Ухвала суду № 22403528, 11.08.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Старосуд М.І.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2011 року справа №2а-3232/09/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Старосуда М.І.

суддів Юрченко В.П. , Чебанова О.О.

при секретарі Сухоцькій Д.Ю., за участю представників: позивача - Криворучко В.Ж., відповідача - Ворона В.Г., Ганіної Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року по адміністративній справі № 2а-3232/09/0570 за позовом акціонерного товариства закритого типу «Донбаспромелектромонтаж» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 18.02.2009 № 0002232340/3 про донарахування суми податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 181260 грн. та від 18.02.2009 № 0002222340/3 про донарахування суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 89778 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати недійними податкові повідомлення-рішення від 18.02.2009 № 0002232340/3 про донарахування йому суми податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 181260 грн., у т.ч. за основним платежем 102845 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 78415 грн., та від 18.02.2009 № 0002222340/3 про донарахування йому суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 89778 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року по адміністративній справі № 2а-3232/09/0570 позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька від 18.02.2009 № 0002232340/3 про донарахування суми податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 181260 грн., у т.ч. за основним платежем 102845 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 78415 грн.; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька від 18.02.2009 № 0002222340/3 про донарахування суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 89778 грн., у т.ч. за основним платежем 8530 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 81248 грн.

Відповідач подав на вказану постанову апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив скасувати постанову і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, з 15.07.2008 по 04.08.2008 ДПІ у Калінінському районі м. Донецька проводилася виїзна позапланова перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства АТЗТ «Донбаспромелектромонтаж» за період з 01.04.2005 по 31.03.2008, за результатами якої складено акт від 11.08.2011 № 2158/23-111-2/01416990. Як зазначено в акті перевірки, позивач порушив приписи податкового законодавства:

-п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті якого занижено податок на прибуток за півріччя 2007р. на суму 21117 грн.;

-п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 та п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті якого занижено податок на прибуток за 2007р. на суму 66807 грн.;

-п. 5.1 ст. 5 та п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 1 квартал 2008р. у сумі 36038 грн.;

-п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті якого за 3 квартали 2007р. несвоєчасно нараховано податок на прибуток у сумі 90575 грн.;

-п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит у січні 2008р. на суму 8530 грн.;

-п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого у серпні 2007р. несвоєчасно сформовано податкові зобовязання з ПДВ у розмірі 72460 грн.;

-п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого несвоєчасно скориговано податковий кредит на суму 81505 грн. за вересень 2007р.

За результатами акту перевірки та відповідно до підпункту «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ДПІ у Калінінському районі були прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.08.2008 № 0002222340/0 про визначення позивачу податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 8530 грн. і штрафних санкцій у розмірі 81248 грн. (всього у сумі 89778 грн.) та від 21.08.2008 № 0002232340/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 102845,00 грн. і штрафних санкцій у сумі 78415,00 грн. (всього у сумі 181260 грн.)

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька, ДПА в Донецькій області та ДПА України, але скарги позивача були залишені без задоволення і за наслідками адміністративного оскарження відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення, у тому числі: від 18.02.2009 № 0002232340/3 та від 18.02.2009 № 0002222340/3, які є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Як зазначено в акті перевірки, позивач порушив п. 5.1 ст. 5 та п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 1 квартал 2008р. у сумі 36038 грн., оскільки позивачем занижено валовий дохід у І кварталі 2008р. на суму 120268,37 грн. Станом на 01.04.2005 по рахунку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» обліковується кредиторська заборгованість перед ТОВ «Юговостокмонтаж» у сумі 78430 грн., перед «Кременчих Совхоз» у сумі 1624 грн., перед ДСК «Сервіс» у сумі 40214,37 грн. Протягом періоду з 01.04.2005 по 31.03.2008 розрахунки між підприємствами не проводилися, тому станом на 31.03.2008 по рахунку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» обліковується заборгованість перед цими ж юридичними особами у таких самих сумах, а строк позовної давності по вищезазначеним операціям минув у І кварталі 2008р.

