Ухвала суду № 22403252, 03.08.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Білак С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2011 року справа №2а/0570/4667/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Білак С. В.

суддів Сухарька М.Г. , Гаврищук Т.Г.

при секретарі Костроміній Г.С.

з участю: представників позивача Мірошнікової О.В., Бузівської Н.М.

представників відповідача Бурцевої Н.А., Чирикіної Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2011 року у справі № 2а/0570/4667/2011 за позовом публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач публічне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» звернувся в суд з позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000151311/10244/10/15-16-23/1 від 16 березня 2011 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17.06.2011р. позовні вимоги були задоволені в повному обсязі. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000151311/10244/10/15-16-23/1 від 16 березня 2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 2807635,00 грн., з яких за червень 2008 року на 2299236,00 грн., за листопада 2008 року на 508399,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме Закону України «Про податок на додану вартість».

В порушення вимог пункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач збільшив податковий кредит жовтня 2008 року на податок на додану вартість в сумі 508399,00 грн. на підставі податкових накладних, виданих Підприємством обєднання громадян «Спільна справа». На зазначену суму в подальшому було збільшено суму бюджетного відшкодування за листопад 2008 року.

Відсутність в контрагента позивача - Підприємства обєднання громадян «Спільна справа» статусу платника податку на додану вартість з 13 грудня 2007 року свідчить про відсутність підстав для формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних зазначеним підприємством.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги.

Представники позивача заперечували проти доводів апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги представників відповідача, заперечення представників позивача проти доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач як платник податків взятий на облік в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, є платником податку на додану вартість.

28 лютого 2011 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на підставі направлення № 17 від 02 лютого 2011 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень 2008 року та листопада 2008 року згідно уточнюючих розрахунків від 30 грудня 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося в період з 01 травня 2008 року по 30 червня 2010 року та з 01 жовтня 2008 року по 30 листопада 2008 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем був складений акт № 151/15-16-23/1-00191158 від 28 лютого 2011 року, яким встановлено порушення підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач шляхом надання уточнюючого розрахунку (вх. № 9005870900 від 30 грудня 2010 року) за жовтень 2008 року, яким позивач включив до складу податкового кредиту звітного періоду податок на додану вартість в сумі 508 399,00 грн. на підставі податкових накладних, виписаних підприємством обєднання громадян «Спільна справа», свідоцтво платника податків якого анульовано з 13 грудня 2007 року. Збільшення податкового кредиту жовтня 2008 року на податок на додану вартість в сумі 508399,00 грн. вплинуло на значення рядків 23.1. податкової декларації за листопад 2008 року та суму податку на додану вартість, заявленого позивачем до відшкодування у листопаді 2008 року.

В порушення підпунктів 7.7.1. та 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач надав до податкової інспекції уточнюючий податковий розрахунок до декларації за червень 2008 року, яким збільшив значення рядку 23.1. декларації та збільшив суму бюджетного відшкодування звітного періоду на 2299236,00 грн., проте, позивач не надав уточнюючих розрахунків на збільшення значення податкового кредиту травня 2008 року та рядку 22.2 декларації з податку на додану вартість за травень 2008 року, значення яких переноситься до рядку 23.1. декларації наступного звітного періоду (червня 2008 року).

На підставі акту перевірки, відповідачем 16 березня 2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000151311/10244/10/15-16-23/1, яким зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 2299236,00 грн. за червень 2008 року, 508399,00 грн. за листопад 2008 року.

Підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення є порушення позивачем підпункту 7.2.4. пункту 7.2., підпункту 7.4.5. пункту 7.4., підпунктів 7.7.1. та 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) встановлений підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно підпункту 7.7.4 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання підпункту 4.1.1 пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було надано до податкової інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період травень 2008 року, рядком 18 якої позивач задекларував відємне значення податку звітного податкового періоду в сумі 58 195 627,00 грн. Рядком 22.2. зазначеної податкової декларації, значення якого переноситься до рядку 23.1. податкової декларації наступного податкового періоду, позивач через відсутність податкового боргу минулих звітних періодів задекларував врахування відємного значення податку звітного податкового періоду у розмірі 58 195 627,00 в рахунок складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

