Постанова № 22406384, 03.04.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2012 № 5/73-22/325

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Марвано А.Т.,

прокурор ОСОБА_1., посвідчення №27 від 23.01.2012року,

від позивача-1 ОСОБА_2., довіреність №9.1-22/1132 від 30.12.2011року,

від позивача-2 ОСОБА_3., довіреність №01-13/14/0026 від 03.01.2012року,

від відповідача-1 ОСОБА_4., довіреність №392 від 10.11.2011року,

від відповідача-2 ОСОБА_5., довіреність №215 від 03.12.2010року,

від відповідача-3 ОСОБА_5., довіреність №01-08/20-314 від 03.12.2010року,

від відповідача-4 не зявились,

від третьої особи ОСОБА_6., довіреність №04-11/19-201 від 23.06.2011року,

Правдивий В.І., довіреність від 22.03.2012року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія»

на рішення господарського суду містаКиєва від 19.12.2011року

у справі №5/73-22/325 (головуючий суддя Самсін Р.І., судді Бойко Р.В., Спичак О.М.)

за позовом Заступника прокурора міста Києва

в інтересах держави в особі 1) Кабінету Міністрів України,

2) Державного управління справами,

до 1) Фонду державного майна України,

2) товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія»,

3) закритого акціонерного товариства «Готель Україна»,

4) Печерської районної в місті Києві державної адміністрації,

третя особа Державне підприємство «Готель Україна»,

про визнання недійсними установчих документів, -

встановив:

У листопаді 2009року заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі позивач-1) та Державного управління справами (далі позивач-2) звернувся до господарського суду з позовом до Фонду державного майна України (далі відповідач-1) та до ТОВ«Комерційна компанія» (далі відповідач-2) про визнання недійсним договору про створення ЗАТ«Готель Україна», протоколу установчих зборів та статуту.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.12.2009року порушено провадження у справі №5/73 за вказаним позовом заступника прокурора міста Києва; залучено до участі у справі №5/73 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ЗАТ«Готель Україна».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.12.2009року до участі у справі №5/73 залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ДП«Готель «Україна».

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.02.2010року у справі №5/73, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2010року у справі №5/73, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.07.2010року у справі №5/73 рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2010року у справі №5/73 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2010року у справі №5/73 скасовано, а справу №5/73 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

У постанові Вищого господарського суду України від 07.07.2010року у справі №5/73, зокрема, зазначалось, що висновки судів про те, що при створенні ЗАТ«Готель «Україна» його засновники виконали взяті на себе зобовязання, передбачені договором про створення цього товариства щодо внесення саме до дня скликання установчих зборів не менше 50% номінальної вартості акцій, не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки кошти від ТОВ«Комерційна компанія», як одного із засновників ЗАТ«Готель «Україна», надійшли на рахунок останнього тільки 02.02.2005року. Також, суд касаційної інстанції вказав, що суди попередніх інстанцій не зясували чи мала місце в даному випадку саме реорганізація ДП«Готель «Україна» в ЗАТ«Готель «Україна» в розумінні ст. 104 Цивільного кодексу України, та чи здійснювалось саме у звязку з цим, передання ФДМ України майна (або його частини) ДП«Готель «Україна» до статутного фонду ЗАТ«Готель «Україна» з урахуванням того, що п. 1.1. договору про створення ЗАТ«Готель «Україна» та п. 3.2.1. статуту ЗАТ«Готель «Україна», дане товариство було створено його засновниками ТОВ «Комерційна компанія» і ФДМ України, шляхом реорганізації (перетворення) ДП«Готель «Україна» у ЗАТ«Готель «Україна» та є його повним правонаступником.

При цьому, ФДМ України, як зазначено в його наказах №2289 від 28.10.2004року «Про участь Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві «Готель «Україна» і №2463 «Щодо участі Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві «Готель «Україна» від 12.11.2004року, діяв на підставі Тимчасового положення про ФДМ України, затвердженого Постановою Верховної Ради України №2558-ХІІ від 07.07.1992року. Проте, реорганізація ДП«Готель «Україна» в ЗАТ«Готель «Україна» ним не проводилась, оскільки у цих наказах ФДМ України не йшлося про таку реорганізацію.

Крім того, Вищий господарський суд України вказав, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про те, що наказ ФДМ України №2695 від 05.10.2005року «Про скасування наказів Фонду державного майна від 28.10.2004року №2289 та від 12.11.2004року №2463» суперечить нормам чинного законодавства України, оскільки в даному випадку йдеться про скасування ФДМ України в межах своєї компетенції своїх попередніх наказів щодо його участі у закритому акціонерному товаристві, що має наслідком припинення діяльності останнього, у звязку з перевищенням Державним управлінням справами своїх повноважень при наданні згоди на створення такого товариства. При чому, на момент розгляду справи в суді, наказ ФДМ України №2695 від 05.10.2005року скасований не був.

Також, як зазначено Вищим господарським судом України, судами не було прийнято до уваги і те, що згідно положення про Державне управління справами, затверджене Указом Президента України №1180 від 17.12.2002року, чинному на час створення ЗАТ«Готель «Україна», Державне управління справами, яке є спеціальним державним органом, що забезпечує діяльність Президента України, належить до органів виконавчої влади і не підвідомче Кабінетові Міністрів України та не було наділено повноваженнями надавати згоду ФДМ України на створення товариств без іноземних інвестицій, тоді як ЗАТ«Готель «Україна», згідно його установчих документів, саме і було створено без участі таких інвестицій.

Відповідно до ч.1 ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться в постанові касаційної інстанції, є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.07.2010року справу за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного управління справами до Фонду державного майна України та до ТОВ«Комерційна компанія», треті особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ЗАТ«Готель Україна» та ДП«Готель «Україна», про визнання недійсним договору про створення ЗАТ«Готель Україна», протоколу установчих зборів та статуту прийнято до провадження та присвоєно їй №5/73-22/325.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.08.2010року провадження у справі №5/73-22/325 було зупинено до набрання постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2010року у справі №2а-6632/10/2670.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.06.2011року провадження №5/73-22/325 було поновлено.

