Ухвала суду № 22405472, 17.08.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - Арабей Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2011 року справа №2а/0570/1990/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Арабей Т. Г.

суддів Васильєва І. А. , Казначеєва Е.Г.

при секретарі: Варчук О.М.

за участю: представника позивача Азарова О.А.,

представника відповідача ОСОБА_3, діючих за довіреностями

розглянувши у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу Костянтинівської об`єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2011 року по справі № 2а/0570/1990/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полиметстрой» до Костянтинівської об`єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, визнання податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полиметстрой» звернулось до суду з позовом до Костянтинівської об`єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень з податку на прибуток від 17 січня 2011 року № 0000012342/0 та з податку на додану вартість від 17 січня 2011 року № 0000022342/0.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2011 року позовні вимоги було задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 17 січня 2011 року № 0000022342/0 на суму 865891,25 грн. та визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 17 січня 2011 року № 0000012342/0 на суму 1126276,25 грн. В решті частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з винесеною постановою, відповідач оскаржив її до Донецького апеляційного адміністративного суду, посилаючись в апеляційній скарзі на неправильне застосування судом, при винесенні рішення, норм матеріального права, вважає, що судом неповно досліджені всі докази у справі та невірно надана правова оцінка обставинам справи, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції.

Представник позивача просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Полиметстрой» є юридичною особою, перебуває на податковому обліку в Костянтинівській обєднаній податковій інспекції як платник податків.

29.12.2010 року Костянтинівською ОДПІ було проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Полиметстрой» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт № 1334/23-2-33980765 та встановлені порушення:

-п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5, п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 , п.п. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств в періоді, що перевірявся на загальну суму 912178 грн., у тому числі за три квартали 2009 року у сумі 11857 грн., за 2009 року у сумі 11857 грн., за три квартали 2010 рік у сумі 901021 грн;

-п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 692713 грн., в т.ч. за серпень 2010 року у сумі 146831 грн., за вересень 2010 року у сумі 545882 грн.

Костянтинівською ОДПІ за наслідками перевірки були прийняті повідомлення рішення від 17 січня 2011 року № 0000022342/0-303 на суму 865891,25 грн. та податкове повідомлення-рішення від 17 січня 2011 року № 0000012342/0-304 на суму 1141097,50 грн.

З акту перевірки вбачається, позивачем занижено податок на прибуток на суму 912178 грн., у звязку з тим, що до складу валових витрат віднесені витрати понесені в результаті господарських взаємовідносин з ТОВ «Промислова група «Авітек», з яким укладено угоду про надання товаро - транспортних послуг з експедування вантажу на загальну суму 47426 грн. До перевірки позивачем не були надані відповідні документи щодо підтвердження фактичності виконання умов вказаної угоди. Дані обставини були досліджені судом першої інстанції та в цій частині у задоволені позову відмовлено, що не оскаржується сторонами в апеляційному порядку.

Що стосовно не зняття позивачем зі складу валових витрат у третьому кварталі 2010 року суми безнадійної дебіторської заборгованості на момент закінчення строку позовної давності в розмірі 135159 грн. по господарським взаємовідносинам з ПП «Укрметал 1», колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про задоволення позовних вимог,оскільки договір, укладений між ТОВ «Полиметстрой» та ПП «Укрметал 1» № 01/07-07 від 01липня 2007 року про продаж металургійної продукції в розмірі 135159 грн. за яким позивачем було перераховано попередню оплату за товар 26.08.2007 року, який не отримано позивачем був пролонгований відповідно до додатків 1, 2, 3 до 31.12.2010 року, а тому сплив строку позовної давності починається тільки з 01.01.2011 року ще протягом трьох років.

Таким чином, позиція апелянта щодо обовязку позивача зняття з валових витрат вказаної суми та донарахування податку на прибуток є необґрунтованою.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення щодо включення до складу валових витрат та податкового кредиту витрат на придбання феросплавів від ТОВ «ДМС-Актив» та ТОВ «Юнітком плюс», які на думку відповідача підлягають виключенню зі складу валових витрат та податкового кредиту за три квартали 2010 року в сумі 3468 926 грн.

Колегією суддів не приймаються доводи апелянта щодо нікчемності вказаних угод з огляду на наступне.

Згідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2.6 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 1.6, п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом, а податкове зобовязання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Абзацом 1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому, абз. 2 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Законом України “Про податок на додану вартість” передбачено лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, позивачем ТОВ «Полиметстрой» укладено з ТОВ «ДМС-Актив» договір № 01/08-10 від 01.08.2010 року та з ТОВ «Юнітком плюс» договір № 5 від 01.09.2010року були укладені угоди на придбання продукції металургійного призначення. Відповідно до п.3.1 договорів визначені умови поставки: поставка здійснюється транспортом покупця та за його рахунок.

Оскільки на балансі позивача відсутні власні складські приміщення, транспортні засоби та не надані договори на транспортування продукції та первинні документи (товаро-транспортні накладні), які свідчать про рух товарів, а у продавців відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності: відсутні основні фонди, виробничі активи, транспортні засоби, технічний персонал, - податковий орган вважав безпідставним віднесення до податкового кредиту витрати повязані з виконанням договорів укладених позивачем з ТОВ «ДМС-Актив», ТОВ «Юнітком плюс».

