Ухвала суду № 22421288, 13.10.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ушенко С.В.

Суддя-доповідач - Яманко В.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2011 року справа №2а/0570/10743/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яманко В.Г.

суддів Казначеєва Е.Г. , Васильєва І. А.

секретар судового засідання Балакай І. Л.

за участі представників від:

позивача ОСОБА_2 за дов. № 250-63Д від 25.08.2011 р.,

відповідача ОСОБА_3 за дов. № 32956/10/10 від 22.08.11 р.,

ОСОБА_4 за дов. № 29738/10/10 від 27.07.11 р.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі

з великими платниками податків у м. Донецьку

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 6 вересня 2011 року

по адміністративній справі № 2а/0570/10743/2011 (суддя Ушенко С. В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства

«Маріупольський завод важкого машинобудування»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі

з великими платниками податків у м. Донецьку

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

25 червня 2011 року публічне акціонерне товариство «Маріупольський завод важкого машинобудування» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом (арк. спр. 3-6) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення СДПІ у м. Донецьку від 14 червня 2011 року № 0000501311/24227/10/15-16-23/1/20355550 про відмову у наданні позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 483681 грн. за лютий 2011 року. В обґрунтування позову позивач послався на те, що спірне податкове повідомлення-рішення суперечить вимогам підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, статті 21, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України. Твердження податкового органу про те, що в призначенні платежу в платіжних дорученнях позивача на оплату поставленої електроенергії зазначений лише номер та дата тільки договору, що не доводить факт оплати товарів (робіт, послуг) та суперечить вимогам пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України в частині підтвердження правомірності заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 6 вересня 2011 року (арк. спр. 195-198) позовні вимоги ПАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» були задоволені повністю, визнане нечинним податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Донецьку від 14 червня 2011 року № 0000501311/24227/10/15-16-23/1/20355550 про відмову у наданні позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 483681 грн. Суд першої інстанції погодився з доводами позивача про те, що Податковий кодекс України не передбачає певних вимог до інформації, яка повинна міститися в графі «призначення платежу» в платіжному дорученні, а лише вимагає наявності оригіналів платіжних доручень на підтвердження такої сплати. Суд виходив з того, що правомірність формування позивачем складу податкового кредиту є доведеною.

В апеляційній скарзі (арк. спр. 200-203) відповідач просив скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального і процесуального права, та відмовити ПАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» у задоволенні позовних вимог. Апелянт зазначив, що частина залишку відємного значення, сплаченого за твердженням позивача у січні 2011 року постачальникам товарів (послуг) у сумі 67030940 грн. не підтверджується, оскільки надані до перевірки платіжні доручення не відповідали вимогам пункту 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України 21 січня 2004 року № 22. В цих платіжних дорученнях не були вказані періоди, за які оплачувалися товари, тому ці документи не відповідають поняттю платіжні доручення в розумінні пункту 1.4 наведеної Інструкції та не є первинними документами у розумінні статті 1, пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Таким чином, податковий орган вважає, що позивач, як отримувач товарів (послуг) не підтвердив факт сплати ПДВ у складі вартості товарів у попередніх звітних періодах постачальникам таких товарів (послуг) у сумі 483681 грн., тому відсутні правові підставі для підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2011 року.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали вимоги апеляційної скарги. Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін (арк. спр. 209).

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги встановила наступне.

Публічне акціонерне товариство «Маріупольський завод важкого машинобудування» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за № 20355550 (арк. спр. 80-81) та зареєстровано платником ПДВ з 1 квітня 2003 року, що підтверджено актом (арк. спр. 44). Попереднє найменування позивача - відкрите акціонерне товариство «Маріупольський завод важкого машинобудування». За довідкою форми № 4-ОПП № 140/10/29-14-2 від 19 травня 2011 року (арк. спр. 139) позивач був узятий на облік в органах державної податкової служби 20 лютого 1994 року за № 818. Згідно свідоцтва НБ № 196360 (арк. спр. 141) позивач зареєстрований платником податку на додану вартість 18 липня 1997 року.

