Рішення № 22406137, 21.03.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.03.12 р. Справа № 5006/13/13/2012

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс Універсал Груп”, Дніпропетровська обл., м. Вільногірськ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, Донецька обл., м. Маріуполь

про: стягнення 87000грн.00коп.

за участю представників сторін:

від Позивача ОСОБА_1. (за довіреністю № б/н від 06.02.2012р.)

від Відповідача ОСОБА_2. (за довіреністю № 09/37 від 23.12.2011р.)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ТрансУніверсалГруп”, Дніпропетровська обл., м. Вільногірськ (далі позивач) звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, Донецька обл., м. Маріуполь (далі відповідач) про стягнення суми боргу у розмірі 87000грн.00коп. за договором № 2405 від 06.06.2011р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором № 2405 від 06.06.2011р. щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару автомобільних шин.

Відповідач проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву № 09 від 13.02.2012р., наголошуючи на тому, що жодна поставлена позивачем шина не пройшла гарантованого пробігу 30000км, внаслідок чого у відповідача, відповідно до п. 4.10 договору, відсутні підстави для здійснення оплати.

02.03.2012р. відповідач надав через канцелярію суду клопотання № 09 від 29.02.2012р. про залучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме: листування з позивачем; зауважив, що спірна поставка здійснювалася в порядку технічного експерименту для встановлення фактичного ресурсу спірних шин.

Поясненнями № 09 від 14.03.2012р., наданими через канцелярію суду 20.03.2012р., відповідач зазначив, що позивач листом б/н від 22.07.2011р. надав свою згоду на складання акту про результати роботи автошин без участі його представника.

20.03.2012р. позивач надав через канцелярію суду пояснення на відзив відповідача № 408 від 12.03.2012р., у якому вважає позицію відповідача необґрунтованою, оскільки відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на врегулювання з позивачем питання щодо заміни неякісного товару на якісний; акт від 29.08.2011р. складений позивачем без участі представника продавця та з порушенням вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю Держарбітражу СРСР № П-7 від 25.04.1996р.; оскільки відповідно до акту від 29.08.2011р. відповідач вирішив розпорядитися отриманим товаром на власний розсуд та утилізувати його, то позивач вважає, що саме ця дата є кінцевою для здійснення остаточних розрахунків між сторонами.

Під час судових засідань представники сторін підтримали позиції, викладені письмово.

В судовому засіданні 21.03.2012р. сторони повідомили суд про відсутність будь-яких додаткових доказів на обґрунтування власної правової позиції по суті спору, вважають наявних в матеріалах справи доказів достатньо для прийняття рішення по справі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши під час розгляду справи пояснення позивача та відповідача, суд ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № 2405 від 06.06.2011р., згідно з яким постачальник зобовязався поставити автошини на випробування, а покупець - прийняти, встановити та оплатити по графіку, зазначеному в п. 3.1 даного договору, автошини, згідно доданої специфікації № 1, що є невідємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.2 договору сума договору на момент укладання складає 72500,00грн., ПДВ 20% складає 14500,00грн. Всього 87000грн.00коп.

Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що оплата здійснюється по факту поставки шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку покупця на розрахунковий рахунок постачальника, по наступному графіку:

1-й платіж після 8 тис. км пробігу від початку експлуатації автошин 30% від суми поставленого товару, що складає 26100,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%;

2-й платіж після 16 тис. км пробігу від початку експлуатації автошин 30% від суми поставленого товару, що складає 26100,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%;

3-й платіж після 24 тис. км пробігу від початку експлуатації автошин 40% від суми поставленого товару, що складає 34800,00 грн. в т.ч. ПДВ 20%.

Згідно з п. 3.2 договору датою експлуатації вважається дата складання акту про ввід автошин в експлуатацію, складеного у присутності представників покупця та постачальника, або без представника постачальника, у випадку, якщо постачальник протягом 3 днів від дати повідомлення від покупця, не направив свого представника для складання такого акту.

У відповідності з п. 8.1 договору строк дії договору з моменту підписання до 31.12.2011р.

