Ухвала суду № 22416062, 04.10.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Попов В.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2011 року справа №2а/0570/9537/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Попова В.В.

суддів Юрченко В.П. , Горбенко К.П.

при секретарі Турко І.Б.,

за участю сторін : представника позивача Мацака О.Ю., представника відповідача Совпель О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідалністю "АТРІЙ" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року у справі № 2а/0570/9537/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідалністю "АТРІЙ" до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м.Донецька про визнання неправомірними дій щодо збільшення суми грошового зобов'язання, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року у справі № 2а/0570/9537/2011 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АТРІЙ» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька про визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції Пролетарського району м. Донецька щодо збільшення суми грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «АТРІЙ» за податком на додану вартість на 6689,00 гривень та за податком на прибуток приватних підприємств на 8 361,00 гривень, визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24.05.2011 року № 0000202303, № 0000192303, відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права і просить постанову суду скасувати та постановити нову якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлені наступні обставини по справі.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АТРІЙ» (Далі за текстом, - ТОВ «АТРІЙ»), згідно свідоцтва про державну реєстрацію, виданого Державним реєстратором виконавчого комітету Донецької міської ради, - є юридичною особою, дата проведення державної реєстрації 29.12.2004 року, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Пролетарському районі м. Донецька.

ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька 27.04.2011 року за наслідками проведеної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АТРІЙ» з питань взаємовідносин з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» за період з 01.07.2010 року по 30.09.2010 року, встановлені порушення та складено акт № 392/23-2/33340480 (Далі за текстом, - акт перевірки).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення 24.05.2011 року № 0000202303, № 0000192303, які є предметом оскарження у даній справі (Далі за текстом,- оскаржувані податкові повідомлення-рішення) (а.с. 29-30).

Податковим повідомленням-рішенням від 24.05.^011 року № 0000202303 ТОВ «АТРІЙ» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 6689,00 гривень, з якої основного платежу 5351,00 гривень, штрафної фінансової санкції 1338,00 гривень.

Податковим повідомленням-рішенням від 24.05.2011 року № 0000192303 ТОВ «АТРІЙ» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 8361,00 гривень з якої основного платежу 6689,00 гривень, штрафної фінансової санкції 1672,00 гривень.

Згідно висновків акту перевірки податковим органом встановлені порушення п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині неправомірного включення до складу валових витрат у перевіряємому періоді витрат з придбання будівельних матеріалів в результаті здійснення «нікчемного» правочину з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» на суму 26 756,00 гривень;

п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у вигляді неправомірного включення до складу податкового кредиту податкових накладних виписаних при здійсненні «нікчемного» правочину з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» на суму 6 689,00 гривень.

Спірною обставиною у справі, є документальна обґрунтованість висновків акту перевірки.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між ТОВ «АТРІЙ» та ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» укладено договір купівлі-продажу № 08-10 від 26.08.2010 року щодо постачання товару в асортименті (Далі за текстом, - спірна угода).

Як встановлено у судовому засіданні, позивачем, під час проведення перевірки, уповноваженим особам податкового органу, в обґрунтування правомірності віднесення до складу валових витрат грошових кошті,в сплачених ним при виконанні умов спірної угоди, було надано тільки видаткову накладну від 02.09.2010 року номер БС020905 та податкову накладну від 02.09.2010 року номер 020905 отримані від постачальника на придбання будівельних матеріалів в асортименті на суму 32106,68 з якої ПДВ 5351,11 гривень.

Згідно описової частини акту перевірки, відповідачем в обґрунтування висновків щодо порушення ТОВ «АТРІЙ» п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» покладено акт документальної невиїзної перевірки ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» № 66/32-2/36756438 від 08.08.2011 року, що надійшов від ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Зазначеним актом встановлені наступні обставини.

Відсутня будь-яка інформація про наявність складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал». Загальна чисельність працюючих на ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» склала 1 особа, яка враховуючи загальний обсяг декларуємих доходів фізично не могла здійснювати такий об'єм роботи. Остання декларація з податку на прибуток подана за 1 півріччя 2010 року. В деклараціях з податку на прибуток підприємства, які надавались ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» фінансово-господарська діяльність, у тому числі основні засоби у підприємства відсутні. Відповідальною особою за подання звітності за період з 01.07.2010 року по 31.10.2010 року була ОСОБА_4 (директор Товариства). ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» за юридичною та фактичною адресами згідно реєстрації не знаходиться. Починаючи з листопада 2010 року звітність до Д111 не надає.

