Постанова № 22406397, 03.04.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2012 № 42/387

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Сітайло Л.Г.

за участю секретаря Кравчук О.І.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1. (дов. від 31.01.2012 р.)

ОСОБА_2. (дов. від 27.10.2011 р.)

від відповідача ОСОБА_3. (дов. від 28.03.2011 р.)

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Херсонський

нафтопереробний завод»

на рішення

господарського суду м. Києва

від 31.01.2012 р.

у справі № 42/387 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Херсонський

нафтопереробний завод» (далі ПАТ «Херсонський

нафтопереробний завод»)

до Державного підприємства матеріально-технічного

забезпечення залізничного транспорту України

«Укрзалізничпостач» (далі ДП «Укрзалізничпостач»)

про стягнення боргу, ціна позову 395913,34 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду м. Києва від 31.01.2012 р. по справі № 42/387 позов задоволено частково: з ДП «Укрзалізничпостач» стягнуто на користь ПАТ «Херсонський нафтопереробний завод» 239657,02 грн. боргу, 4793,14 грн. витрат по оплаті судового збору. В позові в іншій частині відмовлено.

Не погодившись зі згаданим рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обрунтування своїх вимог зазначив, що місцевим судом при прийнятті судового рішення не взято до уваги, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується одержання відповідачем дизельного палива в кількості 39901,56 тон на загальну суму 313334885,84 грн., а доказів вини позивача в нестачі дизельного палива під час приймання товару відповідачем суду не надано, ним зазначено різні суми нестач тощо.

В судових засіданнях представник апелянта доводи своєї скарги підтримав, просив рішення скасувати в частині відмови в задоволенні вимог та прийняти нове про задоволення позову повністю за наведених у скарзі підстав.

Представник відповідача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне й обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню за таких обставин.

Так, 21.11.2011 р. ПАТ «Херсонський нафтопереробний завод» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ДП «Укрзалізничпостач» про стягнення 395913,34 грн. боргу. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що 31.03.2010 р. між сторонами укладено договір поставки № ЦХП-14-01010-01 (далі Договір), за умовами якого позивач зобовязався передати відповідачу дизельне паливо марки Л-0,2-62, а останній прийняти та оплатити його вартість. Позивачем на виконання Договору поставлено дизельне паливо в кількості 39901,56 тон на загальну суму 313334885,84 грн.. Відповідачем борг оплачено частково в розмірі 312938972,25 грн., станом на 20.07.2011 р. його заборгованість становить 395 913,34 грн.. Відповідачем борг не визнано з посиланням на ст.ст. 613-614 ЦК України, претензії щодо нестачі товару від відповідача не надходили тощо.

До матеріалів справи долучено відзив ДП «Укрзалізничпостач» на позовну заяву, згідно якого суму не сплачено через виявлену нестачу дизельного палива тощо.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини справи, дослідивши надані ними письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про підставність й обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 239657,02 грн. боргу, а відтак їх задовольнив, в іншій частині позову відмовив.

Так, задовольняючи позов в вищезгаданій частині вимог, місцевий суд встановив, що з пояснень відповідача, наявних в матеріалах справи залізничних накладних, актів приймання нафтопродуктів за кількістю №№ б/н від 28 травня 2010 р., 1 від 29 травня 2010 р., 18 від 18 серпня 2010 р., 2 від 19 серпня 2010 р., 57 від 15 вересня 2010 р., 038, 57/1 від 16 вересня 2010 р., 38ом від 24 листопада 2010 р., 38 від 25 листопада 2010 р., комерційних актів №№ 470661/5 від 28 травня 2010 р., 037211/163 від 18 липня 2010 р., 015411/30, 036478/4 від 15 вересня 2010 р., 756621/11 від 24 листопада 2010 р. видно, що при одержанні товару на станції призначення виявлено нестачу в наступних залізничних цистернах: № 72854177, в якій замість належних 49326 кг знаходилося 49047 кг, різниця з врахуванням норм природних втрат та похибки при зважуванні становить 279 кг; № 74030545 замість 58419 кг 58125 кг, різниця 290 кг; № 72814056 замість 49948 кг 49710 кг, різниця 235 кг; № 73149924 замість 58475 кг 58031 кг, різниця 444 кг; № 73949646 замість 61282 кг 60288 кг, різниця 990 кг. Приймання товару за кількістю проводилось відповідачем комісійно після належного надсилання повідомлень на адресу вантажовідправника, призначеного позивачем - ТОВ “Укрространсойл”, виявлену нестачу і неявки його представника для участі в спільному прийманні вантажу.

Дії відповідача щодо приймання відвантаженого позивачем товару,на думку місцевого суду, відповідали умовам укладеного між сторонами Договору та вимогам чинного законодавства. Вартість відсутнього товару в урахуванням погоджених Договором цін становила 156 256,57 грн.. Оскільки товар на цю суму позивачем відповідачу не передано, то вимоги про стягнення 156256,57 грн. боргу суд розцінив як безпідставні. Натомість доказів належної оплати іншої частини боргу за Договором місцевому суду не надано.

З огляду на наведене, місцевий суд дійшов висновку про стягнення на підставі ст. 622 ЦК України з відповідача на користь позивача 239 657,02 грн. боргу.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 156256, 57 грн. боргу за таких обставин.

Так, апеляційним судом встановлено, що позивачем на виконання Договору поставлено відповідачу 38426,120 тон дизельного палива на загальну суму 313334885,84 грн.. Наведене підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними сторонами та скріпленими печатками актами прийому-передачі нафтопродуктів ( т. 1 а.с. 161-224). В кожному акті є відомості про відсутність претензій сторін одна до одної щодо кількості та якості товару.

