Постанова № 22400639, 07.12.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 грудня 2011 р. (15:33) Справа №2а-10087/11/0170/19 Окружний адміністративний суд АР Крим у складі

головуючого суддіКузнякової С.Ю.,

при секретарі Устиновій І. В.,

за участю представників позивача Заяць С.В., Кулаги І.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сімферопольський комбінат хлібопродуктів"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, про визнання протиправними дій

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправними дій ДПІ в м. Сімферополі з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ВАТ «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» з питань достовірності формування податкового кредиту при взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3 за період грудень 2010р., а також визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0008382301 від 08.08.2011р. Позовні вимоги про визнання протиправними дій ДПІ в м. Сімферополі з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ВАТ «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» з питань достовірності формування податкового кредиту при взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3 за період грудень 2010р. мотивовані тим, що цю перевірку проведено у порушення вимог п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, адже документальна виїзна позапланова перевірка з даної підстави проводиться у разі коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. У звязку з цим позивач зауважив, що 01.06.2011р. на його адресу надходив запит відповідача № 21126/10/23-7 «Про надання інформації та її документального підтвердження», яким відповідач вимагав надати протягом одного місяця інформацію та її документальне підтвердження результатів операцій по господарських відносинах з ФОП ОСОБА_3 у період: грудень 2010р., у відповідь на який та у зазначений в ньому термін, а саме 30.06.2011р. позивач надав відповідачу інформацію з додаванням копій первинних документів бухгалтерського, податкового та складського обліку по зазначених господарських операціях, у тому числі і договір купівлі-продажу № 60 від 08.11.2010р., у звязку з чим позивач вважає, що у відповідача не було підстав для проведення перевірки на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України. Позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення мотивовані тим, що викладені в акті перевірки порушення, покладені в основу його прийняття, є безпідставними та суперечать фактичним обставинам справи. Так, позивач вважає, що товарність та реальність господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 у грудні 2010р. підтверджується наступними первинними документами, які були також надані на запит відповідачу: договір купівлі-продажу № 60 від 08.11.2010р., свідоцтво платника єдиного податку ФОП ОСОБА_3, свідоцтво про держреєстрацію ФОП ОСОБА_3, свідоцтво платника ПДВ ФОП ОСОБА_3, прибутковий ордер № 11 від 10.12.2010р., прибуткова накладна № 35 від 10.12.2010р., податкова накладна № 35 від 09.12.2010р., прибутковий ордер № 12 від 14.12.2010р., прибуткова накладна № 36 від 14.12.2010р., прибуткова накладна № 36 від 13.12.2010р., накладна на внутрішнє переміщення № С-ПЕ000007 від 06.01.2011р., Акт списання матеріалів на поточний ремонт від 30.04.2011р., реєстр отриманих податкових накладних за грудень 2010р. Позивач вважає, що відповідно до статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Посилаючись на судову практику, що склалася в аналогічних справах, позивач зазначив, що як випливає з положень абз. 1 п.п. 7.2.3 п. 7.2 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається належним чином оформлена податкова накладна, яка підтверджує сплату податку на додану вартість. Крім того, відповідно до абз. 1 п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 вищезазначеного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. Позивач зауважує, що інших умов формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів в Законі України «Про податок на додану вартість», таких як обовязкова сплата постачальниками та виробниками товару сум податку на додану вартість до бюджету, не передбачено. Вважає, що при придбанні товару покупець зобовязаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, а вже останній зобовязаний внести цю суму ПДВ до бюджету і у випадку невиконання свого обовязку понести за це відповідальність. Покупець же не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку), на якого покладено такий законодавчий обовязок, що безпосередньо витікає з визначення терміну «платник податку», наведеному в п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.08.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.10.2011 року по даній справі судом було замінено позивача Відкрите акціонерне товариство «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» на його правонаступника Публічне акціонерне товариство «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» (а.с. 108)

Відповідач, незважаючи на неодноразове витребування судом письмових заперечень проти позову та всіх матеріалів, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішення та виконанні дій з приводу яких подано позов, таких документів без поважних причин не надав, у звязку з чим суд вирішує справу на основі наявних доказів відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС України.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані позивачем, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим є субєктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки та податкового повідомлення-рішення, суд зобовязаний перевірити, чи являлися правомірними дії відповідача Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим у звязку з дотриманням порядку, строків та підстав проведення перевірки та прийняттям такого повідомлення рішення.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» є юридичною особою, яка 31.07.1998 року зареєстрована Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія ААБ № 446440 та Статутом ПАТ «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» у новій редакції, державну реєстрацію якого проведено 21.09.2011р. № 18821050011002448 (а.с. 82-106).

