки обмежень щодо розмірів виплат, передбачених ст. 48 Закону № 796 не було.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив часткове порушення норм процесуального права у звязку з чим постанова підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202,. 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради Донецької області у справі № 2а-3337/11/0514 задовольнити частково.

Постанову Єнакіївського міського суду Донецької області від 16 травня 2011 року у справі № 2а-3337/11/0514 - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради Донецької області про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії посадових осіб Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради Донецької області щодо відмови ОСОБА_2 в доплаті за 2009, 2010 роки на оздоровлення як ліквідатору наслідків на ЧАЕС 1 категорії інваліду ІІІ групи щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат.

Зобовязати Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради Донецької області здійснити ОСОБА_2 як ліквідатору наслідків на ЧАЕС 1 категорії інваліду ІІІ групи нарахування та виплату за рахунок коштів Державного бюджету щорічної допомоги на оздоровлення за 2009, 2010 роки у розмірі 4 мінімальних заробітних плат, який визначається на момент здійснення виплат, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Міронова Г.М.

Судді Юрко І.В.

Блохін А.А.