Рішення № 22384536, 05.04.2012, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________

Справа № 2-344/2011 р. Головуючий 1 інстанції: Срокіна І.І.

Провадження № 22ц/2090/2094/2012 р. Доповідач : Піддубний Р.М.

Категорія «відшкодування шкоди»

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2012 року. м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді: Піддубного Р.М.,

суддів: Тичкової О.Ю., Даниленка В.М.,

при секретарях: Подпрядовій В.Г., Колісник Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 лютого 2012 року по справі за позовами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

встановила:

У вересні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з названим позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 17 вересня 2008 року з вини ОСОБА_4, який керуючи мотоциклом НОМЕР_1, що належить відповідачці ОСОБА_1, порушив вимоги п.п. 10.1, 11.4, 12.3 Правил дорожнього руху, на перехресті вул. Сумської та вул. Маяковського в м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої належний йому автомобіль НОМЕР_2 отримав механічні ушкодження, чим завдано йому майнової шкоди у розмірі 37 806 грн. Крім того, зазначив, що він поніс витрати: на оплату висновку експертного автотоварозначого дослідження в сумі 417 грн. 33 коп., на відправку відповідачу телеграми з викликом для проведення товарознавчого дослідження в сумі 10 грн. 44 коп., на отримання в БТІ та органів ДАІ довідок в сумі 147 грн. 73 коп. та 39 грн. відповідно, за надання йому правової допомоги у розмірі 8000 грн. Посилаючись на те, що на час скоєння ДТП ОСОБА_4 був неповнолітнім, водійського посвідчення та довіреності на право керування транспортним засобом, власником якого є його мати ОСОБА_1 не мав, позивач просив стягнути з останньої 38420 грн. 50 коп. на відшкодування завданої йому матеріальної шкоди, 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 8000 грн. витрат, повязаних з оплатою правової допомогою.

У листопаді 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому посилаючись на те, що вона є співвласником автомобіля і його пошкодженням у ДТП їй також завдано моральної шкоди, просила стягнути з ОСОБА_1 на її відшкодування 5000 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 лютого 2012 року позов задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування завданої внаслідок ДТП майнової шкоди 32586 грн., моральної шкоди 300 грн., витрати, повязані з проведенням автотоварознавчого дослідження у розмірі 417 грн.. 33 коп., з оплатою правової допомоги в сумі 1578 грн. 18 коп. та 445 грн. 86 коп. судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. У задоволенні позову ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення,

яким у задоволенні заявленого ОСОБА_2 позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що зявилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 та стягуючи з ОСОБА_1 на його користь 32586 грн. на відшкодування матеріальної та 300 грн. моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини ОСОБА_4, який без відповідної правової підстави керував належним відповідачці мотоциклом «Сузукі» д.н. НОМЕР_1», позивачеві завдано майнової та моральної шкоди, яку власник джерела підвищеної небезпеки в силу ст. ст. 1187, 1188 ЦК України повинен відшкодувати в вищевказаному розмірі.

Проте повністю погодитись з такими висновками не можна з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 17 вересня 2008 року на перехресті вул. Сумської та вул. Маяковського в м. Харкові сталося зіткнення автомобіля НОМЕР_2 від керуванням ОСОБА_2 та мотоцикла НОМЕР_1, що належить відповідачці ОСОБА_1 під керуванням ОСОБА_4, внаслідок чого автомобіль «Toyota Corolla» зазнав механічних ушкоджень.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з розясненнями, які містяться у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 травня 2010 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Харківської області від 23 червня 2010 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, у відношенні ОСОБА_2 закрито у звязку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Зазначеною постановою встановлено, що в діях водія ОСОБА_4 є невідповідність вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які знаходяться у причинному звязку з настанням події дорожньо-транспортної пригоди.

Встановивши, що ОСОБА_4 керував мотоциклом «Сузукі», який належить його матері відповідачці ОСОБА_1, без відповідної правової підстави та не мав водійського посвідчення на права керування цим транспортним засобом, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідальність за завдану позивачеві з вини ОСОБА_4 матеріальну та моральну шкоду має нести власник транспортного засобу ОСОБА_1

Разом з тим, не можна погодитись з визначеним судом першої інстанції розміром шкоди, завданої пошкодженням належного позивачу автомобіля.

Як убачається із протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 17 вересня 2008 року оглядом автомобіля НОМЕР_2 встановлені такі пошкодження: деформація передньої лівої двері, лівого коробу та переднього лівого крила автомобіля.