Суд зазначає, що Публічне акціонерне товариство «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» взято на облік платника податків з 23.02.1995 року, та являється платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 397885 від 19.08.1998р.

21.07-22.07.2011р. Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим на підставі наказу «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» від 19.07.2011р. № 2465 та письмового повідомлення від 19.07.2011р. № 259/10/23-7, згідно ст. 20 розділу І, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI та акту перевірки від 15.04.2011р. № 4273/17-1/НОМЕР_2 проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ВАТ «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» з питань достовірності формування податкового кредиту при взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3 за період- грудень 2010р., за результатами якої складено Акт перевірки за №9318/23-7/00951974 від 27.07.2011р. (а.с. 33-38)

Перевіркою ВАТ «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» з питань взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3 за грудень 2010р. встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р., в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 2844грн., у т.ч. за грудень 2010р. на суму 2844грн.

Не погодившись з даним актом перевірки, позивач надіслав на адресу відповідача заперечення на акт за вих. № 835 від 01.08.2011р. (а.с. 39-40)

Вказані заперечення, відповідно до листа ДПІ в м. Сімферополі АР Крим за вих. №36234/10/23-7 від 05.08.2011р., були залишені без задоволення (а.с. 41-42).

У звязку з цим, на підставі акту перевірки №9318/23-7/00951974 від 27.07.2011р. ДПІ в м. Сімферополі АР Крим було винесено податкове повідомлення-рішення № 0008382301 від 08.08.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання на 2844,00грн. основного платежу та 711,00грн. штрафних санкцій (а.с. 43)

Перевіряючи дотримання ДПІ в м. Сімферополі АР Крим порядку, підстав та строків проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно Наказу № 2465 від 19.07.2011 року відповідачем вирішено провести саме документальну позапланову невиїзну перевірку позивача по справі (а.с. 30). В якості підстави його винесення зазначено п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України.

Згідно ст. 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до п. 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Отже, невиїзна документальна перевірка має бути призначена тільки за обставин, визначених ст.ст. 77 та 78 ПК України.

Згідно пункту 78.1.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як свідчать матеріали справи, 01.06.2011р. за вхід. № 1219 на адресу позивача надійшов запит відповідача за вих. № 21126/10/23-7 від 30.05.2011р. «Про надання інформації та її документального підтвердження», яким відповідач вимагав надати протягом одного місяця інформацію та її документальне підтвердження для зясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку з відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо) результатів операцій по господарських відносинах з ФОП ОСОБА_3 у період грудень 2010р. з питань податкових накладних № 35 від 09.12.2010р. та № 36 від 13.12.2010р. на поставку підшипників (а.с. 9).

Судом встановлено, що у наданий запитом строк - протягом одного місяця за вих. №689 від 30.06.2011р. позивач надав відповідачу (вх. № 35314 від 30.06.2011р.) копії наступних документів: договір купівлі-продажу № 60 від 08.11.2010р., свідоцтво платника єдиного податку ФОП ОСОБА_3, свідоцтво про держреєстрацію ФОП ОСОБА_3, свідоцтво платника ПДВ ФОП ОСОБА_3, прибутковий ордер № 11 від 10.12.2010р., прибуткова накладна № 35 від 10.12.2010р., податкова накладна № 35 від 09.12.2010р., прибутковий ордер № 12 від 14.12.2010р., прибуткова накладна № 36 від 14.12.2010р., прибуткова накладна № 36 від 13.12.2010р., накладна на внутрішнє переміщення № С-ПЕ000007 від 06.01.2011р., Акт списання матеріалів на поточний ремонт від 30.04.2011р., реєстр отриманих податкових накладних за грудень 2010р. (а.с. 10)

За таких обставин, оскільки рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України приймається виключно якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби, суд вважає, що Наказ № 2465 від 19.07.2011 року про проведення такої перевірки відносно позивача було винесено безпідставно, а тому дії відповідача з проведення спірної перевірки підлягають визнанню протиправними.

Перевіряючи правомірність прийняття ДПІ в м. Сімферополі АР Крим податкового повідомлення рішення № 0008382301 від 08.08.2011р., судом встановлено наступне.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки спірні правовідносини виникли між позивачем та відповідачем у грудні 2010 року, суд перевіряє їх відповідність Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року та Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР , які втратили чинність з 01.01.2011 року, однак, підлягають застосуванню до зазначених спірних правовідносин.

