Ухвала суду № 22415816, 20.09.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Олішевська В.В.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2011 року справа №2а/0570/5831/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Казначеєва Е.Г.

суддів Яманко В.Г. , Васильєва І. А.

за участю секретаря судового засідання Гуринович А. Б.

за участю представників від:

позивача ОСОБА_2, за довіреністю від 20.09.2011 року,

відповідача ОСОБА_3, за довіреністю від 25.07.2011 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 09 серпня 2011 року

по адміністративній справі № 2а/0570/5831/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастрі груп»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Індастрі груп» звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення № 0002262340/0/23427/10/23-213 від 10.09.2010 р., № 0002252340/0/23425/10/23-213 від 10.09.2010 р., № 0002262340/1/23427/10/23-213 від 18.10.2010 р„ № 0002252340/1/23425/10/23-213 від 18.10.2010 р., № 0002262340/2/23427/10/23-213 від 23.12.2010 р„ № 0002252340/2/23425/10/23-213 від 23.12.2010 р.

В обґрунтуванні позовних вимог зазначено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку з питань правильності визначення та повноти нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні правових відносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Виват-Пром» за період жовтень 2009 р. За результатами невиїзної перевірки складені Акти перевірок № 6519/23-213/33280626 від 27.08.2010 р .та № 9218/23-213/33280626 від 17.12.2010 р. На підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення 10.09.2010 р., № 0002252340/0/23425/10/23-213 від 10.09.2010 р., № 0002262340/1/23427/10/23-213 від 18.10.2010 р„ № 0002252340/1/23425/10/23-213 від 18.10.2010 р., № 0002262340/2/23427/10/23-213 від 23.12.2010 р„ № 0002252340/2/23425/10/23-213 від 23.12.2010 р. відповідно до яких визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток. Позивач вважає, що вищезазначені податкові повідомлення - рішення є необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству України, вказуючи на те, що висновок відповідача є безпідставними, щодо наявності ознак нікчемності договору № 1-1610/2009 від 16.10.2009 р., укладеного між Позивачем та TOB «Виват-Пром», висновки відповідача спростовуються наданими до суду первинними документами та нормами діючого законодавства.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року (а.с.173-177,т.2) позовні вимоги були задоволені, а саме: визнав нечинними податкові повідомлення-рішення № 0002262340/0/23427/10/23-213 від 10.09.2010 р., № 0002252340/0/23425/10/23-213 від 10.09.2010 р., № 0002262340/1/23427/10/23-213 від 18.10.2010 р., № 0002252340/1/23425/10/23-213 від 18.10.2010 р., № 0002262340/2/23427/10/23-213 від 23.12.2010 р., № 0002252340/2/23425/10/23-213 від 23.12.2010 р.

В апеляційній скарзі відповідач просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведений факт фактичного здійснення господарської операції, тому надані первинні документи не можуть бути визнані належними доказами.

Представник позивача вважає, що постанова суду першої інстанції винесена з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу не обґрунтованою та такою що підлягає залишенню без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача вважає, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу обґрунтованою, постанову суду першої такою що підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, встановила наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Індастрі груп», є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради 18.11.2004 р. за № 1 266 102 0000 002573, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за кодом ЄДРПОУ 33280626, перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька.

Відповідно до матеріалів справи ДПІ у Київському районі м. Донецька була проведена документальна невиїзна перевірка TOB «Індастрі груп» з питань правильності визначення та повноти нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні правових відносин з TOB «Виват-Пром» за жовтень 2009 р..

За наслідками перевірки відповідачем податковим органом складений Акт від 28.08.2010 р. № 6519/23-213/33280626. Зазначеним актом встановлено порушення позивачем:п. 1.31 ст. 1 п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 p. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 1857 грн., в тому числі: за 4 квартал 2009 р. в сумі 1857 грн., та завищено від'ємне значення з податку на прибуток в розмірі 2837 грн.; п. 1.4. ст. 1, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 p. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено ПДВ за жовтень 2009 р. в сумі 3550 грн. та завищено від'ємне значення з ПДВ за жовтень 2009 р. в сумі 205 грн.

Н підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 10.09.2010 року № 0002262340/0/23427/10/23-213 яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5325 грн., у тому числі основного платежу 3550 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 1775 грн., та № 0002252340/0/23425/10/23-213 яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2414,1 грн., у тому числі основного платежу 1857 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 557,1 грн.

Позивач скориставшись свої правом на скарження рішення відповідача, оскаржив їх у адміністративному порядку, шляхом подачі скарги до ДПІ у Київському районі м. Донецька 24.03.2010 р.. Рішенням відповідача від 13.10.2010 р. № 25930/10/25-013 про результати розгляду первинних скарг податкові повідомлення - рішення від 10.09.2010 року № 0002262340/0/23427/10/23-213 та № 0002252340/0/23425/10/23-213, залишені без змін, а скарга без задоволення. За результатам розгляду первинних скарг відповідачем прийняти податкові повідомлення - рішення від 18.10.2010 року № 0002262340/1/26376/10/23-213 яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5325 грн., у тому числі основного платежу 3550 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 1775 грн., та № 0002252340/1/26377/10/23-2 яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2414,1 грн., у тому числі основного платежу 1857 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 557,1 грн.

