Постанова № 22401269, 28.02.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2012 р.справа № 2а-2268/10/0470 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді:                    Семененка Я.В.

          суддів:                     Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря –Трахт К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Верхньодніпровський сирзавод»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року у справі №2а-2286/10/0470 за позовом товариства з обмеженою «Верхньодніпровський сирзавод», до Верхньодніпровської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень –рішень,-

в с т а н о в и В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Верхньодніпровський сирзавод»звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення Верхньодніпровської об’єднаної держаної податкової інспекції Дніпропетровської області №0000072300/0 та №0000082300/0 від 20.01.2010 року, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 244569,00 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 272935,00грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неправомірні висновки перевіряючих осіб щодо порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в частині визначення підстав та порядку формування підприємством валових витрат та Закону України «Про податок на додану вартість», в частині спеціального режиму використання податку на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року у задоволенні позову відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що відповідачем обґрунтовано, з огляду на встановлені перевіркою порушення, самостійно визначено податкові зобов’язання та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись з постановою суду, позивач, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з’ясування обставин справи, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки первинним документам на підставі яких позивачем відносились витрати до складу валових витрат виробництва та не досліджено дотримання позивачем спеціального режиму використання ПДВ, з огляду на обставини, які викладені в Акті перевірки.

          Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами Верхньодніпровської ОДПІ Дніпропетровської області 29.12.2009 р. проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Верхньодніпровський сирзавод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово –господарської діяльності за період з 01.07.2008 р. по 30.09.2009 р., за результатами якої складено Акт № 383/230-31716783 від 29.12.2009 року.

В акті перевірки, зокрема, зроблено висновки про порушення позивачем вимог:

- п. 1.32 ст. 1, п.5.1, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме, занижено податок на прибуток у сумі 163046 грн., в тому числі заниження за III квартал 2008 року у сумі - 188176 грн.; за IV квартал 2008 року у сумі - 3920 грн.; за II квартал 2009 року у сумі 16047грн.; за III квартал 2009 року у сумі - 112537 грн. та завищення податку на прибуток в І кварталі 2009 року в сумі 157634 грн.

Вказані висновки ДПІ зроблено, у зв’язку з не підтвердженням підприємством належним чином оформленими первинними документами витрат по взаємовідносинам з ПП ОСОБА_1, ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3, з якими підприємством, у перевіряємому періоді, укладалися договори про надання послуг по збору молока коров’ячого.

- п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв’язку з чим донараховано ПДВ у сумі 272935грн.

          Вказані порушення Закону про ПДВ, з огляду на Акт перевірки, мали місце у зв’язку з порушенням позивачем спеціального режиму використання податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення №0000072300/0 від 20.01.2010р., яким визначено податкові зобов’язання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних санкцій) у розмірі 244569,0грн., №0000082300/0 від 20.01.2010р., яким застосовано штрафні санкцій за порушення Закону України «Про податок на додану вартість»у розмірі 272935,00грн.

Правомірність та обґрунтованість зазначених рішень відповідача про визначення податкових зобов’язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що спірні рішення ДПІ прийняті на підставі та у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість».

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.

Щодо висновків а акті перевірки про порушення підприємством вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені перевіркою обставини свідчать про те, що 01.05.2008 року між позивачем (довірителем) та приватним підприємцем ОСОБА_1, іпн. НОМЕР_1, м. Дніпродзержинськ (повіреним) укладено договір №64 про придбання послуги по збору молока коров'ячого. Умовами вказаного договору п.п 1.1. "Предмет договору" TOB "Верхньодніпровський сирзавод" (довіритель) доручає ПП ОСОБА_1 (повіреному) на регулярній основі, власними силами здійснювати збір від фізичних осіб сировини (молока коров'ячого). У III кварталі 2008 року TOB «Верхньодніпровський сирзавод»було включено до складу валових витрат послуги від ПП ОСОБА_1 по збору сировини в повному обсязі, винагорода згідно договору №64 від 01.05.2008 року складає 26110,44грн (без ПДВ). Дані послуги оформлено актом б/н від 30.06.2008 на загальну суму 26110,44грн (без ПДВ).

Також перевіркою встановлено, що TOB "Верхньодніпровський сирзавод" у III кварталі 2008 року віднесено до складу валових витрат послуги по доставці молока коров'ячого незбираного охолодженого відповідно до укладеного договору доставки молока №63 від 01.05.2008 року з приватним підприємцем ОСОБА_2, іпн. НОМЕР_2, м.Дніпродзержинськ. Умовами вищевказаного договору п.п 1.1. "Предмет договору" TOB "Верхньодніпровський сирзавод" (замовник) приймає послуги від ПП ОСОБА_2 (перевізник) по доставці молока коров'ячого. Послуги від ПП ОСОБА_2 по доставці молока, згідно договору №63 від 01.05.2008 року складали 130552,20 грн. (без ПДВ). Дані послуги оформлено актом б/н від 30.06.2008 на загальну суму 130552,20 грн. (без ПДВ).

Крім цього, у перевіряємому періоді, між ТОВ «Верхньодніпровський сирзавод»(Довіритель) та ПП ОСОБА_3 (повірений) укладений договір доручення №01/06-09 від 01.06.2009р., згідно з яким Повірений зобов’язується на регулярній основі, власними силами та за кошти Довірителя здійснювати збір від фізичних осіб сировини (молока коров’ячого).

