Постанова № 22406787, 26.03.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2012 року Справа № 2а/2370/446/2012

10 год. 55 хв.м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваленка В.І.,

при секретарі Поповій Ю.Є.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 за довіреністю,

відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Золотоніської обєднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 29368 грн. 82 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Чорнобаївському районі Черкаської області звернулась до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 29368 грн. 82 коп.

Позивач зазначає, що відповідач має податковий борг з податку на додану вартість в загальному розмірі 29368 грн. 82 коп., який останнім в добровільному порядку не сплачений, а тому позивач просить його стягнути в судовому порядку.

Ухвалою суду від 26.03.2012р. допущено заміну позивача державної податкової інспекції у Чорнобаївському районі Черкаської області (ідентифікаційний код 34333914) на іншого позивача Золотоніську обєднану державну податкову інспекцію Черкаської області Державної податкової служби (ідентифікаційний код 38094776).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши наявні матеріали справи, повно, всебічно, обєктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до такого висновку.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований 12.02.1999р. Чорнобаївською районною державною адміністрацією Черкаської області, взятий на облік в органах державної податкової служби 12.02.1999р., на час розгляду справи перебуває на обліку в Золотоніській обєднаній державній податковій інспекції Черкаської області Державної податкової служби, є платником податку на додану вартість.

При дослідженні письмових матеріалів справи, судом встановлено, що за наслідками позапланової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.01.2008р. по 13.01.2011р., посадовими особами позивача складено акт № 364/1701/НОМЕР_1 від 14.07.2011р. Цим актом встановлено заниження відповідачем податкових зобовязань по податку на додану вартість в сумі 23495 грн. 05 коп., що, як зазначено в акті, є порушенням підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР.

На підставі акту перевірки позивачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0008771701 від 21.07.2011р., яким відповідачу нараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 29368 грн. 82 коп., в тому числі за основним платежем 23495 грн. 05 коп., за штрафними санкціями 5873 грн. 77 коп.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач, фактично надаючи контрагентам послуги автомобільним транспортом, не в повній мірі відобразив податкові зобовязання у податкових деклараціях з податку на додану вартість, а саме: у декларації за травень 2008 року відобразив 2033 грн., тоді як повинен був відобразити 7116 грн. 80 коп.; у декларації за липень 2008 року відобразив 7914 грн., тоді як повинен був відобразити 16672 грн. 33 коп.; у декларації за серпень 2008 року відобразив 733 грн., тоді як повинен був відобразити 4232 грн. 76 коп.; у декларації за вересень 2008 року відобразив 267 грн., тоді як повинен був відобразити 2618 грн. 07 коп.; у декларації за жовтень 2008 року відобразив 30 грн., тоді як повинен був відобразити 3832 грн. 06 коп.

Оскільки сума податкового кредиту за травень 2008 року задекларована відповідачем в розмірі 1688 грн., за липень 2008 року 7121 грн., за серпень 2008 року 82 грн., за вересень 2008 року 181 грн., за жовтень 2008 року не задекларована, а сума фактично сплаченого податку на додану вартість становить: за травень 2008 року 345 грн., за липень 2008 року 793 грн., за серпень 2008 року 651 грн., за вересень 2008 року 86 грн., за жовтень 2008 року 30 грн., а сума фактично сплаченого податку на додану вартість становить: за травень 2008 року 345 грн., за липень 2008 року 793 грн., за серпень 2008 року 651 грн., за вересень 2008 року 86 грн., за жовтень 2008 року 30 грн, то сума нарахованого контролюючим органом, але не сплаченого відповідачем податку на додану вартість становить: за травень 2008 року 5083 грн. 80 коп., за липень 2008 року 8758 грн. 33 коп., за серпень 2008 року 3499 грн. 76 коп., за вересень 2008 року 2351 грн. 07 коп., за жовтень 2008 року 3802 грн. 06 коп.

Таким чином, з наведеного вбачається, що відповідачем занижено податкові зобовязання з податку на додану вартість за травень, липень, серпень, вересень та жовтень 2008 року на загальну суму 23495 грн. 05 коп., а тому ці зобовязання правомірно нараховані контролюючим органом із застосуванням штрафних санкцій в розмірі 25 відсотків від суми нарахованого податковго зобовязання, що складає 5873 грн. 77 коп.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що частиною 1 статті 67 Конституції України закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених Законом.

Законом який діяв до 01.01.2011р. та визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, вважався Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (далі Закон № 168).

В розумінні підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Судом встановлено, що відповідач, відображаючи в податкових деклараціях за травень, липень, серпень, вересень та жовтень 2008 року податкові зобовязання з податку на додану вартість, не дотримався наведених положень Закону №168.

Суд зазначає, що у відповідності до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. Аналогічні положення містяться і в Податковому кодексі України, який набрав чинності 01.01.2011р.

В силу положень підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Виходячи з положень пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Днем узгодження грошового зобов'язання платника податків вважається день закінчення процедури адміністративного оскарження (набрання судовим рішенням законної сили).

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення № 00087771701 від 21.07.2011р. про нарахування податкового зобовязання в сумі 29368 грн. 82 коп., в тому числі за основним платежем 23495 грн. 05 коп. та за штрафними санкціями 5873 грн. 77 коп., направлялось відповідачу та одержане останнім, однак в установленому законом порядку не оскаржувалось, а отже сума податкового зобовязанння визначена в цьому рішенні є узгодженою.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

При цьому, як зазначено в пункті 59.5 цієї ж статті, у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Податковим боргом в розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем сформовано та вручено відповідачу під розписку податкову вимогу № 83 від 09.08.2011р. на суму податковго боргу 29861 грн. 48 коп.

Таким чином, як встановлено судом, сума податкового боргу відповідача з податку на додану вартість становить 29368 грн. 82 коп., що також підтверджується даними зворотного боку облікової картки відповідача.

Згідно підпункту 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

За вказаних обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійсненні позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в дохід бюджету через Золотоніську обєднану державну податкову інспекцію Черкаської області Державної податкової служби, що знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 153, м. Золотоноша, Черкаської обл., 19700, ідентифікаційний код 38094776, податковий борг в сумі 29368 (двадцять девять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 82 коп.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Коваленко

Повний текст постанови виготовлено 30.03.2012р.