Постанова № 22400638, 27.01.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 січня 2012 р. (10:24) Справа №2а-10606/11/0170/19 Окружний адміністративний суд АР Крим у складі

головуючого суддіКузнякової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Устиновій І. В.,

за участю представника позивача Куцикова М.Б., представника відповідача Кирюхіної Я.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторно-курортне об'єднання "Укркурорт"

до Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторно-курортне обєднання «Укркурорт» звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Алушті від 01.06.2011р. № 0000381701, яким ТОВ «Санаторно-курортне обєднання «Укркурорт» визначено податок з доходів фізичної особи в сумі 64799,85грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 16199,96грн., а всього в сумі 80999,81грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що сама документальна позапланова перевірка, висновки якої були покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, була проведена незаконно, адже у порушення вимог п.п. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України наказ про її проведення був прийнятий не ДПА в АРК як органом державної податкової служби вищого рівня, а начальником ДПІ в м. Алушті. Крім того, позивач вважає, що висновки відповідача про порушення ним вимог п. 1.2, п. 1.15 ст. 1, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІV від 22.05.2003р., внаслідок чого у вересні 2008р. позивачем не був нарахований, утриманий та перерахований податок з доходів фізичних осіб у сумі 64799,85грн., є безпідставними та суперечать податковому законодавству України. Зокрема, вважає, що внесення засновником ТОВ «Санаторно-курортне обєднання «Укркурорт» ОСОБА_3 внеску до Статутного фонду товариства у вигляді рухомого майна на суму 431999,00грн. не є, як вважає ДПІ, його продажем та не повинно було у звязку з цим сплатити з цієї суми податок з доходів фізичної особи у сумі 64799,85грн. Позивач пояснив, що ані у п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», де наведено визначення терміну «доход», ані у п. 1.3 ст. 1 цього ж закону, де наведено визначення терміну «доход з джерелом його походження з України», не передбачено віднесення до оподатковуваного доходу фізичної особи вкладу (внеску) рухомого майна до Статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю. Більше того, як вважає позивач, у п. 1.3 ст. 1 даного Закону прямо вказано, що доходом з джерелом його походження з України є доходи у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, а отже податковий орган в ході перевірки позивача міг би визначити фізичній особі ОСОБА_3 дохід тільки у тому випадку, якби вона отримала інвестиційний прибуток від операцій з корпоративними правами. Однак ОСОБА_3 у перевіреному періоді такого інвестиційного прибутку не мала. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач також посилається на лист Комітету Верховної Ради з питань фінансів та банківської діяльності від 12.12.2005р. № 06-10/10-1232, де зазначено, що вклад (внесок) фізичної особи у вигляді майна до Статутного фонду юридичної особи є придбанням інвестиційного активу та не є доходом. Крім того, позивач вважає безпідставним посилання відповідача на правила, викладені у п.п. 8.4.11 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого господарські операції по включенню основних фондів та нематеріальних активів до Статутного фонду юридичної особи прирівнюються до придбання нею основних фондів, адже даним Законом не встановлені та не можуть бути встановлені правила визначення оподаткування доходу саме фізичної особи. Необгрунтованим вважає позивач і посилання відповідача на ст. 715 та ст. 716 Цивільного кодексу України, виходячи з положень яких кожна сторона договору міни є продавцем того товару, який вона передає в обмін, та покупцем товару, який вона отримує взамін. При цьому позивач вважає, що внесення рухомого майна до Статутного фонду господарського товариства не є його міною або продажем, оскільки відповідно до ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» засновник має право витребувати внесене до Статутного фонду рухоме майно у емітента корпоративних прав назад, в той час як при міні чи продажу товару покупець такого права не має. На думку позивача, не врахував податковий орган і той факт, що відповідно до ч. 2 ст. 1 ЦК України цивільне законодавство не застосовується до податкових відносин, якщо інше не встановлено законом, а Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» не приписує застосовувати положення ст. 715 та ст. 716 ЦК України для визначення оподатковуваного доходу при внесенні рухомого майна до Статутного фонду господарського товариства та отриманні корпоративних прав на таке майно. Позивач також вважає, що оскільки у ст. 66, ст. 86 Господарського кодексу України та ст. 13 Закону України «Про господарські товариства», які регулюють питання формування Статутного фонду господарського товариства, мова йде саме про вклади (внески) учасників товариства у Статутний фонд, зокрема, рухомого майна, а не про продаж такого майна, то податковий орган не мав права застосовувати правила оподаткування продажу цього майна для визначення оподатковуваного доходу фізичної особи ОСОБА_3 На думку позивача, податковий орган не мав також права виносити оскаржене податкове повідомлення-рішення ще і на тій підставі, що відповідно до п.п. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, наведених у запереченнях на позовну заяву (а.с. 63-68). Зокрема, пояснив, що проведеною ним позаплановою виїзною перевіркою позивача було встановлено, що згідно Протоколу загальних зборів засновників ТОВ «СКО «Укркурорт» № 1 від 21.08.2008р., для забезпечення діяльності Товариства за рахунок внесків учасників створюється Статутний капітал у розмірі 451474,00грн. Вклади (частки) учасників у статутному капіталі складають, зокрема: ОСОБА_3 447374,00грн. (99,092% від статутного капіталу), з яких було внесено грошовими коштами 15375,00грн. та 431999,00грн. - рухомим майном згідно переліку, наведеного у відзиві на позов. Відповідач вважає, що згідно з п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІV від 22.05.2003р., з наступними змінами і доповненнями, дохід це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами, до складу якого, зокрема, включаються доходи у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах. Відповідач також пояснив, що відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994р. (в редакції від 22.05.1997р. № 282/97-ВР) корпоративні права це право власності на статутний капітал юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах, а в силу п.п. 8.4.11 ст. 8 даного Закону господарські операції з включення основних фондів та нематеріальних активів до статутного фонду юридичної особи прирівнюються до придбання нею основних фондів, а отже, за висновком ДПІ, для фізичних осіб, які вносять до статутного фонду підприємства власне майно, така операція розглядається як продаж цього майна. В свою чергу, як вважає ДПІ, оподаткування доходів, одержаних від продажу (обміну) рухомого майна, регламентується ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а підприємство, яке в обмін на внесене до його статуного фонду рухомого майна надає фізичній особі корпоративні права, згідно з п. 1.15 ст. 1 даного Закону є податковим агентом щодо вартості такого майна. Разом з тим, у порушення п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «про податок з доходів фізичних осіб» зі змінами та доповненнями, підприємством не нарахований, не утриманий та не перерахований податок з доходів фізичної особи з вартості рухомого майна, яке в обмін на його внесення до статуного фонду ТОВ СКО «Укркурорт» надало ОСОБА_3 корпоративні права. Таким чином, за висновком ДПІ, з доходу ОСОБА_3 позивачем був занижений податок з доходів фізичних осіб за вересень 2008р. на суму 64799,85грн., за що до нього на підставі п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України застосовані штрафні санкції в розмірі 25% суми податку, що підлягає нарахуванню, а саме 16199,96грн. У звязку з цим відповідач вважає, що підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.06.2011р. № 0000381701 відсутні.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція в м. Алушті АР Крим є субєктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки та податкового повідомлення-рішення, суд зобовязаний перевірити, чи являлися правомірними дії відповідача Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим у звязку з дотриманням порядку, строків та підстав проведення перевірки та прийняттям такого повідомлення рішення.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторно-курортне обєднання «Укркурорт» є юридичною особою, яка 04.06.2004 року зареєстрована Виконавчим комітетом Алуштинської міської ради АР Крим, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 655645, Довідкою з ЄДРПОУ № 409912 від 24.06.2011 року та Статутом позивача (у новій редакції) (а.с. 28-47).

Таким чином, ТОВ «Санаторно-курортне обєднання «Укркурорт» являється субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що 04.05-11.05.2011р. Державною податковою інспекцією в м. Алушті АР Крим на підставі направлень від 04.05.2011р. № 119, № 120, № 121 та № 122, виданих ДПІ в м. Алушті АРК, згідно зі ст. 75, п.п. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78, ст. 82, ст. 86 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, на виконання п. 3 Наказу ДПА в АРК «Про результати службової перевірки» та на підставі Наказу ДПІ у м. Алушта від 04.05.2011р. № 276 проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.09.2010р., за результатами якої складено Акт перевірки № 551/23/32843689 від 18.05.2011 року (а.с. 71-143).

В Акті зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1.2, п. 1.15 ст. 1, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», з наступними змінами і доповненнями, яке виразилося у тому, що позивачем у вересні 2008р. не нарахований, не утриманий та не перерахований податок з доходів фізичної особи у сумі 64799,85грн.

Вказані висновки Акту перевірки були покладені ДПІ в м. Алушті АР Крим в основу податкового повідомленнярішення № 0000381701 від 01.06.2011р., яким ТОВ «Санаторно-курортне обєднання «Укркурорт» визначено податок з доходів фізичної особи в сумі 64799,85грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 16199,96грн., а всього в сумі 80999,81грн. (а.с. 12)

Перевіряючи дотримання ДПІ в м. Алушті АР Крим порядку, підстав та строків проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, судом встановлено наступне.

Згідно Наказу ДПІ у м. Алушта АРК № 276 від 04.05.2011 року відповідачем відповідно до ст. 75, п.п. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78, ст. 82, ст. 86 Податкового кодексу України та на виконання п. 3 Наказу ДПА в АРК «Про результати службової перевірки», у звязку з тим, що в ході проведення планової виїзної документальної перевірки ТОВ «СКО «Укркурорт» (акт перевірки від 03.12.201р. № 1704/23/32843689) не висвітлено питання походження коштів, за які ОСОБА_3 придбала рухоме майно на суму 431999,00грн. та внесла його до Статутного фонду товариства, з метою винесення обєктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, та враховуючи, що стосовно головного державного податкового ревізора-інспектора сектору КПР відділу оподаткування фізичних осіб ДПІ в м. Алушта Кукурян Л.А. розпочато службове розслідування, вирішено провести саме документальну позапланову виїзну перевірку позивача по справі з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.09.2010р.

Згідно зі ст. 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Виключний перелік обставин, за наявності хоча б однієї з яких здійснюється документальна позапланова виїзна перевірка, наведено у п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Зокрема, згідно з п. 78.1.12 статті 78 Податкового кодексу України до таких обставин належить: якщо органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Разом з тим, в даному пункті також зазначено, що рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

Як зазначено у Наказі ДПІ у м. Алушта АРК № 276 від 04.05.2011 року, стосовно головного державного податкового ревізора-інспектора сектору КПР відділу оподаткування фізичних осіб ДПІ в м. Алушта Кукурян Л.А. розпочато службове розслідування, а отже в даному випадку рішення про проведення спірної документальної позапланової перевірки повинно було прийматися органом державної податкової служби вищого рівня, тобто ДПА в АРК, а не ДПІ в м. Алушті АРК.

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача про безпідставність проведення спірної перевірки на підставі Наказу ДПІ у м. Алушта АРК № 276 від 04.05.2011 року.

Перевіряючи правомірність прийняття ДПІ в м. Алушті АР Крим податкового повідомлення рішення № 0000381701 від 01.06.2011р., судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, акт приймання-передачі обладнання від засновника ОСОБА_3, внесеного до Статутного фонду ТОВ «Санаторно-курортне обєднання «Укркурорт», складено 30.09.2008р.

Оскільки спірна господарська операція з внесення ОСОБА_3 внеску до Статутного фонду позивача у вигляді рухомого майна на суму 431999,00грн., по якій позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб та застосовано штрафні санкції, мала місце у вересні 2008р., суд перевіряє відповідність її оподаткування Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», який діяв до набрання чинності 01.01.2011р. Податковим кодексом України.

Як зазначено у п. 3.1.6 акту, перевіркою встановлено, що ТОВ «Санаторно-курортне обєднання «Укркурорт» зареєстровано 04.06.2004р. у Виконавчому комітеті Алуштинської міської ради.

У перевіреному періоді 25.09.2008р. загальними зборами учасників проведено зміни до Статуту позивача, що зареєстровані у Державного реєстратора 25.09.2008р. за №11371050009000185.

Згідно Протоколу загальних зборів засновників ТОВ «СКО «Укркурорт» № 1 від 21.08.2008р., для забезпечення діяльності Товариства за рахунок внесікв учасників створюється Статутний капітал у розмірі 451474,00грн. Вклади (частки) учасників у статутному капіталі складають, зокрема: ОСОБА_3 447374,00грн. (99,092% від статутного капіталу), з яких було внесено грошовими коштами 15375,00грн. (в тому числі 2050,00грн. за рахунок частки, що була придбана у колишнього засновника ОСОБА_6 шляхом укладення договору купівлі-продажу) та 431999,00грн. рухомим майном, придбаним у ТОВ «Форс» за готівкові кошти згідно зазначеного в акті переліку обладнання.

Відповідач вважає, що згідно з п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІV від 22.05.2003р., з наступними змінами і доповненнями, дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами, до складу якого, зокрема, включаються доходи у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994р. (в редакції від 22.05.1997р. № 282/97-ВР) корпоративні права це право власності на статутний капітал юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах, а в силу п.п. 8.4.11 ст. 8 даного Закону господарські операції з включення основних фондів та нематеріальних активів до статутного фонду юридичної особи прирівнюються до придбання нею основних фондів, а отже, за висновком ДПІ, для фізичних осіб, які вносять до статутного фонду підприємства власне майно, така операція розглядається як продаж цього майна.

В свою чергу, як вважає ДПІ, оподаткування доходів, одержаних від продажу (обміну) рухомого майна, регламентується ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а підприємство, яке в обмін на внесене до його статуного фонду рухомого майна надає фізичній особі корпоративні права, згідно з п. 1.15 ст. 1 даного Закону є податковим агентом щодо вартості такого майна.

На момент перевірки документи, що посвідчують нарахування, утримання та сплату до бюджету податку з доходів фізичної особи з вартості рухомого майна, яке в обмін на його внесення до статутного фонду ТОВ «СКО «Укркурорт» надає ОСОБА_3 корпоративні права, відсутні.

Таким чином, у порушення п. 1.2, п. 1.15 ст. 1, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» зі змінами та доповненнями, підприємством не нарахований, не утриманий та не перерахований податок з доходів фізичної особи з вартості рухомого майна, внесеного до статутного фонду ТОВ «СКО «Укркурорт» ОСОБА_3 в сумі 64799,85грн. (431999,00грн. х 15%)

Суд вважає вказані висновки відповідача безпідставними та необгрунтованими, з наступних підстав.

Спеціальним Законом України, який під час спірних правовідносин визначав підстави, порядок та умови оподаткування доходів фізичних осіб, був Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV від 22.05.2003р., з наступними змінами і доповненнями.

П.3.1 ст. 3 даного Закону визначає, що об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.

П. 1.15 ст. 1 цього Закону визначає, що податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

При цьому, згідно з п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 даного Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Таким чином, для вирішення питання про те, чи були порушені позивачем правила оподаткування спірної операції з внесення ОСОБА_3 внеску до статуного фонду товариства, слід передусім зясувати, чи є ця операція отриманням нею доходу в розумінні Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Поняття «дохід» наведено у п. 1.2 ст. 1 даного Закону, відповідно до якого дохід це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

В силу п. 1.3 ст. 1 цього Закону дохід з джерелом його походження з України - це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді, зокрема, доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій, з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах (абз. «в»).

Разом з тим, суд не погоджується з висновками ДПІ в м. Алушті АРК про те, що внесення фізичною особою ОСОБА_3 внеску до статутного фонду у вигляді рухомого майна є інвестиційним прибутком в розумінні вищевказаної норми.

При цьому суд виходить з того, що особливості оподаткування інвестиційного прибутку викладені у п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», де у п.п. 9.6.2 зазначено, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Отже, як слідує з даних норм, фактично перевіркою було встановлено придбання ОСОБА_3 інвестиційного активу шляхом здійснення операції з внесення майна до статутного фонду юридичної особи позивача по справі, а не отримання інвестиційного прибутку від здійснення операцій з ним.

Суд погоджується також з доводами позивача про безпідставність посилань відповідача на правила, викладені у п.п. 8.4.11 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого господарські операції по включенню основних фондів та нематеріальних активів до Статутного фонду юридичної особи прирівнюються до придбання нею основних фондів, адже спеціальним Законом з питань оподаткування доходів саме фізичних осіб є Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб», а тому правила оподаткування підприємств, наведені в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств», на оподаткування доходів фізичних осіб поширюватися не можуть.

Що стосується посилань відповідача на ст. 715 та ст. 716 Цивільного кодексу України, виходячи з положень яких кожна сторона договору міни є продавцем того товару, який вона передає в обмін, та покупцем товару, який вона отримує взамін, то суд також вважає їх безпідставними, оскільки, як було встановлено вище, внесення рухомого майна до Статутного фонду господарського товариства не є його міною або продажем, а є придбанням інвестиційного активу.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем не було порушено п. 1.2. п. 1.15 ст. 1, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», адже у спірній господарській операції ТОВ «Санаторно-курортне обєднання «Укркурорт» не витупало як податковий агент, а отже і не повинно було нараховувати, утримувати та перераховувати податок від суми внеску засновника ОСОБА_3 до Статутного фонду позивача у вигляді рухомого майна в розмірі 431999,00грн., у звязку з чим доходить висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що ДПІ в м. Алушті АР Крим належними доказами не доведено та не підтверджено порушення позивачем вимог п. 1.2. п. 1.15 ст. 1, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобовязує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом неправомірно було збільшено податкове зобовязання з податку на доходи фізичних осіб на суму 64799,85грн. та нараховані штрафні санкції на суму 16199,96грн. згідно податкового повідомленнярішення №0000381701 від 01.06.2011р.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що спірне податкове повідомлення - рішення не може бути визнано таким, що прийнято на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим №0000381701 від 01.06.2011р. підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин п.п. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, відповідно до якого у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків, адже суд не вбачає із Законів України «Про податок з доходів фізичних осіб» та «Про оподаткування прибутку підприємств» неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платника податків фізичної особи ОСОБА_3 при внесенні внеску до статутного фонду товариства.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 27.01.2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 01.02.2012 року.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушті Автономної Республіки Крим від 01.06.2011р. № 0000381701, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Санаторно-курортне обєднання «Укркурорт» визначено податок з доходів фізичної особи в сумі 64799,85грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 16199,96грн., а всього в сумі 80999,81грн.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторно-курортне обєднання «Укркурорт» судовий збір в розмірі 3,40 гривень.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кузнякова С.Ю.