Ухвала суду № 22436050, 01.03.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2012 р.справа № 2а-0870/1595/11 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Семененка Я.В.

           суддів:                     Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

при секретарі судового засідання –Трахт К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кам’янсько-Дніпровського міжрайонного прокурора Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року у справі №2а-0870/1595/11 за позовом Кам’янсько –Дніпровського міжрайонного прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Кам’янсько - Дніпровської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області до Відкритого акціонерного товариства «Запорізький рибокомбінат»про стягнення податкового боргу,-

в с т а н о в и В:

Кам’янсько –Дніпровський міжрайонний прокурор Запорізької області, в інтересах держави в особі Кам’янсько - Дніпровської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області, звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Запорізький рибокомбінат»(правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Запорізький рибокомбінат») податковий борг з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у розмірі 12320, 03 грн., який виник за листопад 2010 року –січень 2011 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.05.2011р. у задоволені адміністративного позову відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не передбачено право органу державної податкової служби змінювати призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що податковий борг, стягнення якого є предметом спору у справі, розрахований з огляду на зміну податковим органом призначень платежів, які зазначалися відповідачем у платіжних дорученнях.

Не погодившись з постановою суду, Кам’янсько –Дніпровський міжрайонний прокурор Запорізької області подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга, зокрема, обґрунтована посиланням на пп..7.7. ст..7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який визначає порядок погашення податкового боргу.

У судовому засіданні прокурор вимоги апеляційної скарги підтримав, вказавши на право податкової служби зараховувати здійснені платником платежі у рахунок погашення податкових зобов’язань попередніх податкових періодів.

Відповідач просив суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити з підстав, які наведені в запереченнях на апеляційну скаргу.

Представник ДПІ у судове засідання не з’явився, надавши заяву про відкладення розгляду справи, у зв’язку з неможливістю прибуття представника у судове засідання, з огляду на реорганізацію, яка здійснюється в органах ДПІ. Суд апеляційної інстанції не знаходить зазначені обставини неявки представника ДПІ у судове засідання поважними, оскільки реорганізація органів ДПІ не свідчить про неможливість прибуття представника у судове засідання ДПІ та не може вплинути на розгляд судом справи у розумні строки. Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. За таких обставин, справу розглянуто у відсутність представника податкового органу.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вставлені судом обставини справи свідчать про те, що з огляду на позицію прокурора та податкового органу, податковий борг, стягнення якого є предметом спору у справі, виник внаслідок наступного.

          01.04.2006 між ВАТ «Запорізький рибокомбінат»та Кам»янсько-Дніпровською районною адміністрацією укладено договори оренди земельної ділянки №№25, 26, 27. 28,

          ВАТ «Запорізький рибокомбінат»надано до Кам'янсько-Дніпровської МДПІ податкові декларації, у яких самостійно визначено суму податкових зобов'язань по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності, а саме:

- по декларації №34 від 28.01.201 1 сума податкового зобов'язання складає 10 326,14 грн.;

- по декларації №38 від 28.01.201 1 сума податкового зобов'язання складає 4 193,00 грн.;

- по декларації №40 від 28.01.2011 сума податкового зобов'язання складає 25 1 007,40 грн.

- по декларації №1359 від 01.02.2010 сума податкового зобов'язання складає 251 007,40 грн.;

- по декларації №1363 від 01 .02.2010 сума податкового зобов'язання складає 10 326,14 грн..

Позивачем встановлено, що відповідач має заборгованість із орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, зокрема, по податковим деклараціям №1359 від 01.02.2010 за листопад 2010 року у розмірі 20 917,29 грн., №1363 від 01.02.2010 за листопад 2010 року у розмірі 860,52 грн., №1363 від 01.02.2010 за грудень 2010 року у розмірі 860,52 грн., №1359 від 01.02.2010 за грудень 2010 року у розмірі 20917,29 грн., №40 від 28.01.2011 за січень 2011 року у розмірі 20 917,29 грн., №34 від 28.01.2011 за січень 2011 року у розмірі 860,52 грн., №38 від 28.01.2011 за січень 2011 року у розмірі 182,1 1 грн..

Крім цього, Кам’янсько - Дніпровською міжрайонною державною податковою інспекцією Запорізької області проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності Відкритим акціонерним товариством "Запорізький рибокомбінат".

За результатами перевірки складений Акт від 15.11.2010 р. № 56/00476642/15.

Актом перевірки встановлено, що Відкритим акціонерним товариством "Запорізький рибокомбінат" порушено п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 №334/94-ВР та ч.1 ст. 17 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 №2535-ХІІ, а саме: відповідачем несвоєчасно сплачено податкове зобов’язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності за серпень 2010 року, визначене у податковій декларації на поточний рік, а також в порушення ст. 5 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок»від 17.12.1998 р. № 320-ХІV, а саме: відповідачем несвоєчасно сплачено сільськогосподарський податок за вересень 2010 року.

За результатами перевірки МДПІ винесено податкове повідомлення - рішення від 23.11.2010р. № 0002091502/0, яким визначено податкове зобов’язання за штрафними санкціями з орендної плати за землю у розмірі 13011, 68 грн.. В добровільному порядку відповідачем не сплачено податкове зобов’язання, у зв’язку з чим ДПІ була нарахована пеня у розмірі 1160,14 грн.

Відповідачем частково погашено заборгованість, а саме:

22.03.2011 на суму 860,42 грн., що підтверджується платіжним дорученням №737;

22.03.2011 на суму 20 91 7,29 грн.. що підтверджується платіжним дорученням №738;

26.04.2011 на суму 20 917,29 грн., що підтверджується платіжним дорученням №817;

26.04.2011 на суму 860,52 грн.. що підтверджується платіжним дорученням №818;

17.05.2011 на суму 348,78 грн., що підтверджується платіжним дорученням №868;

17.05.2011 на суму 20 917,29 грн.. що підтверджується платіжним дорученням №872;

17.05.2011 на суму 860,42 грн., що підтверджується платіжним дорученням №873.

          Відповідно до розрахунку суми податкового боргу Кам»янсько-Дніпровської МДПІ, на час розгляду справи у суді першої інстанції, відповідач має податкову заборгованість з орендної плати за земельні ділянки в розмірі 12302,03грн.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що розрахунки МДПІ про розмір податкової заборгованості є необґрунтованими, оскільки позивачем самостійно змінювались призначення платежів, які зазначалися відповідачем у платіжних дорученнях, що не узгоджується з вимогами Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Встановлені судом обставини справи свідчать про відсутність у відповідача податкової заборгованості у періодах, які зазначено позивачем (листопад-грудень 2010 року, січень 2011 року).

За такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Так, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідно до п. 1.2 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-III, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податкове зобов'язання платника податків - зобов'язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) –у рівних пропорціях.

В той же час, згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/89/76 кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що право визначати призначення платежу, відповідно до чинного законодавства України, належить виключно платнику і податковий орган не може самостійно змінювати призначення такого платежу.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача про те, що функцію контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, покладено на органи державної податкової служби.

В той же час, суд зауважує, що, на період виникнення спірних правовідносин між сторонами, податкові органи не були наділені повноваженнями щодо зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Вичерпний перелік заходів, які вживаються податковим органом з метою виконання зазначених функцій, визначено Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був спеціальним законом з питань оподаткування і установлював порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності дій відповідача стосовно зарахування сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу, які не вказані у призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, у зв'язку з чим є протиправним і рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій, які прийнято внаслідок неправомірних дій ДПІ щодо зміни цільового призначення платежу.

Вказані висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду України, що викладена в постанові від 20.06.2011р., яку прийнято за результатами розгляду справи за позовом ДП «Харківський завод транспортного устаткування».

Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що суми з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на листопад –грудень 2010 року сплачені підприємством у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 22.12 2010р. №6, від 22.12.2010р. №10, від 22.10.2010р. №283, від 22.10.2010р. №284, від 22.10.2010р. №286, від 22.10.2010р. №287, від 26.02.2010р. №470 із зазначенням призначення платежу.

Натомість, вказані платежі були самостійно зараховані податковим органом у рахунок погашення податкового боргу та інших податкових зобов’язань, які не вказані в призначенні платежів.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що самостійне зарахування Кам»янсько-Дніпровською МДПІ сплачених платником податку сум з орендної плати за земельні ділянки за листопад-грудень 2010 року у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов’язань, які не вказані у призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є протиправними.

Обгрунтовано суд першої інстанції вказав і на те, що з 01.01.2011р., у зв’язку з набранням законної сили Податковим кодексом України, податкові органи набули повноважень щодо зарахування коштів платника податків в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, незалежно від призначення такого платежу.

Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що суми сплачені відповідачем за січень-лютий 2011 року позивачем направлялись на погашення податкового боргу за листопад-грудень 2010 року, який, як зазначено вище, є сплачений відповідачем у повному обсязі та за цей період підприємство заборгованості не має.

З огляду на викладені обставини, суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з розрахунком податкової заборгованості, стягнення якої є предметом спору у справі та правильно вказав на те, що враховуючи приписи Закону України «Про державну податкову службу в Україні», право здійснювати обчислення податкових зобов’язань мають виключно органи державної податкової служби, а не суд та враховуючи встановлені обставини справи, які свідчать про неправильне обчислення ДПІ податкових зобов’язань, правомірно відмовив у задоволені позову.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кам’янсько-Дніпровського міжрайонного прокурора Запорізької області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року по справі № 2а-0870/1595/11- без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

Головуючий:                                                            Я.В. Семененко

          Суддя:                                                            Н.А. Бишевська

          Суддя:                                                            І.Ю. Добродняк