Державним управлінням справами суду першої інстанції подано заяву про зміну предмету позову, а саме останнє просило суд:

- залучити до участі у справі №5/73-22/325 Печерську районну у м.Києві державну адміністрацію у якості відповідача;

- визнати недійсним договір про створення ЗАТ«Готель Україна» від 28.10.2004року, укладений між ТОВ«Комерційна компанія» та Фондом державного майна України;

- визнати недійсним рішення установчих зборів ЗАТ«Готель Україна» від 12.11.2004року, викладене у протоколі №1;

- визнати недійсним статут ЗАТ«Готель Україна» від 12.11.2004року;

- визнати недійсним з моменту підписання наказ Фонду державного майна України від 28.10.2004року №2289 «Про участь Фонду державного майна України у ЗАТ«Готель Україна»;

- визнати недійсним з моменту підписання наказ Фонду державного майна України від 12.11.2004року №2463 «Щодо участі Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві «Готель Україна»;

- визнати недійсним запис про проведення державної реєстрації ЗАТ«Готель Україна»;

- припинити юридичну особу ЗАТ«Готель Україна» (ідент. код 33103340), зареєстроване 18.11.2004року Печерською районною у м.Києва державною адміністрацією;

- зобовязати державного реєстратора Печерської районної у м.Києві державної адміністрації провести державну реєстрацію припинення юридичної особи ЗАТ«Готель Україна».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.11.2011року до участі у справі №5/73-22/325 відповідачем-3 залучено ЗАТ«Готель Україна», а відповідачем-4 - Печерську районну у м.Києві державну адміністрацію.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.12.2011року у справі №5/73-22/325 позов задоволено частково. Визнано недійсним договір про створення закритого акціонерного товариства «Готель Україна» від 28.10.2004року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» та Фондом державного майна України. Визнано недійсним рішення установчих зборів закритого акціонерного товариства «Готель Україна» від 12.11.2004року викладене у протоколі №1. Визнано недійсним статут закритого акціонерного товариства «Готель Україна» від 12.11.2004року. Визнано недійсним з моменту підписання наказ Фонду державного майна України від 28.10.2004року №2289 «Про участь Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві «Готель Україна». Визнано недійсним з моменту підписання наказ Фонду державного майна України від 12.11.2004року №2463 «Щодо участі Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві «Готель Україна». Визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації закритого акціонерного товариства «Готель Україна» (ідент. код 33103340). Припинено юридичну особу закрите акціонерне товариство «Готель Україна» (ідент. код 33103340), зареєстроване 18.11.2004року Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією. В іншій частині в позові відмовлено. Присуджено до стягнення з Фонду Державного майна України в дохід Державного бюджету України 267,16грн. судових витрат за розгляд справи №5/73-22/325. Присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія в дохід Державного бюджету України 267,16грн. судових витрат за розгляд справи №5/73-22/325. Присуджено до стягнення з закритого акціонерного товариства «Готель Україна в дохід Державного бюджету України 267,16грн. судових витрат за розгляд справи №5/73-22/325.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції встановив наступне. ЗАТ«Готель Україна» не є правонаступником ДП«Готель «Україна» та реорганізація останнього була проведена з порушенням вимог законодавства, чинного на момент такої реорганізації; Державне управління справами перевищило свої повноваження при передачі державного майна ФДМ України для внесення своєї частки у статутний фонд (капітал) ЗАТ«Готель Україна», чим порушив вимоги Указу Президента України від 17.12.2002року №1180; ТОВ«Комерційна компанія» не виконало вимог ст.31 Закону України «Про господарські товариства» щодо внесення 50 відсотків внеску до реєстрації ЗАТ«Готель Україна», що, в свою чергу, стало підставою для задоволення позовних вимог.

Також, ухвалою господарського суд міста Києва від 19.12.2011року вжито задів до забезпечення позову у справі №5/73-22/325 шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: - нежитлову будівлю літера «А», розташовану за адресою м. Київ, вул. Інститутська 4; - нежитлову будівлю літера «Б», розташовану за адресою: м. Київ, вул. Інститутська 4; - нежитлову будівлю літера «В», розташовану за адресою: м. Київ, вул. Інститутська 4.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ«Комерційна компанія» звернулося до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2011року у справі №5/73-22/325, скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суд міста Києва від 19.12.2011року вжито у справі №5/73-22/325 та припинити провадження у справі.

20.01.2012року ТОВ«Комерційна компанія» подало доповнення до апеляційної скарги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач-2 посилається на неповне зясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті спірного судового рішення.

Порушенням норм процесуального права скаржник вважає наступне:

- справа не підвідомча господарському суду;

- Кабінет Міністрів України та Державне управління справами, в інтересах яких подано позов Заступником прокурора міста Києва, не можуть виступати позивачами по даній справі, оскільки відсутній закон, який би надавав їм таке право;

- суд не вжив заходів до того, щоб відповідачі-2, 3 мали можливість одержати копії заяви Державного управління справами про зміну предмету позову;

- резолютивна частина рішення, в порушення ст.84 Господарського процесуального кодексу України, не містить висновку про вимогу щодо відновлення строку позовної давності для звернення з позовом у даній справі, а судом не розглядалась така вимога прокурора взагалі.

Порушенням норм матеріального права скаржник вважає наступне:

- висновок суду першої інстанції про створення ЗАТ«Готель Україна» шляхом реорганізації ДП«Готель «Україна» з посиланням на п.3.2.1. статуту ЗАТ«Готель Україна» не відповідає вимогам ст.104 Цивільного кодексу України - є невірним;

- Державне управління справами мало повноваження на створення ЗАТ«Готель Україна», оскільки Положення про Державне управління справами, затверджене Указом Президента України від 17.12.2002року №1180 не є чинним;

- порушення ТОВ«Комерційна компанія» вимог ст.31 Закону України «Про господарські товариства» не є підставою для визнання недійсними засновницьких документів товариства, в тому числі статуту;

- суд, вирішуючи питання щодо не пропуску прокуратурою строку позовної давності для звернення до суду із даним позовом, не навів жодної норми закону на підтвердження цієї обставини;

- суд не врахував доводи відповідача-2 щодо практики Європейського суду з прав людини з аналогічних справ.