На підставі направлення від 11 травня 2011 року № 54, згідно підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України (далі ПКУ), посадовими особами СДПІ у м. Донецьку з 11 по 19 травня 2011 року була проведена позапланова виїзна перевірка ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» з питань дотримання вимог достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок відємного значення податку на додану вартість, що декларувалося в період з 1 по 31 січня 2011 року. За результатами перевірки складено акт № 341/15-16-23/1/2035550 від 20 травня 2011 року (арк. спр. 43-56).

Акт був підписаний представниками позивача з запереченнями (арк. спр. 73-75). СДПІ у м. Донецьку була надіслана позивачу 8 червня 2011 року відповідь про відхилення заперечень (а. с. 76-78).

В висновках акту зазначено, що позивачем в порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України заявлено у декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 483681 грн., яка за результатами перевірки не може бути підтверджена, у звязку з тим, що ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» не підтвердив факт сплати частини залишку відємного значення за січень 2011 року у сумі 483681 грн., а саме у платіжних дорученнях, наданих до перевірки вказаний тільки договір з ТОВ «Сервіс-Інвест» від 1 листопада 2008 року за № 20043001/ПСН-03404 без зазначення періоду, за який проводилася оплата.

14 червня 2011 року СДПІ у м. Донецьку було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000501311/24227/10/15-16-23/1/20355550 (арк. спр. 79) про відмову ПАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2011 року у розмірі 483681 грн.

21 лютого 2011 року позивачем до СДПІ у м. Донецьку була подана податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2011 року з усіма додатками (арк. спр. 22-34), в якій в рядку 18.2 було зазначено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту ПДВ поточного звітного податкового періоду в розмірі 1178950 грн., в рядку 22.2 було вказано, що це відємне значення зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

21 березня 2011 року позивачем до СДПІ у м. Донецьку була подана податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2011 року з усіма додатками (арк. спр. 7-15), в якій в рядку 23 було зазначено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту ПДВ попереднього звітного податкового періоду в розмірі 1178950 грн., в рядку 24 вказаний залишок відємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумкам звітного поточного звітного періоду 483681 грн. та в рядку 25 ця ж сума заявлена до бюджетного відшкодування на рахунок платнику у банку (рядок 25.1).

Як вбачається з акту перевірки у податкового органу виникли сумніви в виконанні позивачем, як споживачем, своїх господарських зобовязань перед товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Інвест», як постачальником, за договором про постачання електричної енергії № 20043001/ПСН-03404 від 1 листопада 2008 року з додатковою угодою (арк. спр. 89-97). За цим договором постачальник зобовязувався постачати споживачу електричну енергію, а споживач зобовязувався її оплачувати за показами розрахункових приладів обліку електричної енергії та за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача.

До договору був підписаний між сторонами додаток № 2 «Порядок розрахунків споживача - ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» з постачальником ТОВ Сервіс-Інвест» за спожиту активну електричну енергію» (далі Порядок) (арк. спр. 98-99). За підпунктами 1.1, 1.2 пункту 1 Порядку тривалість розрахункового періоду місяць, дата початку розрахункового періоду 1 число кожного місяця. За період, погоджений, як розрахунковий, визначається обсяг та вартість спожитої активної електричної енергії, величина електричної потужності, здійснюються відповідні розрахунки. Згідно умов підпункту 3.2 пункту 3 Порядку споживач сплачує в поточному періоді як остаточну суму попереднього звітного періоду, так і планові платежі за електроенергію на поточний розрахунковий період.

У відповідності до положень вказаного договору та Порядку розрахунків постачальником був виставлений споживачу остаточний рахунок № 31/20043001 від 31 січня 2011 року за січень 2011 року на оплату спожитої активної електроенергії в сумі 9496235 грн. 33 коп., ПДВ 1899247 грн. 07 коп. (арк. спр. 100). Вказана вартість спожитої у січні 2011 року активної електроенергії була узгоджена між сторонами з огляду на покази приладів обліку (арк. спр. 102-103).

