Постанова № 22411776, 21.09.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Стойка В.В.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2011 року справа №2а/0570/8604/2011

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Міронової Г.М.

суддів Юрченко В.П. , Компанієць І.Д.

при секретарі судового засідання Діденко О.С., за участю представників сторін: від позивача - Сандулова Д.В., від відповідача Ворони В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасс метро строй» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2011 року у справі № 2а/0570/8604/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасс метро строй» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними, скасування податкових повідомлень рішень № 0051221542/0 від 22 вересня 2010 року, № 0051221542/1 від 27 жовтня 2010 року, № 0051221542/2 від 12 січня 2011 року, стягнення судових витрат,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач з зазначеним позовом звернувся до суду 26.05.2011 року, який було уточнено в ході судового розгляду, мотивуючи свої вимоги тим, що висновки акту невиїзної документальної перевірки ТОВ «Донбасс метро строй» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «СК Екос-плюс» з 01.01.09 р. по 21.12.09 р. не можуть бути приводом та підставою для визначення, стягнення з позивача суми податкового зобовязання з урахуванням штрафних санкцій, тому що є хибними та такими, які суперечать законодавству України. Вважає, що висновки відповідача, які ґрунтуються на акті перевірки ТОВ «СК «Екос-Плюс» від 11 червня 2010 року № 1841/23-3/34591096 складеного Макіївською ОДПІ, є безпідставними, оскільки ТОВ «Донбасс метро строй» не має жодного відношення до ведення бухгалтерського звіту та обліку первинної документації ТОВ «СК «Екос-Плюс». Надавши до відповідача первинну документацію та угоду № 1/09-11-02 від 02 листопада 2009 р. на виконання робіт, позивач тим самим підтвердив наявність угоди між сторонами. На думку позивача, висновки ДПІ у Калінінському районі міста Донецька стосовно нікчемності правочину укладеного між ТОВ «Донбасс метро строй» та ТОВ «СК «Екос-Плюс» ґрунтуються ні на рішенні відповідного органу судової влади, а на акті перевірки від 11 червня 2010 року № 1841/23-3/34591096 складеного Макіївською ОДПІ, який своєю сутністю та правовою формою не є розпорядчим актом, який встановлює ті чи інші юридичні факти або змінює обєм прав та обовязків субєктів господарювання, які не були обєктами відповідної перевірки. ТОВ «Донбасс метро строй» надало всі необхідні бухгалтерські та податкові документи, в яких зафіксовано здійснення господарських операцій, за результатами яких була сформована сума податку на додану вартість (далі ПДВ), яка відображена в податковій декларації з ПДВ за листопад 2009 р. та грудень 2009 р. і надана відповідачеві.

На підставі викладеного вважає податкові повідомлення рішення № 0051221542/0 від 22 вересня 2010 року, № 0051221542/1 від 27 жовтня 2010 року, № 0051221542/2 від 12 січня 2011 року такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2011 року у справі № 2а/0570/8604/2011 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасс метро строй» було відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з даною постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вважає постанову суду такою, що була винесена судом при неповному зясуванні всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення її по суті, деякі з яких зовсім не взяті до уваги, а висновки суду покладені в обґрунтування оскаржуваної постанови такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, які знайшли своє підтвердження під час розгляду її судом. Апелянт вказує, що не має жодного відношення до ведення бухгалтерського звіту і обліку первинної документації на ТОВ «СК «ЕкосПлюс» та вказує, що ведення податкового обліку покладено окремо на кожного платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Вважає, що податковим органом висновки за результатами невиїзної документальної перевірки зроблені на підставі субєктивного аналізу акту перевірки третьої особи ТОВ «СК «Екос-Плюс» № 1840/23-3/34591096 від 11.06.2010 року, складеного Макіївською ОДПІ Донецької області. Апелянт вказує, що суд першої інстанції не звернув увагу на наявність у ТОВ «СК «Екос-плюс» діючої ліцензії на будівництво, яка підтверджує наявність права та можливості на виконання робіт. Апелянт вказує, що податковими накладними підтверджується наявність грошових зобовязань, за якими ТОВ «Донбасс Метро Строй» справив оплату за договором № 1/09-11-02 від 02.11.2009 р., тому вважає легальною господарську операцію, відображену в первинних бухгалтерських документах та зведеному бухгалтерському обліку позивача, а також включення суми ПДВ в розмірі 566814 грн. до складу податкового кредиту підприємства. Апелянт вказує, що у постанові суду першої інстанції просліджується суперечливі висновки щодо доводів з акту перевірки відносно нікчемності правочину, вчиненого між ТОВ «Донбасс Метро Строй» та ТОВ «Екос-плюс». Апелянт зауважує, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби визнавати нікчемними правочини та дані, зазначені платником податку у податкових деклараціях.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представників сторін, вивчивши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції такою, що підлягає скасуванню з винесенням нового рішення, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Калінінському районі м. Донецька була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Донбасс метро строй» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «СК «Екос-плюс» за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., за результатами якої складено акт № 6401/23-313/36307137 від 02.09.2010 року.

