Постанова № 22410721, 21.09.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - <Суддя першої інстанції >

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2011 року справа №2а/0570/10911/2011

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Губської Л.В.

суддів Арабей Т. Г. , Геращенка І.В.

при секретарі: Дровніковій К.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2 (довіреність від 27.07.2011р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року в адміністративній справі за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» до Донецького прикордонного загону про скасування постанови № 99370153 від 06.06.2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» звернулося до суду з позовною заявою до Донецького прикордонного загону про скасування постанови № 99370153 від 06.06.2011 року, обґрунтувавши позовні вимоги тим, що 03.06.2011 року заступником начальника ВПС «Іловайськ» був складений протокол № 99370153 про адміністративне правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, на підставі якого 06.06.2011 року начальником Донецького прикордонного загону винесена постанова № 99370153 про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, якою встановлено, що 03.06.2011 року о 13 годині 45 хвилин під час здійснення прикордонного контролю потягу № 45 сполученням «Львів - Адлер» у вагоні № 21 було виявлено неповнолітніх громадян України, які слідували разом з матір'ю - громадянкою України на територію Російської Федерації. На паспортний контроль ними було представлено копії свідоцтва про народження, тобто документи, які не дають права на перетин державного кордону України. У постанові зазначено, що перевізником не виконано обов'язок, передбачений ст. 22-1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час міжнародних пасажирських перевезень», у зв»язку з чим накладено штраф у розмірі 8 500, 00 грн. Дану постанову позивач вважав незаконною та оскаржив до суду.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з таким рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. На обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та невідповідність висновків суду обставинам справи. Апелянт наголошує, що працівник Південно-Західної залізниці, провідник вагону № 21 поїзду № 45, дотримувався і діяв у відповідності до вимог пунктів 2.5 та 2.6 Технології прикордонного та митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон для залізничного сполучення, затвердженої спільним наказом Державної прикордонної служби України, Державної митної служби та Міністерства транспорту та зв'язку України від 06.10.2009р. № 745/926/1032 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.11.2009р. за № 1036/17052, оскільки вказаними пунктами Технології в обов'язки провідника входить лише попередження під час посадки пасажирів у вагон про необхідність мати паспортні документи, зокрема, документи на право перетинання державного кордону України дітьми, та опитування під час поїздки пасажирів щодо їх громадянства, роздача імміграційних карток та митних декларацій, забезпечення бланками яких здійснюють органи охорони державного кордону та митних органів, в той час, як згідно з п. 6 ч. 1 ст. 19 Закону України „Про Державну прикордонну службу України" на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладається здійснення прикордонного контролю і пропуску в установленому порядку осіб, транспортних засобів, вантажів у разі наявності належно оформлених документів після проходження ними митного та за потреби інших видів контролю, а також реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в установленому порядку прибувають в Україну, та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримала і просила її задовольнити.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду справи представник відповідача до суду не прибув, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що позивач - Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» - зареєстрований Шевченківською районною у м. Києві державної адміністрацією 29.12.1997 року, ідентифікаційний код юридичної особи 04713033.

06 червня 2011 року Донецьким прикордонним загоном Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України винесена постанова № 99370153 у справі про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, якою на позивача, як перевізника, накладено штраф в розмірі 8500 грн., за те, що перевізник ДГТО «Південно - Західна залізниця» не виконав обов'язок, передбачений ст. 22-1 Закону України «Про залізничний транспорт», а саме: під час перевезення пасажира у міжнародному залізничному сполученні, не перевірив до початку перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, та не відмовив у перевезенні пасажирці ОСОБА_3, громадянці України, яка слідувала з двома неповнолітніми дітьми через державний кордон України, і при собі, замість свідоцтв про народження дітей, мала заламіновані нотаріально засвідчені фотокопії свідоцтв про народження, тобто документи, які не дають права на перетин державного кордону України.

