Рішення № 22406138, 21.03.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.03.12 р. Справа № 5006/13/35/2012

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптіторг”, м. Рівне

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіоноптторг”, м. Донецьк

про: стягнення 28000грн.00коп.

за участю представників сторін:

від позивача: - Остапович С.О. директор;

- ОСОБА_1 (за довіреністю № б/н від 03.02.2012р.);

від відповідача: не зявився;

в судовому засіданні 15.03.2012р.

оголошена перерва до 21.03.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптіторг”, м. Рівне (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіоноптторг”, м. Донецьк (далі відповідач) про стягнення 28000грн.00коп.

Ухвалою суду від 24.02.2012р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5006/13/35/2012, сторони зобовязані надати документи та виконати певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання № ЦПК 12-01/6-24 від 24.01.2012р. відносно поставки продукції на всю суму перерахованої позивачем передоплати, у звязку з чим товар на суму у розмірі 28000грн.00коп. не поставлений.

14.03.2012р. позивач через канцелярію суду надав письмові пояснення № 12 від 12.03.2012р., якими зауважив, що надіслані відповідачем через Інтернет мережу листи про готовність відправлення машини цукру за адресою, погодженою сторонами специфікацією, свідчать про прийняття останнім замовлення позивача на поставку цукру до виконання. На підтвердження вищевикладеного, позивач надав листування з відповідачем, в тому числі роздруківки з мережі Інтернет.

Письмовими поясненнями б/н від 15.03.2012р. за підписом керівника позивач зазначив, що посилання у рахунку № 4295/3 від 23.01.2012р. на договір № ЦПК 01-12/6-20 від 20.01.2012р. є арифметичною помилкою, оплата відбувалася саме за договором № ЦПК 12-01/6-24 від 24.01.2012р., інших договорів між сторонами не укладалося.

Відповідач під час судового засідання 15.03.2012р. проти позовних вимог не заперечив, підтвердив про відсутність між сторонами інших правовідносин з поставки товару, крім договору № ЦПК 12-01/6-24 від 24.01.2012р.

Відповідач участь своїх представників у судове засідання 21.03.2012р. не забезпечив, про час розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 21.03.2012. позивач повідомив про відсутність будь-яких додаткових доказів на обґрунтування власної правової позиції по суті спору, наполягав на прийнятті рішення в цьому судовому засіданні.

Суд вважає що наявних в матеріалах справи доказів достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка представника відповідача 1 не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши під час судових засідань представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

За твердженнями позивача через мережу Інтернет між позивачем (покупцем) та відповідачем (продавцем) був укладений договір постачання ЦПК 12-01/6-24 від 24.01.2012р., відповідно до умов п.1.1 якого продавець зобовязується передавати у власність покупцю продукцію відповідно до замовлень покупця, а покупець приймати та своєчасно здійснювати її оплату.

Згідно із п. 1.2 договору предметом продажу є така продукція: цукор пісок кристалічний білий, надалі «товар».

Відповідно до п. 1.3 договору ціна (з ПДВ) та кількість вказується в рахунку фактурі, що виписується покупцю до відвантаження товару. При непогоджені покупця з ціною та кількістю товару, він протягом дня повертає рахунок фактуру продавцю з пропозиціями щодо ціни та кількості. Вважається, що сторони узгодили кількість, ціну товару, якщо покупець протягом 1 (одного) дня з моменту отримання рахунку фактури не заявить свої заперечення та не поверне його продавцю.

Пунктом 1.4 договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється на умовах, передбачених в специфікаціях, у відповідності з правилами «ІНКОТЕРМС 2010», які являються невідємною частиною даного договору, але в жодному разі не більше ніж 3 дня від моменту здійснення оплати за умови передоплати.

Відповідно до п. 5.1 договору оплата продукції здійснюється покупцем протягом 3 банківських днів з дня виставлення рахунку фактури, що надається продавцем на кожну окрему партію продукції шляхом перерахування грошових коштів в якості попередньої оплати в розмірі 100% суми, зазначеної в рахунку фактурі.

Пунктом 9.1 договору сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2011р., а в частині розрахунків до повного виконання покупцем грошових зобовязань. Договір вважається пролонгованим на кожен наступний один рік та на таких же умовах, якщо до закінчення терміну дії цього Договору, жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення.

