Ухвала суду № 22422228, 17.10.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Загацька Т.В.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2011 року справа №2а/0570/11333/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Ханової Р.Ф.

суддів Гімона М.М. , Компанієць І.Д.

при секретарі судового засідання:

Варчук О.М.

за участю представників:

від позивача:ОСОБА_3 за дов. від 10 жовтня 2011 року

від відповідача:

не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції в Київському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 17 серпня 2011 року (постанова в повному обсязі складена 22 серпня 2011 року)

по адміністративній справі

№ 2а/0570/11333/2011 (суддя Загадцька Т.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕВИУС»

до

Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

про

визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕВИУС» до Державної податкової інспекції в Київському районні м. Донецька, внаслідок чого визнані неправомірними дії даної інспекції щодо невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість товариства за липень та серпень 2010 року з додатками як податкову звітність та зобовязано інспекцію зареєструвати та прийняти податкові декларації з податку на додану вартість товариства за липень та серпень як податкову звітність (арк. справи 75-79). Ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції виходив з відповідності податкової звітності позивача вимогам податкового законодавства та безпідставного неприйняття даної звітності відповідачем.

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити (арк. справи 63). Доводить порушення судом першої інстанції норм пункту 201.15 статті 201 Податкового Кодексу України.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕВИУС» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 35098364, як платник податків перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька з 17 квітня 2007 року, є платником податку на додану вартість з 27 квітня 2007 року (арк. справи 6-21).

Позивач, як платник податків 6 червня 2011 року надіслав на адресу відповідача поштою податкові декларації з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року з розшифровками податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5), (арк. справи 49-61).

Листом № 14046/10/28013 від 10 червня 2011 року відповідач повідомив позивача, що надані податкові декларації з податку на додану вартість за липень, серпень 2010 року невизнані як податкова звітність, у звязку з тим, що вони не відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової декларації затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 10 грудня 2010 року, а саме в порушення пункту 201.15 статті 201 даного кодексу не містять реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді (арк. справи 24).

Вимоги податкового органу щодо порядку та форми надання податкової звітності узгоджуються з приписами підпункту 201.15 статті 201 та положеннями Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом ДПА України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 року № 197/18935), є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, підлягає застосуванню у межах спірних відносин відповідно до статті 9 КАС України.

Виходячи із дії загально правового принципу норми права у часі необхідно виходити з обовязку платника податку на момент подання звітності, а саме 6 червня 2011 року, а не на момент звітних періодів за які подається звітність ( липень, серпень 2010 року). Застосовуючи положення, що діяли у зазначені звітні періоди суд неправильно застосував дію норми права у часі, безпідставно застосував приписи підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року та положення Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (у редакції наказу від 15 червня 2005 року № 213) зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 року за № 702/10982.

Застосовуючи норми Податкового кодексу України до спірних відносин слід керуватися статтею 49, яка передбачає, що у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобовязаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови. Повідомлення є юридичною формою рішення про можливість його оскарження прямо зазначено підпунктом 49.12.2 пункту 49.12 статті 49 ПК України.

Всупереч наведеним нормам податковий орган не прийняв повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації.

Відповідно до абзацу другого пункту 49.9 статті 49 Податкового Кодексу України податкова декларація, надана платником, вважається прийнятою у разі, якщо орган державної податкової служби із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Доказів прийняття та надіслання повідомлення відповідач не надав, що доводить факт того, що декларації з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року вважаються прийнятими.

Лист від 10 червня 2011 року не є рішенням в розумінні наведених норм кодексу, даним листом звітність не визнана як податкова, замість відмови у прийнятті податкової декларацію.

Аналіз норм шляхом співставлення приписів пункту 201.15 Податкового кодексу України якою встановлені вимоги до податкової накладної та статті 48 та 79 цього кодексу, які відповідають за складання податкової звітності та особливості проведення документальної невиїзної перевірки доводять, що позивачем помилково в основу неприйняття звітності покладені перші із наведених норм.

Спір виник внаслідок неналежного прийняття рішення відповідачем та недоведеності правомірності вчинених дій, що доводить правильність вирішення спору по суті.

Керуючись статтями 100, 157,160, 162, 167, 184, 195, 196, 198,199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/11333/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/11333/2011 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 17 жовтня 2011 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 17 жовтня 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Р.Ф. Ханова

Судді М.М. Гімон

І.Д. Компанієць