Ухвала суду № 22432187, 12.10.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кравцова Н.В.

Суддя-доповідач - Радіонова О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2011 року справа №2а-6251/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Радіонової О.О.

суддів Нікуліна О.А. , Жаботинської С.В.

розглянувши у письмовому Луганського обласного відділення Фонду

провадженні апеляційну скаргу соціального захисту інвалідів

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від15 серпня 2011 року

по адміністративній справі № 2а-6251/11/1270

за позовом Луганського обласного відділення

Фонду соціального захисту інвалідів

до Лисичанського комунального спеціалізованого

підприємства по видобутку, обробці, реалізації

води та очищення стоків «Лисичанськводоканал»

про стягнення адміністративно-господарських санкцій

та пені, -

ВСТАНОВИЛА:

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищення стоків «Лисичанськводоканал» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за 2010 рік у розмірі 114807,50 грн. грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за 2010 рік у розмірі 3306,24грн. (арк. спр. 2-4).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 22 липня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (арк. спр. 1).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що в діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження відповідача інвалідів, які бажають працевлаштуватись. Відповідач як роботодавець вжив необхідних заходів для можливості працевлаштування інвалідів відповідно до кількості створених місць на підприємстві.

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2011 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Справу розглянути за відсутності повноважного представника Фонду ( а.с.51-53).

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що підприємством порушено ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» та не забезпечено працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, не працевлаштовано у 2010 році 5 інвалідів, що підтверджено звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік.

Крім того, апелянт зазначив, що несплата адміністративно-господарських санкцій до Фонду завдає значної шкоди державним інтересам та не дозволяє в повній мірі здійснювати фінансування заходів по соціально-трудовій та професійній реабілітації інвалідів, що передбачено ч. 6 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Сторони у судове засідання не з»явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідач надіслав суду заперечення на апеляційну скаргу від 05.10.2011р. № 01/2299, в яких просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись пунктом 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія ухвалила здійснити апеляційний розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідач, Лисичанське комунальне спеціалізоване підприємство по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» (ідентифікаційний код 03339851) є юридичною особою, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 191153, довідкою Управління статистики у м. Лисичанську та Статутом ( а.с.35-40), яке використовує найману працю та має зобовязання перед Фондом по забезпеченню працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік (арк. спр. 7), складеного відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 626 працівників, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 25 осіб. Разом з тим, фактично протягом року на підприємстві працювало 20 інвалідів, кількість робочих місць не зайнятих інвалідами складає 5 осіб.

Позивачем були нараховані адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2010 році у розмірі 114807,50 грн. (арк. спр. 8).

Вказана сума адміністративно-господарських санкцій підприємством своєчасно не була сплачена, у звязку з чим відповідачу була нарахована пеня за порушення строків сплати зазначених санкцій у сумі 3306,24 грн.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України від 21 березня 1991 року №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (надалі Закон №875).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Закону № 875, встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, у кількості одного робочого місця;

підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадський організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статі, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення; підприємства, установи, організації у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 Закону.

Статтею 18 Закону № 875 встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов»язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до ст. 20 Закону України № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

За змістом ч. 3 ст. 19 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано доводами апеляційної скарги, що з метою виконання вищезазначених вимог Закону № 875 відповідач протягом 2010 року надавав оголошення в засобах масової інформації (газета оголошень «Ділова неділя») про наявність вакантних посад на запрошення на роботу інвалідів за переліком професій ( а.с.32-33); згідно листа Лисичанського міського центру зайнятості № 8/07-1154 від 09.06.2011р. відповідач протягом 2010 року надавав інформацію за формою 3-ПН про наявність вакансій для осіб з обмеженими можливостями. Відмов у працевлаштуванні осіб з обмеженими можливостями за направленням центру зайнятості від підприємства не було ( а.с.6).

Крім того, підприємство відповідача у 2010 році направляло на адресу УПСЗН м. Лисичанська та Лисичанської міської організації інвалідів листи з проханням надати допомогу по направленню на підприємство інвалідів для можливого працевлаштування ( а.с.21-25,28,29). Відповідач інформував Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення на підприємстві робочих місць для інвалідів по визначеним спеціальностям та надавав відомості про кількість вакансій для інвалідів ( а.с.26,27,31).

Згідно листа Громадської організації «Лисичанське міське товариство інвалідів «Джерело» від 22.10.2010р. № 78 інвалідам, які перебувають на обліку в товаристві, було запропоновано роботу на КСП «Лисичанськводоканал», але інваліди від працевлаштування відмовились по різним причинам, зокрема, за станом здоров»я ( а.с.28).

Таким чином, колегія суддів вважає, що вини підприємства у невиконанні нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів не має, а тому відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій та пені, оскільки відповідно вимог ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач як роботодавець вжив необхідних заходів для можливості працевлаштування інвалідів відповідно до кількості створених місць на підприємстві.

Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України вже висловила правову позицію щодо застосування норм права при розгляді спорів даної категорії. Так, у постанові від 22 грудня 2009 року у справі № 21-2151во09 викладено висновок про те, що нарахування адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв»язку зі скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб»єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом № 875 заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях відсутній склад правопорушення.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2011 року у адміністративній справі №2а-6251/11/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2011 року у адміністративній справі №2а-6251/11/1270 за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищення стоків «Лисичанськводоканал» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за 2010 рік у розмірі 114807,50 грн. грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за 2010 рік у розмірі 3306,24грн. залишити без змін.

Ухвала складена та підписана колегією суддів 12 жовтня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя О.О.Радіонова

Судді О.А.Нікулін

С.В. Жаботинська