Ухвала суду № 22427203, 25.10.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Широка К.Ю.

Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2011 року справа №2а-6010/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Ляшенка Д.В.

суддів Ястребової Л.В. , Арабей Т. Г.

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів Ляшенка Д.В., Ястребової Л.В., Арабей Т.Г. при секретарі Копиці В.В. за участі представника позивача Волкова М.М., представників відповідача Литвинюк О.В., Фесенко Р.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Лисичанську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 р. у справі № 2а-6010/11/1270, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Техносбит” до Державної податкової інспекції в м.Лисичанську Луганської області, про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2011р. ТОВ “Техносбит” звернулось до суду з позовом до ДПІ в м.Лисичанську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 19.04.2011р. № 0000152301.

В обґрунтування позову товариство зазначило, що оскаржуваним повідомленням-рішенням

за порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4.П.7.4. ст. 7 Закону України "Про податку на додану вартість" позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 575000 грн., а також 143750 грн. штрафна санкція.

Податкове повідомлення-рішення було оскаржене ТОВ "Техносбит" до державної податкової адміністрації в Луганській області.

Рішенням від 24.06.2011р. року № 12569/28-08 про результати розгляду первинної скарги в задоволенні скарги було відмовлено.

Зазначене податкове повідомлення-рішення винесене на підставі акту перевірки від 04.04.2011 року № 36/23-31704813, згідно висновкам якого ТОВ "Техносбит" допустило порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4.П.7.4. ст. 7 Закону України "Про податку на додану вартість", а саме було завищено податковий кредит на загальну суму 575000,00 грн. за взаємовідносинами з ТОВ "Майра" по договору, який є нікчемним.

Позивач вважав вказане рішення ДПІ незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки рішенням господарського суду Луганської області по справі № 1/42пд/2011 від 19.04.2011 року був задоволений зустрічний позов ТОВ "Техносбит" до ТОВ "Майра" про визнання договору поставки цукру дійсним, а саме договір поставки № М-1907-1 КП, укладений 19.07.2010 року між ТОВ "Техносбит" та ТОВ "Майра", визнано дійсним.

Постановою суду 1 інстанції позов задоволено.

Відповідач вважаючи, що це судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив постанову скасувати і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні вимог.

Представники відповідача в судовому засіданні скаргу підтримали, а представник позивача проти задоволення скарги заперечував.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техносбит", ідентифікаційний код 31704813, зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа Старобільською районною державною адміністрацією Луганської області 16.10.2011р. за № 13771070018000741 (а.с.22).

04 квітня 2011 року на підставі наказу ДШ в м. Лисичанську від 23.03.11 № 273 відповідно до вимог ст. 79 Податкового кодексу України відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Техносбит" щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Майра" за період з 01.10.10р. по 31.12.10р. та правомірності формування податкового кредиту по ПДВ з вказаним суб'єктом господарювання.

За результатами перевірки складено акт № 36/23-31704813 від 04.04.11 року ( а.с. 27-53).

В акті визначено, що в ході перевірки встановлені порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4. п.7.4. ст.. 7 Закону України "Про податку на додану вартість", а саме було завищено податковий кредит на загальну суму 575000,00 грн. за взаємовідносинами з ТОВ "Майра" по договору, який є нікчемним.

Висновок про нікчемність угоди обґрунтований тим, що ТОВ “Майра” не має власних обігових грошових коштів (а.с.41) за рахунок яких можливо проведення розрахунків з постачальниками за придбання товару. З метою проведення розрахунків з постачальником за отриманий товар або перерахування попередньої сплати ТОВ "Майра" укладено договір від 01.07.2010р. № 9 з ТОВ "АПК Улан" на підставі якого ТОВ "Майра" отримала на розрахунковий рахунок попередню сплату в сумі 11 557 596 грн. Згідно даних бази БЕСТ Звіт "ORAKL" ДШ у Червонозаводському районі м.Харьків, встановлено, що ТОВ "АПК Улан" надало останню податкову звітність з податку на прибуток за півріччя 2010 року, останню податкову звітність з податку на додану вартість надано за липень 2010 року. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 25.11.2011 року. Контрагенти ТОВ "АПК Улан" є також основними постачальниками цукру ТОВ "Майра" у жовтні - грудні 2010 року.

На підставі акту від 04.04.11 року № 36/23-31704813, 19 квітня 2011 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000152301 яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання (а.с. 25).

