Постанова № 22432018, 29.09.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Свергун І.О.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2011 року справа №2а-4122/11/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Чумака С.Ю.

суддів Жаботинської С.В. , Ляшенка Д.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта "Рассвет-1" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 липня 2011 року у справі № 2а-4122/11/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта "Рассвет-1" до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області, Державної податкової адміністрації в Луганській області про визнання протиправним та сксування податковоо повідомлення-рішення від 21.02.2011 року № 0000152310/0 та рішення про результати розгляду первинної скарги від 27.04.2011 року №8109/25-08,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду із позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.02.2011 року № 0000152310/0 та рішення про результати розгляду первинної скарги від 27.04.2011 року № 8109/25-08. В обґрунтування позову послався на те, що прийняте податкове повідомлення-рішення від 21.02.2011, а також висновки акту перевірки від 31.01.2011, акту перевірки від 19.04.2011, покладеними в якості підстави для винесення оспорювання рішення прийнято не обєктивно, перевірки проведено незаконно, з використанням недостовірної інформації, та з порушенням норм діючого законодавства.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 липня 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що висновки Алчевської ОДПІ в Луганській області, викладені в актах перевірок є обґрунтованими, оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним. Також зазначив, що рішення ДПА України в Луганській області від 27.04.2011 № 8109/25-08, прийняте за результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, є таким, що не створює для позивача юридичних наслідків. Вказане рішення є актом реалізації контролюючим органом повноважень у сфері управлінської діяльності.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Згідно частини 1 ст. 197 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «Шахта «Рассвет-1» є юридичною особою та перебуває на податковому обліку в Алчевській ОДПІ в Луганській області.

На підставі наказу від 19.01.2011 № 23 Алчевською ОДПІ в Луганській області було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Шахта «Рассвет-1» з питань дотримання податкового законодавства з ПП «КОТ «Сільверторг» за період з 01.01.2010 по 31.03.2010, за результатами якої складено акт від 31.01.2010 № 110/231/35038195 (арк. справи 15-25).

Перевіркою встановлено порушення: 1) п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено відємне значення обєкту оподаткування податком на прибуток у сумі 1896048 грн., у тому числі за 1 квартал 2010 року 1896048 грн.; 2) п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ( далі Закон № 168), п. 18 Порядку складання податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, в результаті чого завищено відємне значення податку на додану вартість в сумі 47929 грн. та занижено суми податку на додану вартість у розмірі 331281 грн., в тому числі за січень 2010 року - 331281.

Вказані висновки обґрунтовано тим, що валові витрати та податковий кредит ТОВ «Шахта «Рассвет-1» сформовано за рахунок постачальника ПП «КОТ «Сільверторг». Всі документи, на підставі яких було сформовано валові витрати та податковий кредит, були підписані ОСОБА_2, який не є посадовою особою ПП «КОТ «Сільверторг» та не мав наміру займатися підприємницькою діяльністю, про що свідчить вирок Ленінського районного суду м. Луганська від 13.09.2010 по справі № 1-515/10.

На підставі вказаного акту перевірки 21.02.2011 Алчевською ОДПІ в Луганській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000152310/0, яким ТОВ «Шахта «Рассвет-1» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 474012,50 грн., у тому числі за основним платежем 379210 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 94802,5 грн. (арк. справи 11).

09.03.2011 позивач подав первинну скаргу № 96 до ДПА в Луганській області (арк. справи 28-31). На підставі рішення ДПА в Луганській області відповідачем було здійснено позапланову виїзну документальну перевірку, за результатами якої складено акт від 19.04.2011 № 776/231/35038295 (арк. справи 34-48). Висновками даного акту фактично підтверджено зроблені фахівцями Алчевської ОДПІ в Луганській області висновки, викладені в акті перевірки від 31.01.2010 № 110/231/35038195. За результатами розгляду первинної скарги ДПА в Луганській області прийняла рішення від 27.04.2011 № 8109/25-08, яким податкове повідомлення-рішення Алчевської ОДПІ в Луганській області від 21.02.2011 № 0000152310/0 залишено без змін, а скаргу без задоволення (арк. справи 49-53).

Платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон № 168, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна згідно пп. 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону встановлено, що платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Статтею 2 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобовязані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, ще використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1. п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою дія бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

06.01.2010 року між ПП «КОТ «Сільверторг» та ТОВ «Шахта «Рассвет-1» було укладено договір постачання вугільної продукції № 06/01-2010, згідно якого постачальник зобовязався передати у власність, а покупець оплатити та прийняти вугільну продукцію, марка, кількість, ціна якої визначається у специфікаціях, що оформлені у виді додатків до цього Договору та є його невідємною частиною. (а.с. 84-87).