Специфікацією, що є додатком № 1 до договору № ЦПК 12-01/6-24 від 24.01.2012р. та його невідємною частиною, сторони конкретизували кількість, одиницю виміру, ціну та загальну вартість предмету поставки, а саме, відповідач (постачальник) зобовязаний був поставити цукор-пісок білий буряковий кількістю 5тон, загальною вартістю 28000грн.00коп. з ПДВ.

Крім того, зазначеною специфікацією сторони погодили, що поставка товару здійснюється протягом 3 календарних днів з дати оплати товару за місцем здачі приймання товару ПП «Лубенський хлібзавод», м. Лубни, вул. Радянська, 54/2; сторони визначили умови та порядок розрахунків: попередня оплата згідно рахунку № 4295/3 від 23.01.2012р.

Договір № ЦПК 12-01/6-24 від 24.01.2012р. та додаток № 1 до нього скріплені підписами та печатками сторін без будь-яких заперечень, засвідчені копії наявні в матеріалах справи.

23.01.2012р. відповідачем був виставлений позивачу рахунок № 4295/3 на оплату цукру піска білого бурякового, кількістю 10 тонн, вартістю 56160грн.00коп., в свою чергу позивач 24.01.2012р. надіслав відповідачу заявку № 3 від 24.01.2012р. з проханням здійснити поставку 24.01.2012р. 5 тонн цукру за адресою, визначеною сторонами в специфікації.

Під час судових засідань позивач посилався на те, що вказана заявка надсилалася постачальнику засобами електронного звязку, отримання заявки не спростовано представником відповідача під час судового засідання 15.03.2012р.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, позивач на підставі виставленого відповідачем рахунку № 4295/3 від 23.01.2012р. перерахував на розрахунковий рахунок відповідача передоплату за цукор на загальну суму 28000грн.00коп.

В позовній заяві позивач посилається на те, що поставка товару на суму здійсненої передоплати в розмірі 28000грн.00коп. так і не була здійснена.

Позивач направив відповідачу претензію Вих. № 4 від 27.01.2012р. з вимогою повернути грошові кошти в сумі 28000грн.00коп., яка залишена відповідачем без задоволення з посиланням на те, що зобовязання здійснити поставку у продавця за договором виникнуть тільки після повної 100% попередньої оплати, в той час як оплата виставленого відповідачем рахунку № 4295/3 від 23.01.2012р. здійснена позивачем лише частково.

Позивач стверджує, що станом на день звернення позивача до суду відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на поставку товару або повернення коштів, що і стало підставою для звернення з позовом до суду.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов наступних висновків:

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми коштів у розмірі 28000грн.00коп., на які поставка товару, обумовленого договором № ЦПК 12-01/6-24 від 24.01.2012р. та специфікацією № 1 від 24.01.2012р. до нього, відповідачем не здійснена.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обовязків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, підпадає під правове регулювання норм ст. 712 ЦК України та ст.ст. 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у обумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ч. 1 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі укладеного між сторонами договору № ЦПК 12-01/6-24 від 24.01.2012р.у відповідача виник обовязок здійснити поставку товару, а у позивача прийняти товар та оплатити його вартість.

Відповідно до ст. 266 Господарського кодексу України загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Додатком № 1 від 24.01.2012р. Специфікацією до договору сторони визначили, що поставці підлягає цукор-пісок білий буряковий у кількості 5 тон, загальною вартістю 28000грн.

Відповідач виставив позивачу рахунок № 4295/3 від 23.01.2012р. для оплати передбаченого Специфікацією товару у кількістю 10тон, загальною вартістю 56160грн.00коп.

В той же час позивач скористався наданим йому у п. 1.3 договору правом, а саме направивши відповідачу заявку № 3 від 24.01.2012р. на поставку 24.01.2012р. товару у кількості 5тон, тим самим не погодився з викладеною у рахунку № 4295/3 від 23.01.2012р. пропозицією здійснити поставку у кількості 10тон.

Як пояснив позивач під час судових засідань заявка № 3 від 24.01.2012р. направлялася відповідачу засобами електронного звязку, факт отримання не спростований відповідачем.