У своїх відзивах прокуратура міста Києва, позивачі та ДП«Готель «Україна» заперечують проти задоволення вимог апеляційної скарги ТОВ«Комерційна компанія», вважають спірне судове рішення законним та обґрунтованим, просять суд залишити його без змін.

Відповідачі-1, 3, 4 не скористались своїм правом згідно ч.1 ст.96 Господарського процесуального кодексу України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що, згідно ч.2 ст.96 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2012року у справі №5/73-22/325 апеляційну скаргу ТОВ«Комерційна компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2011року у справі №5/73-22/325 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 23.01.2012року.

Згідно розпорядження Керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2012року №02-15/26 було призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи №5/73-22/325, після проведення якого склад колегії суддів у справі №5/73-22/325 змінено на наступний: головуючий суддя Новіков М.М., судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2012року справу №5/73-22/325 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Новіков М.М., судді Зубець Л.П., Мартюк А.І., та призначено її розгляд на 29.02.2012року.

Згідно розпорядження Керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2012року було призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи №5/73-22/325, після проведення якого склад колегії суддів у справі №5/73-22/325 змінено на наступний: головуюча суддя АгриковаО.В., судді СуховийВ.Г. і ЧорногузМ.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2012року справу №5/73-22/325 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуюча суддя АгриковаО.В., судді СуховийВ.Г. і ЧорногузМ.Г., та призначено її розгляд на 03.04.2012року.

В судовому засіданні 03.04.2012року представник відповідачів-2, 3 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд їх задовольнити. В судовому засіданні 04.03.2012року представники прокуратури, позивачів, відповідача-1 та третьої особи заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги відповідача-2, просили суд спірне судове рішення залишити без змін.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Постановою Верховної Ради України №1511-ІV від 19.02.2004року «Про передачу цілісного майнового комплексу державного підприємства «Готель Україна» в управління Державного управління справами» цілісний майновий комплекс ДП«Готель «Україна», розташований по вул.Інститутській, 4 у місті Києві, який знаходився у віданні Верховної Ради України та забезпечував її діяльність, передано в управління Державного управління справами.

На виконання вказаної постанови, розпорядженням керівника Державного управління справами №154 від 19.03.2004року цілісний майновий комплекс ДП«Готель «Україна» було прийнято в управління Державного управління справами.

Державне управління справами листом №01-03-01/1-1568 від 08.06.2004року звернулось до Кабінету Міністрів України з пропозицією дозволити ФДМ України вжити заходів щодо створення на основі цілісного майнового комплексу ДП«Готель «Україна» господарського товариства.

За дорученням Премєр-Міністра України №25610/1/1-04 від 10.06.2004року ФДМ України було направлено пропозицію про створення господарського товариства, який і провів конкурсний відбір субєктів оціночної діяльності для визначення ринкової вартості внеску цілісного майнового комплексу ДП«Готель «Україна» для його внесення до статутного фонду господарського товариства, про що своїм листом №10-27-9413 від 09.07.2004року було повідомлено ДП«Готель «Україна».

28.08.2004року ТОВ«Комерційна компанія» звернулось до ДП«Готель «Україна» з пропозицією створити господарське товариство для проведення модернізації та реконструкції готелю.

Директор ДП«Готель «Україна» звернувся 06.09.2004року до Державного управління справами з проханням надати згоду на створення закритого акціонерного товариства з ТОВ«Комерційна компанія», у звязку із чим Державне управління справами листом №01-02-01/3-2443 від 08.09.2004року повідомило ДП«Готель «Україна» про те, що не заперечує проти внесення майна підприємства до статутного фонду спільного підприємства (господарського товариства).

З цих підстав, ФДМ України наказом №2289 від 28.10.2004року «Про участь Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві «Готель Україна» вирішив підтримати пропозицію ДП«Готель «Україна» (погоджену з Державним управління справами) про створення ЗАТ«Готель Україна» і виступити засновником ЗАТ«Готель Україна» шляхом підписання установчого договору про його створення та діяльність.

Також, між ТОВ«Комерційна компанія» та ФДМ України 28.10.2004року було укладено договір про створення ЗАТ«Готель Україна» і в цей же день Державне управління справами, ФДМ України та ЗАТ«Готель Україна» підписали акт №463 приймання-передачі внеску до статутного фонду товариства, яким Державне управління справами передало ФДМ України, а ФДМ України прийняв і передав до статутного фонду ЗАТ«Готель Україна» цілісний майновий комплекс ДП«Готель «Україна» на виконання ФДМ України своїх зобовязань щодо оплати акцій та згідно з договором «Про створення ЗАТ«Готель Україна» від 28.10.2004року.

ФДМ України 12.11.2004року було видано наказ №2463 «Щодо участі Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві «Готель Україна», яким взято на облік належний державі пакет акцій ЗАТ«Готель Україна» розміром 108504861грн., що становить 50,0% статутного фонду товариства, у якому також зазначено, що статутний фонд ЗАТ«Готель Україна» становить 217009722,00грн., поділений на 217009722 прості іменні акції номінальною вартістю 1,0 (одна) гривня.

12.11.2004року установчими зборами ЗАТ«Готель Україна» було прийнято рішення, викладене в протоколі №1, про створення ЗАТ«Готель Україна», затверджено його статут та визначено розмір статутного фонду, який було зареєстровано Печерською районною державною адміністрацією 18.11.2004року, а також, обрано виконавчі органи зазначеного товариства.

18.11.2004року проведено державну реєстрацію статуту закритого акціонерного товариства «Готель Україна» Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією, номер ЄДР 10701020000003620; ЗАТ«Готель Україна» видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи №027400.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, заступник прокурора міста Києва (з урахуванням уточнень Державного управління справами) просив суд визнати недійсними договір про створення ЗАТ«Готель Україна» від 28.10.2004року, укладений між ФДМ України і ТОВ«Комерційна компанія», протокол установчих зборів ЗАТ«Готель Україна» №1 від 14.11.2004року та статут ЗАТ«Готель Україна» від 12.11.2004року, накази Фонду державного майна України від 28.10.2004року №2289 «Про участь Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві «Готель Україна», від 12.11.2004року №2463 «Щодо участі Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві «Готель Україна» та запису про проведення державної реєстрації ЗАТ«Готель Україна». Також, позовними вимогами у даній справі є вимоги про припинення юридичної особи ЗАТ«Готель Україна» та зобовязання державного реєстратора Печерської районної у м.Києві державної адміністрації провести державну реєстрацію припинення юридичної особи ЗАТ«Готель Україна».

Як вірно визначено судом першої інстанції, відповідно до ч.1 ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обовязків іншим юридичним особам правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Згідно ст.108 Цивільного кодексу України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми; у разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обовязки попередньої юридичної особи.

Частиною1 ст.59 Господарського кодексу України визначено, що припинення діяльності субєкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників субєкта господарювання чи інших правонаступників, у а випадках, передбачених цим Кодексом за рішенням суду.

Отже, при перетворенні одна юридична особа припиняється, а інша юридична особа утворюється; перетворення юридичної особи може бути ініційоване її учасниками, органами юридичної особи, що мають на це повноваження.

Згідно з ч.15 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» перетворення вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичної особи, що припиняється у результаті перетворення. Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її реорганізації є датою державної реєстрації припинення попередньої юридичної особи, а дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації нової юридичної особи є датою державної реєстрації такої особи.

Частиною 4 ст.87 Цивільного кодексу України зазначено, що юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Згідно із пунктом 15 положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996року №118 (в редакції чинній на час державної реєстрації ЗАТ«Готель Україна»), у разі перереєстрації (створення) субєкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобовязань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно п.1.1. договору про створення ЗАТ«Готель Україна» та п.3.2.1. статуту ЗАТ«Готель Україна», товариство було створено його засновниками ТОВ«Комерційна компанія» і ФДМ України, шляхом реорганізації (перетворення) ДП«Готель «Україна» у ЗАТ«Готель Україна» та є його повним правонаступником.

Статтею 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обовязків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Пунктом 9.1 статуту ДП«Готель «Україна» встановлено, що припинення діяльності Готелю здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації. Згідно з п.9.2. статуту реорганізація Готелю здійснюється на основі рішення органу управління майном, яким є відповідно до п.1.3. статуту, Державне управління справами.

Натомість, відповідного рішення щодо реорганізації ДП«Готель «Україна» у ЗАТ«Готель Україна» ФДМ України не приймалось, у наказах №2289 від 28.10.2004року «Про участь Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві «Готель Україна» і №2463 від 12.11.2004року «Щодо участі Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві «Готель Україна» не йшлося про реорганізацію підприємства.

Статут юридичної особи за змістом частини другої ст.20 Господарського кодексу України є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обовязкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту. Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у звязку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Пленум Верховного Суду України в постанові №13 від 24.10.2008року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» розяснив, що відповідно до статей 88, 143, 154 Цивільного кодексу України, статей 57, 82 Господарського кодексу України, статей 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону «Про господарські товариства», статей 27, 30 Закону «Про державну реєстрацію» суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов: на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства; порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені; відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача.

Таким чином, доводи скаржника спростовуються вищевикладеним та колегія суддів дійшла до висновку про те, що положення статуту ЗАТ«Готель Україна» щодо правонаступництва внаслідок реорганізації ДП«Готель «Україна» не відповідають вимогам чинного законодавства в розумінні ст.104 Цивільного кодексу України.

Поряд із цим, колегією суддів враховано, що ФДМ України при створенні спільних підприємств, крім оплати державної частки, не уповноважений здійснювати інші дії щодо зазначеного майна, у тому числі приймати рішення про реорганізацію державних підприємств, про що зазначено в Декреті Кабінету Міністрів України від 15.12.1992року №8-92 «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності».

ФДМ України у своїх поясненнях вказано, що будь-яке майно, щодо якого уповноважений орган управління, в даному випадку по відношенню до ДП«Готель «Україна» таким органом є Державне управління справами, надав згоду на передачу до статутного фонду господарського товариства, передається Фонду лише з метою оплати державної частки у господарському товаристві, зокрема, оплати акцій ЗАТ«Готель Україна»). Тобто, державне майно не передається до сфери управління ФДМ України.

Крім того, 27.12.2004року Керівник Державного управління справами прийняв розпорядження №886 «Про припинення Державного підприємства «Готель Україна» шляхом його ліквідації зі створенням ліквідаційної комісії, порядком і строками ліквідації.

06.01.2005року на виконання розпорядження №886 ДП«Готель «Україна» видано наказ №4 «Про забезпечення виконання розпорядження Керівника Державного управління справами від 27.12.2004року №886», яким створено робочу групу для реалізації заходів припинення ДП«Готель «Україна».

31.12.2004року розпорядженням Керівника Державного управління справами №903 призупинено дію розпорядження від 27.12.2004року №886 «Про припинення Державного підприємства «Готель «Україна» шляхом його ліквідації» на період додаткового вивчення документів з метою підготовки висновків щодо наявності передумов здійснення ліквідації підприємства на підставі доповідної записки Юридичного управління від 30.12.2004року, керуючись положенням про Державне управління справами, затвердженим Указом Президента України від 17.12.2002року №1180.

01.02.2005року Державним підприємством «Готель «Україна» видано розпорядження №1, відповідно до якого призупинено дію наказу №4 від 06.01.2005року до надходження додаткової інформації від керівництва Державного управління справами та голови ліквідаційної комісії.

На момент розгляду справи підприємство не ліквідовано.

