Постанова № 22432027, 29.09.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мозгова Н.А.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2011 року справа №2а/0570/10852/2011

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Чумака С.Ю.

суддів Жаботинської С.В. , Ляшенка Д.В.

при секретарі Полторацькій С.С.,

за участю представника позивача Валова С.І. та представника відповідача Платонової Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ікар 1994» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року в адміністративній справі № 2а/0570/10852/2011 за позовом Приватного підприємства «Ікар 1994» до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації в Донецькій області про визнання незаконним та скасування рішення від 30.05.2011 року про застосування штрафних санкцій в розмірі 6800 гривень,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення від 30.05.2011 року про застосування до нього штрафних санкцій в розмірі 6800 гривень за продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці підприємством, що не має статусу підприємства громадського харчування.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року в задоволені позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду доказів, які свідчили б про узгодження відкриття закладу ресторанного господарства з органами місцевого самоврядування та установами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій з мотивів, зазначених в позові, просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що одним з видів його діяльності є кафе, в нього також наявна ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, в якій місцем торгівлі зазначено адресу м. Єнакієве, вулиця Турутіна, 125 Закусочна. Крім того, позивач вважав, що жодним нормативним актом не передбачено документу, який повинен засвідчувати статус підприємства як підприємства громадського харчування.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши законність рішення в межах доводів апеляційної скарги, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити за наступними підставами.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство «Ікар 1994» зареєстровано у якості юридичної особи за номером ЄДРПОУ 21981278 відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію. \ а.с. 8\.

Згідно з Ліцензією серії АГ за № 372700, виданою Регіональним управлінням Департаменту САТ ДПА України у Донецькій області, позивач має право на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), термін дії ліцензії з 26.11.2010р. по 26.11.2011р. Місцем торгівлі в ліцензії зазначено м. Єнакієве, вулиця Турутіна, 125 Закусочна. \ а.с. 10\.

Відповідно до статей 16,18 Закону України від 19.12.1995 року №481/95ВР « Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі Закон №481) контроль за дотриманням цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної Законами.

19 квітня 2011 року на підставі направлення № 000246 від 19.04.2011р. посадовими особами відповідача проведена фактична перевірка закусочної Приватного підприємства «Ікар 1994», яка розташована за адресою: м. Єнакієве, вул. Турутіна, буд. 125. \ а.с. 36\.

За результатами перевірки складений акт перевірки від 19.04.2011р. за № 263/03/21981278. згідно якого встановлений факт реалізації алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці підприємством, що не має статусу підприємства громадського харчування. \ а.с. 38-40\.

30 травня 2011 року відповідачем прийнято спірне рішення № 051624-2011-32-129 про застосування фінансових санкцій за продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці підприємством за відсутності статусу підприємством громадського харчування, яким до позивача була застосована фінансова санкція у вигляді штрафу в сумі 6800,00грн. на підставі ст. 15-3 Закону України № 418.

Спірним питанням цієї справи є наявність у позивача статусу підприємства громадського харчування. При вирішенні цього питання колегія суддів виходить з натупного.

Основні вимоги до роздрібної торгівлі горілкою і лікьоро-горілчаними виробами, вином виноградним та плодово-ягідним, коньяком, шампанським, вином ігристим (далі-алкогольні напої), спрямовані на забезпечення прав споживачів щодо належної якості товару і рівня торгівельного обслуговування, визначені Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №80054 від 30 липня 1996 року (далі Правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями).

Відповідно до пункту 2 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями роздрібна торгівля алкогольними напоями є діяльністю з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування.

Роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств універсальним асортиментом продовольчих товарів, підприємства чи спеціалізовані відділи (секції) магазинів споживчої кооперації, а також підприємства громадського харчування.

Відповідно до пункту 22 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки підприємствам громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус підприємств громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Визначення терміну «підприємство громадського харчування» містилося в Правилах роботи закладів (підприємств) громадського харчування, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 219 від 24.07.2002 року. Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 309 від 9 жовтня 2006 року поняття «підприємство громадського харчування» змінено на поняття «підприємство ресторанного господарства».

Пунктом 1.3 цих Правил зазначено, що закладом ресторанного господарства є організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торгівельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів.

Згідно пунктів 1.5, 1.6 вказаних Правил заклади (підприємства) ресторанного господарства поділяються за типами: фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії, а ресторани та бари також на класи (перший, вищій, люкс). Вибір типу закладу (підприємства) ресторанного господарства та класу ресторану або бару здійснюється суб'єктом господарської діяльності самостійно з урахуванням вимог законодавства.

Частиною 6 статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту тилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» визначено, що продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділом, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, суб'єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів.

Абзацом 9 частиною 2 статті 17 цього Закону передбачено, що у разі порушення суб'єктом господарювання вимог статті 15-3 цього Закону застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 6800 гривень.

Разом з тим, Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту тилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» не встановлено норм щодо необхідності підприємству отримувати певні документи про присвоєння статусу підприємства громадського харчування або його типу, не встановлено також і повноважень органів місцевого самоврядування або державної санітарно-епідеміологічної служби щодо видачі таких документів. Крім того, норм щодо необхідності отримання зазначених документів не встановлено жодним законодавчим актом України.

Більше того, згідно пункту 1.5 Правил № 219 вибір типу закладу (підприємства) ресторанного господарства та класу ресторану або бару здійснюється субєктом господарської діяльності самостійно з урахуванням вимог законодавства України.