Про виконання умов договору доручення Повірений –ПП ОСОБА_3 звітував за зібране молоко відомостями на молоко, закуплене у приватному секторі.

Умовами договору доручення передбачена виплата винагороди ПП ОСОБА_3 за надані послуги по збору та доставці молока (сировини) на переробне підприємство. До складу валових витрат ІІІ кварталу 2009 року підприємством віднесено витрати на придбання послуг від ПП ОСОБА_3, які підтверджено актами прийому передачі наданих послуг та додатковими угодами до договору доручення, а саме: акт прийому передачі наданих послуг від 30.06.2009р., від 31.07.2009р., від 31.08.2009р., від 01.09.2009р., від 30.09.2009р.

З огляду на Акт перевірки, податковий орган вважає, що витрати позивача по взаємовідносинам з вказаними особами, не підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп..5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку.

Відповідно до ст..1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ –документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ч.2 ст.9 названого Закону, первинні документи повинні мати обов’язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що на підтвердження господарських операцій щодо придбавання послуг по доставці молока коров’ячого, позивачем надавались акти виконаних робіт, в яких відображено зміст та обсяг господарських операцій, сторони, які брали участь у господарських операціях, дані про відповідальних осіб за господарські операції. Тобто, акти перевірки відображають суть господарських операцій, які мали місце в межах договору про надання послуг, у зв’язку з чим ці акти мають ознаки первинних документів, які підтверджують понесені позивачем витрати.

Крім цього, про факт надання позивачу послуг вказаними контрагентами та понесення у зв’язку з цим витрат свідчать наступні документи: видаткові касові ордери на ім’я виконавців послуг на видачу готівкових коштів для закупівлі молока, звіти про використанні кошти, відомості про закупівлю молока у приватному секторі. Вказані документи надавалися ДПІ під час перевірки.

Відмовляючи у задоволені позову, в цій частині, суд першої інстанції погодився з доводами податкового органу та вказав на те, що до перевірки позивачем не надано подорожніх листів, які б свідчили про доставку молока підприємству вказаними контрагентами. Між тим, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що подорожній лист –це первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на таке підприємство (Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97р. №363). Отже, позивач, як замовник послуг, не зобов’язаний витребувати у перевізника та зберігати подорожні листи, які характеризують роботу автомобіля і водія та не є первинними документами, які б свідчили про витрати позивача у межах укладених договорів.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення ДПІ про визначення податкових зобов’язань за платежем податок на прибуток є необґрунтованим та не узгоджується з вимогами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв’язку з чим підлягає скасуванню як протиправне.

Щодо висновків а акті перевірки про порушення підприємством вимог Закону України «Про податок на додану вартість»суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

З акту перевірки вбачається, що ДПІ зроблено висновок про порушення позивачем спеціального режиму використання ПДВ, який визначено п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість». Такі висновки податковим органом зроблено з огляду на те, що спеціальний режим використання ПДВ стосується лише розрахунків безпосередньо із товаровиробниками, які продають власну продукцію. Оскільки перевіркою встановлено той факт, що розрахунки за молоко підприємство здійснювало не безпосередньо з товаровиробниками, а з ПП ОСОБА_3, який не є сільськогосподарським товаровиробником, то підприємством порушено вимоги п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Нарахування, виплати і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій, здійснюється відповідно до Порядку обліку та використання коштів, спрямованих на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою КМУ від 02.04.2009р. №291 «Про реалізацію пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Нарахування і виплата дотацій здійснюється переробними підприємствами всіх форм власності, які є платниками ПДВ і мають власні та орендовані переробні потужності. Спеціальний режим щодо ПДВ стосується лише розрахунків безпосередньо із сільгосптоваровиробниками (як з юридичними так і з фізичними особами) які продають власну сировину, а саме молоко і м'ясо в живій вазі.

Цей режим не поширюється на операції з поставки молока, молочної продукції, м’яса та м’ясопродуктів, виготовлених переробними підприємствами з імпортованої сировини та із сировини, поставленої не в живій вазі і не власного виробництва сільськогосподарського товаровиробника, з поставки імпортованої сировини, з поставки молока і м’яса в живій вазі посередниками, а також переробки сировини на давальницьких умовах.

Отже, суть запровадженого спеціального режиму використання ПДВ, з огляду на зазначені норми матеріального права, полягає у дотаціях саме сільськогосподарських товаровиробників, тобто грошові кошти мають отримувати саме виробники, а не будь-які інші постачальники такої сировини.

Вказуючи на порушення позивачем вимог п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»ДПІ не врахувала того, що ПП ОСОБА_3, у правовідносинах з товаровиробниками, виступає повіреною особою ТОВ «Верхньодніпровський сирзавод»на підставі договору доручення №01/06-09 від 01.06.2009р. та відповідно від імені і за дорученням позивача здійснює розрахунки з товаровиробниками за поставлене молоко.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв’язку з чим є необґрунтованим податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення спеціального режиму використання ПДВ.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової постанови про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Верхньодніпровський сирзавод»- задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року у справі №2а-2286/10/0470 –скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Податкові повідомлення-рішення №0000072300/0 та №0000082300/0 від 20.10.2010 року, які прийняті Верхньодніпровської об’єднаної держаної податкової інспекції Дніпропетровської області –визнати протиправними та скасувати.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:                                                            Я.В. Семененко

          Суддя:                                                            Н.А. Бишевська

          Суддя:                                                            І.Ю. Добродняк