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України «Про приватизацію державного майна» державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють такі основні повноваження, зокрема, змінюють у процесі приватизації організаційну форму підприємств, що перебувають у державній власності; здійснюють повноваження власника державного майна у процесі приватизації. Статтею 12 Закону України «Про приватизацію державного майна» передбачено, що орган, що здійснює управління майном цього підприємства, передає у встановленому порядку функції з управління цим майном державним органам приватизації.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що з 19.03.2004року цілісний майновий комплекс готель «Україна» знаходився в управлінні Державного управління справами.

Законом України «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання» від 18.11.1992року Кабінету Міністрів України тимчасово, строком до 21.05.1993року, делеговано повноваження видавати декрети в сфері законодавчого регулювання з питань, передбачених п.13 ст.97 Конституції України. Тобто видані в цей період Кабінетом Міністрів України Декрети мають силу закону.

Декретом Кабінету Міністрів України від 12.05.1993року №50-93 «Про впорядкування управління майном, що забезпечує діяльність органів законодавчої та виконавчої влади» право розпоряджатися майном, що забезпечує діяльність Президента України, надано органам, які здійснюють управління зазначеним майном у порядку, встановленому Президентом України.

З п.2.1.статуту ДП«Готель «Україна» вбачається, що майно Готелю використовується з метою забезпечення діяльності, зокрема, Президента України. Пунктом 1.3 статуту ДП«Готель «Україна» встановлено, що органом управління майном Готелю є Державне управління справами. Таким чином, як вже зазначалось вище, право розпоряджатися майном готелю «Україна» належить Державному управлінню справами, але виключно у порядку, встановленому Президентом України.

Відповідно до п.2 п.п.15 п.4 положення про Державне управління справами, затвердженого Указом Президента України від 17.12.2002року №1180, Державне управління справами відповідно до переданих йому повноважень щодо управління державним майном приймає рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств установ і організацій, заснованих на державному майні, надає згоду Фонду державного майна України на створення підприємств з іноземними інвестиціями будь-яких організаційних форм, до статутного фонду яких передається майно, що перебуває в управлінні Державного управління справами.

Відповідно до ч.1 ст.116 Господарського кодексу України підприємство, створене відповідно до вимог цього Кодексу, в статутному капіталі якого не менш як десять відсотків становить іноземна інвестиція, визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс.

Державне управління справами є спеціальним державним органом, що забезпечує діяльність Президента України, належить до органів виконавчої влади і не підвідомче Кабінету Міністрів України, та не було наділено повноваженнями надавати згоду ФДМ України на створення товариств без іноземних інвестицій, тоді як вказане товариство, згідно його установчих документів, було саме створено без участі таких інвестицій, тобто не мало статусу підприємства з іноземними інвестиціями.

Таким чином, на переконання колегії суддів, Державне управління справами при наданні дозволу на створення ЗАТ«Готель Україна» згідно листа від 08.09.2004року №01002-01/3-2443, перевищило свої повноваження щодо управління майном, а при створенні ЗАТ«Готель «Україна» та передачі державного майна до статутного фонду новоствореного товариства фактично відбулась зміна власника державного майна цілісного майнового комплексу, яке було передано у власність ЗАТ«Готель Україна».

Колегією суддів відхиляються доводи відповідача-2 про невідповідність вимогам законодавства наказу ФДМ України №2695 від 05.10.2005року, яким скасовано накази від 28.10.2004року №2289 про участь Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві «Готель Україна» та від 12.11.2004року №2463 щодо участі Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві «Готель Україна»; Департаменту міждержавних майнових відносин та спільних підприємств доручено повідомити про прийняття цього наказу Прокуратуру міста Києва та Державне управління справами Президента України. Як вірно вказав суд першої інстанції, в даному випадку йдеться про скасування ФДМ України в межах своєї компетенції своїх попередніх наказів щодо його участі у закритому акціонерному товаристві, що має наслідком припинення діяльності останнього, у звязку з перевищенням Державного управління справами своїх повноважень при наданні згоди на створення такого товариства.

Враховуючи наведені вище обставини справи та обмеження повноважень Державного управління справами, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що накази Фонду державного майна України від 28.10.2004року №2289 та від 12.11.2004року №2463 суперечать чинному законодавству України, що є підставою для визнання їх недійсними в судовому порядку.

Також, відповідно до ст.31 Закону України «Про господарські товариства» у випадках, коли всі акції акціонерного товариства розподіляються між засновниками, вони (засновники) повинні внести до дня скликання установчих зборів не менше 50% номінальної вартості акцій.

Як вбачається з матеріалів справи, на день скликання установчих зборів 12.11.2004року, ТОВ«Комерційна компанія» зобовязання щодо внесення не менше 50% номінальної вартості акцій ЗАТ«Готель Україна», а саме не менше 54252430,50грн., виконані не були.

Відповідачем-2 свої зобовязання виконано пізніше, а саме кошти від ТОВ«Комерційна компанія» як одного із засновників ЗАТ«Готель Україна» надійшли на рахунок останнього 02.02.2005року.

Тому, скаржник вважає, що відповідно до ст.110 Цивільного кодексу України, при усуненні допущених порушень при реєстрації товариства, підстав для його припинення не має.

Однак, зазначене порушення закону не є єдиною підставою для задоволення позовних вимог про визнання судом недійсною державної реєстрації ЗАТ«Готель Україна». Статтею 110 Цивільного кодексу України, зокрема, визначено, що юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом. З огляду на те, що як правомірно було встановлено судом першої інстанції, під час створення ЗАТ«Готель Україна» були допущені порушення закону, які усунути не можливо, а саме: відсутність у ФДМ України повноважень на розпорядження цілісним майновим комплексом готелю «Україна» та перевищення Державним управлінням справами своїх повноважень при наданні згоди на створення ЗАТ«Готель Україна», суд першої інстанції прийняв вірне рішення про визнання недійсною державної реєстрації ЗАТ«Готель Україна» та припинення ЗАТ«Готель Україна».

