Ухвала суду № 22440785, 29.09.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Щипачова Г.Є.

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2011 року справа №2а-3467/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Васильєва І. А.

суддів Казначеєва Е.Г. , Яманко В.Г.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Первомайську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 р. у справі № 2а-3467/11/1270 (головуючий І інстанції Щипачова Г.Є.) за позовом Первомайського комунального автотранспортного підприємства до Державної податкової інспекції у м.Первомайську Луганської області про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000401500/0, № 0000411500/0 від 16.03.2010 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач Первомайське комунальне автотранспортне підприємство звернулось 22 квітня 2011 року з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Первомайську в Луганській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000401500/0, № 0000411500/0 від 16.03.2010 року на загальну суму 6994,44 гривні. Позивач свої вимоги мотивував наступним. Відповідач в порушення норм чинного законодавства здійснив перерозподіл платежів за платіжними дорученнями, якими зазначав період за який здійснювалися платежі, чим обмежив субєкта господарювання у праві погашати поточні платежі, що призводить до виникнення нового податкового боргу та застосування до платника податків штрафних санкцій. Позивач вважає, що у відповідача відсутні повноваження змінювати призначення платежу, самостійне визначене платником податків у платіжному дорученні, а тому не було підстав нараховувати штрафні санкції за затримання сплати податкових зобовязань.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року позовні вимоги були задоволені частково, визнано незаконними дії Державної податкової інспекції у м. Первомайську Луганської області щодо змінення призначення платежу у відповідності до п. 7.7. ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами” від 21.12.2000 №2181 за платіжними дорученнями №180 від 29.03.2007, №254 від 27.04.2007, №324 від 29.05.2007, №329 від 27.06.2007, №447 від 20.07.2007, №470 від 31.07.2007, №534 від 23.08.2007, №625 від 28.09.2007, №671 від 15.10.2007, №753 від 15.11.2007, №848 від 21.12.2007, №51 від 25.01.2008, №100 від 19.02.2008, №147 від 11.03.2008, №220 від 14.04.2008, №298 від 16.05.2008, №393 від 01.07.2008, №408 від 09.07.2008, №471 від 11.08.2008 №540 від 08.09.2008, №636 від 08.09.2008, №30 від 06.11.2008, №741 від 28.11.2008, №766 від 08.12.2008, №834 від 21.12.2008, №8 від 12.01.2009, №83 від 09.02.2009, №131 від 20.02.2009, №168 від 05.03.2009, №206 від 31.03.2009, №226 від 06.04.2009, №318 від 13.05.2009, №390 від 02.06.2009 №464 від 06.07.2009, №556 від 07.08.2009, №645 від 14.09.2009, №700 від 12.10.2009, №767 від 09.11.2009, №848 від 14.12.2009, №41 від 22.01.2010, №74 від 09.02.2010. Визнані недійсними та скасовані податкові повідомлення-рішення №0000401500/0 та №0000411500/0 від 16.03.2010 про нарахування штрафних санкцій на загальну суму 6996,44 гривень.

Не погодившись з постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року відповідач подав апеляційну скаргу в якій зазначив на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив постанову суду скасувати та прийняти нову постанову якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судове засідання сторони не прибули, належним чином повідомлені про розгляд справи.

Відповідно до вимог ст. 197 ч.1 п.2 КАС України, апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог ст. 195 ч.1 КАС України, апеляційний розгляд здійснюється в межах апеляційної скарги.

В доводах апеляційної скарги апелянти посилаються на те, що судом першої інстанції не вірно зроблено висновок, що позивач має право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежу, а у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначено самостійно платником податку у платіжних дорученням. Крім того, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не досліджені наступні обставини: строки сплати податкових зобовязань, не відповідність сум в платіжних дорученнях та сум податкових зобовязань, не повне дослідження платіжних документів, а саме відсутність чіткого спрямування платежу, відсутність номеру документу за яким здійснюється сплата.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Первомайське комунальне автотранспортне підприємство є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Первомайської міської ради 18.01.1996 року (а.с.16).

16.03.2010 року податковим органом було здійснено невиїзну перевірку своєчасності податкових зобовязань, за результатами якої було складено акт №94/15-20160970 (а.с.13-15).

Відповідачем на підставі акту перевірки були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій за затримку сплати податкового зобовязання з земельного податку за затримку на 2295 календарних дні у розмірі 50% у розмірі 5640,39 грн. та за затримку на 1 календарний день у розмірі 20% у розмірі 1356,05 гривень. Зазначені обставини підтверджені наявними у справі письмовими доказами та не спростовані сторонами.

Відповідно до п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 11.12.2000 р. № 2181-ІІІ (зі змінами та доповненнями)(який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку плати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем фактичного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 50 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Приписами зазначеної норми визначено, що розмір штрафних (фінансових) санкцій залежить від фактично сплаченої суми податкового зобов'язання та кількості днів прострочення.

Посилання апелянта на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу згідно пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ” не відповідає вимогам чинного законодавства з наступних підстав.