Перевіркою встановлено формування податкового кредиту з порушенням пп. 7.4.1, п. 7.4, пп.7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податку, що підлягав сплаті на загальну суму 566 813, 92 грн., у тому числі за листопад 2009 р. на суму 120551,60 грн., за грудень 2009 року на суму 446262,32 грн.; укладення нікчемної угоди з ТОВ «СК Екос-плюс» (код ЄДРПОУ 34591096) № 1/09-11-02 від 02.11.09 р.

В акті перевірки зазначено, що господарські операції з цим контрагентом не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій та її обємом, у відсутності трудових ресурсів, складських приміщень, виробничої потужності, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності.

Відповідач вважає, що згідно з п.1,2 ст. 215, ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, зазначений договір є нікчемним. Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

З наведених підстав відповідач дійшов висновку про порушення п.1.4 ст. 1, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Донбасс Метро Строй» внаслідок чого було завищено суму податкового кредиту на загальну суму 566813,92 грн., що призвело до заниження податку, що підлягав сплаті, на загальну суму 566813,92 грн. у тому числі за листопад 2009 р. на суму 120551,60 грн., за грудень 2009 р. на суму 446262,32 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення № 0051221542/0 від 22 вересня 2010 року, № 0051221542/1 від 27 жовтня 2010 року, № 0051221542/2 від 12 січня 2011 року, якими визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 850221 грн., у тому числі за основним платежем 566814 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 283407 грн.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «СК «Екос-плюс» був укладений договір № 1/09-11-02 від 02 .11.2009 року, відповідно до якого підрядник прийняв на себе зобовязання по завданню замовника, на свій ризик, своїми силами та засобами, з використанням своїх матеріалів виконати роботи, а замовник зобовязується прийняти та сплатити виконані підрядником роботи.

01.12.2009 року прийнята додаткова угода № 1 до договору № 1/09-11-02 від 02.11.2009 р. , згідно якої були внесені зміни до пункту 3.3 ст. 3 «Вартість робіт та порядок розрахунків» договору, а саме: викладено його у наступній редакції: «Підрядник сплачує Замовнику послуги Замовника у розмірі 0,4 % вартість виконаних Підрядником робіт. Вартість таких послуг виставляється окремим рахунком».

05.03.2010 року прийнята додаткова угода № 2 до договору № 1/09-11-02 від 02.11.2009 року. Між ТОВ «Донбасс метро строй» та ТОВ «Екос-плюс» була укладена угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 05 березня 2010 року на суму 14326,85 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 березня 2010 року позивач передав в розрахунок за одержані послуги, а ТОВ «Екос-плюс» прийняв, прості векселі на загальну номінальну вартість 3386556,66 грн., про що свідчить акт прийому передачі векселів до договору № 1/09-11-02 від 02.11.2009 року.