Судом встановлено, що відповідно до п. 3 акту перевірки, висновки якого були покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, перевірка проведена на підставі даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та/або податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та акту перевірки від 15.04.2011р. № 4273/17-1/НОМЕР_2.

Зокрема, згідно даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та/або податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлені взаємовідносини ВАТ «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» з ФОП ОСОБА_3 за грудень 2010р. в сумі ПДВ 2844грн.

У п. 3.1.2 акту перевірки зазначено, що ВАТ «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010р. у сумі 767313грн., однак перевіркою повноти визначення податкового кредиту за грудень 2010р. з питань дотримання вимог податкового законодавства при правовідносинах з ФОП ОСОБА_3 встановлено його завищення у сумі 2844грн.

Зазначено, що згідно акту перевірки від 15.04.2011р. № 4273/17-1/НОМЕР_2 ФОП ОСОБА_3 має стан 0 (Продавець) надало ВАТ «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» (Покупець) товар (послуги) у грудні 2010р. на суму ПДВ 2844грн. Однак, за результатами цієї перевірки було встановлено, що ФОП ОСОБА_3 було зайво включені до складу податкових зобовязань суми ПДВ з продажу товарів (робіт, послуг) по безтоварних операціях, адже проведеною перевіркою було встановлено, що у ФОП ОСОБА_3 відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між контрангентами.

Крім того, аналізуючи дані податкової звітності, було встановлено, що ФОП ОСОБА_3 декларував у податковій звітності господарські операції щодо придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств та продажу покупцям, які фактично не відбувались, а отже є нікчемними.

Так, згідно бази даних детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за грудень 2010р. основним постачальником ФОП ОСОБА_3 було ПП «Торгбудсервіс» на загальну суму 40189,14грн., у т.ч. ПДВ 6698,19грн., в той час як актом невиїзної документальної перевірки ПП «Торгбудсервіс» № 1829/15-2/32319175 від 03.03.2011р., складеним ДПІ в м. Сімферополі, було встановлено, що операції купівлі-продажу ПП «Торгбудсервіс» у грудні 2010р. не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». Також актом перевірки ПП «Торгбудсервіс» встановлено, що основними постачальниками ПП «Торгбудсервіс» були ТОВ «Ріона Крим» та ТОВ «Сімбіан», відповідно до фактів, виявлених в ході проведення перевірки, встановлено, що усі операції купівлі-продажу за ТОВ «Ріона Крим» та ТОВ «Сімбіан» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

В ході перевірки ПП «Торгбудсервіс» встановлено відсутність реального наміру та можливості поставок товарів (робіт, послуг) підприємству від вищезазначених контрагентів-постачальників, а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які еконмічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, ПП «Торгбудсервіс» визначено транзитером.

За висновком ДПІ, вищевикладене свідчить про відсутність у ФОП ОСОБА_3 адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобовязань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, тобто такі угоди носять фіктивний характер і порушують: п. 1.4 ст.1, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.1, 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4. п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, з наступними змінами і доповненнями, внаслідок чого встановлено завищення податкового зобовязання у грудні 2010р. у сумі 8417,24грн. та завищення податкового кредиту у грудні 2010р. в сумі 6698,19грн.

Згідно висновків акту документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 від 15.04.2011р. № 4273/17-1/НОМЕР_2 встановлено, що ФОП ОСОБА_3 реалізовував товарів на адресу покупців стільки, скільки було придбано у ПП «Торгбудсервіс», а факт поставки останнім товарів на адресу ФОП ОСОБА_3 не підтверджено, податкові накладні складені необгрунтовано, то в свою чергу, ФОП ОСОБА_3 не міг поставляти продукцію на адресу ВАТ «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів».

Таким чином, за висновокм ДПІ, у порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ВАТ «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» завищена сума податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 2844грн. у грудні 2010р. по операціям з ФОП ОСОБА_3

Суд з вказаними висновками ДПІ в м. Сімферополі АРК не погоджується з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, 08.11.2010р. між ФОП ОСОБА_3 (Продавець) та ВАТ «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №60, відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобовязався передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і оплатити товар в наступному асортименті: ремені, підшипники, резинотехнічні вироби. В силу п. 2.1 та п. 2.2 даного договору розрахунки за даним договором здійснюються у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Продавця, строк оплати протягом 10 днів з моменту отримання рахунку (а.с. 11).

