Ухвала суду № 22403932, 05.08.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зекунов Е.В.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2011 року справа №2а/0570/6135/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Чумака С.Ю.

суддів <Суддя учасник колегії >

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Сухарька М.Г. та Ястребової Л.В.,

при секретарі Копиці С.В.,

за участю представника позивача Кухар Ю.Д. та представників відповідача Чирикіної Н.В. та Петрова А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 2 червня 2011 року у справі № 2а/0570/6135/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства "Транспортні системи України" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій відповідача щодо безпідставного проведення перевірки та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 березня 2011 року № 0000612340, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 1256024 грн, в тому числі, за основним платежем 1004819 гривень та штрафними (фінансовими) санкціями 251205 гривень, та № 0000632340, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 1570029 гривень, в тому числі за основним платежем 1256023 гривні та штрафними (фінансовими) санкціями 314006 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог послався напорушення відповідачем при винесенні вказаних податкових повідомлень-рішень підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якою визначені основні засади формування валових витрат підприємства та підпунктів 7.4.1. та 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якими визначені підстави для включення сум сплачених податків до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду та вичерпний перелік підстав, наявність яких обумовлює неможливість включення сум сплаченого податку до складу податкового кредиту. Також зазначив, що висновки, викладені в Акті перевірки від 21 лютого 2011 року про нікчемність укладеного між позивачем та ТОВ «Укрмашпром» договору купівлі-продажу та відсутність реального виконання цієї угоди спростовуються наданими позивачем первинними документами. Позивач вважав, що у нього є всі наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту та валових витрат за проведеними господарськими операціями, а також інші документи, які підтверджують реальний характер угоди, яка ставиться під сумнів відповідачем.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 2 червня 2011 року позовні вимоги задоволені частково, оскаржувані повідомлення-рішення відповідача від 12.03.2011 року № 0000612340 та № 0000632340 скасовані. При прийнятті постанови суд першої інстанції виходив з того, що у позивача наявні всі документи, передбачені правилами ведення податкового та бухгалтерського обліку, які підтверджують виконання договору з ТОВ «Укрмашпром», що свідчить про помилковість висновків податкового органу про відсутність обєкту оподаткування. Також суд зазначив, що відповідачем як субєктом владних повноважень не надано суду належних доказів, які свідчили б про нікчемність спірної угоди.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та постановити нову, якою в задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивач та ТОВ «Укрмашпром» уклали правочин без наміру настання його реальних наслідків. Крім того, відповідач вважає, що оскільки податкові зобовязання за взаємовідносинами з позивачем ТОВ «Укрмашпром» не задекларовані, то підстави для формування податкового кредиту у позивача відсутні.

В частині відмови в задоволенні певних позовних вимог постанова суду не оскаржена.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що Позивач Публічне акціонерне товариство „Донецькавтотранс» зареєстровано в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена 17.08.1995 р. виконавчим комітетом Ворошиловської районної у м. Донецьку ради, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 20366602, здійснює господарську діяльність на підставі статуту. У звязку зі зміною назви юридичної особи з публічного акціонерного товариства „Донецькавтотранс» на публічне акціонерне товариство „Транспортні системи України», були внесені зміни до статуту були внесені зміни до Статуту підприємства, що зареєстровані 06.04.2010 року за №12661050026014494. Позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька.

Згідно Статуту Товариства „Транспортні системи України», позивач здійснює наступні види діяльності, зокрема: функціонування автомобільного транспорту, формування єдиної маршрутної мережі області, організація перевезення пасажирів автомобільним транспортом на міських, приміських, міжміських, міжобласних та міжнародних маршрутах, ремонт та обслуговування всіх систем вантажних та легкових автомобілів, перевезення пасажирів. \ а.с. 13-37\.

В червні 2010 року ДПІ у Київському районі м.Донецька проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Укрмашпром» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період червень-грудень 2009р. та січень, березень 2010р., оформлену актом №4077/23-3/32645813 від 16.06.2010р.