25.10.2010 р. позивачем подано повторні скарги до ДПА у Донецькій області про скасування податкових повідомлень - рішень від 18.10.2010 року № 0002262340/1/26376/10/23-213 та № 0002252340/1/26377/10/23-2. Рішенням Державної податкової адміністрації в Донецькій області від 11.11.2010 р. № 19974/10/25-113-5 продовжено термін розгляду повторних скарг до 22.12.2010 р. Рішенням ДПА у Донецькій області від 20.12.2010 р. № 22566/10/25-113-5 податкові повідомлення - рішення від 10.09.2010 року № 0002262340/0/23427/10/23-213 та № 0002252340/0/23425/10/23-213, та від 18.10.2010 року № 0002262340/1/26376/10/23-213 та № 0002252340/1/26377/10/23-2, залишені без змін, а скарга без задоволення.

За результатам розгляду повторних скарг ДПІ у Київському районі м. Донецька прийняти податкові повідомлення - рішення від 23.12.2010 року № 0002262340/2/32998/10/23-213 яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5325 грн., у тому числі основного платежу 3550 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 1775 грн., та № 0002252340/2/32994/10/23-213 яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2414,1 грн., у тому числі основного платежу 1857 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 557,1 грн.

Позивачем подано повторні скарги до ДПА України про скасування податкових повідомлень - рішень від 23.12.2010 року № 0002262340/2/32998/10/23-213 та № 0002252340/2/32994/10/23-213. Рішенням Державної податкової адміністрації України від 28.01.2011 р. № 2054/6/25- 011519974/10/25-113-5 продовжено термін розгляду повторних скарг до 10.03.2011 р. Рішенням від 09.03.2011 р. № 4712/6/25-0115 про результати розгляду скарг податкові повідомлення - рішення від 10.09.2010 року № 0002262340/0/23427/10/23-213 та № 0002252340/0/23425/10/23-213, від 18.10.2010 року № 0002262340/1/26376/10/23-213 та № 0002252340/1/26377/10/23-2, та від 23.12.2010 року № 0002262340/2/32998/10/23-213 та № 0002252340/2/32994/10/23-213, залишені без змін, а скарга без задоволення.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 16 жовтня 2009 року між Позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виват-Пром» (постачальник) був укладений договір купівлі - продажу № 1-1610/2009. За умовами зазначеного договору постачальник зобов'язався передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити, на умовах договору товар відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору. Покупець здійснює передплату за товар в розмірі 100% від вартості постачаємого товару відповідно до Специфікації, на підставі заявленого рахунку. Постачальник зобов'язується поставити Покупцю товар протягом 60-ти календарних днів з моменту здійснення Покупцем передплати.(а.с.38-40)

До договору купівлі - продажу № 1-1610/2009 від 16.10.2009 р. складено специфікацію (додаток № 1 від 16.10.2009 р. до договору). 16.10.2009 р. TOB «Виват - Пром» виписано на ім'я TOB «Індастрі груп» рахунок - фактура № б/н на суму 30541,80 грн. в тому числі ПДВ 5090,30 грн. 23.10.2009 р. TOB «Виват - Пром» виписано на ім'я TOB «Індастрі груп» податкову накладну № 1018 на суму 30541,80 грн. в тому числі ПДВ 5090,30 грн. 23.10.2009 р. TOB «Індастрі груп» платіжним дорученням № 229 сплатило 30541,80 грн. у призначені платежу зазначено передплата за ніж штальцевий відповідно рахунку б/н від 16.10.2009 p. у тому числі ПДВ 5090,30 грн. Відповідно до видаткових накладних № 1241 від 28.12.2009 р. та № 201 від 05.01.2010 р. TOB «Індастрі груп» отримало від TOB «Виват - Пром» ножі штальцеві в загальній кількості 10 штук на загальну суму 30541,80 грн. в тому числі ПДВ 5090,30 грн.

За статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частина 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В підтвердження реальності укладання та виконання договору, оплати та транспортування товарів, правильності відображення в бухгалтерському та податковому обліку результатів господарських операцій з контрагеном позивач надав наступні документи: податковою накладною, видатковими накладними, специфікацією до договору (а.с.41), платіжним дорученням № 229 від 23.11.2009 р. щодо проведення розрахунків з TOB "Виват-Пром", за спірною угодою.(а.с.42-46)

Про подальше використання позивачем придбаного товару в своїй господарській діяльності свідчать договір купівлі - продажу № 28-10/09 від 19 жовтня 2009 року укладеного між позивачем та TOB «ЭРЛАЙТ» та специфікації до цього на постачання товару (ніж штальцевий в кількості 10 шт.). Зазначений товар був придбаний TOB «Індастрі - груп» у TOB «Виват-Пром». Товар по зазначеному договору використовується TOB «ЭРЛАЙТ» у господарській діяльності підприємства, що підтверджується листом № 280 від 08.06.2011 р.(а.с.128-134)

