Ухвала суду № 22425299, 19.10.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Голуб В.А.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2011 року справа №2а/0570/5020/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Геращенка І.В.

суддів Губської Л.В. , Арабей Т. Г.

при секретарі судового засідання Дровниковій К.В.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 за довір. від 10.01.2011 року

від відповідача ОСОБА_3 за довір. від 30.09.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропіллі Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 09.06.2011 року

у справі № 2а/0570/5020/2011

за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропіллі Донецької області

до відповідача Державного підприємства “Добропіллявугілля”

про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропіллі Донецької області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державного підприємства “Добропіллявугілля” про стягнення недоїмки у розмірі 8186,88 грн. та пені у розмірі 442898,36 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09.06.2011 року у справі № 2а/0570/5020/2011 (суддя Голуб В.А.) позовна заява задоволена частково.

Стягнуто з Державного підприємства «Добропіллявугілля» Відокремлений підрозділ шахта «Піонер» на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Добропіллі Донецької області недоїмку зі страхових внесків у розмірі 8 186, 88 грн.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 442898, 36 грн. відмовлено.

Позивачем подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити в позовну заяву.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням норм матеріального права.

Зазначає, що відповідно до частини 7 розділу VІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю та правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом щодо заборгованості не сплаченої станом на 1 січня 2011 року.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила.

Позивач - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Добропіллі Донецької області зареєстрований виконавчим комітетом Добропільської міської ради Донецької області 26.12.2000 року, ідентифікаційний код юридичної особи 25968286, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 543844.

Відповідач Державне підприємство «Добропіллявугілля» - зареєстрований виконавчим комітетом Добропільської міської ради Донецької області 11.03.2003 року, ідентифікаційний код юридичної особи 32186934, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 291209.

Відокремлений підрозділ шахта «Піонер» Державного підприємства «Добропіллявугілля» зареєстроване виконавчим комітетом Добропільської міської ради Донецької області, дата створення 01.04.2003 року, ідентифікаційний код 26319454, правовий статус без права юридичної особи, що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відокремлений підрозділ шахта «Піонер» Державного підприємства «Добропіллявугілля» зареєстровано як платника страхових внесків у Відділенні виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Добропіллі Донецької області.

01.12.2010 року Відділенням виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Добропіллі Донецької області було проведено перевірку правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

За результатами перевірки позивачем складено акт № 180 від 01 грудня 2010 року, яким встановлено наявність у відповідача недоїмки зі сплати страхових внесків у розмірі 4596 308, 26 грн. та пені у розмірі 131052, 33 грн.

Акт підписано та отримано керівником Відокремленого підрозділу шахта «Піонер» Державного підприємства «Добропіллявугілля» без заперечень.

Пеня в добровільному порядку не була сплачена у встановлений термін, у зв'язку з чим відділення заявляє до стягнення суму нарахованої та несплаченої пені в загальній сумі 442898,36 грн.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої та апеляційної інстанції, в апеляційній скарзі вказується на порушення норм матеріального права.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень, суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

3 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, яким введено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку вказаного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до ч. 7 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача як страхувальника нарахованої у 2011 році пені на заборгованість по страховим внескам до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Згідно з пп. 8.1 п. 8 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 року № 36, робочі органи виконавчої дирекції Фонду здійснюють контроль за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою перерахування та надходження страхових внесків, інших платежів до Фонду, а також за цільовим і правильним витрачанням його коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, яка була чинною та підлягала застосуванню щодо періоду, за який виникла заборгованість (яка була чинною та підлягала застосуванню до 01 січня 2011 року) роботодавець як страхувальник зобов'язаний був своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідальність страхувальника за невиконання своїх обов'язків передбачена ст. 52 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”(далі Закон № 1105).

Частиною 2 ст. 52 вказаного Закону, яка була чинною та підлягала застосуванню до 01 січня 2011 року, було передбачено, що за прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків із страхувальника стягується пеня згідно із законом.

Безпосередньо самим Законом № 1105 умови, розмір, порядок та строки стягнення пені не визначалися. Тільки підпунктами 5.1 й 5.2 п. 5 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Інструкція), затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 року № 36, яка була чинною та підлягала застосуванню до 01 січня 2011 року, було встановлено, що не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством, з нарахуванням пені. Пеня нараховується із сум недоїмки за кожний прострочений день і обчислюється, виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь строк.

Тобто, сам Закон № 1105 передбачав стягнення пені, а розрахунок визначався Інструкцією.

З 01 січня 2011 року - дня набрання чинності Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, ст. 49 і ч. 2 ст. 52 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”виключено. Вказана Інструкція втратила чинність. І з цього часу така відповідальність страхувальника за прострочення сплати страхового внеску до Фонду у виді нарахування та стягнення контролюючим органом пені передбачені не були.

Відповідно до п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року № 1-7/99, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Згідно з абз. 4 вказаного рішення Конституційного Суду України відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Зазначені норми знайшли своє відображення щодо їх офіційного тлумачення в рішенні Конституційного Суду України від 30 травня 2001 року № 7-рп/2001 у справі №1-22/2001 (справа про відповідальність юридичних осіб), абз. 7 мотивувальної частини якого передбачено, що системний аналіз викладених конституційних положень дає підстави дійти висновку про те, що за своїм змістом п. 22 ст. 99 Конституції України спрямований не на встановлення переліку видів юридичної відповідальності, ним визначено, що виключно законами України мають врегульовуватись засади відповідальності (загальні підстави, умови, форми відповідальності тощо), підстави кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності - діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад), та відповідальність за них. Пунктом 5 мотивувальної частини рішення передбачено, що закони України, які встановлюють відповідальність юридичних осіб у публічних сферах, процесуальні норми стали органічною частиною законодавства про юридичну відповідальність.

Виходячи з аналізу норми, покладеної в основу застосування санкцій у виді нарахування пені, то вона діяла в період до 1 січня 2011 року, і саме в цей проміжок часу вона визначала склад правопорушень, вид та розмір санкцій, тобто поняття правопорушення і відповідальність за нього.

На час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про нарахування пені, що відображено в акті перевірки та невиконання якого стало підставою для звернення до суду з даним позовом, правових норм, які б встановлювали відповідальність страхувальника за прострочення сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, не існувало.

Між тим, суб'єктом владних повноважень актом перевірки від 01 грудня 2010 року з відповідача стягнуто пеню, яка нарахуванню не підлягала, що свідчить про те, що суб'єкт владних повноважень помилково застосував норми матеріального права в частині нарахування пені.

Відповідно до ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких базуються її вимоги або заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду прийнята при вірному застосуванні норм матеріального і процесуального права, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, тому постанова суду не підлягає скасуванню.

На підставі викладеного керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропіллі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.06.2011 року у справі № 2а/0570/5020/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.06.2011 року у справі № 2а/0570/5020/2011 за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропіллі Донецької області до Державного підприємства “Добропіллявугілля” про стягнення заборгованості залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 19.10.2011 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 24.10.2011 року..

Головуючий І.В.Геращенко

Судді Т.Г.Арабей

Л.В.Губська