Згідно висновків акту на момент перевірки ТОВ «Укрмашпром» перебувало на податковому обліку та зареєстровано платником ПДВ згідно свідоцтва від 02.03.2006р. № 07786793. При проведені перевірки встановлена відсутність ТОВ «Укрмашпром» за юридичною адресою, що підтверджено актом від 16.06.2010р. №1828/23-3. За результатами перевірки, через ненадання платником податків підтверджуючих первинних документів зменшено сформовані податкові зобовязання та податковий кредит ТОВ «Укрмашпром» за період червень-грудень 2009р. та січень, березень 2010р. у повному обсязі. Результати перевірки направлені ДПІ у Київському районі м.Донецька до ДПІ обліку контрагентів.

В лютому 2011 року відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку позивача, з питань дотримання вимог законодавства з оподаткування по взаємовідносинам з TOB «Укрмашпром» за період червень-грудень 2009 року, січень-березень 2010 року, за результатами якої складено акт від 21.02.2011р. № 208/23-2/20366602. За висновками даного акту відповідачем встановлені наступні порушення:

1) п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у частині заниження податку на прибуток на загальну суму 1256023 грн., у тому числі у 4-му кварталі 2009р. на суму 856914грн., 1-му кварталі 2010р. на суму 399109грн.;

2) п.п 7.2.3, п.п 7.2.4, п.п 7.2.6 п. 7.2 ст.7, п.п. 7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вар тість» занижено податок на додану вар тість, що підлягає до сплати в бюджет на загальну суму 1004819грн, у тому числі: у січні 2010р. на суму 179659грн., лютому 2010р. на суму 13160грн., квітні 2010р. на суму 812000грн.

На підставі даних вказаної перевірки 12 березня 2011 року відповідачем прийняті оскаржувані повідомлення-рішення № 0000612340, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 1256024 грн, в тому числі, за основним платежем 1004819 гривень та штрафними (фінансовими) санкціями 251205 гривень, та № 000063234, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 1570029 гривень, в тому числі за основним платежем 1256023 гривні та штрафними (фінансовими) санкціями 314006 гривень. \ а.с. 47, 48\.

Згідно висновків акту перевірки позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 1256023 грн., у тому числі у 4-му кварталі 2009р. на суму 856914грн., 1-му кварталі 2010р. на суму 399109грн.

Такі висновки зроблені податковим органом з посиланням на укладення нікчемного правочину з TOB «Укрмашпром» на підставі договору від 01.09.2009р. № ДАТ-09/П, який ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька вважає нікчемним у зв'язку з:

- відсутністю істотних умов договору від 01.09.2009р. № ДАТ-09/П відносно номенклатури товару, ціни, кількості, строків поставки та умов постачання;

- відсутністю документів, які свідчать про фактичне перевезення товару, актів приймання-передачі товару, довіреностей на отримання товару за цим договором;

- не встановленням місцезнаходження TOB «Укрмашпром» відповідно до акту 16.06.2010р. та Довідки від 25.10.2010р. отриманих від ДПІ у Київському районі м. Донецька;

- встановленням розбіжностей у базі даних автоматизованого співставлення між податковими зобов'язаннями «Укрмашпром» та податковим кредитом ПАТ «Донецькавтотранс»;

- порушенням ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок.

Відповідач вважає, що витрати та податковий кредит, що сформовані на підставі передоплати, не були використані позивачем у власній господарській діяльності, і не підлягали включенню до складу валових витрат та податкового кредиту.

1 вересня 2009 року між ПАТ «Донецькавтотранс» (покупець на час розгляду справи ПАТ «Транспортні системи України») та TOB «Укрмашпром» (продавець) укладено договір № ДАТ-09/П, згідно якого продавець зобовязується передати товар у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар на передбачених умовах. Оплата здійснюється на підставі рахунків, виставлених продавцем. Покупець сплачує вартість товару шляхом передоплати у розмірі 100%. Строк поставки товару договірний та визначається по кожній окремій партії. \ а.с. 103\. На додаток до зазначеного договору сторонами узгоджені, засвідчені підписами посадових осіб та печатками підприємств три специфікації від 01.09.2009р., 23.11.2009р. та 21.12.2009р.