30 грудня 2010 року, у звязку із виявленням помилки позивач на підставі пункту 5.1. Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пункту 4.4. Порядку № 166 позивач надав уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2008 року, яким збільшив значення рядків 23.1. та 25.1. декларації на 2299236,00 грн. Разом із уточнюючим розрахунком позивач надав довідку щодо залишку відємного значення попередніх податкових періодів, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

Позивач у відповідності із вимогами чинного законодавства України надав уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2008 року, яким виправив допущену помилку, що виразилася у перенесенні до рядку 23.1. декларації за червень 2008 року значення рядку 22.2 декларації за травень 2008 року із допущенням арифметичної помилки. (значення рядку 22.2. декларації за травень 2008 року більше значення рядку 23.1. декларації за червень 2008 року на 2299 2236,00 грн.).

Позивачем на виконання пункту 4.1.1 статті 4.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» 15 грудня 2008 року надано податкову декларацію за звітний податковий період листопад 2008 року, рядком 23.1. якої позивач визначив відємне значення податку попереднього звітного податкового періоду в сумі 79428772,00 грн. Рядком 25.1. зазначеної декларації позивач визначив суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку в банку у розмірі 79428772,00 грн. Згідно наявної в матеріалах справи копії податкової декларації за жовтень 2008 року, із врахуванням уточнюючого розрахунку за жовтень 2008 року значення рядку 22.2 дорівнює 79428772,00 грн.

30 грудня 2010 року, у звязку із виявленням помилки позивач на підставі пункту 5.1. Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», надав уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за жовтень 2008 року, яким збільшив податковий кредит звітного періоду на 508399,00 грн. Згідно доданої до уточнюючого розрахунку розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток № 5 до декларації з податку на одну вартість) позивач збільшив податковий кредит жовтня 2008 року на податок на додану вартість в сумі 508399,00 грн. сформований на підставі податкових накладних, виданих підприємством обєднання громадян «Спільна справа», отриманих позивачем у жовтні 2008 року. За змістом додатку № 5 до уточнюючого розрахунку за жовтень 2008 року, податковий кредит звітного періоду збільшено на податок на додану вартість на підставі податкових накладних, що виписані у травні 2008 року (ПДВ в сумі 155 488,00 грн.), у червні 2008 року (ПДВ в сумі 257 754,60 грн.), у липні 2008 року (ПДВ в сумі 95156,00 грн.).

Уточнюючим розрахунком до податкової декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період листопад 2008 року, позивач збільшив значення рядків 23, 24, 25 та 25.1 декларації на 508399,00 грн. Разом із уточнюючим розрахунком позивач надав довідку щодо залишку відємного значення попередніх податкових періодів, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно приписів цього підпункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається відповідність податкових накладних вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037).

Таким чином, колегія суддів вважає, що наявними в матеріалах справи документами підтверджено відсутність перешкод, визначених підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» для включення до складу податкового кредиту жовтня 2008 року податку на додану вартість в сумі 508399,00 грн.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, актом Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська № 48 від 17 січня 2008 року було анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість підприємства обєднання громадян «Спільна справа» з 13 грудня 2007 року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2009 року у справі № 2а-993/08/0470 за позовом підприємства обєднання громадян «Спільна справа» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська, Державної податкової адміністрації України про визнання недійсним акта встановлено, що в податкової інспекції відсутні підстави для анулювання реєстрації платника податків підприємства обєднання громадян «Спільна справа».

Таким чином, податкові накладні, виписані підприємством обєднання громадян «Спільна справа» в період з травня по липень 2008 року, на підставі яких позивач збільшив податковий кредит звітного податкового періоду жовтня 2008 року на 508399,00 грн. є дійсними та є підставою для формування податкового кредиту відповідного періоду в порядку, визначеному Законом України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов до висновку про правомірність збільшення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2008 року на 2299236,00 грн. та листопад 2008 року на суму 508399,00 грн.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2011 року у справі № 2а/0570/4667/2011 за позовом публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали складена в нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 03 серпня 2011 року, в повному обсязі ухвала складена 08 серпня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст. 160 КАС України з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий суддя С.В.Білак

Судді М.Г.Сухарьок

Т.Г.Гаврищук