Специфікацією № 1 до договору № 2405 від 06.06.2011р. сторони обумовили, що поставці підлягає наступний товар: автошини 18.00-25 NOBLE з камерою та ободною стрічкою, у кількості 6 штук, загальною вартістю 87000грн.00коп.

Погоджений сторонами товар був поставлений позивачем за видатковою накладною

№ т-00000042 від 14.06.2011р.

20.06.2011р. шини були встановлені та введені в експлуатацію, про що свідчить акт вводу в експлуатацію автошин 18.00-25 ТМ «NOBLE» від 20.06.2011р.

В позовній заяві позивач вказує на те, що відповідно до складеного відповідачем акту без участі представника позивача, про що позивачем було надано згоду листом № 36 від 22.07.2011р., було вирішено одну з поставлених шин після пробігу 6073км переставити на задню вісь автомобіля в звязку із дефектом у вигляді здуття резини по окружності в районі сполучення боковин из протектором.

Як стверджує позивач, у подальшому відповідач оплату товару не здійснив, проте 29.08.2011р. без виклику його представника склав акт про результати роботи автошин 18.00-25 PR E-3/L-3 TM «NOBLE», встановлених на автосамоскид БелАЗ 7540 В, за результатами якого комісією відповідача прийнято рішення списати отримані шини та здати їх в утиль.

Позивач, вважаючи, що акт 29.08.2011р. є необґрунтованим, а дії відповідача порушують норми діючого законодавства та умови укладеного між сторонами договору, направив відповідачу претензію № 96 від 21.10.2011р., якою просив останнього здійснити оплату за поставлений товар згідно умов укладеного між сторонами договору з дотриманням графіку, обумовленого в п. 3.1 Договору.

Як стверджує позивач, відповідач не надав жодної відповіді на направлену претензію, не вчинив жодних дій, спрямованих на добровільне погашення суми боргу в розмірі 87000грн.00коп.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором (не оплатив поставлений товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обовязки сторін у справі та складаються з фактів - підстав позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

При цьому, відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Підстави позову це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення. Тобто, підставою позову є фактичні обставини, що підтверджують правомірність заявлених позовних вимог.

Як вбачається із змісту резолютивної частини позову, позивач просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” суму боргу за договором № 2405 від 06.06.2011р. в загальному розмірі 87000грн.00коп.

Отже, у якості підстави виникнення спору позивачем зазначено саме договір № 2405 від 06.06.2011р., предметом спору є стягнення з відповідача вартості отриманого товару автомобільних шин на загальну суму 87000грн.00коп.

Відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд не має право виходити за межі позовних вимог.

Питання неякісності продукції не є предметом розгляду даної справи, предметом розгляду справи є настання грошового зобовязання за договором № 2405 від 06.06.2011р., тому суд не приймає до уваги акт про виявлений дефект автошини від 01.08.2011р. та акт о результатах роботи автошин від 29.08.2011р, а розглядає питання настання строку для відповідача виконання його зобовязань за договором щодо сплати продукції.

Суд повинен приймати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати юридичні факти, що мають відношення до даної справи. Належні докази повинні свідчити про взаємозвязок доказів з обставинами, що підлягають встановленню.

Як вже встановлено судом, між позивачем та відповідачем був укладений договір № 2405 від 06.06.2011р., який підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств у добровільному порядку, без заперечень та зауважень, що свідчить про досягнення згоди щодо усіх істотних умов договору.

Договір 2405 від 06.06.2011р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обовязків, визначених ним і за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторонапостачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що прямо передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України.

На підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обовязок поставити автошини відповідно до специфікації № 1, яка є невідємною частиною договору, а у відповідача прийняти товар та оплатити його вартість по графіку, вказаному в п.п. 3.1. договору (п.п.1.1 договору).

Позивач здійснив поставку погодженого сторонами специфікацією № 1 до договору товару за видатковою накладною № т-00000042 від 14.06.2011р., чим виконав свої зобовязання в повному обсязі.

