Ухвала суду № 22405936, 12.08.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Білак С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2011 року справа №2а/0570/600/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Білак С. В.

суддів Гаврищук Т.Г. , Сухарька М.Г.

при секретарі Костроміній Г.С.

з участю представника позивача Кухар Ю.Д.

представників відповідача Бондар О.Л., Черкасової Г.П., Чирикіної Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 р. у справі № 2а/0570/600/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортний союз Донбасу" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортний союз Донбасу» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському р-ні м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень №0005022340/0 від 30.11.2010р., № 0005012340/0 від 30.11.2010р.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року позовні вимоги були задоволені в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не відповідність висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Транспортний союз Донбасу» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р. були встановлені порушення п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 3.1.1, п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п.7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 4.1.4 (а) п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Перевіркою встановлено завищення податкового кредиту на суму ПДВ, сформовану за операціями з передплати за товар, який не був отриманий, передоплата повернена, а тому не використана в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності на загальну суму ПДВ 3434763 грн. Встановлено наявність дебіторської заборгованості по наступним постачальникам: ТОВ «ВЧК» у розмірі 208579,96грн., в тому числі ПДВ 334763,32 грн., ТОВ «Компанія «Гонорант» на суму 20400000,00 грн., у тому числі ПДВ -3400000, 00 грн. По першій події у 2006 році ТОВ «Транспортний союз Донбасу» був сформований податковий кредит у розмірі 3434763,32грн., а у грудні 2009 року після закінчення терміну позовної давнини по дебіторській заборгованості податковий кредит був частково (у сумі 3400000грн.) відкоригований, але несвоєчасно.

Також, ТОВ «Транспортний союз Донбасу» завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у липні 2009 року на суму ПДВ у розмірі 56167 грн., сформовану по взаємовідносинам із ПП «АГВА», а саме: відповідно до звітності з податку на додану вартість, що надана ПП «АГВА» за період липень 2009 року податкові зобовязання по взаємовідносинам з ТОВ «Транспортний союз Донбасу» не декларувалися, в той час як ТОВ «Транспортний союз Донбасу» відображено у складі податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 56167 грн. по операціям з вищезазначеним контрагентом.

У звязку із не визнанням декларацій з податку на додану вартість за березень - червень 2010 року як податкової звітності, підприємством не задекларована сума податкових зобовязань з ПДВ по рядку 1 декларацій у загальній сумі 11201132 грн. та не задекларовано суму податкового кредиту за вищезазначені періоди у загальній сумі 11538850,00 грн.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги представників відповідача, заперечення представника позивача проти доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Транспортний союз Донбасу» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р., якою встановлені порушення: п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело заниження: за півріччя 2009 року на суму 43454 грн., за 9 місяців 200 року на суму 4293454,00 грн., за 2009 рік на суму 43454,00 грн.; п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п. 4.1.4 (а) п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині невизнання декларацій з податку на додану вартість за травень 2010р. червень 2010 року до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька; п.п. 3.1.1, п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п.7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 3543938,00 грн., а саме: за липень 2009 року у сумі 90930,00 грн., вересень 2009р. у суму 3400000,00 грн., за березень 2010 року у сумі 46095,00 грн., за квітень 2010 року у сумі 1680,00 грн., за травень 2010 року у сумі 1988,00 грн., за червень 2010 року у сумі 3245,00 грн. та завищення за грудень 2009 року на загальну суму 3400000,00 грн.

Підставою, за якої відповідач дійшов висновків про неправомірність формування валових витрат та податкового кредиту позивачем у акті перевірки визначена відсутність використання у господарській діяльності продукції, за яку була здійснена передплата.

За результатами перевірки був складений акт № 1980/23-2/32321802 від 17.11.2010р., на підставі якого були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0005022340/0 від 30.11.2010р., яким визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1915907,00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 143938,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1771969,00 грн. та № 0005012340/0 від 30.11.2010р., яким визначено податкові зобовязання з податку на прибуток у розмірі 2190181,00 грн., у тому числі за основним платежем 43454,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2146727,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Завод Коксохімобладнання» (змінено на ТОВ «Комапіня Гонорант») як продавцем та позивачем як покупцем було укладено договір від 27.09.2006 року № КХ-0927/ТСД, відповідно до умов якого продавець зобовязаний передати товар у власність покупця, а покупець зобовязаний прийняти товар та сплатити його вартість. Пунктом 1.2 даного договору встановлено, що найменування, одиниці виміру, загальна вартість товару, ціна за одиницю визначаються у накладних, які є невідємною частиною Договору.

Згідно п. 3.3 договору, покупець перераховує вартість товару шляхом передоплати у розмірі 100%. Строк дії зазначеного договору відповідно до пункту 9.2 встановлений сторонами до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

На виконання умов договору позивачем було перераховано передоплату у розмірі 20400000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 29.09.2006р.

ТОВ «Завод Коксохимобладання» була виписана податкова накладна від 29.09.2006р. №09/29/3 на суму 20400000,00 грн., у тому числі ПДВ 3400000,00 грн.

