Ухвала суду № 22415912, 05.10.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чучко В.М.

Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2011 року справа №2а/0570/13054/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Компанієць І.Д.

суддів Міронової Г.М. , Блохін А. А.

при секретарі судового засідання Чеплигіні П.І.,

за участю представника позивача Никифорова О.В.,

представника відповідача Дегтярьова Д.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Адвокатської фірми «Головань і Партнери» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року по адміністративній справі №2а/0570/13054/2011 за позовом Адвокатської фірми «Головань і Партнери» до Державної податкової адміністрації у Донецькій області про визнання податкової консультації недійсною та зобов'язання надати нову податкову консультацію

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з зазначеним позовом до суду, мотивуючи вимоги тим, що спірна податкова консультація не містить обґрунтованої відповіді на поставлені питання щодо застосування окремих норм податкового законодавства, зокрема щодо юридичних (адвокатських послуг) як об'єкта оподаткування у відповідності до Закону України від 9 травня 2011 року № 3387-УІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та про ставки вивізного (експортного) мита на деякі види зернових культур». При цьому, на думку позивача спірна податкова консультація суперечить нормам ст. 19 Конституції України, ст. 52 ПК, ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, нормам та змісту відповідного податку чи збору.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року в задоволенні позову Адвокатської фірми «Головань і Партнери» до Державної податкової адміністрації у Донецькій області про визнання податкової консультації недійсною та зобов'язання надати нову податкову консультацію відмовлено в повному обсязі.

Від позивача надійшла апеляційна скарга, в якій він просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.08.2011 року визнано протиправною бездіяльність ДПА України щодо ненадання позивачеві консультації на його звернення. Відповідно до цього судового рішення таку консультацію повинна надати саме ДПА України, до якої звертався позивач з запитом. З огляду на зазначене ДПА в Донецькій області не має повноважень відповідати на запит позивача до ДПА України, тому податкова консультація, надана відповідачем є неправомірною. Суд не звернув уваги на те, що відповідач надав консультацію не по всім поставленим питанням, зокрема, не дав оцінку принципам стабільності податкового законодавства та презумпції правомірності рішень платника податків, відповідно до яких юридичні (адвокатські) послуги є обєктом оподаткування ПДВ на підставі п.п.196.1.14 ПК України в редакції Закону №3387, але застосовуватися ця норма має з урахуванням вихідної (установчої) норми п.п.4.1.9 ст.4 ПК України, тобто з наступного бюджетного року.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Адвокатська фірма «Головань і Партнери» зареєстрована Міністерством юстиції України. Свідоцтво про реєстрацію адвокатського об'єднання від 25.11.1996 року № 168, індивідуальний податковий номер 246396205621, код за ЄДРПОУ 24639623, адреса місцезнаходження: 83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, 21-а.

Позивач надіслав запит від 15.06.2011 року № 100/112 до Державної податкової адміністрації України про надання податкової консультації, в якому, посилаючись на прийнятий 9 травня 2011 року Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та про ставки вивізного (експортного) мита на деякі види зернових культур», яким виключено з Податкового кодексу України підпункт 196.1.14 пункту 96.1 статті 196, який встановлював, що операції з постачання послуг, визначених у підпункті «в» пункту 186.3 статті 186 цього Кодексу (зокрема, юридичні (у тому числі адвокатські) послуги), не є об'єктом оподаткування. Цей Закон України надрукований в газеті «Урядовий кур'єр» від 17.06.2011 року № 109 та згідно п.1 Розділу III «Заключні Положення» набув чинності з 01 числа місяця, наступного за місяцем опублікування, тобто з 1 липня 2011 року. Тому саме з цього моменту послуги, викладені в підпункті «в» пункту 186.3 статті 186 Податкового кодексу України (у т.ч., юридичні (адвокатські) послуги) обкладаються податком на додану вартість.

Також позивач зазначив в своєму запиті, що відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Таким чином, з набранням чинності Закону України № 3387-УІ у поточному бюджетному році виникає колізія стосовно дати початку оподаткування податком на додану вартість послуг, визначених у пп. «в» п. 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України. ПП. 4.1.4 п.4.1 ст. 4 Податкового кодексу України встановлено, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

В запиті позивач поставив питання щодо часу дії (застосування) внесених змін до Податкового кодексу України Законом України № 3387-УІ у зв'язку із виключенням з Кодексу підпункту 196.1.14 пункту 96.1 статті 196, а саме:

чи можна вважати, що внесені зміни не діють (не застосовуються) протягом поточного бюджетного року, а діють (застосовуються) з наступного бюджетного року,

чи буде правомірним рішення адвокатського об'єднання про те, що юридичні послуги протягом поточного бюджетного року не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, а є об'єктом оподаткування податком на додану вартість з наступного бюджетного року.

Запит позивача Державною податковою адміністрацією України направлено до виконання (надання податкової консультації) Державній податковій адміністрації у Донецькій області, про що листом від 04.07.2011 року № 12078/6116-1515-05 повідомлено Адвокатську фірму «Головань і партнери».

