Постанова № 22423425, 18.10.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Свергун І.О.

Суддя-доповідач - Попов В.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2011 року <>справа № 2а-6261/11/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Попова В.В.

суддів Лях О.П. , Горбенко К.П.

при секретарі Турко І.Б.

за участю сторін від відповідача: Нескородов А.М.- директор, представник відповідача Ковальчук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Лисспецбудмонтаж" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2011 р. у справі № 2а-6261/11/1270 за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Лисспецбудмонтаж" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за незайняті робочі місця інвалідами у 2010 році в сумі 27441,22 грн, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2011 р. у справі № 2а-6261/11/1270 адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Лисспецбудмонтаж» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за незайняті робочі місця інвалідами у 2010 році в сумі 27441,22 грн. , задоволено в повному обсязі.

Постановлено стягнути з Приватного підприємства «Лисспецбудмонтаж» (код ЄДРПОУ 34403808) на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (91055, м. Луганськ, вул. Володарського, буд. 59, р/р 31218230700006 в ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, код 24046582, код платежу 50070000) адміністративно-господарські санкції за невиконання у 2010 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 26673,22 грн. (двадцять шість тисяч шістсот сімдесят три грн. 22 коп.) та пеню в сумі 768,00 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 00 коп.).

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального права і просить постанову суду скасувати та постановити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанову суду першої інстанції необхідно змінити з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлені наступні обставини.

Відповідно до вимог ст. 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»:

- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця;

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення;

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Стаття 18 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» вимагає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Аналіз зазначених положень Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» дає підстави для висновку про те, що обовязки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування полягають у:

а) виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць;

б) створенні для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

в) забезпеченні інших соціально-економічних гарантії, передбачених чинним законодавством;

г) наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів;

д) звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч. 1 ст. 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч. 2 ст. 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

Судами встановлено, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік Форми 10-ПІ, складеного відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 112 осіб, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 4 особи. Фактично протягом року на підприємстві працювало 2 інваліди (арк. справи 7).

Згідно листа Лисичанського міського центру зайнятості від 09.06.2011 № 8/07-1154 ПП «Лисспецбудмонтаж» (код ЄДРПОУ 34403808) у 2010 році надавало інформацію про наявність вакансій для осіб з обмеженими можливостями за січень листопад 1 вакансія (арк. справи 6).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач протягом 2010 року подавав звіти за формою 3-ПН в міський центр зайнятості про наявність вільних (вакантних) місць для працевлаштування інвалідів: станом на 28.01.2010 про наявність 1 вакансії для працевлаштування інваліда, 28.02.2010 1 вакансія, 28.03.2010 1 вакансія, 28.04.2010 1 вакансія, 28.05.2010 1 вакансія, 28.06.2010 1 вакансія, 28.07.2010 1 вакансія, 28.08.2010 1 вакансія, 28.09.2010 1 вакансія, 28.10.2010 1 вакансія, 28.11.2010 1 вакансія (арк. справи 30-40).

Таким чином, протягом січня листопада 2010 року відповідач надавав звіти, в яких не в повному обсязі зазначав кількість вакансій для працевлаштування інвалідів (одну замість двох), тобто фактично не виконував належним чином обовязок подання звітності про наявних вакантних робочих місць, передбачений п. 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення».

Отже, суд вважає встановленим факт невиконання роботодавцем заходів щодо інформування про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів органів працевлаштування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не було вжито всіх належних заходів для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

За розрахунком позивача (арк. справи 8) відповідач повинен був працевлаштувати у 2010 році 4 інвалідів (4% норматив при середньообліковій кількості штатних працівників облікового складу, 112 осіб), фактично працевлаштовано 2 інваліда, тому підприємство відповідача мало перерахувати адміністративно-господарські санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2010 рік в сумі 26673,22 грн. (2 незайняті інвалідами робочі місця х 13336,61 грн. середня заробітна плата штатного працівника).

За цим-же розрахунком позивача, у відповідності з Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 травня 2007 року за № 552/13819, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій на 96 календарних днів відповідачу нарахована пеня в сумі 768 грн.

Проте колегія суддів не може погодитися вказаним розрахунком з наступних обставин:

Відповідач протягом 2010 року подавав звіти за формою 3-ПН в міський центр зайнятості про наявність вільних (вакантних) місць для працевлаштування інвалідів, тобто про наявність 1 вакансії для працевлаштування інваліда, а позивачем були невірно зазначені вихідні данні для розрахунку адміністративно-господарських санкцій, та пені, та невірно був проведений розрахунок виходячи з двох незайнятих інвалідами робочих місць, а не одного. При цьому колегія суддів враховує, що випадків відмови у працевлаштуванні інваліда з боку відповідача не було.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновків , що розмір адміністративно-господарських санкцій повинен становити 13336 грн. 61 коп. , а розмір пені 384 грн.

Виходячи з вищевикладеного, з врахуванням приписів частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції правильно по суті вирішена справа, але з помилковим застосуванням норм матеріального права, що обумовлює зміну постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 201, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Лисспецбудмонтаж" задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2011 р. у справі № 2а-6261/11/1270 змінити.

В абзаці 2 резолютивної частини постанови Луганського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2011 р. у справі № 2а-6261/11/1270 замість слів «у розмірі 26673,22 грн. (двадцять шість тисяч шістсот сімдесят три грн. 22 коп.) та пеню в сумі 768,00 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 00 коп.)» зазначити «у розмірі 13336 грн. 61 коп. та пеню в сумі 384 грн.»

В іншій частині постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2011 р. у справі № 2а-6261/11/1270 за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Лисспецбудмонтаж" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Ухвала в повному обсязі складена та підписана колегією суддів 21.10.2011 року.

Колегія суддів : В.В. Попов О.П.Лях

К.П. Горбенко