При цьому, господарським судом міста Києва правомірно відхилено доводи відповідача-2 про не набрання чинності Указом Президента України від 03.02.2004року №144 «Питання Державного управління справами» в звязку з його не оприлюдненням, оскільки згідно п.7 Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання чинності», яким передбачено, що акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, які не мають загального значення чи нормативного характеру, можуть не публікуватися за рішенням відповідного органу. Ці акти та акти з обмежувальними грифами офіційно оприлюднюються шляхом надіслання відповідним державним органам та органам місцевого самоврядування і доведення ними до відома підприємств, установ, організацій та осіб, на яких поширюється їх чинність. Неопубліковані акти Верховної Ради України і Президента України набирають чинності з моменту одержання їх державними органами або органами місцевого самоврядування, якщо органом, що їх видав, не встановлено інший строк набрання ними чинності.

Одночасно, ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції чинній на час проведення державної реєстрації ЗАТ«Готель Україна») встановлено, що державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній карті; перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації; внесення відомостей про юридичну особа або фізичну особу-підприємця до Єдиного державного реєстру; оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію та виписки з Єдиного державного реєстру.

Згідно ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено вичерпний перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи, а саме: невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення державної реєстрації юридичної особи; невідповідність установчих документів вимогам ч.3 ст.8 цього Закону; порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, зокрема, наявність обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які зазначені законом як посадові особи органу управління юридичної особи; невідповідність відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі; наявність обмежень щодо вчинення засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженою ними особою юридичних дій, які встановлені абзацом четвертим частини другої ст.35 цього закону; наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися; використання у найменуванні юридичної особи повного чи скороченого найменування органу державної влади або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність задоволення судом першої інстанції вимог в частині визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ЗАТ«Готель Україна» у звязку з тим, що під час створення ЗАТ«Готель Україна» були допущені порушення законодавства України, які неможливо усунути.

Поряд із тим, вимоги про зобовязання державного реєстратора Печерської районної у м.Києві державної адміністрації провести державну реєстрацію припинення юридичної особи ЗАТ«Готель Україна», задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Як вірно вказав місцевий господарський суд, в цій частині права та інтереси держави Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією не порушені, а норми процесуального закону не передбачають вирішення спору на майбутнє, що визначено п.4 ч.1 ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Прийняття судом рішення у даній справі щодо припинення юридичної особи ЗАТ«Готель Україна» своїм наслідком передбачає вчинення державним реєстратором відповідних дій щодо проведення державної реєстрації припинення юридичної особи у встановленому чинним законодавством порядку, тому у суду відсутні підстави вважати, що відповідач-4 буде порушувати вимоги закону, права позивачів чи держави.

Доводи скаржника про непідвідомчість даної справи господарським судам, колегією суддів відхиляються, з наступних підстав.

В господарських судах не підлягають розгляду спори за межами підвідомчості, яка регламентована, зокрема, ст.ст.1, 12 - 17 Господарського процесуального кодексу України та іншими законодавчими актами. За змістом наведеної правової норми вбачається, що якщо розвязання даної категорії спорів входить до компетенції інших органів (судових, адміністративних), то господарський суд не має права розглядати такі позови і зобовязаний відмовити в їх прийнятті. При цьому, колегія суддів бере до уваги, що ст.124 Конституції України регламентовано, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.22 Закону України «Про судоустрій України» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Місцеві адміністративні суди розглядають адміністративні справи, повязані з правовідносинами у сфері державного управління (справи адміністративної юрисдикції).

За змістом ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що повязані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Отже, з огляду на приписи ч.3 ст.22 Закону України «Про судоустрій України», та вимоги ст.ст.1, 41, 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам ст.1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Поняття «справа адміністративної юрисдикції» наведене у ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України, де під такою справою визначено переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є субєкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між двома (кількома) конкретними субєктами стосовно їхніх прав та обовязків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один субєкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) субєктів, а ці субєкти відповідно зобовязані виконувати вимоги та приписи такого владного субєкта.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ. З господарськими спорами можуть пересікатися категорії спорів, визначені в пп. 1, 3, 4 ч.1 зазначеної статті, а саме:

а) спори субєкта господарювання із субєктом владних повноважень щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності останнього;

б) спори між субєктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, а також спори з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

в) спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Поняття «субєкт владних повноважень» визначено ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відтак, необхідною ознакою субєкта владних повноважень є здійснення цим субєктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним субєктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Якщо субєкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює зазначених владних управлінських функцій (щодо іншої особи, яка є учасником спору), то такий субєкт не перебуває «при здійсненні управлінських функцій» і не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак субєкта владних повноважень і, отже, спір за участю останнього повинен вирішуватися господарським судом.

Таким чином, від справ господарської юрисдикції за участю субєктів господарської діяльності і субєктів владних повноважень адміністративні справи відрізняються особливим змістом правовідносин між сторонами та предметом позовних вимог.

З огляду на викладене до компетенції господарських судів відноситься розгляд спорів між субєктами господарської діяльності, а також спори, повязані зокрема, з утворенням субєктів господарювання, їх реорганізацією і ліквідацією, включаючи спори про визнання недійсними установчих документів, припинення діяльності юридичної особи та скасування її державної реєстрації, у тому числі і за позовами органів державної влади, органів місцевого самоврядування, де останні не здійснюють владних управлінських функцій.

Як вбачається із матеріалів справи, 19.10.2011року Вищий адміністративний суд України розглянув касаційну скаргу ТОВ«Комерційна компанія» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2010року у справі №2а-6632/10/2670 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010року та встановив, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з порушенням норм процесуального права.

Суди невірно витлумачили і застосували ст.ст.2, 3, 17 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.1, 2 Господарського процесуального кодексу України та помилково визначили статус ФДМ України при прийнятті оскаржуваних наказів як субєкта владних повноважень, що здійснює владні управлінські функції та вважали спір публічно-правовим.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 19.10.2011року зазначає, що справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між двома конкретними субєктами (між Державним підприємством та Фондом) стосовно їхніх прав та обовязків у конкретних правовідносинах (в даному випадку щодо створення ЗАТ«Готель «Україна»), у яких ФДМ України владно керує поведінкою Державного підприємства, а останнє зобовязано виконувати вимоги та приписи оскаржуваних наказів ФДМ України. Однак, ніяких вимог та приписів оскаржувані накази ФДМ України перед Державним підприємством не ставлять і ніякі зобовязання щодо створення ЗАТ«Готель «Україна» та передачі майна готелю на нього не покладаються. ФДМ України виступає як засновник ЗАТ«Готель «Україна», метою якого є придбання корпоративних прав, здійснення підприємницької діяльності з ціллю отримання прибутку, тобто виконує господарські функції, а не владні управлінські.