24.01.2012р. позивач здійснив попередню оплату товару на суму 28000грн.00коп., про що свідчить наявна в матеріалах справи засвідчена копія банківської виписки по рахунку позивача.

Суд дійшов висновку що попередня оплата здійснена саме на виконання умов договору № ЦПК 12-01/6-24 від 24.01.2012р. з огляду на наступне.

В призначенні платежу в якості підстави оплати позивач зазначає товар, погоджений сторонами договором та специфікацією до нього, а саме цукор пісок білий. Письмовими поясненнями б/н від 15.03.2012р. за підписом керівника позивач зазначив, що посилання у рахунку № 4295/3 від 23.01.2012р. на договір № ЦПК 01-12/6-20 від 20.01.2012р. є помилковим, оплата відбувалася саме за договором № ЦПК 12-01/6-24 від 24.01.2012р., між сторонами укладався лише договір № ЦПК 12-01/6-24 від 24.01.2012р., інши договори між сторонами не укладалися. Викладене підтверджено підписом представника відповідача на даних письмових поясненнях. Тобто, з цього питання між сторонами спір відсутній.

В матеріалах справи докази укладання між сторонами інших договорів, крім договору № ЦПК 12-01/6-24 від 24.01.2012р., відсутні.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов до висновку, що відповідач своїми фактичними діями з отримання попередньої оплати у сумі 28000грн.00коп. без жодних зауважень та заперечень, шляхом надсилання 25.01.2012р. на електронну адресу позивача повідомлення про готовність товару до відвантаження та орієнтовне його прибуття 26.01.2012р. за місцем здачі-приймання продукції, встановленого сторонами специфікацією до договору м. Лубни, прийняв до виконання надіслану позивачем заявку на постачання цукру в кількості 5 тон.

Однак, як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, відповідач кошти у розмірі 28000грн.00коп. не повернув, як і не здійснив поставку товару на суму попередньої оплати, перераховану позивачем.

Відповідно ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У договорі № ЦПК 12-01/6-24 від 24.01.2012р. сторони визначили, що поставка товару здійснюється на умовах передбачених в специфікаціях.

Специфікацією від 24.01.2012р., яка є Додатком № 1 до договору, сторони встановили, що поставка товару здійснюється протягом 3 календарних днів з дати оплати товару.

Враховуючи, що 100% попередня оплата товару в кількості 5 тон була здійснена позивачем ще 24.01.2012р., то з урахуванням обумовлених у договорі строків поставки, станом на день звернення позивача до суду строк поставки товару для відповідача вже наступив та почалося прострочення виконання своїх зобовязань.

Таким чином, згідно норми ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України у позивача виникає альтернативне право вимагати передання оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати, що в свою чергу породжує альтернативні обовязки у відповідача.

Позивач, посилаючись на тривале користування відповідачем перерахованими покупцем коштами та неодноразові спроби врегулювати спір, заявив про своє право повернути сплачені грошові кошти, поставка на які відповідачем не здійснена.

Позивачем була направлена відповідачу претензія Вих. № 4 від 27.01.2012р. з вимогою повернути перераховані за договором кошти у розмірі 28000грн.00коп, докази її надсилання 02.02.2012р. наявні в матеріалах справи, яка залишена відповідачем без задоволення.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

Суду не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 33,34 ГПК України повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 28000грн.00коп. або поставки товару на всю суму попередньої оплати, перерахованої позивачем, доказів продовження сторонами договірних стосунків з поставки продукції на ці кошти, отриманих від позивача.

Враховуючи викладене, вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, на нього покладаються судові витрати у розмірі передбаченому діючим законодавством.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 525-526, 530, 663, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптіторг”, м. Рівне до Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіоноптторг”, м. Донецьк про стягнення 28000грн. 00коп. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіоноптторг“ (юридична адреса: 83054, м. Донецьк, вул. Економічна, будинок 19, код ЄДРПОУ 37967313) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптіторг” (юридична адреса: 33018, м. Рівне, вул. Данила Галицького, будинок 16, код ЄДРПОУ 37829983) суму в розмірі 28000грн.00коп., витрати на оплату судового збору в сумі 1609грн.50коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 20.03.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 26.03.2012р.

Суддя Макарова Ю.В.