Ухвала суду № 22419922, 12.10.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шинкарьова І.В.

Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2011 року справа №2а/0570/12667/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Компанієць І.Д.

суддів Казначеєва Е.Г. , Васильєва І. А.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнологія» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2011 року по адміністративній справі №2а/0570/12667/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнологія» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсними податкові повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотехнологія» (далі ТОВ «Екотехнологія») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька (далі ДПІ в Київському районі м. Донецька) про визнання недійсними податкові повідомлення - рішення від 06.07.2011 року №0002022340 яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 6075,00грн. (основний платіж 4860,00грн., штрафна санкція у розмірі 1215,00грн), та №0002032340 яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 4859,00грн. (основний платіж 3887,00грн., штрафна санкція у розмірі 972,00грн.) В обґрунтування зазначив, що податкові повідомлення-рішення суперечать нормам законодавства України, оскільки позивач належним чином виконав своє зобов'язання за договором з ТОВ «Крініум», своєчасно здійснив оплату товару, а ТОВ «Крініум» передало позивачеві товар та податкові накладні на цей товар. Відповідач, кваліфікуючи правочин за ст..228 ЦК України, не прийняв до уваги відсутність доказів вини сторін правочину. Також податковий орган не прийняв до уваги рішення господарського суду Київської області від 08.04.2011 року, що набрало законної сили, предметом спору якого було звернення ТОВ «Крініум» з позовом до ТОВ «Оптдевайс». Зазначеним рішенням суд дійшов висновку, що зміст договорів не суперечить чинному законодавству.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2011 року в задоволені позовних вимог ТОВ «Екотехнологія» до ДПІ у Київському районі м. Донецька про визнання недійсними податкові повідомлення - рішення від 06.07.2011 року №0002022340 та №0002032340 - відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, прийняти нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги. Вважає, що суд не врахував положення ст..228 ЦК України, яка визначає наявність вини хоча б однієї із сторін правочину. Норми ст..ст.203,215 ЦК України, на які послався відповідач в своєму акті, який став підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень, можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку. Суд не прийняв до уваги, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентами, не визнавалися судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом. Наведене також підтверджено рішенням господарського суду Київської області по справі №24/017-11 від 08.04.2011 року, яким договір поставки №0528 від 28.06.2010 року та №0528/01 від 28.05.2010 року не визнані судом недійсними. Суд не прийняв до уваги, що сторони виконали умови договору поставки №0528 від 28.06.2010 року: позивач оплатив товар, а ТОВ «Крініум» передало позивачу товар та податкові накладні. Законом України «про податок на додану вартість2 не передбачена відповідальність платника податків за невиконання контрагентами податкового законодавства. Зазначений закон не ставить у залежність право на податковий кредит і відшкодування ПДВ від проведення зустрічних перевірок.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.

Перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Екотехнологія» є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради 17.06.2002 року №12661200000015082, ідентифікаційний код 32050890, згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.21), зареєстровано платником податку на додану вартість 27.06.2002 року відповідно до свідоцтва №07768555 про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с.22).

Свою діяльність здійснює на підставі Статуту, затвердженого зборами учасників від 05.06.2002 року.

ДПІ в Київському районі м. Донецька проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Екотехнологія» з питань правомірності сплати податку на додану вартість за липень, вересень 2010 року та податку на прибуток за 3 квартал 2010 року по відносинам з ТОВ «Крініум». За наслідками перевірки складено акт від 20.06.2011 року №3972/23-2/32050890 (а.с.23).

Перевіркою встановлено порушення п.5.1. п.п.5.2.1 п.5.2. п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 4860,00грн., у тому числі за 3 квартал 2010 року у сумі 4860,00грн. та порушення п.п.7.4.1, 7.4.5 ті.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет па загальну суму 3887,00грн., у т.ч. по деклараціям за вересень 2010 року -3887,00грн.. та завищено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 36.00грн.. у т.ч. за липень 2010 року в сумі 36,00грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що за результатами перевірки ТОВ «Екотехнологія» не встановлено факту приймання товарів від ТОВ «Крініум», оскільки відсутністі акти приймання-передачі товару, довіреності, документи, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинні документи. Виходячи із аналізу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністертсва фінансів України від 24.05.1995 року №88, наявність у покупця податкових накладних, видаткових накладних та сплати коштів не є безумовним підтвердженням того, що поставка товару мала місце.