Однак, в акті перевірки не вказано, на підставі яких первинних документів податковим органом зроблено висновок, що по цій кредиторській заборгованості сплинув строк позовної давності саме у І кварталі 2008р.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.05.2008 року на підставі постанови про проведення обшуку було проведено обшук за юридичною адресою вказаного підприємства, під час якого вилучені документи первинного бухгалтерського та податкового обліку: дві папки договорів на виконання ремонтно-будівельних робіт між АТЗТ «ДПЕМ», ТОВ «Новатор-СТ», ТОВ «ДБН-К», ТОВ «Мегазбут-2006», ТОВ «Панорама», ТОВ «Агрометсервіс», ТОВ «Уністройпром», ТОВ «Укрспецстрой», ТОВ «Дон-Вик-Трейд», ТОВ «Велмакс», ТОВ «Техкорпорация-Союз», ТОВ «Кронверк», ТОВ БФ «Промстрой» та акти виконаних робіт, платіжні доручення по цих договорах по виконанню ремонтно-будівельних робіт будівель та приміщень, які перебувають на обліку АТЗТ «Донбаспромелектромонтаж», за адресами: м. Донецьк, вул. Кабардинська, 2, м. Донецьк, вул. П. Поповича, 37а, м. Маріуполь, вул. Георгієвська, 79. Згідно протоколу обшуку від 12.05.2008, у позивача вилученні усі документи фінансово-господарської діяльності (60 ящиків), а розписка про повернення будь-яких із цих документів відсутня.

Як зазначено в акті перевірки, вказані договори та інші первинні документи по їх виконанню податковим органом не досліджувалися, у звязку із чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у податкового органу не було достатніх підстав для визначення строку позовної давності по вимогам щодо стягнення кредиторської заборгованості по цим договорам, оскільки договорами із ТОВ «Юговостокмонтаж», «Кременчих Совхоз» та ДСК «Сервіс» могли бути встановлені строки виконання зобовязань і тільки у випадку невиконання зобовязання у встановлені в цих договорах строки, можна робити висновок про порушення права у вигляді невиконання цих зобовязань (несвоєчасної оплати за здійснені роботи тощо) та встановлювати момент початку перебігу строку позовної давності.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем завищено валові витрати у І кварталі 2008р. на суму 23884,13 грн., але станом на 01.04.2005 по рахункам бухгалтерського обліку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» та № 6851 «Розрахунки з іншими кредиторами» рахується дебіторська заборгованість за раніше перерахованою передплатою у сумі 28660,96 грн. (у т.ч. ПДВ 4776,83 грн.) перед ЗАТ «Нефтегазкаскад» у сумі 1170,96 грн., ЗАТ ПК «Горловськийжилбуд» у сумі 6500 грн., Корпорацією «Родін» у сумі 2000 грн., ТОВ «Момер» у сумі 17550 грн., ТОВ «Сигнал» у сумі 1440 грн. У ході перевірки документи, підтверджуючі проведення претензійно-позовної роботи по стягненню даної заборгованості не надані, тому після закінчення строку позовної давності, витрати, понесенні у звязку з перерахуванням передплати рахуються витратами, які не були повязаними із веденням господарської діяльності та підлягають сторнуванню зі складу валових витрат по рядку 04.1 декларації з податку на прибуток у 1 кварталі 2008р.

Але як зазначалось раніше, у позивача під час обшуку були вилучені первинні документи стосовно договірних відносин із різними контрагентами, а при проведенні перевірки відповідачем не були досліджені первинні документи, у тому числі й договори із ЗАТ «Нефтегазкаскад», ЗАТ ПК «Горловськийжилбуд», Корпорацією «Родін», ТОВ «Момер» та ТОВ «Сигнал», щодо яких по рахункам бухгалтерського обліку рахується дебіторська заборгованість.

За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ДПІ у Калінінському районі м. Донецька необґрунтовано дійшла висновку про сплив строку позовної давності по стягненню дебіторської заборгованості по вказаним договорам, що обумовлює безпідставність висновку відповідача про порушення п. 5.1 ст. 5 та п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки відповідачем не були досліджені господарські договори (у т.ч. їх істотні умови), акти виконаних робіт та інші первинні документи по виконанню цих договорів, тому неможливо підтвердити факт невикористання отриманих по цим договорам товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності підприємства.

Як зазначено в акті перевірки, позивач порушив п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 та п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2007р. на суму 66807 грн., оскільки позивачем було завищено скориговані валові витрати у сумі 267227 грн. внаслідок віднесення вартості будівельних матеріалів у сумі 400943 грн., списаних на поліпшення основних фондів понад встановленого нормативу 10% (133716 грн.). Балансова вартість основних фондів станом на 01.01.2007 згідно додатку К1/1 складає 1337158 грн. В бухгалтерському обліку дану операцію відображено проводкою по Д1522 та К 20,281. Порушення встановлено при перевірці декларацій з податку на прибуток з додатками К1/1 за 2007р., аналізу бухгалтерських рахунків 1522, 20,281 за 2007р.