Не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» до підприємств покупців, у зв'язку із відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам покупцям за період з 01.07.2010 року по 31.10.2010 року в розумінні ст. З Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. З Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно висновків акту документальної невиїзної перевірки ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» № 66/32-2/36756438 від 08.08.2011 року,- ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» безпідставно сформовано податкові зобов'язання у липні 2010 року - жовтні 2010 року по накладним, податковим накладним, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів на загальну суму 32 595,787 гривень, в тому числі за липень 2010 року у сумі 15 351 526,00 гривень, серпень 2010 року в сумі 4643 445,00 гривень, вересень 2010 року в сумі 4 345 706,00 гривень та жовтень 2010 року в сумі 8 245 110,00 гривень, які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги п.п. 3.1.1. п.3.1 ст.З, п. 4.1 ст.4. п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,- до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,-не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним.особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголошено на такому:

1)відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Податковий кредит та бюджетне відшкодування за такими операціями не можуть бути надані платникові податку; 2)про необґрунтованість права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: -неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; -відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; -облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; -здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку. Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 „Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертається увага судів на те, що наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету. Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: -неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; -відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; -облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; -здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку. Позивачем на підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат грошових коштів, сплачених ним при виконанні умов спірної угоди, окрім видаткової накладної від 02.09.2010 року номер БС020905 та податкової накладної від 02.09.2010 року номер 020905 не надано первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, які б засвідчували факт транспортування та оприбуткування товарно -матеріальних цінностей. Позивачем у судовому засіданні не надано доказів здійснення сплати на користь ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» за поставлений товар суми у розмірі 32106,68 (з якої ПДВ 5351,11 гривень) на виконання спірної угоди. З огляду на зазначене, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що підстави виникнення права на податковий кредит, передбачені приписами п.п 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону відсутні, адже фактичного розрахунку за послуги на час видання податкової накладної не було, а видана видаткова накладна від 02.09.2010 року номер БС020905 та податкова накладна від 02.09.2010 року номер 020905 не може засвідчувати факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги документи надані позивачем в обґрунтування своєї правової позиції на підтвердження подальшої реалізації (використання у власній господарській діяльності) отриманого від ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» товару, оскільки ним не надано відповідних доказів, що саме цей товар було реалізовано або використано у власній господарській діяльності. До того ж судом встановлено, що документи надані позивачем на, підтвердження реалізації (використання у власній господарській діяльності) отриманого від ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» товару, містять відомості щодо реалізації товару за ціною придбання, * що свідчить про відсутність економічного ефекту від зазначених операцій. Згідно ст. 42 Господарського Кодексу України, - підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Таким чином, при здійсненні вищевказаних господарських операцій, у позивача відсутні необхідні умови для досягнення відповідної мети підприємницької, економічної діяльності. Тобто у даному випадку, його діяльність була спрямована на здійснення операцій з метою штучного формування податкового кредиту, за відсутності реального товарного характеру. Позивачем не доведена реальність операції, не підтверджується реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо -складських приміщень та іншого майна, яке економічно необхідне для виконання постачання товарів. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем неправомірно включено до складу валових витрат у перевіряємому періоді витрати з придбання будівельних матеріалів в результаті здійснення «нікчемного» правочину з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» на суму 26 756,00 гривень та неправомірно включено до складу податкового кредиту податкових накладних виписаних при здійсненні «нікчемного» правочину з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» на суму 6 689,00 гривень. На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судове рішення першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом першої інстанції перевірено доводи сторін, дано їм правильну оцінку, постанова суду є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого у справі судового рішення відсутні. На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідалністю "АТРІЙ" залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року у справі № 2а/0570/9537/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідалністю "АТРІЙ" до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м.Донецька про визнання неправомірними дій щодо збільшення суми грошового зобов'язання залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складений та підписаний колегією суддів 07.10.2011 року

Колегія суддів : В.В. Попов В.П. Юрченко

К.П. Горбенко