Факт отримання неякісного товару не є предметом розгляду суду у даній справі, оскільки відповідач не звертався до суду з такими зустрічними позовними вимогами.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що оплата здійснюється по факту поставки шляхом перерахування грошових коштів з розрахунково рахунку покупця на розрахунковий рахунок постачальника, по наступному графіку:

1-й платіж після 8 тис. км пробігу від початку експлуатації автошин 30% від суми поставленого товару, що складає 26100,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%;

2-й платіж після 16 тис. км пробігу від початку експлуатації автошин 30% від суми поставленого товару, що складає 26100,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%;

3-й платіж після 24 тис. км пробігу від початку експлуатації автошин 40% від суми поставленого товару, що складає 34800,00 грн. в т.ч. ПДВ 20%.

Отже, сторони погодили порядок розрахунків за поставлений товар, виходячи із пробігу, який пройде автошина, що відповідно ст. 627 Цивільного кодексу України є їх правом. Включивши зазначені умови оплати до договору (п. 3.1 договору), надали їм статус істотних, а отже і обовязкових для виконання.

При дослідженні матеріалів справи господарським судом встановлено, що відповідно до листа № 05/2781 від 17.08.2011р., адресованого в.о. начальника ВТС ПАТ «ММК ім. Ілліча», загальний пробіг шин станом на 17.08.2011р. становить 8408км., згідно з актом від 29.08.2011р. про результати роботи автошин комісією встановлений загальний пробіг поставлених позивачем автошин, який складає 10276,0км.

У листі № 05/3-3516 від 04.11.2011р., який є відповіддю на направлену позивачем претензію про сплату вартості поставлених шин, відповідач підтвердив, що шини виведені із експлуатації при пробігу 10276,0км.

В матеріалах справи є також лист № 05/3-2941 від 26.05.2011р., яким в.о. начальника ВМТЗ комбінату повідомляв заступника генерального директора по безпеці ПАТ «ММК ім. Ілліча» про намір здійснити оплату в розмірі 30% згідно п. 3.1 та п. 4.10 договору.

Вищевикладені дані свідчать про настання у відповідача обовязку здійснити перший платіж, що відповідно з п. 3.1 договору складає 26100,00грн. Відповідач не довів суду належними засобами доказування що для нього не настали наслідки для настання першого платежу відповідно до умов укладеного між сторонами договору.

В свою чергу суд вважає, що позивач не довів виникнення у нього права вимагати від відповідача виконання грошового зобовязання щодо здійснення подальших платежів, настання строку оплати товару у розмірі 47000грн., оскільки, як свідчать матеріали справи, поставлені автомобільні шини не пройшли пробігу 16тис.км та 24тис.км пробігу, що є обовязковими подіями, з настанням яких повязано здійснення відповідачем другого платежу на суму 26100,00 грн. та третього платежу на суму 34800,00 грн.

Тобто, підстави для виконання обовязку по здійсненню другого та третього платежів для відповідача не настали, що зумовлює відсутність підстав вимагати сплати всієї вартості поставленого товару в сумі 87000грн.00коп.

Приймаючи до уваги, що відповідач прийняв поставлений товар автомобільні шини та використував їх певний час за власними потребами, тому повинен виконати обовязок, строк виконання якого, відповідно до умовам договору, наступив, тобто здійснити перший платіж після 8 тис.км пробігу від початку експлуатації автошин 30% від суми поставленого товару, що складає 26100,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням матеріали справи у сукупності, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню лише в частині стягнення суми в розмірі 26100грн.00коп. В іншій частині слід відмовити у звязку з недоведеністю позивачем підстав виникнення у відповідача обовязку сплатити подальші платежі згідно графіку в п. 3.1 договору, за недоведеністю наявності передбаченого умовами договору пробігу автошин 16тис.км та 24тис.км.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс Універсал Груп”, Дніпропетровська обл., м. Вільногірськ до Публічного акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, Донецька обл., м. Маріуполь про: стягнення 87000грн.00коп. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (юридична адреса: 87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, будинок 1, код ЄДРПОУ 00191129) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс Універсал Груп” (юридична адреса: 51700, Дніпропетровська обл., м. Вільногірськ, вул. Леніна, 67, код ЄДРПОУ 35763329) суму основного боргу в розмірі 26100грн.00коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 522грн.00коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

У судовому засіданні 21.03.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 26.03.2011р.

Суддя Макарова Ю.В.