Ухвала суду № 22403290, 11.08.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Петросян К.Є.

Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2011 року справа №2а-2711/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Ястребової Л.В.

суддів Чумака С.Ю. , Міронової Г.М.

при секретарі Копиці С.В.

за участю сторін:

від позивача Єрмоленко Є.В.

від відповідача Гавриш М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року по справі №2а-2711/11/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську , Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2011 року ТОВ «Рінат» звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 21.03.2011 року № 0000222360/0, стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рінат» задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення рішення від 21.03.2011 № 0000222360/0, винесене Ленінською міжрайонною Державною податковою інспекцією у м. Луганську про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Рінат» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2009 року в сумі 170 463,00 грн. та стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рінат» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2009 року в сумі в сумі 170 463,00 грн. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рінат» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1703,40 грн.

В апеляційній скарзі Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Під час апеляційного розгляду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рінат», ідентифікаційний код 34721136, зареєстровано як субєкт підприємницької діяльності юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 30.11.2006 року, що підтверджується свідоцтвом серії А 00 № 714975 про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.23). ТОВ «Рінат» є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва №100006660 від 18.12.2006 року.

17.11.2009 року позивачем до Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2009 року, в якій була задекларована сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у розмірі 1080710,00 грн.

21.03.2011 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Ленінської МДПІ у м. Луганську Шмагельським В.Л., на підставі п.п.20.1.4, п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, п.3 Переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку, затвердженого Постановою КМУ від 27.12.2010 №1238 та згідно наказу Ленінської МДПІ у м. Луганську від 17.03.2011 №453, було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Рінат» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалась у квітні, листопаді та грудні 2007 року, січні, лютому, серпні, вересні та грудні 2008 року та січні 2009 року, за результатами якої складено акт №116/23-616/34721136 від 21.03.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення п.1.8, п.п.7.3.1, п.7.3 ст.7, п.п.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», внаслідок чогоТОВ «Рінат» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за жовтень 2009 року на суму 170 463,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Ленінською міжрайонною Державною податковою інспекцією у м. Луганську прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 21.03.2011 року №0000222360/0, яким ТОВ «Рінат» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2009 року на 170 463,00 грн.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону №168 бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

За змістом п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 зазначеного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) у бюджет або бюджетне відшкодування, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду й сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами п.п. 7.4.1. ст.7 Закону №168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

П.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону №168 передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що єдиною умовою для включення сум податку до складу податкового кредиту є наявність податкових накладних, виданих відповідно до вимог закону, які підтверджують сплату податку в ціні товару (послуги).

Відповідно до п.п. 7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону №186, не мають права на отримання бюджетного відшкодування такі особи:

а) особа, яка: була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України); мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців;

б) особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.

Аналогічні положення містяться у п. 5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997.

Із матеріалів справи вбачається, що бюджетне відшкодування відповідно до декларації ТОВ «Рінат» від 17.11.2009 року за жовтень 2009 року складає 1080710,00 грн.

Достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у квітні, листопаді та рудні 2007 року, січні, лютому, серпні, вересні та грудні 2008 року та січні 2009 року була перевірена позаплановою виїзною перевіркою ТОВ «Рінат» від 12.03.2010, за результатами якої складено акт №175/23-616/34721136 (а.с.79-103). Додатком №1 визначено субєктів господарювання, з якими ТОВ «Рінат» перебував у господарських відносинах (а.с.70-71). Перевіркою було підтверджено відображене ТОВ «Рінат» у декларації за жовтень 2009 року бюджетне відшкодування в сумі 18383 грн. За результатами перевірки не підтверджено заявлену ТОВ «Рінат» суму бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року в сумі 1062327 грн., що повязано з відслідкуванням ланцюга постачання в рамках дії наказу ДПА України від 18.08.2005 №350, з урахуванням змін внесених наказом ДПА України від 20.10.2009 №568.

