Постанова № 22401270, 28.02.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2012 р.справа № 2а-0870/1907/11 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді:                    Семененка Я.В.

          суддів:                     Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря –Трахт К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Шеф-Повар»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року у справі №2а-0870/1907/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Шеф-Повар»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення № від 12.03.2011 №0000102308/6463, -

в с т а н о в и В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шеф-Повар»звернулось до суду з позовом, в якому просило скасувати рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 12.03.2011 №0000102308/6463. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що вказане рішення прийнято на підставі необґрунтованих висновків ДПІ про порушення позивачем вимог законодавства щодо регулювання обігу готівки.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. Постанова мотивована тим, що відсутність відповідного запису у книзі ОРО, який має бути вчинений на підставі фіскального звітного чеку реєстратора розрахункових операцій, свідчить про неоприбуткування готівки, у зв’язку з чим податковим органом правомірно застосовано штрафні санкції, які передбачено ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних фінансових санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995р. №436/95.

Не погодившись з постановою суду, позивач, посилаючись на порушення норм матеріального права, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ДПІ, при визначенні штрафних (фінансових) санкцій, керувалась нормативно правовим актом –Указом Президента України «Про застосування штрафних фінансових санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»№436/95, який, з огляду на встановлені порушення, не передбачає можливості застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення порядку ведення КОРО, а саме несвоєчасне її заповнення. Позивач вказував на те, що готівка оприбуткована в день її надходження у повному обсязі, про що свідчать фіскальні Z-звіти, які знаходились в КОРО на час проведення перевірки.

          Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя 24.02.2011 року проведено перевірку складу, розташованого за адресою м. Запоріжжя, вул.. Магістральна, б. 100-а, в якому здійснює свою діяльність ТОВ «Шеф-Повар»з питань дотриманням суб’єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

За наслідками перевірки складено акт від 25.02.2011р. №0082/08/30/23/36604849, в якому зроблено висновки про порушення позивачем п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України 15.12.2004 року №637, а саме: не оприбуткування готівкових коштів у сумі 12287,92грн., шляхом не внесення відповідного запису до книги обліку розрахункових операцій до розділу 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків»на підставі фіскальних звітних чеків (Z-звіт) реєстратора розрахункових операцій від 07.02.2011 р. № 24 на сум 637, 02 грн., від 08.02.2011 р. № 25 на суму 11295, 90 грн., 11.02.2011 р. № 26 на суму 227, 02 грн., від 23.02.2011 №27 на суму 127, 98 грн..

На підставі складеного акту прийнято податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.03.2011 року №0000102308/6463 на суму 61439,60 грн. (а.с.17). Згідно з вказаним рішенням, правовою підставою для визначення штрафних (фінансових) санкцій, зазначено ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних фінансових санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995р. №436/95.

Правомірність рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що податковим органом обґрунтовано, враховуючи встановлені порушення у сфері обігу готівки, застосовані штрафні (фінансові) санкції на підставі та у розмірах, які передбачено ст.1 Указу Президента України №436/95.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не може погодитись з наступних підстав.

Відповідно до ст..19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1. на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України; 2. з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надані; 3. обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4. безсторонньо (неупереджено); 5. добросовісно; 6. розсудливо; 7. з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8. пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи й цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення (дія); 9. з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10. своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому Пленум Вищого адміністративного суду України у Постанові від 6 березня 2008 року2зауважив, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

З огляду на предмет спору, визначальними обставинами, для вирішення спірних правовідносин, є встановлення правомірності оскарженого рішення відповідача, а саме чи прийняте таке рішення на підставі та у спосіб, що передбачені законодавством України, яке регулює правовідносини у сфері обігу готівки, та чи враховано відповідачем усі суттєві обставини, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.05р. №436/95, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами –громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб’єктами підприємницької діяльності, а також постійними представниками нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки –у п’ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

Отже, визначальною ознакою застосування штрафних санкцій є неповне та/або несвоєчасне оприбуткування у касах підприємства готівки. Тобто, метою застосування таких штрафних санкцій є заходи впливу до суб’єктів підприємницької діяльності, які ухиляються від оприбуткування готівки.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що спірні штрафні санкції застосовані до позивача за не оприбуткування готівки. При цьому, висновки ДПІ про не оприбуткування готівки зроблено лише у зв’язку з відсутністю запису в КОРО про суми готівкових коштів, які мали бути зроблені позивачем на підставі фіскальних звітних чеків, що знаходились в КОРО на час перевірки.

Таку позицію податкового органу суд апеляційної інстанції вважає формальною і такою, що не відповідає правовому призначенню відповідальності, яка передбачена ст..1 Указу Президента України від 12.06.05р. №436/95 та яка направлена саме на запобігання порушень у сфері обігу готівки у вигляді не оприбуткування готівки. Неоприбуткування готівки, що є підставою для застосування штрафних санкцій, які визначено Указом Президента України, може мати місце у випадку встановлення контролюючим органом факту відсутності проходження коштів через касу (РРО), тобто того факту, якого перевіркою встановлено не було.

Таким чином, з огляду на відсутність документально підтверджених не оприбуткованих сум готівки, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним застосування до позивача штрафних санкцій, які визначені ст..1 Указу Президента України від 12.06.05р. №436/95 та які мають розраховуватися саме виходячи із не оприбуткованих сум.

Вказані в Акті перевірки обставини, які полягають у нездійсненні запису в КОРО можуть свідчити про порушення позивачем порядку ведення Книги обліку розрахункових операцій, який затверджено наказом ДПА України від 01.12.2000р. №614, натомість ст..1 Указу Президента України №436/95 за таке порушення відповідальність не передбачена.

В той же час, встановлені обставини справи, які не заперечувались відповідачем, свідчать про те, що на час перевірки позивачем надавалась Книга обліку розрахункових операцій з наявними в ній фіскальними звітними чеками (Z-звіт) реєстратора розрахункових операцій. Вказані звітні чеки свідчать про проходження готівкових коштів через РРО, а відтак свідчать і про відсутність у позивача умислу на вчинення правопорушення, яке полягає у неоприбуткуванні готівки.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскаржене рішення відповідача є необґрунтованим, тобто не відповідає критеріям правомірності, які пред’являються до рішень суб’єктів владних повноважень та які визначено ч.3 ст.2 КАС України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Шеф-Повар»- задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року у справі №2а-0870/1907/11 –скасувати та прийняти нову постанову.

Податкове повідомлення-рішення від 12.03.2011 №0000102308/6463, яке прийнято Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Запоріжжя –визнати протиправним та скасувати.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:                                                            Я.В. Семененко

          Суддя:                                                            Н.А. Бишевська

          Суддя:                                                            І.Ю. Добродняк