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується апелянтом, що товар був громадським автотранспортом, оскільки загальна вага товару склала 29,2 кг., що підтверджується технічними паспортами на ножі штальцеві, товар був поставлений видатковою накладною № 1241 від 28.12.2009 р. вага якого склала 20,4 кг. та видатковою накладною № 201 від 05.05.2010 р. вага якого склала 8,8 кг., тобто мало місце централізовано-кільцеве перевезеннях цінностей. Відповідно до пункту 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 р. за № 293/1318, при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей. Також товарно-матеріальні цінності передавалися та приймалися керівниками підприємств відповідно до статті 65 Господарського кодексу України, якою передбачено, що керівники підприємств без доручення діють від підприємства.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження). Таким чином, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Виходячи із положень вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, тому тільки у разі не підтвердження на момент перевірки податкового кредиту податковими накладними платник податку може бути притягнутий до відповідальності.

Відповідно до п.п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, наявний договір та складені на його виконання первинні документи, податкові накладні заповнені без порушень вимог діючого законодавства та є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарськими операціями з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Виват-Пром».

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців TOB "Віват-Пром" під час здійснення операцій з продажу ТМЦ та складення первинних документів було зареєстровано як юридична особа. Таким чином, постачальник позивача - TOB "Віват - Пром" на час здійснення господарських операцій було юридичною особою, і як наслідок мало право здійснювати господарську діяльність.

Фактичне здійснення господарських операцій, за наслідками яких заявлене бюджетне відшкодування, підтверджується наданими позивачем під час проведення перевірки податковими накладними та дослідженими відповідачем під час перевірки первинними документами.

При цьому для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України «Про податок на додану вартість" не передбачено як умову сплату цих сум до бюджету.

Судом першої інстанції при розгляді справи вірно встановлено наявність у позивача належно оформлених документів (податкових накладних), які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зазначене твердження сторонами не оспорюєтся. Крім того відповідачем не спростовано належними доказами сам факт виконання зазначених робіт. Зазначена обставина підтверджує дотримання позивачем вимог податкового законодавства.

Тобто у позивача містяться всі належні документи які підтверджують реальність здійснених та оплачених операцій між позивачем та контрагента.

Стосовно посилання суду на нікчемність укладеного правочину між позивачем та контрагентом колегія суддів зазначає наступне.

Враховуючи вищевказане, а саме наявність у позивача податкових накладних та доказів сплати за виконані роботи позивачем доведена правомірності формування податкового кредиту за проведеними позивачем господарськими операціями. Окрім того, даний факт також встановлений податковим органом в ході проведення перевірки і не спростовувався в ході розгляду справи.

Крім того колегія суддів зазначає, що згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Колегія суддів з огляду на вказані норми закону не приймає твердження апелянта на те, що матеріалами перевірок по ланцюгу постачання TOB «Віват - Пром» - TOB «Солана Трейд» - TOB «Автокрис» встановлено укладання правочинів без мети настання реальних наслідків, оскільки з актів перевірки не вбачається, що податковим органом були досліджені будь-які первинні документи TOB «Солана - Трейд» і TOB «Автокрис», оскільки ці підприємства за юридичною адресою не знаходились, а в судовому засіданні не підтверджено доводи про відсутність поставки товарів.

Колегія суддів зазначає, що доведення факту існування нікчемного правочину повинно здійснюватись певними засобами доказування. Наявність доказів, на які посилаються податкові органи під час проведення перевірок, повинні міститися в актах перевірки, а тому може бути підставою для встановлення факту нікчемності (удаваності) правочину та звернення до суду з позовом про стягнення з платника податків коштів, отриманих за нікчемними угодами. Документальне дослідження передбачає аналіз усіх документів, необхідних для документування господарських операцій, зокрема, передбачених нормативно-правовими актами (Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність» та ін.), зокрема: наявність контрактів (договорів), повязаних з реалізацією, поставкою, купівлею-продажем товарів, тощо та додатки до них; документи, які підтверджують виконання договору або наявність яких є обовязковою згідно змісту контракту (договору) (наприклад акт прийому-передачі товару, акт виконаних робіт, рахунки-фактури, тощо), а також податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей), інші дані, що свідчать про реальність здійснюваних операцій; фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату коштів (платіжні доручення, виписки банківських установ тощо), реєстри отриманих та виданих податкових накладних.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про доведеність позивачем реальності здійснених між ним та контрагентом правочину.

Посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних документів не приймаються, оскільки метою складання зазначених документів є підтвердження правомірності відображення в податковому обліку витрат, пов'язаних із транспортуванням, проте, зазначені документи не впливають на формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями з приводу постачання товарно-матеріальних цінностей. Наявність товарно-транспортних накладних не пов'язано із формуванням податкового кредиту, порядок визначення якого встановлений підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та валових витрат, порядок визначення яких встановлений підпунктом 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". З огляду на зазначене, висновки про відсутність фактичного виконання господарської операції не можуть обґрунтовуватися в залежності від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної.

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає доводи апелянта та залишає без змін судове рішення першої інстанції, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/5831/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/5831/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено 23 вересня 2011 року

Головуючий суддя Е.Г.Казначеєв

Судді В.Г.Яманко

І.А.Васильєва