На підставі акту позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 1080710 грн. за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у квітні, листопаді та грудні 2007 року, січні, лютому, серпні, вересні та грудні 2008 року та січні 2009 року за №246/23-616 від 02.04.2010 року, Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську було винесено податкове повідомлення-рішення рішення форми «В1» від 02.04.2010 року № 0000212360/0, яким ТОВ «Рінат» було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2009 року на 460000,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22.06.2010 у адміністративній справі №2а-2809/10/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рінат» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, Головного управління державного казначейства України в Луганській області про визнання недійсним податкового повідомлення рішення, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задоволено позовні вимоги ТОВ «Рінат». Судом визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську № 0000212360/0 від 02.04.10 та стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рінат» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за жовтень 2009 року у розмірі 460 000,00 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.08.2010 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22.06.2010 у справі №2а-2809/10/1270 залишено без змін.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21.10.2010 у адміністративній справі №2а-7277/10/1270 за позовною заявою ТОВ «Рінат» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 20.08.2010 №0000632360/0, стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, було задоволено позовні вимоги ТОВ «Рінат». Судом визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.08.2010 №0000632360/0, винесене Ленінською МДПІ у м. Луганську про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 342404,00 грн. та стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Рінат» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2009 року в сумі 342404,00 грн. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.10.2010 у справі №2а-7277/10/1270 залишено без змін. Як вбачається із доданих до матеріалів справи рішень суду по справі № 2а-7277/10/1270 за позовом ТОВ «Рінат» до Ленінської МДПІ у м. Луганську, головного управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 20.08.2010 року № 0000632360/0 , стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість достовірність формування позивачем податкового кредиту при взаємовідносинах із контрагентами за вказаний період вже були предметом розгляду у зазначеній адміністративній справі та надана правова оцінка господарським операціям ТОВ «Рінат» із такими контрагентами як ЗАТ «Луганський трубний завод», ТОВ «СПМК-239», ТОВ «Союзтехстрой». Постановою суду у зазначеній справі встановлено, що у ТОВ «Рінат» є видаткові накладні, що засвідчують факт придбання платником податку товарів, відповідні договори купівлі-продажу, акти приймання-передачі, які підтверджують право на отримання заявленої суми бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Що стосується господарських операції ТОВ «Рінат» із такими контрагентами як ТОВ «ТК Орбіта», ТОВ «ЛЕО» та АТЗТ «Компанія «Айдар-Ліга», які також зазначені в акті перевірки від 21.03.2011, із матеріалів справи вбачається, що позивачем в ході судового розгляду справи було надано суду всю первинну документацію, на підставі якої здійснювалася господарська діяльність із зазначеними підприємствами за період, протягом якого сформовано податковий кредит. За своєю формою податкові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, акти приймання виконаних робіт, видаткові накладні відповідають вимогам закону.

Суть спору полягає у тому, що висновок про завищення ТОВ «Рінат» заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2009 року на суму 170463,00 грн. контролюючим органом зроблено лише на підставі того, що за результатами проведених зустрічних перевірок неможливо підтвердити факт надмірної сплати суми ПДВ по даному ланцюгу постачання до Державного бюджету України.

П.п. 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону №168 передбачає, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок),у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно п.п. 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону №168, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (п.п.7.7.6 п. 7.7 ст.7 Закону №168).

Згідно п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону №168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

До складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено як умову сплату цих сум до бюджету.

Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що в позивача є податкові накладні, що засвідчують факт придбання платником податку товарів, відповідні договори купівлі продажу, які підтверджують право на отримання заявленої суми бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року.

В апеляційній скарзі відповідач обгрунтовує зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2009 року на суму 170 463,00 грн. з посиланням на те, що неможливо підтвердити факт виникнення податкових зобовязань по ланцюгу постачання до виробника продукції (виконавця послуг) або імпортера, а також факт надмірної сплати суми ПДВ по даному ланцюгу постачання, що передбачено п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», що є помилковим та суперечить нормам Закону України «Про податок на додану вартість», яким, як зазначено вище, право господарюючого субєкта платника ПДВ, на отримання бюджетного відшкодування по ПДВ не є залежним від проведення або не проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу угод.

Під час апеляційного розгляду інших доводів відповідачем щодо необґрунтованого нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вказаний період, в оскаржуваному повідомленні-рішенні не наведено.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив обставини справи та судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 статті 198, ст.ст.200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року по справі №2а-2711/11/1270 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Л.В.Ястребова

Судді С.Ю.Чумак

Г.М.Міронова