На підтвердження виконання вказаного договору свідчать наступні документи:

довідка про вартість виконаних підрядних робіт за типовою формою КБ-3 за листопад 2009 р., відповідно до якої підрядник - ТОВ «СК Екос-плюс» виконав роботи на майданчиках №№ 10,14,18,19,20 на суму 723 309,6 грн., довідка про вартість виконаних підрядних робіт за типовою формою КБ-3 за грудень 2009 р., відповідно до якої підрядник - ТОВ «СК Екоплюс» виконав роботи на майданчиках №№ 10,14,18,19,20 на суму 13461,06 грн. довідка про вартість виконаних підрядних робіт за типовою формою КБ-3 за грудень 2009 р., відповідно до якої підрядник - ТОВ «СК Екоплюс» виконав роботи на майданчику № 16 на суму 1331467,91 грн. податкова накладна № 5 від 30.12.2009 на суму 10710,30 грн. в т.ч. ПДВ 1785,05 грн.; податкова накладна № 98458 від 30.12.2009 на суму 723309,60 грн. в т.ч. ПДВ 120551,60 грн.; податкова накладна № 110778 від 30.12.2009 на суму 1331467,91 грн. в т.ч. ПДВ 221911,32 грн.; податкова накладна № 110776 від 30.12.2009 р. на суму 1346106,00 грн., в т.ч. ПДВ 224351 грн.; акти прийняття виконаних підрядних робіт за листопад, грудень 2009 р.

Надані позивачем документи на підтвердження здійснення господарських операцій за договорами із ТОВ «СК «Екос-плюс» відповідають Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів - договорів підряду, укладених позивачем із ТОВ « СК «Екос-плюс». Також, вказаний правочин не визнавався недійсними у судовому порядку.

Колегія суддів також звертає увагу, що можлива відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності у ТОВ «СК «Екос-плюс» не може бути підставою для висновку про нікчемність укладених із ними договорів на підставі ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України. Зазначені норми законодавства не пов'язують нікчемність правочину із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності.

Колегія суддів не приймає посилання представників відповідача в обґрунтування нікчемності договорів на те, що позивач не підтвердив фактичне виконання договорів відповідними первинними та бухгалтерськими документами, оскільки це спростовано дослідженими судом матеріалами справи (актами приймання-передачі, накладними та ін.), про що було зазначено судом вище. Крім того, надані позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» щодо їх оформлення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не довів обставин, які б свідчили про нікчемність правочину договору №1/09-11-02 від 02.11.09р., укладеного між ТОВ «Донбасс метро строй» та ТОВ «СК «Екос-плюс»

Натомість, позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат по придбанню робіт та послуг за вказаними договорами із його господарською діяльністю та фактичне використання отриманих робіт та послуг у його власній господарській діяльності.

Стосовно правомірності формування позивачем податкового кредиту податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Як визначено п.п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вищевказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З урахуванням наведених правових норм та наданих до матеріалів письмових документів, колегія суддів дійшла до висновку про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість» є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи, у зв'язку з чим є необґрунтованим у даному випадку донарахування податковим органом позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що статтею 204 Цивільного кодексу України передбачена презумпція правомірності правочину, під якою розуміється те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин, яки вчиняючи правочин діють правомірно. При цьому, не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій в акті цивільного законодавства: достатньо, що закон не визначає ці дії як заборонені.

Спростувати презумпцію правомірності правочину можливо лише у випадку, коли недійсність правочину передбачена прямою нормою закону, так само як застосувати наслідки такого правочину можливо лише за санкціями встановленими законом, проте у спірних правовідносинах податковий орган всупереч вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів ні факту нікчемності правочину, ні підстав для застосування санкції до відповідача у вигляді для визначення, стягнення з позивача суми податкового зобовязання з урахуванням штрафних санкцій.

Суд першої інстанції при постановленні судового рішення не здійснив аналізу первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, а зробив висновки на припущеннях, тому доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу і є цілком слушними.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції постановлене судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 199, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасс метро строй» у справі № 2а/0570/8604/2011 - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2011 року у справі № 2а/0570/8604/2011 - скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасс метро строй» -задовольнити.

Визнати дії Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька по винесенню податкових повідомлень рішень № 0051221542/0 від 22 вересня 2010 року, № 0051221542/1 від 27 жовтня 2010 року, № 0051221542/2 від 12 січня 2011 року - неправомірними.

Скасувати податкові повідомлення рішення № 0051221542/0 від 22 вересня 2010 року, № 0051221542/1 від 27 жовтня 2010 року, № 0051221542/2 від 12 січня 2011 року про сплату податкового зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасс метро строй» з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 850221, 00 грн. (за основним платежем 566814,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 283407, 00 грн.)

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено 28 вересня 2011 року.

Головуючий суддя Міронова Г.М.

Судді Юрченко В.П.

Компанієць І.Д.