Суб'єкти господарської діяльності у сфері ресторанного господарства при облаштуванні закладу (підприємства) згідно з обраним типом (класом) повинні мати необхідні виробничі, торговельні та побутові приміщення, а також обладнання для приготування та продажу продукції. Вимоги, що пред'являються до виробничих, торгівельних та побутових приміщень закладів (підприємств) ресторанного господарства, обладнання, інвентарю, переліку послуг, технологічних режимів виробництва продукції, встановлюються законодавством України.

Разом з тим, органам державної податкової служби діючим законодавством не надано право оцінювати правомірність вибору типу ресторанного господарства, який зроблений субєктом підприємницької діяльності, або ставити під сумнів належність закладу ресторанного господарства до певного типу.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, зазначив про ненадання позивачем доказів, які б свідчили про узгодження відкриття закладу ресторанного господарства з органами місцевого самоврядування та установами державної санітарно-епідеміологічної служби. Разом з тим, підставою для застосування фінансових санкцій в оскаржуваному рішенні зазначено відсутність у позивача статусу підприємства громадського харчування, а не відсутність узгодження відкриття закладу ресторанного господарства, а тому суд не мав права обґрунтовувати застосування відповідачем фінансових санкцій обставинами, які сам відповідач в оскаржуваному рішенні не вказував.

Крім того, наявність у позивача статусу підприємства громадського харчування (ресторанного господарства) підтверджується:

·довідкою з ЄДРПОУ, згідно якої одним з видів діяльності позивача є «діяльність кафе» \ а.с. 13\;

·ліцензією на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), відповідно до якої місцем торгівлі алкогольними напоями зазначено закусочну, яка розташована в місті Єнакієве по вулиці Турутіна, 125; \ а.с. 10\

·листом Єнакіївської міської СЕС від 20.11.2007 року № 5833/05, згідно якого остання не заперечує проти діяльності закусочної ПП «Ікар 1994», зокрема, з реалізації алкогольних напоїв на розлив; \ а.с. 33\

·дозволом Управління МНС в місті Єнакієве від 04.07.2008 року на початок роботи закусочної ПП «Ікар 1994»; \ а.с. 34\

·дозволом від 27 березня 2006 року № 365 на розміщення обєкту торгівлі закусочної ПП «Ікар» (код 21981278), виданої виконкомом Єнакіївської міської ради. \ а.с. 35\.

Колегія суддів вважає безпідставним неприйняття судом першої інстанції в якості доказу по справі дозволу від 27 березня 2006 року № 365 на підставі того, що останній виданий Приватному підприємству «Ікар», а не Приватному підприємству «Ікар 1994», оскільки свідоцтво про державну реєстрацію ПП «Ікар 1994» і вказаний дозвіл містять один і той же ідентифікаційний код юридичної особи 21981278, тобто обидва документи видані одній і тій же юридичній особі. В судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги судом з пояснень представників сторін було встановлено, що у 2007 році відбулась зміна назви позивача з ПП «Ікар» на ПП «Ікар 1994». Разом з цим зміна назви підприємства не скасовує виданий йому дозвіл. Зазначене підтверджене і листом Єнакіївської міської ради від 30.05.2011 року ( а.с. 7), в якому зазначається про наявність у позивача даного дозволу на розміщення обєкту торгівлі.

Крім того, на виконання повноважень, які містяться в статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» Єнакіївською міською радою позивачу встановлено режим роботи, в якому зазначено обєкт торгівлі «закусочна» та спеціалізацію «ресторанне господарство». \ а.с. 70, 77\.

По суті наявність у позивача статусу підприємства громадського харчування не заперечується і самим відповідачем, оскільки як в наказі про проведення перевірки, так і в направленні на останню обєктом. Який буде перевірятись зазначено закусочну ПП «Ікар 1994», яка розташована за адресою : Донецька область, місто Єнакієве, вулиця Турутіна. 125. \ а.с. 36-37\.

Фактично ж підставою для застосування фінансових санкцій до позивача є відсутність в останнього документу (свідоцтва, узгодження) про присвоєння йому статусу підприємства громадського харчування.

Разом з тим, як вище зазначав суд, жодним нормативним актом не передбачено обовязку підприємства отримати такий документ, а органу місцевого самоврядування видати його.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги і позовних вимог, послався на видачу Горлівською та Макіївською міськими радами відповідних документів у виді узгоджень на відкриття підприємства ресторанного господарства, але вказані документи не можуть визнаватись доказами в даній справі, оскільки не спростовують відсутності у позивача законодавчо встановленого обовязку отримати таке узгодження. Крім того, Єнакіївською міською радою жодних рішень про видачу певних документів з цього приводу не приймалось і подібні узгодження цим органом місцевого самоврядування не видаються.

Колегія судів також зазначає, що відповідач як субєкт владних повноважень, який заперечує проти задоволення позову, згідно вимог частини 2 статті 71 КАС України повинен був довести правомірність прийнятого ним рішення, тобто доказати, що позивач не є підприємством громадського харчування, але таких доказів суду не надав.

За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, у звязку з чим постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог. Повний текст виготовлено 3 жовтня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАс України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ікар 1994» задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року у справі № 2а/0570/10853/2011 скасувати.

Позовні вимоги Приватного підприємства «Ікар 1994» до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації в Донецькій області про визнання незаконним та скасування рішення від 30.05.2011 року № 051624-2011-32-129 про застосування фінансових санкцій задовольнити.

Рішення Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації в Донецькій області від 30 травня 2011 року № 051624-2011-32-129 визнати протиправним і скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Ікар 1994» сплачені судові витрати в сумі 5 гривень 10 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: С.В.Жаботинська

Д.В.Ляшенко