Згідно специфікації № 1 від 01.09.2009р. до договору № ДАТ-09/П від 01.09.2009р. продавець зобовязується передати покупцю товар колодки, реле регулятора, тягу рулеву, та інші автозапчастини на загальну суму 1110511,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 185085.17грн. Строк відгрузки товару червень-липень 2011р. \ а.с. 104\.

Відповідно до специфікації № 2 від 23.11.2009р. до договору № ДАТ-09/П від 01.09.2009р. продавець зобовязується передати покупцю товар автошини, акумулятори, комплект головки циліндрів, двигун на автомобіль Краз 6510, колодки дискові на загальну суму 2917622,52 грн., у тому числі ПДВ на суму 486270грн. Строк відгрузки товару травень-червень 2011 року. \ а.с. 105\.

Згідно специфікації № 3 від 21.12.2009р. до договору № ДАТ-09/П від 01.09.2009р. продавець зобовязується передати покупцю товар шафи управління, датчик тиску та інші автозапчастини на загальну суму 2000778,29 грн., у тому числі ПДВ на суму 333463,05грн. Строк відгрузки товару серпень 2011 року. \ а.с. 106\.

На виконання умов договору № ДАТ-09/П від 01.09.2009р. позивач перераховував кошти на рахунки TOB «Укрмашпром» протягом жовтня 2009 року січня 2010 року.

Факт списання коштів з банківських рахунків позивача на оплату товарів, визначених у вищевказаних специфікаціях, підтверджується банківськими виписками та не оспорюється відповідачем.

За наслідками здійснення операції по перерахуванню коштів продавець TOB «Укрмашпром» склав і видав, а позивач прийняв податкові накладні :

- від 29.10.2009р. № 29/10 на суму 1 110 511 грн. у тому числі ПДВ 185 085,17 грн.,

- від 26.11.2009р. № 26/11/1 на суму 617 780 грн. у тому числі ПДВ 102 963,33 грн.,

- від 27.11.2009р. № 27/11/3 на суму 384 117,4 грн. у тому числі ПДВ 64 019,57 грн.,

- від 29.12.2009р. № 29/12/5 на суму 2 000 778,29 грн. у тому числі ПДВ 333463,05 грн.,

- від 27.01.2010р. № 27/01/02 на суму 1 320 725,12 грн. у тому числі ПДВ 220 120,85 грн.,

- від 29.01.2010р. № 29/01/1 на суму 595 000 грн. у тому числі ПДВ 99 166,67грн. \ а.с. 107-112\.

Придбані позивачем від TOB «Укрмашпром» товари оплачено в повному обсязі, проте на час проведення перевірки (у лютому 2011 року) товар не отримано, оскільки згідно специфікацій до договору № ДАТ-09/П від 01.09.2009р. продавець зобовязаний поставити товари у період з травня по серпень 2011 року.

Доводи апеляційної скарги, що позивач безпідставно відніс до валових витрат суму передоплати сплаченої ТОВ «Укрмашпром» за товари колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, на час здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Укрмашпром» перебувало у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, надавало податкову звітність, перебувало на податковому обліку та зареєстровано платником ПДВ згідно свідоцтва від 02.03.2006р. № 07786793, що підтверджується актом перевірки ТОВ «Укрмашпром» від 16.06.2010р. №4077/23-3/32645813.

Відповідно до ст. 180 Господарського Кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Статтею 266 Господарського Кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР), який діяв на час виникнення спірних відносин, встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В пункті 5.11 наведеної статті зазначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, визначальною ознакою витрат, що можуть бути віднесені до валових є їх здійснення у звязку із придбанням платником податку товарів (робіт, послуг для їх використання у власній господарській діяльності).

Згідно абзацу 4 пп. 5.3.9 п.5.3 статті 5 Закон № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закон № 334/94-ВР, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Виходячи з вказаних вимог законодавства, позивач скористався першою із подій та сформував свої валові витрати по даті їх оплати.

В подальшому, якщо оплата повернута не буде, або товар не буде поставлено за правилами податкового обліку, позивач зобовязаний відобразити її як безнадійну заборгованість відповідно до статті 159 Податкового Кодексу України. Такого статусу сума здійсненої передоплати, яка виключена податковим органом зі складу валових витрат не набула, про що правильно зазначив суд першої інстанції.