Відповідно до акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 06.07.2011 року №0002022340 яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 6075,00грн., з якої основний платіж 4860.00грн. та штрафна санкція у розмірі 1215.00грн. та №0002032340, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальні сумі 4859.00грн.. з якої основний платіж 3887.00грн. та штрафна санкція у розмірі 972,00грн. (а.с.53.54).

Спірні правовідносини виникли у період 2008-2010 років, тому підлягають застосуванню при вирішенні даного спору нормативно - правові акти України, які були чинними в цей період.

Предметом доказування в цій справі є доведення обставин підтвердження факту отриманих послуг та їх зв'язок з господарською діяльністю. Від цих обставин залежить право позивача на формування валових витрат в сумі 36837.00грн.. у тому числі в 3 кварталі 2010 року на суму 36837.00грн, та податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 3887.00грн, у тому числі за вересень 2010 року на суму 3887.00грн.

Статтею 11 Цивільного кодексу України зазначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно сі. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами. телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проте договір поставки товарів мід ТОВ «Екотехнологія» та ТОВ «Крініум», на який посилається позивач як на підставу виникнення цивільних прав та обовязків сторін та в якому викладені істотні умови договору, не надано як суду першої, так і апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності с надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються наданих бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В матеріалах справи є податкові накладні: №6266 ВІД 07.09.2010 року, від ТОВ «Крініум» до позивача, №83 від 08.09.2010 року, №84 від 22.09.2010 року, №85 від 30.09.2010 року від позивача до ВАТ «ЦОФ «Клінінська» (а.с.96-100).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що в цих первинних документах відсутня інформація, за якою можна визначити, ким передано та прийнято товар, за якою довіреністю, як поставлявся товар, як формувалась вартість товарув. Відсутні документи по оплаті товару.

Тобто податкові накладні, як первинні документи, не мають обовязкових реквізитів первинного документа, в них не відображено зміст та обсяг господарської операції, в них відсутні інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ці документи виконаних робіт, не можуть бути підтвердженням реального виконання умов договору.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Тобто основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання таких товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

На підставі абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства до складу валових є документальне підтвердження таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю платника.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціпа на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів. \ тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшою використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітною податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Таким чином, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Позивачем не підтверджено надання товариством «Крініум» послуг з поставки товару у комерційному відношенні у межах господарської діяльності позивача.

Судова колегія погоджується, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не є вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

З огляду на докази, надані позивачем та наявні в матеріалах справи, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивачем не доведено правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

На підставі частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судова колегія вважає, що податковий орган довів суду, що первинні документи, які надані позивачем в підтвердження реальності господарської операції з контрагентом, є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та не підтверджують реальність господарських операцій, тому позивач безпідставно збільшив валові витрати та сформував податковий кредит з податку на додану вартість.

Посилання позивача на обставини, встановлені рішенням господарського суду Київської області по справі №24/017-11 від 08.04.2011 року судовою колегією не приймаються, оскільки вказане судове рішення не спростовує висновків податкового органу щодо відсутності доказів на підтвердження факту здійснення господарської діяльності, спрямованої на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову ознаку та спрямовані на отримання прибутку, як то передбачено ст. 3 Господарського кодексу України.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовує висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 199, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнологія» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2011 року по адміністративній справі №2а/0570/12667/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2011 року по адміністративній справі №2а/0570/12667/2011 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

ГоловуючийІ.Д. Компанієць

СуддіІ.А.Васильєва Е.Г.Казначеєв