Ухвала суду № 22418495, 29.09.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шинкарьова І.В.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2011 року справа №2а/0570/13009/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Карпушової О.В.

суддів Юрченко В.П. , Гімона М.М.

при секретарі Крамська С.О.

за участю сторін: представник позивача Резнік Т.А.,

представник відповідача Іванченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецкстроймонтаж» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкове повідомлення-рішення від 06.06.2011 року №0000022330 про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 18030,60грн.,

В С Т А Н О В И В :

29.07.2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецкстроймонтаж», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкове повідомлення-рішення від 06.06.2011 року №0000022330 про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 18030,60грн., з якої основний платіж 14424,48грн. та штрафна санкція у розмірі 3606,12грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22.08.2011р. позовні вимоги задоволено: визнано протиправним податкове повідомлення - рішення від 06.06.2011 року №0000022330 про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 18030,60грн.,з якої основний платіж 14424,48грн. та штрафна санкція у розмірі 3606,12грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що відсутність товарно-транспортних накладних не може слугувати підставою вважати недоведеним факт постачання товару за наявності інших доказів, що підтверджують таке постачання. Висновок відповідача про нікчемність операцій зроблено без використання відповідачем наданих законодавством повноважень, щодо встановлення суб'єктивної сторони намірів сторін, тобто умислу.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2011 року, як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що усі операції купівлі - продажу з ТОВ «Транс агентство метал» не спричинили реального настання правових наслідків, отже є нікчемними по ланцюгу постачання.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечувала проти задоволення скарги.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецкстроймонтаж» є юридичною особою.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецкстроймонтаж» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс агентство метал» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу товару № ТМГ-24 від 27.10.2008р. (а.с.40).

Предметом договору є металопрокат, найменування, асортимент і якість на кожну поставку фіксується у відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.2.2 сума договору орієнтовано складає 10000000,00грн. з урахуванням ПДВ. Пунктом 5.1 договору передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем гривнях на підставі рахунку Продавця. Термін дії договору до 31.12.2009 року чи до закінчення взаємних розрахунків, (п.8.4 договору). На виконання умов договору між сторонами були складені: специфікація №1 від 28.10.2008 року на товар уголок 100*100*10, ст.З, н/дл у кількості 4.955т, швелер №18, ст.З, 12м у кількості 9.605т, балка двутаврова №24М, ст.З, 12,04м у кількості 1.575т на загальну суму 86546,88грн. в т.ч. ПДВ 14424,48грн., в якій зазначено, що ціни вказані на умовах поставки ЕХW склад продавця. Умови оплати: передоплата 100%. Специфікація підписана обома сторонами за договором і підписи скріплені печатками (а.с.41); видаткова накладна №ТГ-343 від 28.10.2008 року на товар уголок 100*100*10, ст.З, н/дл у кількості 4.955т, швелер №18, ст.З, 12м у кількості 9.605т, балка двутавровая №24М, ст.З, 12,04м у кількості 1.575т на загальну суму 86546,88грн. в т.ч. ПДВ 14424,48грн. (а.с.45); акт приймання - передачи від 28.10.2008 року товару уголок 100*100*10, ст.З, н/дл у кількості 4.955т, швелер №18, ст.З, 12м у кількості 9.605т, балка двутавровая №24М, ст.З, 12,04м у кількості 1.575т, підписаний представниками ТОВ «Транс агентство метал» та ТОВ «Донстроймонтаж», скріплений печатками, та зазначено, що претензій по кількості немає (а.с.98); податкова накладна №ТГ-358 від 28.10.2008 року, виписана Продавцем ТОВ «Транс агентство метал», на товар уголок 100*100*10, ст.З, н/дл у кількості 4.955т, швелер №18, ст.З, 12м у кількості 9.605т, балка двутавровая №24М, ст.З, 12,04м у кількості 1.575т на загальну суму 86546,88грн. в т.ч. ПДВ 14424,48грн., підписана та скріплена печаткою (а.с.42).

Оплата за поставлений товар була здійснена платіжним дорученням №28 від 27 жовтня 2008 року, позивачем було перераховано на рахунок ТОВ «Транс агентство метал» суму 88099,85грн., в т.ч. ПДВ 14683,31грн. Призначення платежу: оплата за металопродукцію згідно рахунку ТГ-787 від 22.10.2008 року (а.с.46). Відповідно особового рахунку ТОВ «Донецкстроймонтаж» було здійснено повернення грошових коштів за металопрокат від ТОВ «Транс агентство метал» у сумі 1552,97грн у т.ч. ПДВ 258,83грн., номер платежу 173 від 31.10.2008 року (а.с.47).Всього сплачено за товар по даному договору суму 86546,88грн. у т.ч. ПДВ 14424,48грн.

Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Транс агентство метал» за жовтень 2008 року. За результатами перевірки було складено акт від 24.05.2011 року №2638/23-3/35552381 (а.с.11), за висновками якого, встановлені порушення п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у частині безпідставно сформованого податкового кредиту за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від постачальника ТОВ «Транс агентство метал» на суму ПДВ 14424,48грн. за жовтень 2008 року, нараховану на вартість робіт проданих ТОВ «Транс агентство метал», у зв'язку з не підтвердженням факту реалізації продукції при здійсненні нікчемного правочину. Зазначені порушення визначено, як вказано в акті перевірки, у зв'язку з укладанням позивачем нікчемного правочину з ТОВ «Транс агентство метал» - угода від 27.10.2008 року №ТМГ-24, який не спричинив реального настання правових наслідків. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.06.2011 року №0000022330 яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 18030,60грн., з якої основний платіж 14424,48грн. та штрафна санкція 3606,12грн. (а.с.10).

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» організація бухгалтерського обліку на підприємстві: бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Судом першої інстанції вірно було враховано, що відповідач під час кваліфікації спірного правочину як нікчемного обґрунтував свою позицію виключно з посиланням на акт Алчевської ОДПІ №2642/231/3578206 від 29.10.2010 року невиїзної документальної перевірки ТОВ «Транс агентство метал» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.08.2008 року по 31.07.2010 року, в якому зазначено, що в Алчевській ОДПІ відсутні відомості про наявність у ТОВ «Транс агентство метал» власних або орендованих основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; фахівцями ОДПІ було здійснено вихід за юридичною адресою ТОВ «Транс агентство метал» з метою проведення перевірки та складено акт про відсутність суб'єкта господарювання за юридичною адресою. Також за результатами вказаної проведеної невиїзної позапланової документальної перевірки, результати якої оформлено актом №2642/231/35785206 від 29.10.2010 року зменшено безпідставно сформовані податкові зобов'язання та податковий кредит ТОВ «Транс агентство метал» за серпень 2008 року по липень 2010 року у повному обсязі, (а.с.73). Крім того, зазначає, що відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за актом від 19.10.2010 року, тобто після виконання умов за договором, не може обумовити нікчемністьвсіх правочинів, що укладаються юридичною особою. За вказаним актом перевірки Алчевської ОДПІ підтверджено, що ТОВ «Транс агентство метал» за жовтень 2008 року було заявлено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4704150,00грн., що є більшою за сумою ПДВ за спірною операцією.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07.06.2011 року, яким задоволено позов ТОВ «Транс агентство метал» щодо визнання протиправними дії Алчевської ОДПІ щодо визнання нікчемними всіх укладених правочинів ТОВ «Транс агентство метал» викладені в актах №2642/231-35785206 від 29.10.2010 року, №2690/236-35785206 від 11.11.201 Ороку, №94/236-35785206 від 28.01.2011 року, №128/236-35785206 від 02.02.2011 року (а.с.104).

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ.

З огляду на належність та допустимість доказів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не довів суду, що первинні документи, що містяться у матеріалах справи, є такими, що не відповідають дійсності, тобто, що поставка товару у комерційному відношенні не здійснювалася та те, що договір укладено з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів вважає, правильним висновок суду першої інстанції, що позиція позивача підтверджена матеріалами справи, а саме специфікація, податкова накладна, платіжне доручення, в яких зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних одиницях, вартості найменування, дат, мають підписи, які скріплені печатками, тобто первинними бухгалтерськими документами, які відповідають вимогам передбачених частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Саме нормами зазначеного Закону, з урахуванням його преамбули, регулюються всі питання, пов'язані із визначенням та сплатою податку на додану вартість.

Підпунктом 7.7.1 наведеного пункту 7.7 статті 7 передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Порядок обчислення і сплати податку визначений статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.7.1 якого встановлено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду. Відповідно до п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт,послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг),що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що згідно норм податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної, що позивач правомірно, у відповідності до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сформував податковий кредит, по даті отримання податкової накладної, що засвідчує факт отримання товару за договором.

З приводів доводів апелянта щодо відсутності у підприємства документів, що підтверджують фактичне транспортування ТМЦ, колегія суддів зазначає, що зазначені документи не включені до переліку документів суворої звітності, відсутність товарно-транспортних накладних не може слугувати підставою вважати недоведеним факт постачання товару за наявності інших доказів, що підтверджують таке постачання.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем документи свідчить про виконання договірних зобов'язань у комерційному відношенні, а тому висновок відповідача про порушення позивачем п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у частині безпідставно сформованого податкового кредиту за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від постачальника ТОВ «Транс агентство монтаж» на суму ПДВ 14424,48грн. за жовтень 2008 року, нараховану на вартість товару проданих ТОВ «Транс агентство монтаж» у зв'язку з не підтвердженням факту реалізації продукції при здійснені нікчемного правочину, є неправомірним.

Доводи апелянта не підтверджені відповідними доказами.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Повний текс ухвали виготовлено 04.10.2011р.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2011 року залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецкстроймонтаж» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкове повідомлення-рішення від 06.06.2011 року №0000022330 про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 18030,60грн., залишити без змін.

Ухвалу суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова В.П. Юрченко М.М. Гімон