Посилання відповідача на нікчемність даного договору з підстав ст. 228 Цивільного Кодексу України суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним і податковий орган не наділений законодавством в односторонньому порядку вирішувати чи є правочин нікчемним, чи ні. Якщо ж податковий орган вважає зазначений договір таким, що вчинений з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, останній може бути визнаний судом недійсним відповідно до вимог частини 3 статті 228 ЦК України.

Крім того, з розяснень, викладених в п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними правочинами в сенсі статті 228 ЦК України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Договір між позивачем та ТОВ «Укрмашпром» від 1 вересня 2009 року № ДАТ-09/П не підпадає під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 ЦК України на нього розповсюджуватись не можуть, оскільки він є звичайним господарським договором, а не таким, що спрямований на порушення публічного порядку.

Відповідач з позовом про визнання вказаного договору недійсним до суду не звертався.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що кваліфікація правочину як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку на ухилення від сплати податків). Відповідачем також не було надано належних та допустимих доказів наявності вини (умислу) в позивача чи ТОВ «Укрмашпром» щодо досягнення вказаних наслідків.

За таких обставин його безтоварність повинна доводитись відповідачем відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України.

Доводи, викладені в акті перевірки та в апеляційній скарзі, що позивач перераховував кошти TOB «Укрмашпром» без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, у звязку з чим дії позивача призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, є лише припущеннями відповідача і всупереч вимогам частини 2 статті 71 КАС України жодними доказами не підтверджені.

Частиною 2 статті 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (далі Закон № 996), зокрема, встановлено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинного документа встановлені статтею 9 Закону № 996, а саме, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що одним з видів діяльності ПуАТ „Транспортні системи України» є організація перевезення пасажирів автомобільним транспортом, ремонт та обслуговування всіх систем вантажних та легкових автомобілів, перевезення пасажирів.

З метою здійснення господарської діяльності позивачем була укладена угода з з ТОВ «Укрмашпром» від 01.09.2009р. № ДАТ-09/П, за якою позивач придбав у цього підприємства товар - автозапчастини, шини, двигун, автомобільні деталі. Згідно специфікацій до зазначеного договору, строк поставки товару з травня по серпень 2011 року.

Вивчені та досліджені документи позивача, а саме, договір від 01.09.2009р. № ДАТ-09/П, специфікації до договору, податкові накладні, складені за результатами проведених операцій за вказаним договором, є первинними документами в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Розрахунки позивача за придбаний товар здійснені шляхом перерахування грошових коштів на рахунки продавця, що підтверджено відповідними банківськими виписками.

Враховуючи зазначені вище норми Законів № 334 та № 996, витрати позивача з придбання товару у ТОВ «Укрмашпром», є валовими витратами, оскільки ці витрати підтверджені первинними документами та були здійснені для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідачем як субєктом владних повноважень зворотнього не доведено.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у позивача наявні усі документи, передбачені правилами ведення податкового та бухгалтерського обліку, які підтверджують виконання договору з ТОВ «Укрмашпром», що свідчить про помилковість висновку податкового органу про відсутність обєкту оподаткування.

Здійснення позивачем передоплати за придбання товарів було вчинено саме з метою використання таких товарів в господарський діяльності (подальший продаж або використання для ремонту власного транспорту), тому суд правильно зазначив, що податковим органом не доведено наміру позивача порушити публічний порядок при вчиненні господарського зобовязання з придбання товарів та перерахування передоплати на підставі договору від 01.09.2009р. № ДАТ-09/П

Доводи відповідача щодо нікчемності угоди у звязку з відсутністю ТОВ «Укрмашпром» за юридичною адресою при перевірці, яка мала місце 16.06.2010 року правового значення для даної справи не мають, оскільки договір № ДАТ-09/П між позивачем та ТОВ «Укрмашпром» було укладено 01.09.2009р., перерахування коштів на оплату товарів визначених у специфікаціях № 1 від 01.09.2009р., № 2 від 23.11.2009р. та № 3 від 21.12.2009р. було здійснено позивачем у період з 29.10.2009р. по 28.01.2010р., продавець склав і видав, а позивач прийняв податкові накладні у період з 29.10.2009р. до 29.01.2010р. Отже, суд правильно зазначив, що відповідачем не доведено факту відсутності ТОВ «Укрмашпром» за юридичною адресою на час здійснення спірних господарських операцій з ПАТ «Донецькавтотранс».

