Постанова № 22406426, 03.04.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2012                                                                                           № 4/534

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Буравльова С.І.

суддів:           Вербицької О.В.

          Андрієнка В.В.

при секретарі Горголь І.С.

за участю представників:

позивача –Вишневський Є.В., Фесенко І.В., Божук А.В.;

відповідача – Бачинська А.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Край»

на рішення господарського суду м. Києва від 22.11.2011

у справі № 4/534 (суддя – Борисенко І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Край»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Промтек»

про стягнення 1460456,46 грн.

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2011 Товариство з обмеженою відповідальністю «Край» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Промтек» (далі - відповідач) про стягнення з відповідача 1224104,99 грн. боргу, 177128,80 грн. інфляційних втрат та 3 % річних із простроченої суми в розмірі 59 222,67 грн., що разом складає 1 460 456,46 грн. за Попереднім договором від 30.12.2008.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.11.2011 порушено провадження у справі № 4/534.

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.11.2011 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 22.11.2011 позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про повне задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, а також порушені норми матеріального права, що призвели до прийняття неправильного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2012 порушено апеляційне провадження у справі № 4/534.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив рішення господарського суду м. Києва від 22.12.2011 у справі № 4/534 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2012 № 02-15/135 «Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ» через перебування головуючого судді (судді-доповідача) – Ткаченка Б.О. на лікарняному, в розгляді справи № 4/534 було призначено повторний автоматичний розподіл.

Відповідно до проведеного повторного автоматизованого розподілу справи № 4/534, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Буравльов С.І., судді – Андрієнко В.В., Вербицька О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2012 розгляд справи № 4/534 призначено на 03.04.2012.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

30.12.2008 між сторонами укладено попередній договір, відповідно до якого сторони домовились після закінчення будівництва Торгово-розважального центру за адресою: м.Київ, пр-т Космонавта Комарова, 48, введення будівлі в експлуатацію, отримання орендодавцем, яким є відповідач, свідоцтва про право власності на будівлю, реєстрації права власності на будівлю в БТІ, укласти договір оренди нежилого приміщення, розташованого на першому поверсі будівлі.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2.1. Попереднього договору орендатор з метою забезпечення реалізації своїх намірів орендувати приміщення і підтвердження своєї платоспроможності, надає орендодавцю протягом 25 банківських днів після підписання даного Договору забезпечувальний платіж у гривнях у сумі, яка дорівнює орендним платежам за 1 (один) місяць всієї орендної площі і становить 92 483 Євро без ПДВ.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов’язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На виконання п. 2.1 попереднього договору 26.01.2009 позивач перерахував кошти в сумі 1 093 387,67 грн. на рахунок відповідача в якості забезпечувального платежу, що підтверджується банківською випискою від 26.01.2009 та податковою накладною № 1 від 27.01.2009.

На думку позивача спір у даній справі виник внаслідок того, що протягом року з моменту укладення попереднього договору основний договір оренди укладений не був, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 182 ГК України та ч. 3 ст. 635 ЦК України Попередній договір припинив свою дію 30.12.2009, у зв’язку з чим підстава, на якій були перераховані кошти в сумі 1 093 387,67 грн. відпала, та кошти підлягають поверненню на підставі ст. 1212 ЦК України як безпідставно отримані.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що ним вчинялись дії спрямовані на переукладення попереднього договору, а відповідач ухилявся чи відмовлявся від переукладання попереднього договору, у зв’язку з чим відсутні законні підстави для повернення забезпечувального платежу.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими доводами суду першої інстанції виходячи з наступного.

Пунктом 3.2 попереднього договору сторони погодили, що якщо Основний договір не буде укладений впродовж одного року з моменту укладання попереднього договору, сторони не пізніше, ніж за 1 (один) календарний день до закінчення вищевказаного терміну зобов'язуються укласти новий попередній договір на тих же умовах з дотриманням процедури його укладення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання по Договору виконав належним чином. В свою чергу відповідач у вказані в Договорі строки свої зобов'язання щодо укладання Основного договору, залишив невиконаними, приміщення в оренду не надав. Протягом дії попереднього Договору жодної пропозиції про укладання Основного договору або переукладення попереднього Договору від відповідача до позивача не надходило, а сплачені позивачем грошові кошти відповідачем не повернуті.

Згідно п. 5.9 договору у разі відмови орендодавця від попереднього договору або розірвання попереднього договору, відмови від переукладання попереднього договору та/або укладання Основного договору оренди, орендодавець зобов'язується повернути орендатору забезпечувальний платіж.

Враховуючи відсутність ініціативи з боку відповідача щодо переукладання Договору, позивач 15.06.2010 відправив на адресу відповідача грошову вимогу щодо повернення 1 093 387,67 грн. (вих. № 861 від 15.06.2010).

01.07.2010 на адресу позивача надійшов лист з відмовою задовольнити грошову вимогу позивача.

10.10.2011 позивач повторно звернувся до відповідача з грошовою вимогою (вих. № 183 від 07.10.2011) повернути кошти в розмірі 1 093 387, 67 грн., сплачені позивачем у вигляді забезпечувального платежу, перерахувавши вказану вище суму протягом 10 календарних днів з моменту її отримання на поточний рахунок позивача.

Проте, відповідач залишив вказану вимогу без відповіді та без задоволення.