Згідно п. 4.3 Договору фактична кількість товару в залізничних цистернах, в яких він поставляється, повинна відповідати кількості , яка зазначена в залізничній накладній.

Товар за кількістю, що поставлено в залізничній цистерні, здійснюється замовником у порядку, передбаченому Інструкцією “Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України” № 281/171/578/155 від 20 травня 2008 р., зареєстрованої Міністерством Юстиції України із складанням акту приймання нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП ( п. 4.4 Договору).

У відповідності до п. 4.5 Договору, у випадку, коли виявлено нестачу товару, яка перевищує норми природних втрат та границі відносної похибки вимірювань (в разі застосування нерівноцінних методів вимірювання), замовник надає постачальнику претензію з додаванням зазначених в Інструкції документів ( п. 4.4 Договору).

Відповідно до п. 5.28 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, яку затверджено Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та звязку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008 р. (далі Інструкція) у разі встановлення нестачі нафти або нафтопродуктів з вини вантажовідправника, яка після списання природних втрат перевищує граничнодопустиме відхилення між результатами вимірювання маси нафти та нафтопродуктів вантажовідправником і вантажоодержувачем (якщо це обумовлено умовами договору), матеріально відповідальна особа припиняє їх приймання і негайно повідомляє про це керівника свого підприємства. При цьому матеріально відповідальна особа має забезпечити зберігання кількості одержаної нафти або нафтопродуктів, а також вжити заходів, що унеможливлюють погіршення їх якості. Одночасно з припиненням приймання вантажоодержувач зобов'язаний викликати представника вантажовідправника для участі в прийманні нафти або нафтопродуктів і складанні акта приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, якщо інше не передбачено умовами договору.

Доказів дотримання згаданих вимог п. 5.28 Інструкції відповідачем апеляційному суду не надано. Твердження відповідача про нестачу товару на суму 395913,34 грн., на думку апеляційного суду, не підтверджено належними доказами по справі. Доказів вини саме позивача в недостачі дизельного палива апеляційному суду апелянтом не надано.

Натомість в матеріалах справи наявний підписаний сторонами акт звірки № 7 станом на 31.03.2010 р., згідно якого відповідачем визнано заборгованість перед позивачем в розмірі 328643,55 грн., позивач наполягав на заборгованості відповідача в розмірі 395913,34 грн.. Крім цього, в матеріалах справи є також підписаний сторонами акт звірки № 9 станом на 31.03.2010 р., , згідно якого відповідачем визнано заборгованість перед позивачем в розмірі 239657,03 грн., натомисть позивач вважав, що станом на 31.12.2010 р. заборгованість відповідача становить 395913,34 грн..

З огляду на наведене апеляційний суд вважає, що наявні в матеріалах справи акти звірки є доказом заборгованості відповідача за поставлене йому позивачем дизельне пальне, незважаючи на визнання відповідачем в кожнім разі різних сум заборгованості. Наявні в матеріалах докази та відсутність ініційованих відповідачем по справі звернень та позовів з приводу відшкодувань вищезгаданих нестач дають підстави вважати, що позиція відповідача є безпідставною та недоведеною в даній справі.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. Субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин на підставі ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобовязання належним чином згідно закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, які в певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити необхідних для належного виконання нею зобовязання заходів враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу ( ч. 2 ст. 193 ГК України). Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив на підставі п. 1 ст. 612 ЦК України, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його в установлений договором або законом строк.

Згідно п. 6.2 Договору замовник при виконанні постачальником п. 6.1 Договору та підписанні акту прийому-передачі (п. 8.6 Договору), здійснює оплату в гривнях за банківськими реквізитами постачальника протягом 80 банківських днів із дати поставки товару, але не раніше надання постачальником документів. Термін оплати може збільшуватися за згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди.

Апеляційним судом безспірно встановлено, що відповідачем сплачено за дизельне паливо 312938972,25 грн., що ним не заперечувалось. Тому обґрунтованим є стягнення з відповідача на користь позивача 395913,34 грн. заборгованості за Договором за поставлений товар.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржене рішення суду першої інстанції є помилковим в частині відмови в стягненні 156256, 57 грн. боргу, тому таке підлягає в цій частині скасуванню з прийняттям нового про задоволення позову, решта рішення слід залишити без змін. Відповідно апеляційна скарга підлягає задоволенню в повному обсязі

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Херсонський нафтопереробний завод» задовольнити, рішення господарського суду м. Києва від 31.01.2012 р. по справі № 42/387 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Прийняти в цій частині нове рішення : позов Приватного акціонерного товариства «Херсонський нафтопереробний завод» до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» про стягнення 156256, 57 грн. боргу задовольнити.

Стягнути Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (03049, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 11/15, ідентифікаційний код 19014832) на користь Приватного акціонерного товариства «Херсонський нафтопереробний завод» (73000, м. Херсон, вул. Нафтовиків, 52, ідентифікаційний код 34785383) 156256 (сто пятдесят шість тисяч двісті пятдесят шість) грн. 57 коп. боргу.

В іншій частині рішення господарського суду м. Києва від 31.01.2012 р. по справі № 42/387 залишити без змін.

Стягнути Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (03049, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 11/15, ідентифікаційний код 19014832) на користь Приватного акціонерного товариства «Херсонський нафтопереробний завод» (73000, м. Херсон, вул. Нафтовиків, 52, ідентифікаційний код 34785383) 1562 (одна тисяча пятсот шістдесят дві) грн. 57 коп. судового збору, сплаченого за розгляд справи судом апеляційної інстанції

Матеріали справи № 42/387 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддяДикунська С.Я.

СуддіАлданова С.О.

Сітайло Л.Г.