У звязку з відсутністю постачання товарів за договором позивачем на адресу ТОВ «Компанія Гонорант» було направлено претензію №03-0409 від 03.04.2009р., у якій позивач вимагав поставити товар (автомобільні шини) або повернути отримані кошти. У відповідь листом від 15.04.2009р. №1-0410 ТОВ «Компанія Гонорант» визнало заборгованість у сумі 20400000 грн. та зобовязалася поставити товар або повернути отриману передоплату.

В подальшому ТОВ «Компанія Гонорант» були виписані розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної від 29.09.2006р. за договором від 27.09.2006р. та повернуті суми передоплати у сумі 20400000,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 3400000,00 грн.

24.11.2009 року ТОВ «Компанія Гонорант» був виписаний розрахунок коригування №11-09/29/3 на загальну суму поставки 2276833,710 грн., у тому числі ПДВ на суму 379472,2 грн. та на розрахунковий рахунок позивачем були отримані суми повернутої передоплати за платіжними дорученнями від 24.11.2009р. № 2660 на суму 517802,25 грн., №2661 на суму 759031,47 грн., № 2626 на суму 1000000,00 грн., які були відображені у бухгалтерському та податковому обліку у листопаді 2009 року.

27.11.2009р. ТОВ «Комапнія Гонорант» був виписаний розрахунок коригування № 12-09/29-3 на загальну суму поставки 131709,83 грн., у тому числі ПДВ на суму 21951,64 грн. та на розрахунковий рахунок позивачем були отримані суми повернутої передоплати за платіжним дорученням від 27.11.2009р. № 2714 на суму 131709,83 грн., яке було відображене у бухгалтерському та податковому обліку у листопаді 2009 року.

29.12.2009р. ТОВ «Компанія Гонорант» був виписаний розрахунок коригування №2912.1/9 на загальну суму поставки 17192604,49 грн., у тому числі ПДВ на суму 2865434,08 грн. та на розрахунковий рахунок були отримані суми повернутої передоплати платіжними дорученнями від 29.12.2009р. № 2871 на суму 192604,49 грн., № 2856, №2857, №2858, №2859, № 2860, № 2861, № 2862, № 2863, № 2864, № 2865, № 2866, № 2867, № 2868, № 2869, № 2870, № 2872, № 2873 на загальну суму 17000000,00 грн., які були відображені у бухгалтерському та податковому обліку у грудні 2009 року.

29.12.2009 року ТОВ «Компанія Гонорант» був підписаний розрахунок коригування № 2912.2/9 на загальну суму поставки у розмірі 798851,95 грн., у тому числі ПДВ на суму 133141,99 грн. та на розрахунковий рахунок були отримані суми повернутої передоплати платіжними дорученнями від 29.12.2009р. № 100 на суму 246851,96 грн., № 99 на суму 552000,00 грн., які були відображені у бухгалтерському та податковому обліку у грудні 2009 року.

Між ТОВ «ВЧК» як продавцем та позивачем як покупцем було укладено договір від 08.06.2006 року № 8/06/06, відповідно до умов якого продавець зобовязаний передати товар у власність покупця, а покупець зобовязаний прийняти товар та сплатити його вартість. Пунктом 1.2 даного договору встановлено, що найменування, одиниці виміру, загальна вартість товару, ціна за одиницю визначаються у накладних, які є невідємною частиною цього договору.

Строк дії договору відповідно до п. 9.2 договору встановлений до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

На виконання умов договору позивачем ТОВ «ВЧК» були перераховані грошові кошти у розмірі 155 000,00 грн. платіжним дорученням від 28.04.2007р. № 30 та у розмірі 120000,00 грн. платіжним дорученням від 15.06.23007р. № 65.

У звязку з цим ТОВ «ВЧК» були виписані податкові накладні від 28.04.2007р. №0428 на суму 155000 грн., у тому числі ПДВ 25833,33 грн. та від 15.06.2007р. № 0615 на суму 120000,00 грн., у тому числі ПДВ 20000,00 грн.

В подальшому ТОВ «ВЧК» були частково поставлені товари - відповідно до прибуткової накладної від 19.11.2007р. № РН-1119 позивачем був прийнятий товар - сілікокальций у кількості 6,542 тон на загальну суму 51500,04 грн., у тому числі ПДВ у сумі 8583,34 грн.

Після цього, через відсутність постачання товарів за договором позивачем на адресу ТОВ «ВЧК» було направлено претензію №17-06/08 від 17.06.2008р., у якій позивач вимагав поставити товар (автомобільні шини) або повернути отримані кошти. У відповідь листом від 25.06.2008р. №08/25-1 ТОВ «ВЧК» визнало заборгованість у сумі 223499,96 грн. та зобовязалося поставити товар або повернути отримані кошти.

У відповідності до цих зобовязань ТОВ «ВЧК» були виписані розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних за договором від 08.06.2006р. та повернуті суми передплати.