На виконання умов вказаного договору ПП «КОТ «Сільверторг» позивачу було видано податкові накладні (а п. 88-102), видаткові накладні ( а.с. 103-117), між сторонами укладено угоду від 29.01.2010 року про зарахування зустрічних вимог. Договір та інші документи від імені ПП «КОТ «Сільверторг» підписані директором ОСОБА_2

Отримання вугілля відображено позивачем у регістрах бухгалтерського обліку шляхом здійснення відповідних записів: ДТ 20,28 КТ631 1896048 грн та ДТ 64 КТ631 379209,6 грн.

Станом на час розгляду справи ПП «КОТ «Сільверторг» перебуває на податковому обліку як платник податків в Ленінській ДПІ міста Луганська та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечується відповідачами та зазначено в акті перевірки. \ а.с. 16\. Крім того, на час укладення договору від 06.01.2010 року, його безпосереднього виконання та складення податкових і видаткових накладних ТОВ «КОТ «Сільверторг» було зареєстровано платником податку на додану вартість.

З аналізу пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

4 січня 2010 року між позивачем та ТОВ «Шахта «Садова» укладений договір № 04/01-2010, згідно якого перший зобовязався передати у власність, а другий прийняти і оплатити вугілля, марка, кількість, ціна якого визначається у специфікаціях, що оформлені у виді додатків до цього Договору та є його невідємною частиною. \ а.с. 119-122\.

Виконання договору та постачання вугілля згідно його умов підтверджується специфікацією № 1, довіреністю на отримання придбаного вугілля, рахунками-фактурами, видатковими накладними, протоколами іспитів поставленого вугілля. \ а.с. 123-175\.

За наслідком виконання сторонами прийнятих на себе зобовязань за укладеними договорами поставки позивачем було сформовано суму валових доходів відповідних звітних податкових періодів.

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами підтверджено подальше використання позивачем у власній господарській діяльності придбаного у ПП «КОТ «Сільверторг» вугілля.

Посилання відповідача на нікчемність даного договору з підстав ст. 228 Цивільного Кодексу України суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним і податковий орган не наділений законодавством в односторонньому порядку вирішувати чи є правочин нікчемним, чи ні. Якщо ж податковий орган вважає зазначений договір таким, що вчинений з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, останній може бути визнаний судом недійсним відповідно до вимог частини 3 статті 228 ЦК України.

Крім того, з розяснень, викладених в п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними правочинами в сенсі статті 228 ЦК України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Договір між позивачем та ПП «КОТ «Сільверторг»» від 6 січня 2010 року № 06/01-2010 не підпадає під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 ЦК України на нього розповсюджуватись не можуть, оскільки він є звичайним господарським договором, а не таким, що спрямований на порушення публічного порядку.

Відповідач з позовом про визнання вказаного договору недійсним до суду не звертався.

Колегія суддів зазначає, що кваліфікація правочину як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку на ухилення від сплати податків). Відповідачем також не було надано належних та допустимих доказів наявності вини (умислу) в позивача чи ПП «КОТ «Сільверторг».

За таких обставин його безтоварність повинна доводитись відповідачем відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України.

Підставою для висновків про нікчемність договору від 6 січня 2010 року № 06/01-2010 в акті перевірки відповідачем зазначено наявність вироку Ленінського районного суду м. Луганська від 13.09.2010 у справі № 1-515/10, що набрав чинності 29.09.2010 року, яким ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за ч. 1, ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч . 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (а.с. 206-216).

Погоджуючись з такими доводами відповідача, суд першої інстанції зазначив, що зі змісту вироку вбачається, що ОСОБА_2 створив ПП «КОТ «Сільверторг» без мети зайняття підприємницькою діяльністю, а виключно за проханням невстановленої особи з метою використання даного субєкта господарювання для прикриття незаконної діяльності, систематично підробляв документи з метою їх використання для прикриття незаконної діяльності. Також вироком установлено, що ОСОБА_2 не мав наміру займатися фінансово-господарською діяльністю та створив ПП «КОТ «Сільверторг» виключно за проханням малознайомої особи та грошову винагороду, у звязку з чим могло здійснювати фінансово-господарську діяльність, а також дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобовязань

Разом з тим такі висновки суду не в повній мірі відповідають змісту вказаного вироку суду. Так зі змісту останнього також вбачається, що судом розглядались лише відносини ПП «КОТ «Сільверторг» з іншими підприємствами за період з 1 червня по 30 листопада 2009 року. При цьому в переліку цих підприємств зазначено також і ТОВ «Шахта «Рассвет-1», але за висновками суду порушення ПП «КОТ «Сільверторг» полягали лише у безпідставному формуванні податкового кредиту в розмірі 370000 гривень за результатами відносин з ТОВ «Ремоут-Технолоджиз-Групп». Таким чином, вказаним вироком не встановлено якихось порушень у господарських відносинах між ПП «КОТ «Сільверторг» та ТОВ «Шахта «Рассвет-1» в період з 1 червня по 30 листопада 2009 року, а відносини між цими підприємствами з 1 по 31 січня 2010 року взагалі не були предметом дослідження в кримінальній справі та не встановлювались зазначеним вироком суду.

За таких обставин у суду першої інстанції не було підстав посилатись на вимоги статті 72 КАС України та вважати доведеним факт нікчемності правочину від 6 січня 2010 року на підставі вироку, яким досліджувались обставини за період до 30 листопада 2009 року.

Колегія суддів також не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до складу валових витрат та податкового кредиту було включено суми за документами, підписаними не уповноваженою платником податків на здійснення господарської діяльності та складання первинної документації, а тому вказані документи не можуть бути підставою для формування валових витрат та податкового кредиту, оскільки вказана документація була підписана уповноваженою особою а саме керівником ПП «КОТ «Сільверторг» ОСОБА_2,

Крім того, законодавством України передбачено персональну відповідальність платника податків за порушення, допущенні при веденні податкового обліку. У разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для притягнення до відповідальності платника податків який має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат. Отже, за загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару ( послуги). Крім того, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обовязку щодо сплати податків вступає у звязку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обовязку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

Суд зазначає, що за не доведення факту невиконання чи неналежного виконання обовязку позивача по сплаті податків, зборів та інших обовязкових платежів, приховування чи заниження обєктів оподаткування, що виникли внаслідок здійснення господарських операцій за договором № 06/01-2010 від 6 січня 2010 року, у відповідача відсутні підстави стверджувати, що саме цей договір порушує публічний порядок, а отже в силу статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

З огляду на наведене вище вбачається, що відображення в податковому обліку позивача наслідків господарських операцій з ПП «КОТ «Сільверторг» в період з 1 по 31 січня 2010 року відповідає вимогам чинного законодавства України. Порушення вимог чинного законодавства України при здійсненні позивачем податкового обліку з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість відсутні, а відповідно у відповідача були відсутні підстави для донарахування суми податкових зобовязань та застосування штрафних санкцій, передбачених статтею 123 Податкового Кодексу України, у звязку з чим колегія суддів вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21 лютого 2011 року № 0000152310/0 прийнято відповідачем необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства і підлягають визнанню протиправними та скасуванню..

З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає висновки Алчевської ОДПІ в Луганській області, викладені в актах перевірок, необґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 5 листопада 2010 року необхідно задовольнити.

За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, у звязку з чим постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним і скасування оскаржуваного повідомлення-рішення.

В частині визнання нечинним рішення ДПА в Луганській області про результати розгляду первинної скарги № 8109/25-08 від 27.04.2011 року колегія суддів приходить до висновку, що вони є надлишковими, оскільки скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу, яким позивачу були нараховані податкові зобовязання, є достатнім для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача. Рішення про результати розгляду скарги є похідним від прийнятого податкового повідомлення-рішення, не встановлює якихось обовязків для платника податків, а тому вимога про визнання його нечинним не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 197, 198, 202, ст. 205, ст. 207, 211, 254 КАС України,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта "Рассвет-1" задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 липня 2011 року у справі № 2а-4122/11/1270 скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта "Рассвет-1" до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області, Державної податкової адміністрації в Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.02.2011 року № 0000152310/0 та рішення про результати розгляду первинної скарги від 27.04.2011 року №8109/25-08 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області від 21.02.2011 року № 0000152310/0.

Провадження у справі в частині визнання нечинним рішення ДПА в Луганській області про результати розгляду первинної скарги № 8109/25-08 від 27.04.2011 року закрити.

Постанова суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: С.В.Жаботинська

Д.В.Ляшенко