Але як вбачається з висновку судово-економічної експертизи, при дослідженні даних, зазначених у наданих податкових деклараціях та додатках, встановлено, що підприємством таблиця № 3 додатку К1/1 не заповнювалась протягом року, внаслідок чого по рядку 4.10 декларації не відображені витрати, повязані із поліпшенням основних фондів.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, відповідачем при проведенні перевірки не було досліджено обставин щодо дотримання підприємством абз. 2 п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у частині розподілу витрат, що перевищують на 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок звітного періоду, пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшення балансової вартості основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не підтверджено документально висновок відповідача щодо віднесення до складу валових витрат вартості будівельних матеріалів, списаних на поліпшення основних фондів понад встановленого нормативу 10%.

Як зазначено в акті перевірки, позивач порушив п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого за 3 квартали 2007р. несвоєчасно нараховано податок на прибуток у сумі 90575 грн. та, відповідно, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого у серпні 2007р. несвоєчасно сформовано податкові зобовязання з ПДВ у розмірі 72460 грн., оскільки позивачем було несвоєчасно сформовано валові доходи у розмірі 362299,58 грн. від надання послуг у серпні 2007р. у сумі 434759,49, у т.ч. ПДВ 72459,92 грн. Перевіркою встановлено: на виконання умов договору № МА-27/3д/309/21 від 04.01.2007 з ВАТ МК «Азовсталь», позивач у серпні 2007р. виконував монтажні роботи за допомогою орендованого крану LTM 1400 на площадках заводської території ВАТ МК «Азовсталь». Факти виконаних монтажних робіт підтверджено актами за серпень 2007р. на загальну суму 434759,49 грн., у т.ч. ПДВ 72459,92 грн., але до складу валового доходу суму наданих вищезазначених послуг у розмірі 362299,59 грн. підприємство віднесло у жовтні 2007р., тому підприємством несвоєчасно сформовано скориговані валові доходи за 9 місяців 2007р. у розмірі 362299,58 грн.

Однак, як встановлено судом першої інстанції, згідно актів виконаних робіт по договору оренди крана LTM 1400, монтажні роботи проводилися у серпні 2007р., але вказані акти не стосуються договору № МА-27/3д/309/21 від 04.01.2007, укладеного між позивачем та ВАТ МК «Азовсталь», оскільки були підписані між ВЕО «Ветроенергопром» та позивачем по договору від 17.07.2007 № 02/003/07-а.

Як вбачається з матеріалів справи, акт № 0000000013 здавання-прийомки робіт (надання послуг) був підписаний між сторонами договору № МА-27/3д/309/21 від 04.01.2007 (позивачем та ВАТ МК «Азовсталь») лише 25 жовтня 2007 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що, оскільки акт здавання-прийомки робіт сторони підписали 25 жовтня 2007 року, тому фактично виконані роботи були прийняті позивачем у жовтні 2007р. і за наслідками вказаної господарської операції позивачем була отримана податкова накладна у жовтні 2007р., а не у серпні 2007р. як вказано у п.п. 2 п. 3.1.5 акту перевірки, що обумовлює безпідставність визначення відповідачем порушення АТЗТ «Донбаспромелектромонтаж» п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як зазначено в акті перевірки, позивач порушив п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит у січні 2008р. на суму 8530 грн., оскільки субєктом господарювання у січні 2008р. до складу податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 8530 грн., як сплачена при придбанні у ТОВ «АВТО-СОЮЗ» легкового автомобіля ВАЗ 21214, який включений до складу основних фондів.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, податковим органом не наведено посилання на документ, який би свідчив про те, що придбаний позивачем легковий автомобіль було включено до складу основних фондів, не вказано до якої групи основних фондів було віднесено даний автомобіль та відсутні посилання на будь-які документи, які б свідчили, що автомобіль використовувався протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення його в експлуатацію.

Крім того, документи по зазначеному автомобілю також були вилучені під час обшуку, тому не були досліджені під час перевірки, а з письмових пояснень представника позивача вбачається, що автомобіль був відображений у бухгалтерському обліку підприємства по рахунку № 281 як товар, який у подальшому був реалізований і не обліковувався як основний фонд.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок відповідача про порушення позивачем п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» документально не обґрунтований.