04.07.2008р. ТОВ «ВЧК» був виписаний розрахунок коригування № 7/0428 на загальну суму поставки 14920 грн., у тому числі ПДВ на суму 2486,67 грн. та на розрахунковий рахунок позивачем була отримана сума повернутої передоплати платіжним дорученням від 04.07.2008р. №312 на суму 14920,00 грн., яке було відображене у бухгалтерському та податковому обліку у липні 2008 року.

19.08.2010р. ТОВ «ВЧК» був виписаний розрахунок коригування № 8/0428 на загальну суму поставки 88579,96 грн., у тому числі ПДВ на суму 14763,33 грн., розрахунок коригування № 9/0615 на загальну суму поставки 120000 грн., у тому числі ПДВ на суму 20000,00 грн. та на розрахунковий рахунок була отримана сума повернутої передоплати платіжним дорученням від 19.08.2010р. № 66 на суму 208579,96 грн., які були відображені у бухгалтерському та податковому обліку у серпні 2010 року.

За переліченими вище операціями з оплати товарів позивачем у відповідні податкові періоди були сформовані валові витрати у сумі 17173816 грн. та податковий кредит у сумі 3434763,32 грн. У 4 кварталі 2009 року валові витрати були позивачем відкориговані у бік зменшення на суму 17000 000,00 грн. Аналогічно, у грудні 2009 року позивачем був відкоригований податковий кредит на суму 3400000 грн.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4.5 ст. 7 зазначеного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, умовами включення до складу податкового кредиту сум ПДВ є виникнення однієї з подій, які передбачені п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону «Про ПДВ», підтвердження суми податку податковою накладною, а також мета придбання товарів - їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Умовами включення до складу валових витрат є виникнення однієї з подій, які передбачені ст. 11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», підтвердження такої події відповідними розрахунковими, платіжними чи іншими документами, а також мета понесення витрат подальше використання у господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з у рахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що платник податку відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті, а саме, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, не належать до складу валових витрат.

Обставин відсутності первинних документів або податкових накладних, які б підтверджували витрати та право на податковий кредит з ПДВ, а також порушення правил першої з подій, за яких у позивача виникло право на валові витрати та податковий кредит з ПДВ у акті перевірки не відображено.

Відповідно до п. 4.5. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. При цьому якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

З матеріалів справи вбачається, що після отримання розрахунків позивач відкоригував податковий кредит у графі 16 декларацій з ПДВ за спірних період у сумі 3 400 000 грн. та валові витрати у сумі 17000000 грн.

Підставою, за якої відповідач дійшов висновків про неправомірність формування податкового кредиту позивачем за відносинами з ПП «АГВА» у акті перевірки визначена відсутність декларування останнім податкових зобовязань в момент видачі податкової накладної.

Судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що Закон України «Про податок на додану вартість» не містить положень, які б ставили у залежність право на включення до складу податкового кредиту з ПДВ від ведення податкового обліку іншими особами і фактичного декларування контрагентами платника податків податкових зобовязань. Законами України не встановлена відповідальність платника податків за невиконання його контрагентами вимог податкового законодавства. Така обставина не може бути підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у разі, якщо останній виконав всі передбачені законом умови щодо його формування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та часу його виникнення.

Як вбачається з матеріалів перевірки, занижено суми податкового кредиту за березень-червень 2010 року у розмірі 11 538 850,00 грн., у тому числі за березень 2010 року на суму 3636 172 грн., за квітень 2010 року на суму 2028256,00 грн., за травень 2010 року на суму 2427057,00 грн., за червень 2010 року на суму 3447365,00 грн. та заниження податкових зобовязань за березень червень 2010 року у розмірі 11201 32,00 грн., у тому числі за березень 2010 року на суму 3779884,00 грн., за квітень 2010 року на суму 1779936,00 грн., за травень 2010 року на суму 2429045,00 грн., за червень 2010 року на суму 3212267,00 грн. у звязку із невизнанням декларацій з податку на додану вартість як податкової звітності.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16.03.2011 року по справі №2а/0570/3212/2011 було визнано неправомірними дій відповідача щодо неприйняття та невизнання податкових декларацій ТОВ «Транспортний Союз Донбасу» з податку на додану вартість за березень 2010 р., квітень 2010 р., травень 2010р., червень 2010р., як податкової звітності та зобовязання обліковувати податкові декларації ТОВ «Транспортний Союз Донбасу» з податку на додану вартість за березень 2010 року, за квітень 2010р., за травень 2010р., за червень 2010 р., з поданими додатками, як документи податкової звязності, з датами подання 19.04.2010р., 18.06.2010р., 19.07.2010р. і зазначена постанова набрала законної сили.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що рішення відповідача в частині визначення податкових зобовязань та застосування фінансових санкцій за порушення п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п. 4.1.4 (а) п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» прийнято неправомірно.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 р. у справі № 2а/0570/600/2011 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортний союз Донбасу" до державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали складена в нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 12 серпня 2011 року, в повному обсязі ухвала складена 17 серпня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий: Білак С.В.

Судді: Сухарьок М.Г.

Гаврищук Т.Г.