Відповідно до ч.1 ст 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час міжнародних пасажирських перевезень» (далі - Закон №2920) підприємства (їх об'єднання), установи, організації, фізичні особи - підприємці, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення (далі-перевізники), за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажирів через державний кордон України без необхідних документів, несуть відповідальність у вигляді - штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожного такого пасажира, але не більше двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одне перевезення.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.06.2011 року перед початком здійснення міжнародного перевезення поїздом № 45 сполученням «Львів-Адлер» провідником вагону № 21 ОСОБА_4 до початку поїздки були перевірені документи громадянки України ОСОБА_3 , а також документи на дітей, які слідували з нею (свідоцтва про народження дітей) та нотаріально посвідчена заява батька дітей - ОСОБА_5 на право проїзду та перетину державного кордону України з Російською Федерацією.

Відповідно до пунктів 2.5 та 2.6 Технології прикордонного та митного контролю у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон для залізничного сполучення, затвердженої спільним наказом Державної прикордонної служби України, Державної митної служби та Міністерства транспорту та зв'язку України від 06.10.2009р. № 745/926/1032 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.11.2009р. за № 1036/17052 (далі Технологія), в обов'язки провідника входить попередження під час посадки пасажирів у вагон про необхідність мати паспортні документи, у тому числі, документи на право перетинання державного кордону України дітьми та опитування під час поїздки пасажирів щодо їх громадянства, роздача імміграційних карток та митних декларацій, забезпечення бланками яких здійснюють органи охорони державного кордону та митних органів.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що, виходячи із Технології, обов'язок перевізника перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що передбачено ст. 1 Закону № 2920 полягає лише у попередженні під час посадки пасажирів у вагон про необхідність мати паспортні документи, у тому числі, документи на право перетинання державного кордону України дітьми.

Оскільки у вищезазначених пасажирів були проїзні документи на проїзд у залізничному транспорті, провідник не мав права створювати перешкоди їм у проїзді по території України до перетину державного кордону.

Крім того, як установлено судом і не оспорюється сторонами, пасажирка з дітьми пред»явила провідникові вагону цвітні заламіновані копії свідоцтв про народження дітей, до того ж, засвідчені нотаріально, які він прийняв за належні документи.

Преамбулою Закону №2920 установлено, що цей Закон відповідно до Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї та Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнюють Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми встановлює відповідальність перевізників за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність, але не справжність, у пасажирів документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажирів через державний кордон України без необхідних документів, а також визначає порядок застосування цієї відповідальності.

Крім того, частиною 4 статті 1 Закону №2920 передбачено, що перевізник звільняється від відповідальності, передбаченої цією статтею, якщо доведе, що документи, надані йому пасажиром перед початком міжнародного пасажирського перевезення, дали йому достатні підстави вважати, що пасажир мав документи, необхідні для в'їзду до держави прямування, транзиту.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 19 Закону України „Про Державну прикордонну службу України" на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладається здійснення прикордонного контролю і пропуску в установленому порядку осіб, транспортних засобів, вантажів у разі наявності належно оформлених документів після проходження ними митного та за потреби інших видів контролю, а також реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в установленому порядку прибувають в Україну, та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон.

Відповідно до п. 12 ст. 1 та 7 Закону України „Про прикордонний контроль" паспортний документ - це виданий уповноваженими державними органами України чи іншої держави або статутними організаціями ООН документ, що підтверджує громадянство, посвідчує особу пред'явника, дає право на в'їзд або виїзд з держави і визнаний Україною; паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.

Таким чином, судова колегія вважає, що відсутні підстави для притягнення позивача, як перевізника, до відповідальності, передбаченої Законом №2920.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідач не довів суду правомірність своїх дій, а суд першої інстанції під час ухвалення рішення порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови.

Постанова в повному обсязі складена 23 вересня 2011 року.

Керуючись ст..ст. 195,196,202,205,207.211.212,254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року в адміністративній справі №2а/0570/10911/2011 задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року в адміністративній справі №2а/0570/10911/2011 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» до Донецького прикордонного загону про скасування постанови № 99370153 від 06.06.2011 року, - задовольнити.

Скасувати постанову №99370153 від 06 червня 2011 року про правопорушення, пов»язане із здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень Донецького прикордонного загону про накладення на Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» штрафу в розмірі 8500 (вісім тисяч п»ятьсот) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законно сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя: Л.В.Губська

(підписи)

Судді: Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко