Ухвала суду № 22403258, 04.08.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бойко М.І, Тарасенко І.М., Кірієнко В.А.

Суддя-доповідач - Горбенко К.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2011 року справа №2а/0570/3878/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Горбенко К.П.

суддів Лях О.П. , Шишова О.О.

при секретарі Турко І.Б.,

за участю позивача ОСОБА_1. - особисто

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача - Носовського В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1. на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року у справі № 2а/0570/3878/2011 за позовом ОСОБА_1. до Сектору міграційної служби у Донецькій області Державного комітету України у справах національностей та релігій та Державного комітету України у справах національностей та релігій про скасування рішення Державного комітету України у справах національностей та релігій, зобовязання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1. до суду з позовом до Сектору міграційної служби у Донецькій області Державного комітету України у справах національностей та релігій та Державного комітету України у справах національностей та релігій про скасування рішення Державного комітету України у справах національностей та релігій, зобовязання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову позивач посилається на неправомірну відмову відповідачів у наданні йому статусу біженця при наявності для цього встановлених законом умов.

Вимоги мотивує тим, що в разі повернення до Республіки Ірак на нього чекає жорстока фізична розправа з боку прибічників терористичних кланів та сунітських фанатиків зі складу членів колишньої політичної партії БААС, яка була опорою режиму в Іраку під час керування державою Саддамом Хусейном. Працюючи представником Іракського телеканалу «Аль-Салам» в Україні постійно подавав у своїх репортажах правду відносно політичного протистояння в Республіці Ірак. Крім того, в разі повернення в Ірак, у нього є обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань з боку сунітських екстремістів за його професійну співпрацю в якості журналіста та члена Міжнародної громадської організації «Гром», створеної відповідно до вимог законодавства України та зареєстрованої Міністерством юстиції України.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з винесеною постановою позивачем подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Доводи апеляційної скарги обґрунтовують невірним застосуванням судом при винесенні рішення норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судами І та апеляційної інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1. за даними особової справи № 2010DON00010-01 за вищою освітою є інженером та журналістом, прибув в Україну в 2006 р. за бізнес-візою, працював як представник телеканалу «Аль-Салам» в Донецькій філії з терміном дії посвідчення до 01.01.2011 р., проживає за адресою:АДРЕСА_1. Позивач офіційно не одружений, проте 20.09.2010 р. між ним та громадянкою України ОСОБА_3 укладений шлюб за шаріатом.

17 вересня 2010 року позивачем до сектору міграційної служби у Донецькій області була подана заява про надання статусу біженця, оскільки позивач побоюється стати жертвою переслідувань через приналежність до соціальної групи - журналіст. Позивач є громадянином Іраку, за національністю араб, за віросповіданням мусульманин-суніт (за анкетою від 17.09.2010 р. та протоколом співбесіди від 21.09.2010 р). Причиною необхідності отримання статусу біженця позивач визначає ознаки: релігійні (відповідно до позовної заяви позивач за своїми релігійними поглядами визначає себе як шиїта) та переслідування за професійну діяльність та за належність до певної соціальної групи (належність до соціальної групи журналіст).

З 2006 р. до 17 вересня 2010 р. позивач не звертався до сектору міграційної служби у Донецькій області з заявами про надання статусу біженця, що не заперечується позивачем. Однак, значна тривалість проміжків часу між виїздом з країни громадської належності, прибуванням в Україні та часом звернення із заявою про надання статусу біженця свідчить про відсутність у позивача обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань.

Також колегією суддів було встановлено, що позивач ОСОБА_1., за довідкою від 16.03.2011 р. (термін дії довідки з 16.03.2011 р. по 31.03.2012 р.), з 2010 р. є членом Міжнародної громадської організації «Гром», яка діє на підставі Статуту, затвердженого установчою конференцією МГО «Гром» ( протокол від 22.09.2009 р.) та зареєстрована Міністерством юстиції України (наказ № 1515/5 від 20.08.2009 р., свідоцтво про реєстрацію обєднання громадян від 20.08.2009 р. № 3170, державна реєстрація юридичної особи МГО «Гром» здійснена виконавчим комітетом Донецької міської ради 06.10.2009 р., ідентифікаційний код 36695035, місцезнаходження: 83101, Україна, Донецька область, м. Донецьк, вул.. Куйбишева, 31). Згідно зі ст. 2 Статуту основною метою МГО «Гром» є задоволення та захист законних та спільних інтересів своїх членів. Діяльність МГО «Гром» поширюється на територію України та Хашимітського Королівства Йорданії.

Посилання Позивача на те, що він працюючи представником Іракського телеканалу «Аль-Салам» в Україні постійно подавав у своїх репортажах правду відносно політичного протистояння в Республіці Ірак є реальним та обґрунтованим побоюванням стати жертвою переслідувань за його професійну діяльність в якості журналіста та члена Міжнародної громадської організації «Гром» не знайшли свого підтвердження за матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 статті 1 Закону України «Про біженців» особі може бути наданий статус біженця у разі побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань.

За результатами співбесіди та вивчення наданих позивачем доказів, сектором міграційної служби в Донецькій області в порядку повноважень, визначених статтею 7 Закону України «Про біженців», здійснений висновок щодо недоцільності прийняття рішення про надання статусу біженця громадянину Іраку ОСОБА_1., після чого особова справа позивача була направлена Відповідачеві 2 для прийняття остаточного рішення.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про біженців» рішення за заявою про надання статусу біженця приймається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах міграції протягом місяця з дня отримання особової справи заявника та письмового висновку органу міграційної служби, який розглядав заяву. У разі потреби строк прийняття рішення може бути продовжено керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції, але не більше ніж до трьох місяців. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах міграції може вимагати додаткової інформації від органу міграційної служби, який здійснював розгляд заяви. У разі виникнення сумнівів щодо достовірності інформації, потреби у встановленні справжності і дійсності документів спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах міграції має право звертатися з відповідними запитами до Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства закордонних справ України, Служби безпеки України, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, які можуть сприяти встановленню справжніх фактів стосовно особи, особова справа якої розглядається.

Рішенням Державного комітету України у справах національностей та релігій від 22 лютого 2011 року № 162-11 Позивачеві відмовлено в наданні статусу біженця згідно абзацу пятого статті 10 Закону України «Про біженців», як особі, стосовно якої встановлено, що умови, передбачені абзацом другим статті 1 цього Закону, відсутні.

Умови, за яких статус біженця не надається, встановлені статтею 10 Закону України «Про біженців», відповідно до якої статус біженця не надається особі:

- яка вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства і людяності, як їх визначено у міжнародному праві;

- яка вчинила тяжкий злочин неполітичного характеру за межами України до прибуття в Україну з метою набуття статусу біженця, якщо таке діяння віднесено Кримінальним кодексом України до тяжких злочинів;

- яка винна у вчиненні дій, що суперечать меті та принципам Організації Об'єднаних Націй;

- стосовно якої встановлено, що умови, передбачені абзацом другим статті 1 цього Закону, відсутні;

- яка до прибуття в Україну була визнана біженцем або отримала притулок в іншій країні;

- яка до прибуття в Україну з наміром набути статусу біженця перебувала в третій безпечній країні. Дія цього абзацу не поширюється на дітей, розлучених з сім'ями, а також на осіб, які народилися чи постійно проживали на території України, а також їхніх нащадків (дітей, онуків).

Колегія суддів погоджу.ться з висновком суду першої інстанцій про те, що спірне рішення є конкретним, оскільки позивачу відмовлено у наданні статусу біженця відповідно до статті 10 зазначеного Закону як особі, стосовно якої встановлено, що умови, передбачені абзацом другим статті 1 цього Закону, відсутні. Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника відповідача, спірне рішення було прийнято з урахуванням того, що в протоколах співбесід з позивачем та даними, які він повідомив, є значні протиріччя, а також недоведеністю тих обставин, на які посилався позивач. Відповідно до статті 11 Закону України «Про біженців» до заяви про надання статусу біженця додаються документи і матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для набуття такого статусу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що основним критерієм у визначенні статусу біженця є реальне та обґрунтоване побоювання особи стати жертвою переслідувань.

За даними Всесвітньої мережі Інтернет щодо умов перебування та військово-політичної обстановки у Іраку у країні мають місце озброєні напади, теракти та інші насильницькі дії, в тому числі відносно журналістів. Ситуація в плані безпеки в Іраку за 2010 рік характеризується зниженням рівня озброєного насильства. У листопаді 2005 р. була прийнята Конституція Іраку, яка гарантує захист свободи на гідності особистості , свободу висловлювання думки та слова, пересування і вибору місця проживання та інше. Уряд Іраку сприяє поверненню біженців на Батьківщину, для чого надає їм матеріальну допомогу.

Приймаючи до уваги, що згідно положень Закону України «Про біженців» не має значення, чи склалися обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідування за однією з вищенаведених умов чи за декількома, колегія суддів згодна з судом першої інстанції що, належність позивача до певної соціальної групи (належність до соціальної групи журналіст), не може бути обґрунтованою умовою побоювання стати жертвою переслідування.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вмотивованого висновку про те, рішення Державного комітету у справах національностей та релігій від 22 лютого 2011 року № 162-11 про відмову у наданні статусу біженця громадянинові Іраку ОСОБА_1. прийнято обґрунтовано.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1. на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року у справі № 2а/0570/3878/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року у справі № 2а/0570/3878/2011 за позовом ОСОБА_1. до Сектору міграційної служби у Донецькій області Державного комітету України у справах національностей та релігій та Державного комітету України у справах національностей та релігій про скасування рішення Державного комітету України у справах національностей та релігій, зобовязання вчинити певні дії - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлено в нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 04.08.2011р. Повний текст ухвали складено 09.08.2011р.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:Горбенко К.П.

Судді: Лях О.П.

Шишов О.О.