Ухвала суду № 22435463, 13.12.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2011 р.справа № 2а-11934/10 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання:Новошицькій О.О.

за участю представників:

позивача:- ОСОБА_1 дов від 20.069.2011

відповідача-1 :- не зявився

відповідача-2 :- ОСОБА_2 дов від 03.01.2011

відповідача-3 :- ОСОБА_2 дов від 14.10.2010

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційні скарги Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, Державної податкової адміністрації в Дніпропетровській області, Державної податкової адміністрації України

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року

у справі № 2а-11934/10/0470

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада»

до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, Державної податкової адміністрації в Дніпропетровській області, Державної податкової адміністрації України

про визнання дій неправомірними,-

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада»звернулося до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, Державної податкової адміністрації в Дніпропетровській області, Державної податкової адміністрації України, в якому просило:

визнати протиправними дії Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області щодо винесення рішення, прийнятого у формі акту, про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 537/152 від 14.04.2010;

визнати протиправним рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, прийняте у формі акту, про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 537/152 від 14.04.2010;

скасувати рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, прийняте у формі акту, про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 537/152 від 14.04.2010;

визнати протиправними дії (бездіяльність) Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області щодо відмови позивачеві у внесенні до Реєстру платників податку на додану вартість запису про відміну анулювання реєстрації платника податку на додану вартість;

визнати протиправними дії (бездіяльність) Державної податкової адміністрації України щодо відмови позивачеві у внесенні до Реєстру платників податку на додану вартість запису про відміну анулювання реєстрації платника податку на додану вартість;

зобов'язати Державну податкову адміністрацію України внести до Реєстру платників податку на додану вартість запис про відміну анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада»(код ЄДРПОУ 32475980).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»не містить такої підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, яка визначена в акті № 537/152, виписування податкових накладних та не включення таких податкових накладних до складу своїх податкових зобовязань, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобовязання.

Крім того, позивачем подана повторна скарга до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області щодо відміни анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, скасування акту № 537/152 від 14.04.2010 та внесення до Реєстру платників податку на додану вартість запису про відміну анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, яка відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вважається повністю задоволеною на користь підприємства, оскільки рішення про продовження строку розгляду скарги направлено позивачеві після закінчення передбаченого законодавством двадцятиденного строку, а рішення за скаргою направлено позивачеві після закінчення строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.10 адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись із постановою суду, відповідачі подали апеляційні скарги (а.с.150, 157, 164), в яких, посилаючись га порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову суду, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідачі зазначають, що органам державної податкової служби ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.09.09 № 1120-р, яке діяло під час спірних правовідносин, надано право вживати заходи щодо анулювання реєстрації платників податку у разі встановлення факту виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобовязання.

Рішення Дніпропетровської МДПІ щодо анулювання платника податку на додану вартість № 637/152 від 14.04.2010 відповідало чинному законодавству на момент його винесення та підпадало під будь-які інші причини пп. «в»п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Представник відповідача-1 в судове засідання не зявився, про час і місце судового засідання відповідач-1 повідомлений судом належним чином.

Представник відповідача-2, відповідача-3 в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційних скаргах, наполягає на їх задоволенні.

Представник позивача проти задоволення апеляційних скарг заперечує, відповідно до поданих заперечень на апеляційні скарги просить залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги відповідачів не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач - ТОВ «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада»в установленому законом порядку зареєстрований як платник податку на додану вартість, про що Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100111563 від 15.04.2008.

14.04.2010 відповідачем-1 складений акт №537/152 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада», затверджений 14.04.2010 начальником Дніпропетровської МДПІ.

Відповідно до означеного акту вирішено анулювати реєстрацію платника податку на додану вартість з тих підстав, що складеною комісією відповідача-1, створеною відповідно до розпорядження та наказу Дніпропетровської МДПІ від 12.05.2008 № 166, встановлено, що платником допущено виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував (не сплатив) податкові зобовязання, що підтверджено довідкою про заниження податкових зобовязань відділу адміністрування ПДВ № 258/152 від 13.04.2010.

При цьому комісія посилається на пп.4 п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.09 № 1120-р.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час проведення анулювання реєстрації позивача були відсутні обставини визначені п.п. «в»п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: позивач не реєструвався як платник єдиного податку та не став суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

Посилання відповідачів, що підставою для анулювання реєстрації позивача, як платника податку на додану вартість, були положення п.п. «в»п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»суд першої інстанції визнав безпідставними, оскільки п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»не містить такої підстави для скасування реєстрації платника податку на додану вартість як декларування податкових зобовязань менше, ніж податкового кредиту за відповідний податковий період та по відповідному контрагенту.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність дій відповідачів.

Відповідно до п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстрація платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у визначених в цьому пункті випадках, зокрема, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин (пп. «в»п.9.8 ст.9 Закону).

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б"-"ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

Податковий орган зобов'язаний прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "в"-"г" цього пункту.