Вказане підтверджується постановою Верховного Суду України від 25.03.2009року по справі №48/106-А за позовом ТОВ«Комерційна компанія» до ФДМ України, треті особи - Державне управління справами, ЗАТ«Готель «Україна», ДП«Готель «Україна» про скасування наказу ФДМ України №2695 від 05.10.2005року «Про скасування наказів ФДМ України від 28.10.2004року №2289 та від 12.11.2004року №2463». Верховний Суд України визначив, що спір за участю субєкта господарювання та ФДМ України про визнання незаконним наказу останнього про скасування своїх попередніх наказів, згідно з якими ФДМ України виступив співзасновником господарського товариства, вніс вклад до статутного фонду та вживав подальших заходів щодо його створення та діяльності, не є публічно-правовим і не належить до компетенції адміністративних судів, оскільки заявлені субєктом господарювання вимоги випливають із корпоративних правовідносин.

Також Верховний Суд України визначив, що не підлягають розгляду в адміністративних судах вимоги про припинення юридичної особи.

Враховуючи всі обставини справи, ухвалою Вищого адміністративного суду України 19.10.201року1 закрито провадження у справі у звязку з тим, що вона не належить розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Отже, спір у даній справі не стосується реалізації субєктом владних повноважень своїх повноважень, що встановлюються між цим органом і субєктом підприємницької діяльності та не повязані з його компетенцією щодо здійснення відповідних управлінських функцій. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо підвідомчість даний справі господарському суду.

Колегія суддів також відхиляє доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті заяви позивача-2 про зміну предмету позову. Як вбачається із матеріалів справи, враховуючи прийняття Вищим адміністративним судом України ухвали від 19.10.2011року із закриттям провадження в адміністративній справі, Державним управлінням справами 18.11.2011року було подано заяву до господарського суду міста Києва про зміну предмету позову в справі №5/73-22/325.

При врахуванні поданих уточнень господарський суд міста Києва до участі у справі відповідачем-3 залучено ЗАТ«Готель «Україна», а відповідачем-4 - Печерську районну у місті Києві державну адміністрацію (ухвала суду від 21.11.2011року).

Слід зазначити, що заява про зміну предмету позову була розглянута в судовому засіданні 21.11.2011року, у звязку з чим, судом відкладено розгляд справи на 19.12.2011року.

Таким чином, представник скаржника, який був присутній в судовому засіданні 21.11.2011року, мав можливість на протязі місяця ознайомитися з матеріалам справи та надати заперечення проти уточнених позовних вимог. Разом з тим, заява про зміну предмету позову направлена на адресу ТОВ«Комерційна компанія» поштою.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що своєю заявою від 19.12.2011року представник прокуратури міста Києва підтримав заявлені Державним управлінням справи позовні вимоги в повному обсязі, що в свою чергу спростовує доводи скаржника про те, що прокуратура, яка заявляла позов в інтересах Кабінету Міністрів України та Державного управління справами, не підтримувала змінені позовні вимоги. Представник Кабінету Міністрів України у ході даного судового засідання також підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Викладене свідчить про зясування судом першої інстанції позиції Кабінету Міністрів України та прокуратури міста Києва щодо зміни предмету позову.

Скаржник зазначає, що суд не дослідив обставину щодо дати оскаржуваного протоколу. В матеріалах справи фігурує протокол №1 від 12.11.2004року, а позовна вимога прокуратури стосується протоколу №1 від 14.11.2004року. Таким чином, на переконання скаржника, суд не розглянув цю вимогу, що також є підставою для скасування рішення.

Дане твердження є необґрунтованим і відхиляється колегією суддів з огляду на таке.

Державне управління справами у заяві про зміну предмету позову у справі №5/73-22/325 зазначає, що прокуратура у своєму позові просить визнати недійсним протокол установчих зборів від 14.11.2004року №1. Разом з тим, Державне управління справами звертає увагу на те, що заступник прокурора міста Києва мав на увазі рішення установчих зборів ЗАТ«Готель Україна» від 12.11.2004року, викладене у протоколі №1, адже саме цим рішенням про створення ЗАТ«Готель Україна» було затверджено статут та розмір статутного фонду даного товариства (ст.5 цієї заяви). Саме тому Державне управління справами просить визнати недійсним рішення установчих зборів ЗАТ«Готель Україна» від 12.11.2004року, викладене у протоколі №1.

У поясненнях від 19.12.2011року прокуратура міста Києва зазначає, що підтримує заявлені Державним управлінням справами позовні вимоги у повному обсязі. Тобто, прокуратура погодилась з твердженням Державного управління справами про те, що у позовній заяві від 13.11.2009року №05/252-05 замість протоколу установчих зборів ЗАТ«Готель Україна» від 14.11.2004року №1 малось на увазі рішення установчих зборів ЗАТ«Готель Україна» від 12.11.2004року, викладене у протоколі №1.

Наведене свідчить про те, що суд першої інстанції правомірно не розглянув вимогу прокуратури про визнання недійсним протоколу установчих зборів ЗАТ«Готель Україна» від 14.11.2004року №1, оскільки прокуратура підтримала заявлену Державним управлінням справами позовну вимогу про визнання недійсним рішення установчих зборів ЗАТ«Готель Україна» від 12.11.2004року, викладеного у протоколі №1.

Скаржник зазначає, що Кабінет Міністрів України та Державне управління справами не мають права звертатись до суду з вимогою про ліквідацію юридичної особи, оскільки статтею 110 Цивільного кодексу України таке право надано лише органу, що здійснює державну реєстрацію, а також учасникам юридичної особи.