08.11.2010р. сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору купівлі-продажу № 60 від 08.11.2010р., відповідно до якої сторони дійшли згоди про те, що товар поставляється Продавцем власним транспортом на умовах Франко-склад Покупця (а.с. 58)

При цьому, як свідчить наявна в матеріалах справи копія Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, ОСОБА_3 належить автомобіль марки NISSAN реєстраційний номер НОМЕР_3 (а.с. 61)

Відповідно до матеріалів справи, ФОП ОСОБА_3 було поставлено позивачу товар - підшипники, що підтверджується: видатковою накладною № 35 від 10.12.2010р. на суму 7200грн. (у т.ч. ПДВ 20% - 1200грн.) та видатковою накладною № 36 від 14.12.2010р. на суму 8400грн. (в т.ч. ПДВ 20% - 1400грн.) (а.с. 16, 19).

На підтвердження фактичного здійснення даної господарської операції, ФОП ОСОБА_3 були виписані також податкові накладні: № 35 від 09.12.2010р. на суму 7200грн. (у т.ч. ПДВ 20% - 1200грн.), та № 36 від 13.12.2010р. на суму 8400грн. (в т.ч. ПДВ 20% - 1400грн.) (а.с. 17, 20).

Вказані податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р., з наступними змінами і доповненнями.

Вказані податкові накладні відображені також позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2010р.

Як свідчать матеріали справи, товар був оприбуткований позивачем, що підтверджується відповідними прибутковими ордерами: № 11 від 10.12.2010р. та № 12 від 14.12.2010р. (а.с. 15, 18).

Суд вважає, що вказані первинні документи підтверджують товарність спірних господарських операцій.

Що стосується використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності, то, як встановлено судом, придбані підшипники були використані у поточному ремонті основних засобів позивача, що підтверджується накладними на внутрішнє переміщення та Актами списання матеріалів на поточний ремонт основних засобів (а.с. 24-25, 63-78).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, з наступними змінами і доповненнями, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з, в тому числі, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В свою чергу, відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 даного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

При цьому, в силу п. 9.8 ст. 9 даного Закону реєстрація діє до дати її анулювання.

Як слідує з наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 100305769 від 15.10.2010р., ФОП ОСОБА_3 зареєстрований платником ПДВ, індивідуальний податковий номер НОМЕР_2 (а.с. 14)

Таким чином, судом встановлено, що податковий кредит позивача по спірним операціям з ФОП ОСОБА_3 в розмірі 2844грн. підтверджується відповідними податковими накладними, які містять всі необхідні реквізити та виписані платником ПДВ відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р. з наступними змінами і доповненнями.

За таких обставин, суд вважає, що суми податкового кредиту за господарськими операціями з вказаним контрагентом відображені позивачем у податковій декларації з ПДВ та розшифровках податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за грудень 2010р. на суму 2844грн. правомірно та обгрунтовано.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідно до статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Щодо посилань відповідача, в обгрунтування своїх висновків про завищення позивачем податкового кредиту, на дані «Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та/або податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та акту перевірки ФОП ОСОБА_3 від 15.04.2011р. № 4273/17-1/НОМЕР_2, то суд вважає, що такі дані не можуть бути покладені в основу висновків про завищення позивачем податкового кредиту, адже відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, акти перевірки контрагентів позивача, а також компютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

До того ж, суд вважає, що відповідачем безпідставно не були взяті до уваги первинні документи, надані йому позивачем із супровідним листом за вих. № 689 від 30.06.2011р.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, про нікчемність укладеного позивачем з ФОП ОСОБА_3 договору купівлі-продажу на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

При цьому суд виходить з наступного.

Ч. 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаного договору купівлі-продажу, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що ДПІ в м. Сімферополі АР Крим належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладеного позивачем з ФОП ОСОБА_3 правочину на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується його суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Суд вважає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обовязку щодо сплати податків, зборів (обовязкових платежів) вступає у звязку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обовязку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

При цьому, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобовязує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що спірний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом неправомірно було збільшено податкове зобовязання з ПДВ на суму 2844грн. та нараховані штрафні санкції на суму 711грн.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що спірне податкове повідомлення - рішення не може бути визнано таким, що прийнято на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0008382301 від 08.08.2011р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 07.12.2011 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 12.12.2011 року.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» з питань достовірності формування податкового кредиту при взаємовідносинах з фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 за період грудень 2010р.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим № 0008382301 від 08.08.2011р.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» судовий збір в розмірі 3,40 гривень.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кузнякова С.Ю.