31 січня 2011 року ТОВ «Сервіс-Інвест» була видана позивачу податкова накладна № 691 (арк. спр. 104) на загальну суму 11387957 грн. 09 коп., з якої ПДВ 1897992 грн. 85 коп. Ця податкова накладна досліджувалася посадовими особами СДПІ у м. Донецьку під час здійснення документальної невиїзної/позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сервіс-Інвест» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» за період з 1 січня 2011 року по 1 лютого 2011 року, про що свідчить довідка № 42/15-16-23/3/31018149 від 23 травня 2011 року (арк. спр. 122-124). В довідці зазначено, що сума податку на додану вартість за податковою накладною № 691 від 31 січня 2011 року включена до податкових зобовязань за січень, лютий 2011 року відповідає даним додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ за січень, лютий 2011 року. Вказана податкова накладна була включена позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних (арк. спр. 142-174).

Посилання податкового органу на відсутність підстав для відшкодування заявленої позивачем суми податку на додану вартість з огляду на порушення правил заповнення платіжних доручень, передбачених Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976 (далі Інструкція), колегією суддів не приймаються з наступних причин.

За пунктом 1.2 вказана Інструкція встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, та не регулює питання формування відємного значення та бюджетного відшкодування ПДВ.

Згідно пункту 1.30 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та пункту 1.4 Інструкції платіжне доручення це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. За пунктом 3.8 Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Податковим кодексом України спеціальні вимоги щодо повноти заповнення платником податку платіжного доручення про оплату товарів (робіт, послуг) з метою використання його в податковому обліку не передбачені.

Пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, наведений в спірному податковому повідомленні-рішенні, не передбачає правил заповнення платіжних доручень. За цим пунктом, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 200.5 статті 200 Податкового кодексу України передбачені випадки, коли платники податків не мають права на отримання бюджетного відшкодування. Це у випадку, коли особи були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів) та мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів). Тобто, в наведеній нормі відсутній такий випадок, як не конкретизація призначення платежу платником податку в платіжному дорученні.

20 січня 2011 року позивачем на рахунок ТОВ «Сервіс-Інвест» платіжним дорученням № 399566 було оплачено 6950000 грн. з призначенням платежу: оплата за активну електроенергію за січень 2011 року за договором № 20043001/ПСН-03404 від 1 листопада 2008 року, у тому числі ПДВ 1158333 грн. 33 коп. (арк. спр. 101).

26 січня 2011 року позивачем на рахунок ТОВ «Сервіс-Інвест» платіжним дорученням № 400437 було оплачено 2670000 грн. з призначенням платежу: оплата за активну електроенергію за січень 2011 року за договором № 20043001/ПСН-03404 від 1 листопада 2008 року, у тому числі ПДВ 445000 грн. (арк. спр. 101).

3 лютого 2011 року позивачем на рахунок ТОВ «Сервіс-Інвест» платіжним дорученням № 401582 було оплачено 1767957 грн. 09 коп. з призначенням платежу: оплата за активну електроенергію за січень 2011 року за договором № 20043001/ПСН-03404 від 1 листопада 2008 року, у тому числі ПДВ 294659 грн. 52 коп. (арк. спр. 140).

Наявність в наведених платіжних дорученнях, крім номеру та дати договору, конкретного періоду оплати січень 2011 року, найменування товару, який оплачується, спростовує посилання податкового органу на відсутність періоду оплати та не підтвердження факту оплати позивачем поставленої йому ТОВ «Сервіс-Інвест» активної електроенергії. Інших підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, податковий орган при перевірці не встановлював. Таким чином, висновки суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог є правомірними.

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає доводи апелянта та залишає без змін судове рішення першої інстанції, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 6 вересня 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/10743/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 6 вересня 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/10743/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 17 жовтня 2011 року.

Головуючий суддя В.Г.Яманко

Судді Е.Г.Казначеєв

І.А.Васильєва