Постанова № 22415109, 20.09.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ковальова Т.І.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2011 року справа №2а-6099/11/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Чумака С.Ю.

суддів <Суддя учасник колегії >

Карпушової О.В. та Ляшенко Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в місті Краснодон на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року у справі № 2а-6099/11/1270 за позовом Управління Пенсійного Фонду України в місті Краснодон до Відділу державної виконавчої служби Краснодонського міськрайонного управління юстиції про визнання дій незаконними та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду із позовом про визнання дій відповідача незаконними та скасування постанови від 29.04.2011 про відмову у відкритті виконавчого провадження за вимогою позивача від 09.03.2011 року № Ю74. В обґрунтування позову послався на положення розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VІ ( далі Закон № 2464), яким збережні повноваження позивача щодо стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків згідно Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», а тому вимога органів ПФУ є виконавчим документом і повинна відповідачем прийматись до примусового виконання.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що вимога органів ПФУ про сплату боргу зі страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, який утворився у 2011 році, не є виконавчим документом.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги послався на положення пункту 7 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 і вважав, що вимога органів УПФУ є виконавчим документом, а тому постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження є незаконною.

Згідно частини 1 ст. 197 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справами, що на виконання до відповідача надійшла вимога позивача від 09.03.2011 року № Ю74 про про стягнення з ДВАТ «Краснодонська автобаза» ДП ДХК «ЛШБ» недоїмки зі страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 2507,92 грн. \ а.с. 6\.

Постановою від 29.04.2011 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження за вказаною вимогою, оскільки остання не є виконавчим документом. \ а.с. 5\.

Зазначені обставини сторонами не заперечуються, спірним питанням цієї справи є визначення правового статусу вимоги органів Пенсійного Фонду України на час її прийняття.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції зазначив, що згідно статті 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» вимога про сплату недоїмки з 01.01.2011 року не є виконавчим документом. З такою правовою позицією колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження лише на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього закону.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень дійсно здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим законом, до яких за п. 8 частини 2 статті 17 цього Закону, зокрема, відносяться рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Пунктом 7 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

До 1 січня 2011 року повноваження органів Пенсійного Фонду України в цій частині визначались статтею 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», згідно частини 3 якої територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Оскільки недоїмка зі сплати позивачем страхових внесків виникла за період до 1 січня 2011 року, то відповідач мав право відповідно до частини 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 на прийняття спірної вимоги і остання має статус виконавчого документа.

Відповідачем, як субєктом владних повноважень, рішення якого оскаржується, не надано суду доказів, що недоїмка зі сплати страхових внесків виникла після 1 січня 2011 року.

Оскільки вимога позивача є виконавчим документом, то вона згідно вимог п. 8 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» підлягає виконанню державною виконавчою службою, а тому колегія суддів вважає, що позовні вимоги про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження та про зобовязання відповідача прийняти вказану вимогу до примусового виконання підлягають задоволенню.

В частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в прийнятті вимоги про сплату боргу, колегія суддів дійшла висновку щодо необґрунтованості цих вимог з огляду на наступне.

Вчинення дій субєктом владних повноважень є способом реалізації наданої останньому компетенції та являє собою процес реалізації наданих законом функцій субєкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії в даному випадку постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження. Саме вони мають вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної особи прав (чи інтересів).

З огляду на вказане, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає обєкту порушеного права і є надлишковим. До того ж скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження та зобовязання відповідача прийняти спірну вимогу до примусового виконання в даному випадку є достатніми заходами для захисту порушених прав позивача.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та вищезазначеним нормам матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 197, 198, 202, ст. 205, ст. 207, 211, 254 КАС України,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в місті Краснодон задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року у справі № 2а-6099/11/1270 скасувати.

Позовні вимоги Управління Пенсійного Фонду України в місті Краснодон до Відділу державної виконавчої служби Краснодонського міськрайонного управління юстиції про визнання дій незаконними та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження задовольнити частково.

Постанову Відділу державної виконавчої служби Краснодонського міськрайонного управління юстиції від 29 квітня 2011 року ВП № 26462362 про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання вимоги від 09.03.2011 року № Ю74, виданої Управлінням Пенсійного Фонду України в місті Краснодон, скасувати.

Зобовязати Відділ державної виконавчої служби Краснодонського міськрайонного управління юстиції прийняти до примусового виконання вимогу від 09.03.2011 року № Ю74, видану Управлінням Пенсійного Фонду України в місті Краснодон. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: О.В.Карпушова

Д.В.Ляшенко