Ухвала суду № 22444055, 27.10.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шинкарьова І.В.

Суддя-доповідач - Юрченко В.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2011 року справа №2а/0570/12838/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Юрченко В.П.

суддів Старосуда М.І. , Чебанова О.О.

при секретарі судового засідання Сухоцькій Д.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Маррембуд» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя Донецької області про визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2011 задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Маррембуд» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 18.07.2011 року № 0000312310, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 64435.00 грн.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач, подавши апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, які є підставою для скасування постанови суду та ухвалення нового судового рішення. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що проведеною позаплановою невиїзною документальною перевіркою ТОВ «Маррембуд» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг», ПП «Маріс» за період з 01.04.2009 року по 31.10.2009 року встановлено, що фінансово-господарська діяльність ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» та ПП «Маріс» здійснюється поза межами правового поля, оскільки у ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг», відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби та операції ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» не є господарською діяльністю підприємства в розумінні п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». У ході проведення перевірки з'ясовано, що будівельні послуги не мали реального характеру, перевіркою не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання будівельних послуг. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя проведено позапланову невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг», ПП «Маріс» за період з 01.04.2009 року по 31.10.2009 року. За наслідками якої складено акт від 12.07.2011 року №1675/23-2/33760478.

На підставі акту перевірки прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 18.07.2011 року № 0000312310, яким збільшено податкове зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 64435.00 грн., в тому числі за основним платежем 51548 грн., за штрафними санкціями 12887 грн. в звязку з порушенням п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»

Як вбачається з акту перевірки, суть порушення полягає в тому, що позивачем укладено нікчемні правочини з ПП «Азов-Бізнес-Трейдинг» та ПП «Марис», які не спричинили реального настання правових наслідків, та встановлено порушення п.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Маррембуд» при придбанні товарів (послуг). Податковий орган зазначає, що товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України. Податковий кредит, сформований за рахунок контрагентів-постачальників та відповідні дані, наведені у деклараціях з податку на додану вартість за період: квітень, травень, липень, серпень, вересень 2009 року (з урахуванням уточнюючих розрахунків), про обсяги придбання є недійсними, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 51548,00грн. у т.ч. за квітень 2009 року в сумі 16044,00грн., за травень 2009 року в сумі 9359,00грн., за липень 2009 року в сумі 7795,00грн., за серпень 2009 року в сумі 9933,00грн., за вересень 2009 року в сумі 8417,00грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказані висновки податкового органу не відповідають фактичним обставинам по справі, а податкове повідомлення-рішення є протиправним з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та Приватним підприємством «Марис» (Підрядник) періодично укладались договори підряду предметом, яких було виконання капітального ремонту пансіонату «Наука» в селі Мелекіно. На виконання умов договору між сторонами були складені відповідні рахунки-фактура довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт за кошторисом на капітальний ремонт. Оплата за виконані роботи здійснена позивачем на розрахунковий рахунок ПП «Марис» в безготівковій формі платіжними дорученнями. Також встановлено, що ПП «Азов-Бизнес-Трейдинг» було поставлено товар позивачу згідно наступних документів: рахунків фактури, видаткових та податкових накладних. Оплата за поставлений товар та автомобільні послуги здійснювалась шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що укладені позивачем договори є дійсними, та їх виконання підтверджується первинними документами, наданими суду першої та апеляційної інстанції, в тому числі товарно-транспортники накладними.

Крім того, пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить

відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність -бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі статтею 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції вважає, що вище перелічені рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні мають всі необхідні реквізити, а тому правильно визнані такими, що підтверджують фактичне виконання укладених угод.

На підставі зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий орган не довів порушення позивачем п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя Донецької області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 28 жовтня 2011 року.

Колегія суддів: В.П. Юрченко

М.І.Старосуд

О.О.Чебанов