Відповідно до абзацу 3 п. 2.1 договору, у випадку, якщо за ініціативою Орендодавця розривається/достроково припиняється Попередній договір, або не переукладається Попередній договір, або не укладається Основний договір оренди, забезпечувальний платіж повинен бути повернений Орендатору в розмірі фактично одержаному від Орендатора, при цьому Орендодавець компенсує Орендатору витрати і збитки, передбачені умовами договору.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутність будь-яких дій з боку відповідача, що були б спрямовані на укладення Основного договору, свідчить про відмову від його укладання, адже обставини, які впливають на можливість укладання Основного договору чи спонукають до переукладання попереднього договору, а саме: строки здачі торгово-розважального центру в експлуатацію, отримання свідоцтва на право власності на Будівлю, реєстрація права власності на будівлю в БТІ залежать від орендодавця і відомі відповідачу.

Вбачається, що до закінчення терміну дії попереднього договору від 30.12.2008 позивач неодноразово звертався до представників відповідача із запитами щодо подальшого договірного врегулювання правовідносин між сторонами.

З урахуванням того, що жодних заяв та пропозицій від відповідача не надходило, та жодна зі сторін по закінченню року з моменту підписання попереднього договору не направила іншій стороні проект Основного договору для його подальшого підписання, колегія вважає, що зобов’язання за вищезазначеним Договором, у відповідності з ч. 4 ст. 182 ГК України та ст. 635 ЦК України припинили свою дію 30.12.2009.

Враховуючи те, що основний договір між сторонами протягом року з дня укладення попереднього Договору, як це передбачається ч. 1 ст. 182 ГК України укладено не було, а зобов’язання за попереднім договором є припиненими, колегія суддів вважає, що підстава, на якій було перераховано грошові кошти у розмірі 1 093387,67 грн. (еквівалент 110 979,60 ЄВРО: забезпечувальний платіж з ПДВ) в якості забезпечення виконання позивачем зобов'язань щодо укладання Основного договору, відпала, а обов'язок повернути забезпечувальний платіж виник у позивача з 31.12.2009.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Доведено, що відповідач продовжує, в порушення ст. 1212 ЦК України, безпідставно користуватись коштами позивача, хоча підстава, на якій вони були перераховані відповідачу, відпала (будівництво об’єкта майбутньої оренди припинено, більше двох років основний договір оренди не укладено, відповідач свідомо не укладає вказаний основний договір).

Враховуючи ту обставину, що зобов’язання за попереднім договором від 30.12.2008 припинені, внаслідок чого стало неможливим укладення між сторонами основного договору, колегія суддів вважає обґрунтованими позовні вимоги про повернення сплачених коштів, які безпідставно утримуються відповідачем.

Крім того, відповідно до п. 5.9 попереднього Договору, відповідач сплачує позивачу збитки в розмірі, що відповідає різниці між гривневим еквівалентом фактично внесеного забезпечувального платежу (розрахованим по курсу української гривні до ЄВРО, встановлених НБУ на день оплати) і гривневим еквівалентом повернутого забезпечувального платежу (розрахованим по курсу української гривні до ЄВРО, встановлених НБУ на день повернення), тобто різницю суми забезпечувального платежу пов'язаної зі зростанням офіційного курсу ЄВРО.

Таким чином сума забезпечувального платежу (разом з ПДВ), що підлягає поверненню позивачу становить 1224104,99 грн.

Крім того, відповідачем порушені строки виконання грошового зобов’язання, що узгоджені сторонами в попередньому договорі та регулюються чинним законодавством.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом ( ст. 611 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Предметом спору в даній справі є грошова вимога щодо повернення забезпечувального платежу, тобто вимога грошового зобов’язання, а тому вимоги позивача щодо стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат є обґрунтованими.

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання перед позивачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості стягнення з відповідача 177128,80 грн. інфляційних втрат та 3 % річних із простроченої суми в розмірі 59 222,67 грн., розрахунок яких є правильним та не суперечить чинному законодавству.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Позивачем належними та допустимими доказами доведені обставини справи, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а за таких обставин останні колегією суддів визнаються такими, що підлягають задоволенню.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог були неправильно застосовані норми матеріального права, неповно з’ясовані обставини справи, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Край» підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції від 22.11.2011 скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, судові витрати відшкодовуються за рахунок відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Край» задовольнити.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 22.11.2011 у справі № 4/534 скасувати та прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Промтек» (01103, м. Київ, вул. Підвисоцького, буд. 10/10, офіс 60, п/р 26006183905100 в АКБ «Укрсиббанк», МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Край» (03057, м. Київ, вул. Довженка, буд. 18, код ЄДРПОУ 30222493) забезпечувальний платіж за попереднім договором у розмірі 1224104 (один мільйон двісті двадцять чотири тисячі сто чотири) грн. 99 коп., інфляційні втрати в розмірі 177128 (сто сімдесят сім тисяч сто двадцять вісім) грн. 80 коп., 3% річних із простроченої суми в розмірі 59222 (п’ятдесят дев’ять тисяч двісті двадцять дві) грн. 67 коп., державне мито в розмірі 14605 (чотирнадцять тисяч шістсот п’ять) грн. 00 коп., витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Промтек» (01103, м. Київ, вул. Підвисоцького, буд. 10/10, офіс 60, п/р 26006183905100 в АКБ «Укрсиббанк», МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Край» (03057, м. Київ, вул. Довженка, буд. 18, код ЄДРПОУ 30222493) 14605 (чотирнадцять тисяч шістсот п’ять) грн. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду м. Києва видати наказ на виконання даної постанови суду.

6. Матеріали справи № 4/534 повернути до господарського суду м. Києва.

7. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя                                                                      Буравльов С.І.

Судді                                                                                          Вербицька О.В.

                                                                                          Андрієнко В.В.