Ухвала суду № 22436868, 19.10.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Свергун І.О.

Суддя-доповідач - Радіонова О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2011 року справа №2а-6439/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Радіонової О.О.

суддів Нікуліна О.А. , Жаботинської С.В.

при секретарі судового засіданняГурінович А.Б.

за участю представників від:

позивача: Скоробогатова М.В., директор,

ОСОБА_3, представник за дов. від 14.09.2011р.

відповідача: не з»явився, повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ріона»

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від22 серпня 2011 року

по адміністративній справі № 2а-6439/11/1270

за позовом Приватного підприємства «Ріона»

до Державної податкової інспекції у

м. Сєвєродонецьку Луганської області

про визнання протиправними та незаконними дій щодо складання акту перевірки,-

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «Ріона» звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправними та незаконними дій щодо складання акту від 06 липня 2011 року №1372/23-23473770 «Про результати позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Ріона», код за ЄДРПОУ 23473770, з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2009 по 31.03.2011»; визнання протиправним та незаконним акту від 06 липня 2011 року № 1372/23-23473770 «Про результати позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Ріона», код за ЄДРПОУ 23473770, з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2009 по 31.03.2011» (арк. спр. 3-11).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року відкрито провадження у справі за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (арк. спр. 1).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2011 року на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України закрито провадження в частині вимог приватного підприємства «Ріона» до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку про визнання протиправним та незаконним акту перевірки від 06 липня 2011 року №1372/23-23473770 ( а.с.154-155).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2011 року у задоволені позову відмовлено за необґрунтованістю (арк. спр. 172-173).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що акт перевірки органу державної податкової служби не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, він не є обовязковим до виконання, сам по собі не тягне для позивача ніяких правових наслідків.

Вчинення дій суб»єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб»єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дій являє собою процес реалізації покладених на суб»єкта владних повноважень функцій. Самі по собі дії зі складання акту не тягнуть будь-яких правових наслідків для особи.

Приватне підприємство «Ріона» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2011 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги (арк. спр. 176-178).

В апеляційній скарзі скаржник посилається на протиправність оскаржуваного акту перевірки та зазначає, що оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

На думку апелянта, податковий орган перевищив свої повноваження щодо нікчемності правочину, оскільки це повноваження суду. Також, апелянт вказує на те, що факт нікчемності взагалі не розглядався судом.

Представники апелянта у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з»явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, вислухавши представників апелянта встановила наступне.

Приватне підприємство «Ріона» зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 13 листопада 1995 року (арк. справи 6), є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №16632606 (арк. справи 7).

На підставі наказу від 20 червня 2011 року № 977-п та направлення на перевірку від 20 червня 2011 року № 276/01-16 відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Ріона» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 вересня 2009 року по 31 березня 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 06 липня 2011 № 1372/23-23473770 (арк. спр. 9-33), яким встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства та зроблено висновок про нікчемність договорів, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мівісс» та Приватним підприємством «Ріона».

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності складання податковим органом акту перевірки.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України та Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з пунктом 75.1. статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України визначено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Порядок оформлення результатів перевірок платників податків органами ДПС врегульовано Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 № 984, та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772 (надалі Порядок).

Відповідно до абзацу 1 пункту 3 розділу I Порядку акт це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п. 7 розділу IV Порядку за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.

Отже, акт перевірки це лише службовий документ, компетентна обґрунтована думка (позиція) ревізора щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті конкретного управлінського рішення. Уповноважена службова особа при прийнятті управлінського рішення на підставі акту перевірки може як погодитися з думкою (позицією) ревізора, так і відхилити її.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За наведених обставин суд вважає, що акт перевірки органу державної податкової служби не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, він не є обовязковим до виконання, сам по собі не тягне для позивача ніяких правових наслідків. Правові наслідки для позивача несе акт індивідуальної дії податкове повідомлення-рішення та/або рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, саме вони мають вплив на його права та обовязки.

Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної чи юридичної особи прав (чи інтересів).

З вимог апелянта не вбачається порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у звязку зі складанням акту перевірки та вчинення в процесі складання даного акту відповідачем дій, які б порушували інтереси позивача.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав, а обраний позивачем спосіб захисту не відповідає обєкту порушеного права.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ріона» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2011 року у адміністративній справі № 2а-6439/11/1270 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2011 року у адміністративній справі № 2а-6439/11/1270 за позовом Приватного підприємства «Ріона» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправними та незаконними дій щодо складання акту перевірки залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені у судовому засіданні 19 жовтня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі складена та підписана колегією суддів 21жовтня 2011 року.

Головуючий суддя О.О.Радіонова

Судді О.А. Нікулін

С.В. Жаботинська