Як зазначено в акті перевірки, позивач порушив п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті якого занижено податок на прибуток за півріччя 2007р. на суму 21117 грн., оскількипозивачем завищено валові витрати у півріччі 2007р. на суму 61349 грн. внаслідок невірного відображення залишків ТМЦ на кінець звітного періоду. За даними бухгалтерського обліку станом на 01.07.2007 фактичні залишки ТМЦ складають 214221 грн., а за даними декларації з податку на прибуток (додаток К1/1) за півріччя 2007р. балансова вартість запасів усього складає 129755 грн. Отже, підприємством у півріччі 2007р. завищено валові витрати на 61349 грн. та занижено доходи на 23117 грн. (стр. 01.2 декларації). Дане порушення підприємством самостійно відкориговане у декларації за 3 квартали 2007р. За вказане порушення відповідач донарахував позивачу податкове зобовязання у сумі 21117 грн. та застосував фінансову санкцію у розмірі 10% за 5 податкових періодів у сумі 10559 грн.

Однак, оскільки позивачем були відкориговані порушення у вигляді завищення валових витрат та заниження доходу у декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2007р., внаслідок чого було занижено податок на прибуток у сумі 21117 грн., то він повинен був відповідно до приписів п.п. б п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відобразити суму недоплати податку, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки у акті перевірки зазначено про самостійне виправлення помилки позивачем по цьому порушенню, то це обумовлює безпідставність донарахування йому податкового зобовязання у розмірі 21117 грн. та, відповідно, фінансової санкції у розмірі 10% за 5 податкових періодів у сумі 10559 грн.

Як зазначено в акті перевірки, позивач порушив п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого несвоєчасно скориговано податковий кредит на суму 81505 грн. за вересень 2007р., оскільки позивачем було несвоєчасно відкориговано податковий кредит на суму 81505,18 грн. При перевірці податкового кредиту за вересень 2007р. встановлено: АТЗТ «Донбаспромелектромонтаж» - покупець 28.09.2007 отримав від Макіївського БУ «Електромонтаж» № 477 АТЗТ «Донбаспромелектромонтаж» - продавця розрахунок коригування № 13 до податкової накладної від 31.07.2007 № 88 за договором від 11.04.2007 № 11/04-07 ПД на суму 81505,18 грн. Але коригування податкового кредиту у сумі 81505,18 грн. фактично проведено підприємством лише 29.12.2007, про що свідчить запис № 258 у реєстрі отриманих податкових накладних за грудень 2007р. Таким чином, підприємством несвоєчасно сформовано податкове зобовязання з ПДВ за вересень 2007р. у розмірі 81505,18 грн. Дане порушення не вплинуло на податок на прибуток, тому що валові витрати відкориговано своєчасно у вересні 2007р.

Згідно п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

П.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем несвоєчасно було сформовано податкове зобовязання з ПДВ за вересень 2007р. у розмірі 81505,18 грн., що підтверджується розрахунком від 28.09.2007 № 13 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 31.07.2007 № 88 та реєстром виданих та отриманих податкових накладних, з якого вбачається, що податкова накладна була отримана позивачем 29.12.2007. Тобто позивач сформував податкове зобовязання після отримання податкової накладної, а не після події, що сталася раніше відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та самостійно виправив це порушення у податковій декларації за грудень 2007р.

З податкової декларації з ПДВ за грудень 2007р. вбачається, що позивач відкоригував податковий кредит за попередні періоди у бік зменшення на 240010 грн. (рядок 16 декларації, додаток 1 до декларації).

Згідно п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Однак, у даному випадку порушення було усунено платником податку самостійно у грудні 2007р. шляхом коригування даних декларації з ПДВ і по цьому порушенню податковий орган не донараховував суму податкового зобовязання позивачу, тому є необґрунтованим застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50% від суми податкового зобовязання 81505,18 грн., тобто на суму 40753 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підприємство повинно було самостійно відповідно до приписів п. 17.2 ст. 17 вказаного Закону відобразити суму недоплати податку, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку, що зроблено позивачем не було (див. рядок 28 податкової декларації з ПДВ за грудень 2007р.), що є порушенням порядку заповнення податкової звітності, тому не є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону.

Крім того, з висновку судово-економічної експертизи № 283/24 від 20.04.2011 (а.с. 126-140) вбачається, що за результатами дослідження неможливо підтвердити або спростувати порушення позивачем п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а порушення п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не підтверджується.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що послужило підставами для задоволення позову.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з зазначених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року по адміністративній справі № 2а-3232/09/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року по адміністративній справі № 2а-3232/09/0570 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі з 12.08.2011 року.