Це податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем до державної податкової адміністрації в Луганській області і рішенням від 24.06.2011 року № 12569/28-08 про результати розгляду первинної скарги у її задоволенні було відмовлено (а.с. 54).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168)(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Фактичне здійснення господарських операцій, підтверджується наданими позивачем під час проведення перевірки та судового засідання податковими накладними та дослідженими відповідачем під час перевірки господарськими угодами та платіжними документами.

Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Згідно п. п. 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 або пунктом 8-1.2 статті 8-1 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи 19 липня 2010 року ТОВ "Техносбит" був складений договір поставки № М-1907-1 КП, укладений між ТОВ "Техносбит" та ТОВ "Майра" на поставку цукру (а.с. 59).

02 лютого 2011 року ТОВ "Техносбит" та ТОВ "Майра" уклали додаткову угоду № 1 до договору поставки № М-1907-1 КП від 19.07.2010 року та 15 лютого 2011 року між тім самими сторонами було укладено додаткову угоду до договору поставки № 2 (а.с. 104,105).

Рішенням господарського суду Луганської області по справі № 1/42пд/2011 від 19.04.2011 року був задоволений зустрічний позов ТОВ "Техносбит" до ТОВ "Майра" про визнання договору поставки дійсним - задоволено в повному обсязі, а саме договір поставки № М-1907-1 КП, укладений 19.07.2010 року між ТОВ "Техносбит" та ТОВ "Майра", визнано дійсним (а.с. 90-94).

З акту перевірки вбачається, що ТОВ "Техносбит" було завищено податковий кредит у загальній сумі 575000,00 грн. в тому числі за жовтень 2010 року на 200000,00 грн. за грудень 2010 року на 375000,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Майра" по угоді яка є нікчемною.

Висновки відповідача про нікчемність угоди № М-1907-1 КП від 19.07.2010р. ґрунтуються на припущеннях і доказів на підтвердження нікчемності угоди відповідачем в судовому засіданні не надано.

Позивачем на підтвердження правомірності господарських операцій з ТОВ "Майра" надано договір № М-1907-1 КП від 19 липня 2010 року (а.с.59-60), видаткові накладні з квитанціями оплати (а.с. 61-68), податкові накладні, які оформлені належним чином, згідно вимог діючого законодавства, що не заперечується сторонами (а.с. 81-86). На підтвердження товарності угоди позивачем був наданий договір № 01\10\10-хр відповідального зберігання від 01.10.2010 (а.с. 120), акти приймання - передачі товару на відповідальне зберігання (а.с. 122-126), договір № 18АР від 05.01.2010 оренди об'єкта нерухомості (а.с.127), що підтверджує зберігання майна - предмету договору поставки.

Позивачем в ході судового розгляду справи було надано суду всю первинну документацію, а також документи які підтверджують факт оплати за поставку продукції, на підставі якої здійснювалася господарська діяльність за період, протягом якого сформовано податковий кредит.

Крім того, позивачем в судовому засіданні було надане рішення Господарського суду Луганської області від 19 квітня 2011 року № 1/42пд/2011 (а.с.90-94), яке набрало законної сили 30.04.2011 (а.с. 151).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статутом позивача встановлено право цього підприємства здійснювати оптову торгівлю в тому числі цукром та іншими продуктами харчування, а тому висновки ДПІ про те, що придбаний товар (цукор та картопля) не використовувався ТОВ “Техносбит” в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності є безпідставними.

Статтею 202 ч.1 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Виходячи із вимог ст. 215 ЦК України підстави, передбачені ст. 203 ЦК України, для визнання спірного правочину недійсним відсутні.

Податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту, який містить посилання про безпідставне формування податкового кредиту саме за договором позивача з ТОВ “ Майра” № М-1907-1КП від 19.07.2010р.(а.с. 34-39), який судом визнаний дійсним.

Тобто висновки ДПІ про нікчемність цієї угоди і як наслідок відсутність у позивача права включати суми ПДВ сплаченого в ціні усього товару придбаного за вказаним договором, до складу податкового кредиту, є безпідставними.

Таким чином, в судовому засіданні доведено здійснення позивачем господарської операції, дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Майра" по угоді № М-1907-1 КП від 19 липня 2010 року, а тому і донарахування грошового зобов”язання з ПДВ в загальній сумі 718750 грн. є протиправним.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Лисичанську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 р. у справі № 2а-6010/11/1270 залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Суддя-доповідач: Д.В.Ляшенко

Судді: Л.В. Ястребова

Т.Г. Арабей