Складеним 18 вересня 2008 року комісією сервісної станції «Тойота Центр Харків»ТОВ «Автоарт»актом технічного стану автомобіля НОМЕР_2, встановлені пошкодження наступних деталей: кермового механізму, мотору склопідйомника, карти двері.

Зазначені пошкодження, а також пошкодження лакофарбового покриття заднього лівого крила та диску колеса, були враховані під час проведення автотоварознавчого дослідження № 8469 від 26 листопада 2008 року, відповідно до висновку якого розмір матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля НОМЕР_2 складає 32586 грн. 60 коп.

Разом з тим, проведення огляду автомобіля НОМЕР_2 комісією сервісної станції «Тойота Центр Харків»ТОВ «Автоарт», під час якого були встановлені пошкодження кермового механізму, мотору склопідйомника, карти двері спростовується даними, які містяться в офіційному листі начальника сервісної станції «Тойота Центр Харків»ТОВ «Автоарт»від 15 лютого 2011 року, відповідно до змісту якого автомобіль НОМЕР_2 на обслуговуванні в ТОВ «Автоарт»18 вересня 2008 року не знаходився.

Не містить також опису інших, крім зазначених у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 17 вересня 2008 року, пошкоджень і фототаблиця до висновку спеціаліста автотоварознавця № 8469 від 26 листопада 2008 року.

Крім того, встановлено та не заперечується сторонами, що 09 жовтня 2008 року кермовий механізм на автомобілі НОМЕР_2 було замінено на СТО ТОВ «Автоарт»по гарантії.

За відсутності належних доказів отримання внаслідок ДТП пошкоджень кермового механізму, мотору склопідйомника, карти двері, лакофарбового покриття диску колеса та заднього лівого крила, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшення розміру суми, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування завданої пошкодженням належного йому автомобіля шкоди до 19164 грн. 71 коп., виходячи із зазначених у додатку до висновку спеціаліста автотоварознавця вартості ремонтних робіт (1032 грн.) та вищевказаних запасних частин (12389 грн. 89 коп.), пошкодження яких внаслідок ДТП є недоведеним позивачем.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції правильно виходив з положень ст. ст. 23, 1167 ЦК України, урахувавши характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач та інші обставини, що відповідає роз'ясненням, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України N 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача 1578 грн. 18 коп. витрат, повязаних з оплатою правової допомоги та 417 грн. 33 коп. на оплату послуг спеціаліста, суд першої інстанції, виходив з того, що ці витрати належать до судових.

Однак погодитися з таким висновком не можна.

Згідно зі ст. 88 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Так, відповідно до ст. 79 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних із розглядом справи. До витрат, повязаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу та витрати повязані із залученням спеціалістів та проведенням судових експертиз.

З матеріалів справи вбачається, що 26 листопада 2008 року, тобто ще до відкриття провадження у справі, на замовлення позивача спеціалістом автотоварознавцем ХНДІСЕ, було проведено дослідження, вартість якого в сумі 417 грн. 33 коп. оплатив позивач.

Оскільки зазначене дослідження було проведено до відкриття провадження у справі, понесені позивачем витрати на оплату замовленого ним дослідження не є судовими, а тому не можуть присуджуватися на його користь з відповідача у звязку з ухваленням рішення на його користь.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Звернувшись до суду з позовом, ОСОБА_2 просив стягнути на його користь судові витрати, повязані з наданням йому фахівцем у галузі права ОСОБА_5 правової допомоги, в сумі 8000 грн. Але із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5, яка відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та свідоцтва про сплату єдиного податку має право на надання юридичних послуг, брала участь у справі на підставі нотаріально посвідченої довіреності не як фахівець в галузі права, а як представник позивача за довіреністю, будь-яких розрахунків суми понесених ОСОБА_2 витрат з урахуванням встановленого законом граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу матеріали справи не містять, у звязку чим підстав для стягнення цих витрат з відповідачки не вбачається.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру суми, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування завданої пошкодженням автомобіля матеріальної шкоди - зміні, а в частині стягнення витрат, повязаних з проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 417 грн. 33 коп. та витрат, повязаних з оплатою правової допомоги в сумі 1578 грн. 18 коп. - скасувати, з ухваленням нового рішення про відмову у стягненні зазначених витрат.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 лютого 2012 року змінити, зменшити суму, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування завданої пошкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди до 19164 грн. 71 коп.

В частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат, повязаних з проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 417 грн. 33 коп. та витрат, повязаних з оплатою правової допомоги в сумі 1578 грн. 18 коп. рішення скасувати, у стягненні зазначених витрат відмовити.

В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 лютого 2012 року залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді