Ухвала суду № 22401212, 28.02.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2012 р.справа № 2а-0870/4537/11 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді:                    Семененка Я.В.

          суддів:                     Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря –Трахт К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 червня 2011 року у справі №2а-0870/4537/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБК «Аквілон»до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПБК «Аквілон»звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя від 13.05.2011 р. №0002712301, яким визначено податкові зобов’язання за платежем податок на додану вартість. В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на неправомірні висновки перевіряючих осіб щодо порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, в частині формування платником податкового кредиту.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 червня 2011 року позовні вимоги ТОВ «ВБК «Аквілон»задоволено. Постанова суду мотивована тим, що позивачем до перевірки надані всі необхідні первинні документи, які свідчать про правомірність формування підприємством податкового кредиту, а висновки податкового органу щодо фіктивності укладеного договору, носять характер припущень та жодними доказами не підтверджуються.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Запоріжжя подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки та які на думку ДПІ, свідчать про фіктивність правочину, за наслідками якого позивачем відносились спірні суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалам справи, що повноважними особами Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБК «Аквілон»»з питань з’ясування обставин, які не були досліджені під час проведення позапланової документальної перевірки та зазначені у зауваженнях ТОВ «ВБК «Аквілон»з січень 2011 р. За результатами перевірки складено Акт №127/23/253/35596331 від 10.05.2011 р.

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 219441 грн.

Висновків про заниження підприємством податкових зобов’язань ДПІ дійшла з огляду на завищення податкового кредиту, який сформовано по взаємовідносинам з ТОВ «Юженергомонтаж». З огляду на фінансову-господарську діяльність ТОВ «Юженергомонтаж»(Акт перевірки ТОВ «Юженергомонтаж»від 22.03.2011 року, який складено ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя) встановлено, що підприємство за місцем реєстрації не знаходиться, підприємство мало взаємовідносини з суб’єктами господарювання, які використовувались для штучного формування незаконного податкового кредиту. Фактично у періоді, що підлягав перевірці, виявлено факти оформлення ТОВ «Юженергомонтаж»операцій з придбання будівельно-монтажних робіт та будівельного обладнання, що не мали реального товарного характера, та не пов’язані з господарською діяльністю підприємства.

З огляду на Акт перевірки ТОВ «Юженергомонтаж», ДПІ зроблено висновок, що вказаним підприємством здійснюється діяльність поза межами правового поля, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Юженергомонтаж»та ТОВ «ПБК «Аквілон»є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст..234 ЦК України).

На підставі складеного акту ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.05.2011р. №0002712301 про визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість на суму 219441, 00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 54860,25 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржене рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податкового кодексу України, з огляду на відсутність доказів фіктивності укладеного правочину.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між позивачем та ТОВ "Юженергомонтаж" 22.11.2010р. за №10-2211/1 укладений договір, предметом якого є поставка Позивачеві обладнання відповідно до специфікації. Згідно специфікації обладнання (додаток №1 до Договору від 22.11.2010р. ) –кришний кондиціонер Lennox Fiexy FHM200N з комплектуючими. 22.11.2010р. Позивач та ТОВ "Юженергомонтаж" укладають договір субпідряду за №10-2411/1. Згідно предмету договору субпідрядник - ТОВ "Юженергомонтаж" власними силами виконує електромонтажні роботи; сантехнічні роботи (системи опалення, охолодження); роботи з установлення вентиляції.

Суд першої інстанції вірно вказав на те, що позивачем надано докази, які підтверджуються реальність господарської операції. Про реальність господарських операцій свідчать первинні документи, які надавалися до перевірки та відносно складення яких, податковим органом не було висловлено зауважень. До таких документів відносяться: видаткова накладна № 18 від 24 лютого 2011р.; податкова накладна № 20 від 24.01.2011р.; податкова накладна № 19 від 24.01.2011р.; податкова накладна № 4 від 19.01.2011р.; податкова накладна № 6 від 31.01.2011р., довідка про вартість виконаних робіт за січень 2011р.; акт здачі - приймання виконаних робіт від 31 січня 2011р. Факт оплати поставленого товару (послуг) здійснено позивачем у безготівковій формі, що не заперечувалось відповідачем та підтверджується банківськими виписками, копії яких долучено до матеріалів справи.

Як вбачається з Акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, ДПІ фактично не досліджувалась реальність господарських операцій, а підставою для визначення податкових зобов’язань стали висновки ДПІ про фіктивність укладених договорів, які зроблені з огляду на Акт перевірки ТОВ «Юженергомонтаж».

Між тим, зробивши висновки про фіктивність укладеного правочину податковий орган не врахував того, що відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України, фіктивний правочин визнається недійсним судом.

Доказів того, що вищевказаний договір визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.

Отже, суд першої інстанції вірно вказав на те, що підстави для визначення спірних податкових зобов’язань, не узгоджуються з вимогами Податкового кодексу України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а стосуються обставин, які встановлено перевіркою та яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку.

За огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду 30 червня 2011 року у справі №2а-0870/4537/11 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

Головуючий:                                                            Я.В. Семененко

          Суддя:                                                            Н.А. Бишевська

          Суддя:                                                            І.Ю. Добродняк