Ухвала суду № 22428655, 23.09.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зеленов А.С.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2011 року справа №2а/0570/10957/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Чумака С.Ю.

суддів <Суддя учасник колегії >

Ляшенко Д.В. та Попова В.В.,

при секретарі Полторацькій С.С.,

за участю представника позивача Фісай Р.В., представника відповідача Молчанової Н.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАДІ" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 серпня 2011 року у справі № 2а/0570/10957/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАДІ" до Макіївської об"єднаної державної податкової інспекції Донецької області про скасування податкового повідомлення-рішення від 06 червня 2011 року № 0000072320,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 06 червня 2011 року № 0000072320.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 1 серпня 2011 року у задоволенні позову відмовлено. Посилаючись на те, що відповідач довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень рішень.

Не погодившись з таким судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідь суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши за матеріалами справи наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАДІ» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області 13.02.2002 року за адресою: вул. Болотова, 12, м. Макіївка, Донецької області, включено до ЄДРПОУ за № 31835279 /а.с.23/, перебуває на обліку в Макіївській ОДПІ як платник податків з 04.03.2002 під № 270, та є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва № 08958948 від 04.03.2002 серії НВ №809069 /а.с.24/.

З 10.05.2011 по 16.05.2011 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Транс Агенство метал» їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2010 року, за результатами якої складено акт від 23.05.2011 № 2603/23-2/31835279 /а.с. 8-17/.

Згідно з цим актом, перевіркою встановлено, у тому числі, порушення частини 1, 5 ст. 203, п. 1.2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228,662,655,656 Цивільного кодексу України; ч. 2 ст. 3, ч. 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п.п.7.4.1, п.7.4, п.п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» /а.с.8-17/.

На підставі акту перевірки та згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, абз.2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, Макіївською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.06.2011 № 0000072320, яким позивачу донараховано податок на додану вартість у розмірі 1927,50 грн., у т.ч. за основним платежем 1550 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 387,50 грн. /а.с. 18/.

Згідно з актом перевірки, підставами для донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість, та для відповідного застосування штрафних (фінансових) санкцій, стало наступне порушення приписів законодавства: 1. п.п. 7.4.1, п.7.4, п.п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «ВАДІ» безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від постачальника ТОВ «Транс агентство метал» на суму ПДВ 1550грн., у тому числі за вересень 2010 року 1550 гривень, нараховану на вартість товарно-матеріальних цінностей проданих ТОВ «Транс агентство метал» в зв'язку з не підтвердженням факту реалізації ТМЦ при здійсненні нікчемного правочину.

ТОВ «ВАДІ» у вересні 2010 року включено до складу податкового кредиту суму 1550,17грн. на підставі податкової накладної №21007 від 056.09.2010 року, видаткової накладної №ТГ-21253 від 07.09.2010 року

Предметом поставки за вказаною накладною був лист рифлений 4мм., 1250*6000мм., ст..3кп. (далі - Товар).

Поставка Товару за вищезазначеними накладними здійснювалась на адресу ТОВ «ВАДІ» Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс агентство метал».

На підтвердження виконання даного правочину, позивачем суду надані наступні документи:

- видаткова накладна №ТГ-21253 від 07.09.2010 року /а.с.19/; рахунок-фактура ЖГГ-22557 від 31.08.2010 року /а.с.20/; податкова накладна №21007 від 06.09.2010 року /а.с.21/; платіжне доручення №44 від 06.06.2010 року /а.с.22/;

- реєстр отриманих та виданих податкових накладних за 2010 рік /а.с.52-70,74-76/;

- договір перевезення з ФО-П ОСОБА_6 від 09.03.2010 року б/н акт виконаних робіт від 30.09.2010 року /а.с.108,109/.

Для поставки Товару сторонами не оформлено договору як єдиного документу, що обумовлює істотні умови поставки Товару, чим порушено вимоги ст. 203, 215, 216, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 -З, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Відповідно до п. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

За ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 „Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертається увага судів на те, що наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідно до цього ж інформаційного листа Вищого адміністративного суду України, узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголошено на такому:

1)відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Податковий кредит та бюджетне відшкодування за такими операціями не можуть бути надані платникові податку; 2)про необґрунтованість права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: -неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; -облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; -здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку. Суми податку на додану вартість відповідно до податкової накладної, отриманої від контрагента за нікчемним правочином, позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ відповідного податкового періоду, що підтверджується наданою суду податковою декларацією з податку на додану вартість /а.с.71-73/. Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Приписами п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Відповідно до абзацу першого підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Згідно з абзацом другим підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. До того ж, у Постанові Президії Верховного Суду України та Президії Ради суддів України № 7 від 03.04.2009 «Про стан здійснення судочинства адміністративними судами» наголошується, що згідно з практикою Верховного Суду України у даній категорії справ під час судового засідання судом мають з'ясовуватися обставини щодо фактичного наміру підприємства одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Порушення вказаних приписів законодавства, на думку відповідача, допущені позивачем по взаємовідносинам з контрагентом, договір з якими є нікчемним. Суд вважає вказаний висновок відповідача обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

При укладенні договору між ТОВ «ВАДІ» та ТОВ «Транс агентство метал» не були дотримані наступні приписи Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 1, 2, 3 ст. 180 ГК України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частинами 1, 2 ст. 266 ГК України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 267 ГК України, строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Ч.ч. 1, 4 ст. 268 ГК України визначено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Оскільки між сторонами не укладалося письмового договору, то у даному випадку не можливо встановити предмет договору, його ціну, строк дії договору. Також сторонами договору не укладалися та не підписувалися специфікації на товар. Позивач також не надав суду документів, які б засвідчували якість товарів (сертифікати якості, технічні паспорти та ін.). Надані суду документи не підтверджують домовленості між сторонами щодо усіх істотних умов. Таким чином, суд приходить до висновку, що у договорі поставки відсутні істотні умови, наявність яких є обов'язковою відповідно до законодавства, для того, щоб вважати цей договір укладеним.

Крім того, позивач не надав документів на підтвердження оприбуткування отриманого товару у бухгалтерському обліку підприємства, а також використання товару у власній господарській діяльності підприємства.

Судом першої інстанції правильно не взяті до уваги надані позивачем у судове засідання видаткова накладна № 21253 від 07.09.10 року та податкова накладна №21007 від 06.09.2010 року /а.с.19,21/ оскільки в порушення вимог ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначені документи не містять зазначення посади та прізвище ім'я та по батькові для ідентифікації особи, відповідальної за здійснення господарської операції. А також порушені вимоги, щодо правил заповнення податкової накладної, а саме невірно відображено умову поставки (форму цивільно-правового договору). У наданій податковій накладній №21007 від 06.09.10 року, в умові поставки відображено рахунок-фактура №ТГ-22557 від 31.08.10. Відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України рахунок-фактура не є цивільно-правовим договором.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вимоги до первинного документа встановлені ст.9 вищезазначеного Закону ,а саме, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також судом правильно не прийнято до уваги акт виконаних робіт від 30.09.2010 року б/н з ФО-П ОСОБА_6 /а.с. 109/, оскільки відповідно до даного акту неможливо ототожнити виконання послуг з перевезення вантажу з усним договором укладеним між ТОВ «ВАДІ» та ТОВ «Транс агентство метал». З вказаного акту неможливо взагалі встановити, який саме товар перевозився, за яким маршрутом, хто є вантажовідправником та вантажоодержувачем, тобто цей документ не є підтвердженням перевезення саме товару, який зазначений у рахунку-фактурі ЖГГ-22557 від 31.08.2010 року.

Крім того, згідно з актом Алчевської ОДПІ від 02.02.2011 № 128/236-35785206 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Транс агентство метал» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.09.10 по 31.10.10 /а.с.87-103/, в якому встановлено, що до податкового органу ТОВ «Транс агентство метал» не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань, встановлено порушення ч.І ст.203, ч.І ст.207, ст. 215, п. 1 ст.216, ст. 228 ЦК України, що призвело до визнання укладених угод між ТОВ «Транс агентство метал» та його покупцями нікчемними. Також вказаною перевіркою встановлено завищення податкових зобов'язань з ПДВ за період з 01.09.2009 по 31.10.2010 у сумі 2035885грн., тобто у період, коли позивач мав господарські взаємовідносини із даним підприємством.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеним висновок відповідача про нікчемність правочину, укладеного між ТОВ «ВАДІ» та ТОВ «Транс агентство метал».

Таким чином, є обґрунтованим здійснення донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, що, в свою чергу, обумовлює правомірність відповідного донарахування штрафних (фінансових) санкцій.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

Повний текст складено 28 вересня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАДІ" залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2011 року у справі № 2а/0570/10957/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: В.В.Попов

Д.В.Ляшенко