Відповідно до п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III (зі змінами та доповненнями) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового, зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Норми підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, пункту 10.1 статті 10, підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 зазначеного Закону уповноважують податковий орган на здійснення самостійних заходів з погашення податкового боргу за платника податків (а не через нього, як у даному випадку, при самостійному виконанні таким платником свого конституційного обов'язку по сплаті сум податку) шляхом винесення безпосередньо податковим органом як органом стягнення: рішення про стягнення активів, надіслання банку, обслуговуючому платника, платіжної вимоги на суму податкового боргу, складення та надіслання платнику податків повідомлення про здійснення перерозподілу суми, що сплачена платником податку саме в погашення податкового боргу, окремо на погашення пені та інше.

Податковою інспекцією не надано доказів, які б свідчили про складення податковим органом будь-яких із вищенаведених документів. Відповідно до норм Конституції та законів України податковий орган зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 2 статті 10 Закону України від 04 грудня 1990 року N 509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” на державні податкові інспекції покладено виконання функцій з забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих податків, платежів.

На виконання покладених на податкові органи функцій наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2005 року за № 843/11123. Наведена Інструкція також не містить у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-ХІУ “Про Національний банк України” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику .

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням приведених норм законодавства, позивач має право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів. Отже у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.

Висновки суду першої інстанції щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000401500/0 від 16.03.2010, узгоджуються з матеріалами справи, а саме: згідно додатку №1 до акту перевірки, до розрахунку штрафних санкцій за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями №0000401500/0 та №0000411500/0 від 16.03.2010 увійшли суми штрафних санкцій, нарахованих за розрахунками №2077 від 25.01.2002, №2050 від 27.01.2003, №610 від 25.01.2006 (а.с.14-15), та суми податкових зобовязань які були погашені в порядку календарної черговості платіжними дорученнями №180 від 29.03.2007, №254 від 27.04.2007, №324 від 29.05.2007, №329 від 27.06.2007, №447 від 20.07.2007, №470 від 31.07.2007, №534 від 23.08.2007, №625 від 28.09.2007, №671 від 15.10.2007, №753 від 15.11.2007, №763 від 16.11.2007, №848 від 21.12.2007, №51 від 25.01.2008, №100 від 19.02.2008, №127 від 29.02.2008, №147 від 11.03.2008, №174 від 24.03.2008 №220 від 14.04.2008, №298 від 16.05.2008, №393 від 01.07.2008, №408 від 09.07.2008, №471 від 11.08.2008 №540 від 08.09.2008, №636 від 08.09.2008, №30 від 06.11.2008, №741 від 28.11.2008, №766 від 08.12.2008, №834 від 21.12.2008, №8 від 12.01.2009, №83 від 09.02.2009, №131 від 20.02.2009, №168 від 05.03.2009, №190 від 17.03.2009, №206 від 31.03.2009, №226 від 06.04.2009, №318 від 13.05.2009, №390 від 02.06.2009 №464 від 06.07.2009, №556 від 07.08.2009, №645 від 14.09.2009, №700 від 12.10.2009, №767 від 09.11.2009, №848 від 14.12.2009, №41 від 22.01.2010, №59 від 01.02.2010, №74 від 09.02.2010. Відповідач зазначив кількість днів затримання сплати податкових зобовязань більш 90 календарних днів. Перевіркою не було встановлено порушення строків сплати податкових зобовязань на 1 календарний день, на підставі чого приймалося оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000411500/0 від 16.03.2010. Крім того, розмір штрафних санкцій застосованих за 1 календарний день затримки сплати податкового зобовязання, застосований податковим органом даним податковим повідомленням-рішенням, застосований більш ніж передбачений нормами чинного законодавства. Суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про неправомірність прийняття податкового повідомлення-рішення №0000411500/0 від 16.03.2010.

Стосовно доводів апелянта, що судом не були досліджені платіжні доручення щодо чіткого спрямування платежу, відсутності номеру документа за яким здійснюється сплата, судова колегія зазначає що ці доводи не знайшли свого підтвердження, оскільки судом були досліджені надані платіжні доручення зі сплати земельного податку за період 2007-2010 роки /А.С.29-40/. З платіжних доручень вбачається, що платіжні доручення мають чітке призначення платежу «податок за землю» з визначенням місяця та року, крім окремих платіжних дручень №763 від 16.11.2007, №127 від 29.02.2008, №174 від 24.03.2008, №190 від 17.03.2009, №59 від 01.02.2010, яким позивач не визначив чітке призначення платежу, а тому у відповідача було право спрямувати платежі на погашення податкового боргу в порядку календарної черговості.

Суд першої інстанції з метою повного захисту прав та інтересів позивача, вийшов за межі позовних вимог та визнав незаконними дії ДПІ у м. Первомайську в частині змінення призначення платежу у відповідності до п.п.7.7. ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами” за платіжними дорученнями, зазначеними в розрахунку штрафних санкцій, крім №763 від 16.11.2007, №127 від 29.02.2008, №174 від 24.03.2008, №190 від 17.03.2009, №59 від 01.02.2010 року. Крім того, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції що податкові повідомлення рішення не можна визнавати нечинними, оскільки нечинними у судовому порядку визнаються нормативно-правові акти відповідно до статті 171 КАС України, які необхідно відрізняти від правових актів індивідуальної дії - рішень суб'єктів владних повноважень, дію яких поширено на конкретних осіб, що має місце у межах спірних відносин.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції. На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 КАС України, є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Первомайську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 р. у справі № 2а-3467/11/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 р. у справі № 2а-3467/11/1270 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддяІ.А. Васильєва

СуддіВ.Г. Яманко

Е.Г.Казначеєв