Листом від 18.07.2011 року № 13269/10/15-213-3 «Про надання відповіді» Державною податковою адміністрацією у Донецькій області зазначено, що у відповідності до частини 5 статті 94 Конституції України та статті 4 Указу Президента України від 10 червня 1997 року № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності», закони та нормативно-правові акти Верховної Ради України і Президента України набирають чинності через десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні. Офіційними друкованими виданнями є: Офіційний вісник України, газета «Урядовий кур'єр». Отже, Закон України № З З 87-VI, який не містить будь-яких уточнень щодо моменту набрання чинності його окремих положень, а напроти, у відповідності до розділу III «Прикінцеві положення» цей Закон набирає чинності з 1 числа місяця, що настає за місяцем, в якому він опублікований, після офіційного опублікування в газеті «Урядовий кур'єр» від 17.06.2011 року № 109 набрав чинності саме 01.07.2011 року. Таким чином, операції з послуг, що перелічені у пп. «в» п. 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України, у т.ч. юридичні (адвокатські) послуги з 1 липня 2011 року є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. Разом з цим відповідач зазначив, що згідно із частиною 2 статті 147 Конституції України, питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України вирішує Конституційний суд України, який також дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Органи Державної податкової служби, відповідно до чинного законодавства, такими повноваженнями не наділені.

У відповідності до приписів п.п. 196.1.14 ст. 196 Податкового Кодексу України в редакції, що діяла до 1 липня 2011 року, не відносилися до об'єкту оподаткування операції з постачання наступних послуг (викладених у пп. «в» п. 186.3 ст. 186 Податкового Кодексу України: консультаційних, інжинірингових, інженерних, юридичних (у тому числі адвокатських), бухгалтерських, аудиторських та інших подібних послуги консультаційного характеру, а також послуг з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем.

Законом України від 9 травня 2011 року № 3387-УI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та про ставки вивізного (експортного) мита на деякі види зернових культур» виключено підпункт 196.1.14 пункту 196.1 статті 196 Податкового Кодексу України.

При цьому, за п. 1 розділу III цей Закон набирає чинності з 1 числа місяця, що настає за місяцем, в якому він опублікований.

Приймаючи до уваги, що вказаний Закон опублікований у газеті «Урядовий кур'єр» (№ 109) 17.06.2011 року, та журналі Офіційний вісник України (№ 45) 24.06.2011 року, датою набрання ним чинності є 1 липня 2011 року. Дата набрання чинності вказаним вище нормативно-правовим актом також узгоджується із приписами ст. 94 Конституції України, за якими Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Отже, з 1 липня 2011 року операції в тому числі із надання юридичних (адвокатських) послуг є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

У розумінні ПКУ податковою консультацією є допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган (п.п.14.1.172 п. 14.1 ст. 14). Надання податкових консультацій знаходиться у межах повноважень органів Державної податкової служби відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу». Правовідносини з надання податкових консультацій, їх застосування та оскарження визначені ст.ст. 52-53 ПКУ.

Зокрема, відповідно до п.п.5.3 ст.53 ПК України платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Таким чином, податкова консультація є правовим актом індивідуальної дії, який містить правову позиції органу Державної податкової служби із застосування конкретних норм податкового законодавства, в межах повноважень.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що відповідач не надав відповіді на всі поставлені перед ним питання, оскільки в податковій консультації викладена правова позиція з приводу практичного застосування п.п. 196.1.14 ст. 196 ПКУ, а саме - юридичні послуги є об'єктом оподаткування ПДВ з 1 липня 2011 року, а запит був спрямований на отримання консультації саме із приводу практичного застосування вказаної правової норми.

Відповідно до п.4.1 ст. 4 ПКУ податкове законодавство України грунтується в тому числі на принципах:

презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4), та

стабільності, який полягає у тому, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року (підпункт 4.1.9).

Разом з цим, положення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 ст. 4 ПКУ застосовуються при прийнятті контролюючими органами рішень за обставин можливості їх прийняття як на користь платника податків, так ї не на користь останнього.

Суд першої інстанції вірно зазначив, оскільки податкова консультація містить позицію відповідача із застосування певних норм законодавства, тому спірні правовідносини не можуть регулюватися з огляду на п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового Кодексу України.

Підпункт 4.1.9 ст. 4 ПКУ (принцип стабільності податкового законодавства) є загальною нормою, а Закон №3387-VI спрямований на регулювання певних правовідносин стосовно об'єктного складу оподаткування ПДВ, і має спеціальний характер.

Колізією нормативно-правових актів є протиріччя один одному діючих правових актів, що регулюють ті самі суспільні відносини. За даних обставин між вказаними нормами відсутня колізія, оскільки до предмету регулювання даних норм формально відносяться різні правовідносини, і дані норми співвідносяться як загальна та спеціальна.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що надання відповідачем консультації із протилежними висновками порушувало б приписи Закону № 3387-VI в частині набрання ним чинності, який чітко визначений законодавчим органом у цьому Законі, а також ст. 19 Конституції України, за якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції також правильно не прийняті до уваги посилання позивача на практику Європейського суду з прав людини, оскільки правові позиції цього суду, викладені у доданих позивачем рішеннях, регламентують законодавчу діяльність держави та принципи законотворення, тому знаходяться поза межами спору між позивачем та відповідачем по цій справі.

На підставі викладеного судова колегія погоджується з висновком про обгрунтованість спірної податкової консультації та відсутності підстав для визнання її недійсною та зобовязання відповідача надати нову консультацію.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Адвокатської фірми «Головань і Партнери» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року по адміністративній справі №2а/0570/13054/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року по адміністративній справі №2а/0570/13054/2011 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

У повному обсязі ухвала складена та підписана колегією суддів 10 жовтня 2011 року.

Головуючий І.Д. Компанієць

Судді Г.М.Міронова

А.А.Блохін

Головуючий у 1 інстанції суддя Чучко В.М.

Cуддя-доповідач Компанієць І.Д.