Дане твердження є необґрунтованим і не повинно братись судом до уваги з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.110 Цивільного кодексу України вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у п.2 ч.1 цієї статті, може бути предявлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств - також Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Положення вищезазначеної норми Цивільного кодексу України не містить обмеження щодо складу осіб, які можуть звернутися до суду з вимогою про ліквідацію юридичної особи.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно розглянув зазначену позовну вимогу та правильно застосував при вирішенні справи положення статті 110 Цивільного кодексу України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що виникнення спору у даній справі обумовлюється позицією прокуратури щодо неправомірності створення та реєстрація закритого акціонерного товариства на базі цілісного майнового комплексу «Готель Україна».

Згідно п.2 ст.121 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян чи держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст.35 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобовязаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили. Прокурор має рівні права з іншими учасниками судового засідання. Обсяг і межі повноважень прокурора, який бере участь у судовому процесі, визначаються цим Законом та процесуальним законодавством України.

Згідно з п.1 ч.3 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» формами представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.

Частина5 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» вказує, що прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Звертаючись до суду із позовом у даній справі прокурор зазначав, що відчуження майна державного підприємства відбулось з порушенням законодавства, яке встановлює повноваження та процедуру відчуження, складає загрозу інтересам держави.

Отже, оскільки при створені ЗАТ«Готель Україна», засновниками якого були ТОВ«Комерційна компанія» та Фонд державного майна України, до статутного фонду ЗАТ«Готель Україна» було передано цілісний майновий комплекс готель «Україна» державного підприємства «Готель «Україна», прокуратурою правомірно було подано позов в інтересах держави, що спростовує доводи відповідача-2 про необґрунтованість звернення прокурора до господарського суду.

Поряд із тим, посилання скаржника на те, що резолютивна частина рішення, в порушення ст.84 Господарського процесуального кодексу України, не містить висновку про вимогу щодо відновлення строку позовної давності для звернення з позовом у даній справі, а судом не розглядалась така вимога прокурора взагалі, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

У травні 2005року Прокуратура міста Києва звернулась до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ЗАТ«Готель «Україна», ТОВ«Комерційна компанія», Фонду державного майна України та Печерської районної державної адміністрації про визнання недійсними: наказу Фонду державного майна України №2289 від 28.10.2004року; договору про створення ЗАТ«Готель «Україна», що укладений між ТОВ«Комерційна компанія» та ФДМ України від 28.10.2004року; статуту ЗАТ«Готель «Україна»; наказу Фонду державного майна України №2463 від 12.11.2004року; рішення установчих зборів ЗАТ«Готель «Україна» від 12.11.2004року; запису про проведення державної реєстрації ЗАТ«Готель «Україна» та визнання недійсним акту приймання-передачі №463 від 28.10.2004року.

Ухвалою суду від 07.06.2005року було порушено провадження у справі №48/214 за правилами Господарського процесуального кодексу України, однак, у подальшому ухвалою від 16.12.2005року судом розєднано позовні вимоги у даній справі та вирішено в порядку господарського судочинства розглядати справу №48/214, предметом якої є визнання недійсними: договору про створення ЗАТ«Готель «Україна»; статуту ЗАТ«Готель «Україна»; рішення установчих зборів ЗАТ«Готель «Україна» від 12.11.04р; акту №463 приймання-передачі нерухомого майна до статутного фонду ЗАТ«Готель «Україна» від 28.10.2004року; а в порядку адміністративного судочинства розглядати справу №48/214а про визнання нечинним повністю наказу Фонду державного майна України №2289 від 28.10.2004року «Про участь Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві «Готель Україна» та наказу Фонду державного майна України №2463 від 12.11.2004року «Щодо участі Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві «Готель Україна»; визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ЗАТ«Готель «Україна» та про припинення юридичної особи ЗАТ«Готель «Україна».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2006року відмовлено у задоволенні апеляційної скарги ТОВ«Комерційна компанія», а ухвали господарського суду міста Києва від 16.12.2005року залишені без змін.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.05.2006року розгляд справи №48/214, який здійснювався за нормами Господарського процесуального кодексу України, було зупинено до розгляду справи №48/214а, який здійснювався за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановою господарського суду міста Києва від 08.06.2006року задоволено позов Прокуратури міста Києва у справі №48/214а.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.04.2007року задоволено касаційну скаргу ТОВ«Комерційна компанія», скасовано ухвали господарського суду міста Києва від 16.12.2005року про розєднання справ та про відмову у закриті провадження та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2006року, а провадження по справі №48/214 закрито. Зазначеною ухвалою суду також визнано такою, що втратила законну силу постанову господарського суду міста Києва від 08.06.2006року у справі №48/214а; провадження у справі закрито. Ухвала Вищого адміністративного суду України від 12.04.2007року мотивована порушенням господарським судом міста Києва норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду України від 05.09.2007року скаргу Фонду державного майна України залишено без розгляду.

Відповідно до ч.2, 3 ст.264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі предявлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Враховуючи вищевикладені правові норми, господарський суд вважає, що з предявленням у 2005 році Прокуратурою міста Києва позову, який розглядався в межах господарської справи №48/214 та адміністративної справи №48/214а (предметом розгляду яких, серед іншого, були й ті ж вимоги, що й у даній справі), перебіг строку позовної давності був перерваний та розпочався заново після прийняття Верховним Судом України ухвали від 05.09.2007року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що строк позовної давності при поданні даного позову Прокуратурою міста Києва не пропущений та відновлення не потребує, про що було правомірно зазначено в оскарженому рішенні.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Під час повторного розгляду справи судом першої інстанції виконано всі вказівки, викладені в постанові Вищого господарського суду України від 07.07.2010року у справі №5/73.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2011року у справі №5/73-22/325.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

постановив:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2011року у справі №5/73-22/325 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2011року у справі №5/73-22/325 залишити без змін.

3.Справу №5/73-22/325 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяАгрикова О.В.

СуддіЧорногуз М.Г

Суховий В.Г.

06.04.12 (відправлено)