Постанова № 22435431, 08.11.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2011 р.справа № 2а-182/09/0470 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:                    Добродняк І.Ю

          суддів:                     Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання:          Новошицькій О.О.

за участю представників:

позивача:                    - ОСОБА_1 (дов. від 30.11.2010 р.),

-ОСОБА_2 (дов. від 05.08.2011 р.)

відповідача:                    - ОСОБА_3 (дов. від 05.08.2011 р.)

                              -ОСОБА_4 (дов. від 29.07.2011 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.10

у справі № 2-а-182/09/0470

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Орфей»

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Орфей»звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя, в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 03.09.07 № 0000372305/0 про відмову у отриманні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 117393,00 грн. за травень 2007 року.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновку відповідача про порушення норм пп.7.7.2, 7.7.4, 7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Розрахунок суми бюджетного відшкодування за травень 2007 року здійснений позивачем у повній відповідності до пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 вказаного Закону. Частина від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій позивачем у квітні 2007 року постачальникам товарів (послуг), складає 117392,63 грн. Закон не вимагає від платника податку для визначення суми бюджетного відшкодування, щоб податковий кредит формувався і сплачувався в одному податковому періоді.

Крім того, є помилковим висновок про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування з тих підстав, що обсяги оподатковуваних операцій підприємства за останні 12 календарних місяців були менше, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, оскільки податковий кредит за травень 2007 року не був сформований за рахунок операцій з придбання або спорудження (будівництва) основних засобів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.10 позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу (а.с.144), в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представники позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечують, просять залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Орфей»подав до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2007 року, відповідно до якої різниця між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість має від'ємне значення та складає 66513 грн.

Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню за травень 2007 року на рахунок платника банку, в податковій декларації за травень 2007 року, додатку 3 до декларації «Розрахунок суми бюджетного відшкодування», заявлена в розмірі 117393 грн. (а.с.41, 44).

За даними Розрахунку суми бюджетного відшкодування залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду становить суму 256983 грн.; сума податкового кредиту попереднього податкового періоду (рядок 17 податкової декларації за квітень 2007 року) –86091 грн.; сума податку, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), –117393 грн.

Відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ позивача на рахунок платника у банку за травень 2007 року, за результатами якої складений акт №385/235/31792877/01-046 від 17.08.07.

В ході перевірки встановлено порушення підприємством пп.7.7.11, пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відсутність у підприємства права на отримання бюджетного відшкодування за травень 2007 року на суму 117393 грн.

До такого висновку відповідач дійшов, виходячи з того, що протягом останніх 12-ти місяців ТОВ з ІІ «Орфей»мало обсяги оподатковуваних операцій в сумі 4685 грн., що менше ніж заявлені суми бюджетного відшкодування, а податковий кредит за травень 2007 року не сформовано за рахунок операцій з придбання або спорудження (будівництва) основних засобів.

На підставі означеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000372305/0 від 03.09.07, яким позивачеві відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі –117393,00 грн. за травень 2007 року.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції про протиправність означеного податкового повідомлення-рішення.

Проти встановленого під час перевірки факту, що протягом останніх 12-ти місяців позивач мав обсяги оподатковуваних операцій в сумі 4685,00 грн., що менше ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, позивач не заперечує. Вказаний факт наявними в матеріалах справи доказами не спростовується.

Під час перевірки відповідачем також встановлено, проти чого позивач не заперечує, що податковий кредит з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, позивачем сформований з сум податку на додану вартість, перерахованих позивачем на рахунок контрагентів в складі вартості робіт в межах укладених договорів на виконання робіт на об’єкті «Реконструкція житлового будинку та нежитлової будівлі за адресою вул. Шевченко, 49, 51», тобто робіт, пов’язаних в реконструкцією будівель, що розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Шевченко,49, 51.

Вказані витрати відображені позивачем в бухгалтерському обліку як капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи.

Зазначені вище будівлі - житлове та нежитлове приміщення придбані позивачем у відповідності з укладеними в установленому порядку договорами купівлі-продажу від 30.12.03, 29.08.03. Право власності на будівлі зареєстровано КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», відповідно, 31.01.04, 02.11.03 (а.с.170-175).

Не встановлюючи порушень з боку позивача при формуванні податкового кредиту з вказаних вище операцій, відповідач, разом з тим, відмовив в отриманні бюджетного відшкодування за травень 2007 року на суму 117393 грн. з посиланням на пп.7.7.11, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до абз. «а»пп.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Зазначена норма містить виключний перелік підстав для отримання бюджетного відшкодування певною категорією платників податку, суть яких (підстав) полягає в надходженні (зарахуванні) основних засобів на баланс підприємства у зв'язку з набуттям на них права власності шляхом придбання або спорудження (будівництва).

Твердження позивача, що пп.7.4.1. п.7.4 ст.7 та пп.7.7.11 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлюють однакові підстави для отримання права на податковий кредит та права на бюджетне відшкодування, колегія суддів вважає помилковим, оскільки норми пункту 7.4 та пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону регулюють різні правовідносини і безпосередньо не пов’язані між собою.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлює порядок формування податкового кредиту, пункт 7.7 статті 7 цього ж Закону - порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню). При цьому законодавець, визначаючи умови набуття права платника податку на податковий кредит, встановлює особливі вимоги (певні умови) для виникнення у платника податку права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість без посилань на інші норми.

Якщо норма пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»дає платнику податку право на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у зв’язку з капітальними інвестиціями в необоротні капітальні активи, то для отримання права на бюджетне відшкодування платнику, який протягом останніх 12-ти місяців мав обсяги оподатковуваних операцій менше, ніж заявлені суми бюджетного відшкодування, відповідно до пп.7.7.11 п.7.7. ст.7 цього ж Закону необхідно формування податкового кредиту з сум податку на додану вартість, нарахованих внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

За визначенням в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств»основні фонди - матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Відповідно до державного класифікатора України «Класифікація основних фондів»ДК 013-97, затвердженого наказом Держстандарту України від 19.08.1997 № 507, основні фонди - це матеріальні цінності, експлуатаційний період і вартість яких відповідно перевищують один календарний рік та 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Одиницею обліку основних фондів є інвентарний об'єкт, включаючи усі пристрої і приладдя або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання окремих самостійних функцій, або ж відокремлений комплекс, що складається з конструктивно з'єднаних предметів, які є єдиними і орієнтовані на сумісне використання під час виконання певної роботи.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються наданих бухгалтерського обліку.

Відповідно до Положення (Стандарти) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.00 №92, об'єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи - капітальні інвестиції у будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання об'єктів необоротних матеріальних активів, уведення яких в експлуатацію на дату балансу не відбулося, а також авансові платежі для фінансування будівництва.

Будинки, споруди і незавершені капітальні інвестиції віднесені для цілей бухгалтерського обліку до різних груп основних засобів (п.5 вказаного Положення).

З огляду на викладене, здійснені позивачем та відображені, відповідно, у бухгалтерському обліку капітальні інвестиції не свідчать про придбання або спорудження (будівництва) основних фондів в розумінні пп.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»і не є підставою для набуття позивачем права на отримання суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у відповідному звітному податковому періоді.

За встановлених обставин суд вважає, що висновок відповідача відповідає нормам діючого законодавства, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи не повно дослідив обставини, які мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Наведені обставини відповідно до ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

          ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.10 у справі № 2-а-182/09/0470 - скасувати.

В позові відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:                                                            І.Ю. Добродняк

          Суддя:                                                            Н.А. Бишевська

          Суддя:                                                            Я.В. Семененко