Порядок анулювання реєстрації платників податку на додану вартість регулюється також Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України №79 від 01.03.2000, який в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин в п.25 Положення містить підстави для анулювання реєстрації, визначені в п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Відповідачі, посилаючись в якості підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість на норму пп. «в»п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», зазначають, що оскільки вказана норма містить приписи щодо будь-яких інших причин, відповідач-1 правомірно застосував п.3 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість», а саме: органи державної податкової служби в разі встановлення факту виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов'язання, мають право вжити заходів для анулювання реєстрації такого платника відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість».

Виходячи з редакції пп. «в»п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», колегія суддів вважає, що зазначення «або з будь-яких інших причин»не дає підстав для застосування Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1120-р, оскільки законодавець в даному випадку мав на увазі будь-які інші причини, з яких суб`єкт господарювання отримує пільги або звільняється від сплати податку на додану вартість.

Крім того, встановлені в п.3 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1120-р обставини не є підставами для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, а є підставою для застосування заходів для анулювання реєстрації такого платника відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 25.2.1 пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість передбачено, що органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах "б" - "ґ" пункту 25 цього Положення.

Такі рішення можуть бути прийняті за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей), зазначених у вказаному пункті.

Проте, як вбачається з оскаржуваного акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №537/152 від 14.04.2010,відповідачем-1 не зазначено жодного, визначеного на законодавчому рівні, підтверджуючого документа, на підставі якого може прийматися рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Відповідні докази не зазначені відповідачами та не подані суду під час вирішення спору в межах даної справи.

Посилання відповідачів на той факт, що на момент складення оскаржуваного акту встановлено не задекларовані підприємством податкові зобовязання з податку на додану вартість, а також розбіжності в розрізі контрагентів підприємства ТОВ «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада»по заниженню податкових зобовязань, колегія суддів не приймає в якості доказів в розумінні ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем-1 не надано доказів в обґрунтування анулювання реєстрації ТОВ «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада»як платника податку на додану вартість. Із наявних в матеріалах справи доказів не вбачається наявність законодавчо встановлених підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача оскаржуваним актом №537/152 від 14.04.2010.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач-1 не довів правомірність своїх дій щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада».

Стосовно позовних вимог, предявлених до відповідача-2. відповідача-3, колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції.

Як встановлено судом, 21.05.2010 позивач подав повторну скаргу до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області.

З метою зясування обставин, посилаючись на приписи пп.5.2.2. п.5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.8 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 11.12.96 № 29, відповідачем-2 - Державною податковою адміністрацією у Дніпропетровській області 09.06.2010 прийнято рішення (вих. № 15135/10/15-214) про продовження строку розгляду повторної скарги підприємства до 05 липня 2010 року (включно).

Означене рішення направлено на адресу позивача 11.06.2010 (а.с.23), а 06.07.2010 на адресу позивача направлений лист від 05.07.2010 № 17642/10/15-216 про результати розгляду скарги ТОВ «Міжнародна будівельна компанія «Україна - Канада»(а.с.24).

Відповідно до пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

З урахуванням положень пункту 16.2 статті 16 цього Закону керівник відповідного контролюючого органу (або його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абзаці першому цього підпункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

Виходячи з наведеної правової норми, фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про порушення відповідачем-2 встановлених вказаною нормою строків і, відповідно, настання відповідних правових наслідків.

Таким чином, є правомірним звернення позивача листом № 84 від 31.08.2010 до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області з заявою про внесення до Реєстру платників податку на додану вартість запису про відміну анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада».

Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області листом від 16.09.2010 повідомила позивача про відсутність підстав для внесення до Реєстру платників податку на додану вартість запису про відміну анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада», що стало підставою для звернення позивача до Державної податкової адміністрації України зі скаргою на дії Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області та заявою про прийняття органом державної податкової служби рішення про відміну анулювання реєстрації, скасування акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та внесення до Реєстру платників податку на додану вартість запису про відміну анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

За результатами розгляду скарги Державна податкова адміністрація України (відповідач-3) листом від 13.08.2010 № 8086/6/16-1415 зазначила, що підставою для внесення до Реєстру платників ПДВ запису про відміну анулювання реєстрації платника ПДВ, що відбулась за ініціативою органу державної податкової служби, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення органу державної податкової служби про відміну анулювання реєстрації та скасування акта про анулювання реєстрації платника ПДВ.

З огляду на викладене колегія суддів вважає такі дії відповідача-2, відповідача-3 такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, позовні вимоги до відповідачів є обґрунтованими, підлягають задоволенню.

Таким чином, суд першої інстанції під час розгляду даної справи в дослідив всі обставини, які мають значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у звязку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, Державної податкової адміністрації в Дніпропетровській області, Державної податкової адміністрації України залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2010 у справі № 2а-11934/10/0470 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:І.Ю. Добродняк

Суддя:Н.А. Бишевська

Суддя:Я.В. Семененко