В суді позивачем доведено, фактичне здійснення господарських операцій та на виконання умов зазначених договорів від ТОВ «ДМС-Актив» та ТОВ «Юнитком плюс» було отримано видаткові та податкові накладні, які складено у відповідності до вимог податкового законодавства та відповідно до яких позивач включив понесені витрати до складу податкового кредиту та валових витрат.

Фактично виконання умов договорів підтверджується первинними документами: договором № 01/08-10 від 01.08.2010 р., договором № 5 від 01.09.2010 р., актами приймання-передачі товару, специфікаціями, виписками банку про проведення оплати товару.

Крім того, між ТОВ «Полиметстрой» та ПП «Заікін» 2 січня 2010 року було укладено договір транспортування вантажів № 028/01-10, відповідно до якого позивач поручає, а ПП «Заікін» приймає на себе організацію перевезення вантажів в міському, приміському та міжміському автомобільному сполученні. Факт здійснення перевезень та постачання товарів на адресу позивача від контрагентів ТОВ «ДМС-Актив» і ТОВ «Юнітком плюс» підтверджується товарно-транспортними накладними.

Доказом фактичної поставки товару є оприбуткування вказаного товару на складі позивача, що підтверджується договором оренди нежитлового приміщення № 01/07-10 від 1 липня 2010 року, укладеного між ТОВ «Полиметсрой» (орендар) і ВАТ «Констянтинівський плодоовоч» (орендодавець), договором б/н від 01.07.2010 року між ТОВ «Полиметстрой» та ОСОБА_4 Фактичне виконання вказаних договорі підтверджується квитанціями про сплату орендної плати за оренду приміщень, актами здачі-приймання, а також договором № 29945/Ар на охорону вказаних обєктів за допомогою системи охоронної сигналізації.

Крім того, товар, що був поставлений позивачу ТОВ «ДМС-Актив», ТОВ «Юнітком плюс», в подальшому був проданий ТОВ «Армлит-Донбасс» за договіром № 18/09 від 03.02.2009 року, Заводу «Ремкоммунелектротранс» за договором № 02/01-10, ТОВ «Мотор деталь-Конотоп» за договором № 127 від 31.03.2008 р., ТОВ «Макіївський завод «Перфопресс» за договором № 02/01-10 від 2 січня 2010 року, ТОВ «Юний завод гідравлічних машин» за договором № 01/07-10 від 1 липня 2010 року, ВАТ «Армапром» за договором № СН-27 від 28 січня 2010 року, ВАТ «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування» за договором № 28-2/50, ПП «Багатопрофільний альянс «СВВ-1» за договором № 02-01/10, Лутугінському державному науково-виробничому валковому комбінату за договором № 180/16.10/03, що також підтверджує факт товарності вказаних угод.

Отже не надання під час перевірки товаро - транспортних документів при наявності доказів виконання таких послуг , не є підставою для визнання не правильності формування податкового кредиту.

Всі вищезазначені документи суд приймає у якості належних та допустимих доказів, оскільки вони відповідають вимогам законодавчого визначення поняття «первинний документ» згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якого первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Так, згідно вказаногоЗаконупідставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Всі ці вимоги позивачем дотримані.

Відповідачем не доведено, що державна реєстрація ТОВ «ДМС-Актив», ТОВ «Юнітком плюс» скасована, або діяльність підприємств припинена за будь-яких обставин (ліквідація, банкрутство та інше).

Той факт, що за місцем реєстрації юридичних осіб відсутні техніка та інші засоби, необхідні для здійснення господарської діяльності жодним чином не свідчать про фіктивність угод, укладених такими юридичними особами із позивачем.

На момент укладення та виконання договорів видачі податкових накладних ТОВ «ДМС-Актив», ТОВ «Юнітком плюс» були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Видані позивачу належно оформлені податкові накладні зареєстрованим платником податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростував, не давали відповідачу підстав для висновку про завищення позивачем сум податкового кредиту. Таким чином, з урахуванням наданих позивачем доказів колегія суддів вважає, що обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з поставку продукції, на які платник податку посилається як на підставу формування податкового кредиту, у судовому засіданні доведені повністю, у звязку з чим колегія не приймає до увагидоводи відповідача про нікчемність правочинів.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України в своїй постанові від 31 січня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “ВІК” до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобовязання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішення касаційного суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії”” (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобовязання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що є підставою для визнання даних правочинів нікчемними.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є недопустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 КАС України. Відповідно до цієї норми в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, п.1 ч. 1ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Костянтинівської об`єднаної державної податкової інспекції Донецької області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2011 року у справі № 2а/0570/1990/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полиметстрой» до Костянтинівської об`єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, визнання податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 17 серпня 2011 року. Ухвала в повному обсязі складена 22 серпня 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий: Т.Г. Арабей

Судді І.А. Васильєва

Е.Г.Казначеєв