В частині правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 2 висновків акту перевірки визначено, що позивач в порушення вищенаведених норм занизив податок на додану вар тість, що підлягає до сплати в бюджет на загальну суму 1004819грн, у тому числі у січні 2010р. на суму 179659грн., лютому 2010р. на суму 13160грн., квітні 2010р. на суму 812000грн.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР ( далі Закон № 168) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За підпунктом 7.4.5 п 7.4. ст. 7 Закону № 168 підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту), а тому така сума підлягає включенню до складу податкового кредиту позивача.

Під час розгляду даної справи встановлена правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат сум, сплачених за взаємовідносинами з ТОВ «Укрмашпром» і як наслідок цього, огляду на аналіз вищенаведених правових норм, правомірним є включення позивачем до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість на загальну суму 1004819грн, у тому числі у січні 2010р. на суму 179659грн., лютому 2010р. на суму 13160грн., квітні 2010р. на суму 812000грн. за податковими накладними від 29.10.2009р. № 29/10, від 26.11.2009р. № 26/11/1, від 27.11.2009р. № 27/11/3, від 29.12.2009р. № 29/12/5, від 27.01.2010р. № 27/01/02, від 29.01.2010р. № 29/01/1. Отримавши податкову накладну, покупець товару набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, визначення спірним податковим-рішенням податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 1256024 грн., у тому числі за основним платежем 1004819 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 251205 грн. є безпідставним.

Оскільки судом встановлено, що в даному випадку господарська операція з придбання товару позивачем була вчинена реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач має право на податковий кредит.

З огляду на зазначені обставини, суд приходить до висновку про безпідставність визначення ПАТ «Донецькавтотранс» податкового зобовязання з податку на додану вартість. В даному випадку сума сплаченого податку у звязку з придбанням товарів підтверджена. Така безпідставність обумовлює неправомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, колегія суддів зазначає наступне.

11.03.2011 року Господарським судом Донецької області порушена справа про банкрутство ТОВ «Укрмашпром» відповідно до ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йог банкрутом».

22.03.2011 року судом ТОВ «Укрмашпром» визнано боржником та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 3 місяці. Ліквідатором призначено ініціюючого кредитора - ПАТ «Красноармійський машинобудівний завод».

21.04.2011р. позивач звернувся до ліквідатора ТОВ «Укрмашпром» з заявою про визнання ПАТ «Донецькавтотранс» кредитором ТОВ «Укрмашпром» на суму 8425991,11грн. перераховану на поточний рахунок боржника згідно договору від 01.09.2009р. № ДАТ-09/П у період з 29.10.2009р. по 26.05.2010р.

Листом від 15 червня 2011 року ліквідатор ТОВ «Укрмашпром» повідомив позивача, що останній згідно його заяви включений до 4-ї черги задоволення вимог кредиторів відповідно до положень статті 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

За таких обставин, враховуючи вищезазначені вимоги діючого законодавства щодо формування податкових зобовязань, податкового кредиту та валових витрат, колегія суддів вважає, що у випадку задоволення вимог позивача як кредитора ТОВ «Укрмашпром» в якійсь частині стануть наявними підстави для корегування даних вказаних показників.

Законодавством України передбачено персональну відповідальність платника податків за порушення, допущенні при веденні податкового обліку. У разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для притягнення до відповідальності платника податків який має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат. Отже, за загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару ( послуги). Крім того, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обовязку щодо сплати податків вступає у звязку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обовязку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції винесена законно та обґрунтованою, апеляційна скарга позивача, не грунтується на законі та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

Повний текст складено 11 серпня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 2 червня 2011 року у справі № 2а/0570/6135/2011 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: М.Г.Сухарьок

Л.В.Ястребова